Рішення

від 04.05.2020 по справі 916/380/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/380/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК-Автоматизація» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 4Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Грандмарін Юг» (65016, Одеська обл., м. Одеса, вул. Окружна , буд. 18)

про стягнення 56600,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 13.02.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК-Автоматизація» вх. ГСОО №399/20 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Грандмарін Юг» , в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 56600,16 грн., а також покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №87553 від 09.06.2017 року, в частині проведення розрахунків за отриманий товар. При цьому, позивач зазначає, що між сторонами у справі протягом дії договору №87553 не було складено акту введення в експлуатацію через прострочення відповідача за іншим договором. Окремо позивач звертає увагу суду, що відповідачу було виставлено вимогу №01/01/20 від 27.01.2020р. про оплату заборгованості за поставлений покупцю товар, проте, як стверджує позивач, відповідач оплату не здійснив.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/380/20 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на 16.03.2020 року.

У судовому засіданні 16.03.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 13.04.2020 року.

13.04.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання вх. ГСОО №9266/20, згідно якого позивач просив суд розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника, або у разі необхідності надання позивачем додаткових документів чи пояснень, відкласти розгляд справи до закінчення карантину. В обґрунтування поданого клопотання, останній зазначив про введення Постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 року по 24.04.2020 року на усій території України карантину, та як наслідок заборону залізничного, авіа- та автобусного міжміських та міжобласних пасажирських перевезень, у зв`язку з чим у представника позивача обмежена можливість прибути у судове засідання.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року, приймаючи до уваги клопотання позивача та виникнення обставин, які унеможливлюють прибуття його представника у судове засідання у зв`язку з оголошенням на державному рівні карантину та введенням на території України режиму надзвичайної ситуації, водночас, з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, для забезпечення процесуальних прав учасників справи, зокрема щодо участі у судових засіданнях, можливість здійснення яких на даний час обмежена, з урахуванням дотримання принципу розумності строків розгляду справи, в зв`язку з продовженням строку розгляду справи по суті на строк дії карантину, розгляд справи було відкладено на 04.05.2020 року. Водночас, даною ухвалою суду, з огляду на неможливість прибуття позивача у судове засідання, призначене на 13.04.2020 року, з метою належного здійснення завдання господарського судочинства, судом було запропоновано позивачу надати до суду письмові пояснення щодо здійснення позивачем дій по повідомленню відповідача про готовність спірного товару до відвантаження згідно положень п. 2.4 договору поставки №87553 від 09.06.2017 року з приводу 2-го етапу оплат.

30.04.2020 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та про розгляд справи без участі представника позивача з причини дії карантину вх. ГСОО №11284/20, яке було долучено судом до матеріалів справи у судовому засіданні від 04.05.2020 року. При цьому у даному клопотанні, на виконання вищезазначеної ухвали суду, позивачем було повідомлено суду, що повідомлення про готовність спірного товару до відвантаження надсилались у електронний спосіб засобами електронної пошти з додаванням рахунків фактур.

Однак, суд зазначає, що додані відповідачем до клопотання вх. ГСОО №11284/20 докази в силу приписів ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, судом до розгляду не приймаються, оскільки такі докази мають бути подані позивачем разом з поданням позовної заяви або позивач повинен був обґрунтувати неможливість їх подання у вказаний строк, між тим, підстав неможливості своєчасного подання відповідних доказів позивачем не наведено, що свідчить про відсутність підстав для прийняття їх до розгляду.

Більш того, згідно з ч.1 та ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

Водночас додані позивачем до клопотання докази, які позивач просив суд долучити до матеріалів справи не засвідчені позивачем, в зв`язку з чим є недопустимими доказами у справі.

У судове засідання 04.05.2020 року представник позивача не з`явився, між тим, враховуючи надходження від позивача клопотання про розгляд справи без участі його представника, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника ТОВ „КСК-Автоматизація» .

Відповідач - ТОВ „Грандмарін Юг» про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого судом, станом на 18.02.2020р., у судові засідання не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «За закінченням встановленого строку зберігання» , а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ „Грандмарін Юг» у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.05.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 12.05.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 09.06.2017 року між ТОВ „КСК-Автоматизація» (надалі - постачальник) та ТОВ „Грандмарін Юг» (надалі - покупець) було укладено договір поставки №87553 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець приймає і оплачує обладнання імпортного виробництва, що іменується надалі товар, в асортименті та кількостях, що зазначені в специфікаціях.

У відповідності до п. 1.2 договору, поставки здійснюються відповідно до специфікації (додатків) товару, що поставляється, які складаються на підставі замовлень покупця, узгоджуються і затверджуються сторонами, і є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість договору, складається із суми всіх підписаних додатків (специфікацій) до цього договору.

За умовами п. 2.4 договору, оплата за товар, що поставляється по даному договору, здійснюється покупцем національною валютою України - гривнею, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів покупця на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:

1-й етап: передплата в розмірі 50% вартості товару зазначеної в додатках протягом 3-х банківських днів від дати виставлення рахунку.

2-й етап: передплата в розмірі 30% вартості товару зазначеної в додатках протягом 3-х банківських днів від дати письмового повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, направленого факсимільним зв`язком по телефону вказаному в цьому договорі (далі - повідомлення).

3-й етап: остаточний розрахунок в розмірі 20% вартості товару зазначеної в додатках протягом 3-х банківських днів від дати підписання обома сторона акту введення в експлуатацію.

Умовами п. 2.7 договору визначено, що оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, що виставляється постачальником.

Положеннями п. 3.2 договору, зокрема, визначено, що покупець зобов`язався надати постачальникові довіреність на отримання товару протягом 7 календарних днів від дати повідомлення.

Згідно п. 3.4 договору, датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, що підтверджується видатковою накладною з підписами уповноважених осіб обох сторін.

У відповідності до п. 3.5 договору, відвантаження здійснюється кур`єрською службою доставки на умовах DDP - м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 100 (згідно з Інкотермс - 2010, за винятком тих особливостей, що характерні для зовнішньоекономічної діяльності).

За умовами п. 3.7 договору, право власності переходить від постачальника до покупця з моменту виписки видаткової накладної та передачі товару кур`єрській службі доставки.

Згідно п. 8.1 даний договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2018р., а у частині грошових та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.07.2017 року відповідачем, згідно платіжного доручення №176 від 07.07.2017 року було сплачено на рахунок позивача передплату за товар згідно договору поставки №87553 від 09.06.2017р. у розмірі 56600,00 грн. (а.с. 29).

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №87553 від 09.06.2017р., позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 113200,16 грн. у відповідності до укладеної між сторонами специфікації №1 від 09.06.2017р., що підтверджується видатковою накладною №РН-0005329 від 16.11.2017р. на суму 113200,16 грн. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №70 від 16.11.2017р. (а.с. 27-28).

Разом з тим, в матеріалах справи наявна вимога позивача про сплату невідкладно, але не пізніше ніж у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги, відповідачем заборгованості за поставлений товар на підставі видаткової накладної № РН-0005329 від 16.11.2017 року.

При цьому, позивач наполягає, що вартість поставленого товару за накладною № РН-0005329 від 16.11.2017 року у повному обсязі не сплачена, в зв`язку з чим, заборгованість відповідача за договором №87553 від 09.06.2017р. становить 56600,16 грн.

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, суд зазначає, що перш за все для встановлення порушення прав позивача за захистом якого він звернувся з даним позовом, слід виходити із змісту умов укладеного між сторонами договору, який розцінюється судом як джерело матеріального права, яким безпосередньо врегульовано права та обов`язки сторін.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Водночас, згідно ч. 2 ст.613 цього кодексу ,якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як зазначалось вище, умовами п. 3.4 та п. 3.7 договору передбачено, що датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, що підтверджується видатковою накладною з підписами уповноважених осіб обох сторін. Право власності переходить від постачальника до покупця з моменту виписки видаткової накладної та передачі товару кур`єрській службі доставки.

Отже, сторони у добровільному порядку обумовили у договорі момент переходу права власності покупця на товар саме з моменту передачі товару кур`єрській службі доставки.

Між тим, як вже було зазначено вище, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі товару кур`єрській службі доставки, однак зазначені обставини ніяким чином не спростовані відповідачем.

За таких обставин, враховуючи наявність в матеріалах справи підписаної та скріпленої печатками сторін видаткової накладної про поставку відповідного товару, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем обов`язку щодо поставки спірного товару.

За приписами ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на викладене, поняття настання обов`язку та настання строку виконання є різними за змістом.

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов`язання підлягає виконанню з настанням такої події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

Так, у договорі №87553 від 09.06.2017 року сторони погодили строк оплати товару у три етапи з вказівкою на подію: 1-й етап: передплата в розмірі 50% вартості товару зазначеної в додатках протягом 3-х банківських днів від дати виставлення рахунку ; 2-й етап: передплата в розмірі 30% вартості товару зазначеної в додатках протягом 3-х банківських днів від дати письмового повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, направленого факсимільним зв`язком по телефону вказаному в цьому договорі (далі - повідомлення) ; 3-й етап: остаточний розрахунок в розмірі 20% вартості товару зазначеної в додатках протягом 3-х банківських днів від дати підписання обома сторона акту введення в експлуатацію , тобто обумовили настання у відповідача обов`язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 ЦК України - договір з відкладальною обставиною).

При цьому, суд зазначає, що підписання обома сторона акту введення в експлуатацію породжує виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати 20% вартості поставленого товару, згідно третього етапу розрахунків, за умовами п. 2.4 договору.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що відсутність акту введення в експлуатацію, про що зазначає сам позивач, є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, тоді як відсутність такого акту за наявності інших первинних документів не спростовує факт поставки, але свідчить про ненастання строку остаточного розрахунку в розмірі 20% за умовами договору, що становить - 22640,03 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся з даним позовом, оскільки обов`язок щодо сплати товару за договором №87553 у ТОВ „Грандмарін Юг» у розмірі 22640,03 грн., що складає 20% вартості поставленого товару не настав, що свідчить про передчасність звернення позивача про стягнення заборгованості у визначені сумі та має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, суд критично відноситься до позиції позивача з приводу його відмови від надання послуг відповідачу з монтажу та пуско-наладки товару, в зв`язку з простроченням боржника - відповідача, та як наслідок виникнення у нього обов`язку зі сплати вартості товару за договором №87553, оскільки наявність/відсутність прострочення боржника за іншим правочином, не змінює порядку розрахунків за договором №87553 від 09.06.2017 року.

Поряд з цим, за фактичними обставинами судом встановлено наявність у відповідача обов`язку з приводу оплати вартості 1-го та 2-го етапів розрахунків, згідно пункту 2.4 договору, що становить 50% вартості товару (56600,08 грн.) та 30% вартості товару (33960,05 грн.) відповідно, що загалом складає 90560,13 грн., які були сплачені ТОВ „Грандмарін Юг» лише у розмірі 56600,00 грн., що ніяким чином не спростовано відповідачем.

При здійсненні відповідних висновків судом враховується, що 50% вартості товару мали бути сплачені відповідачем протягом 3-х банківських днів від дати виставлення рахунку, про наявність якого відповідач був обізнаний, зокрема, шляхом підписання видаткової накладної №РН-0005329 від 16.11.2017 року, яка містить посилання на наявність відповідного рахунку, а 30% вартості товару мали бути сплачені відповідачем протягом 3-х банківських днів від дати письмового повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, направленого факсимільним зв`язком по телефону вказаному в цьому договорі (далі - повідомлення), наявність якого кореспондує обов`язок відповідача надати довіреність на отримання товару протягом 7 календарних днів від дати такого повідомлення, при цьому в матеріалах справи наявна довіреність датована 16.11.2017 року.

Як вище встановлено судом, 07.07.2017 року відповідачем, згідно платіжного доручення №176 від 07.07.2017 року було сплачено на рахунок позивача передплату за товар згідно договору поставки №87553 від 09.06.2017р. у розмірі 56600,00 грн.

Отже, за результатами розгляду справи судом встановлено наявність у відповідача заборгованості зі сплати вартості товару по 1-2-му етапу розрахунків у розмірі 33960,13 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату грошових коштів у розмірі 33960,13 грн., як і не спростовано наявності заборгованості у зазначеному розмірі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „КСК-Автоматизація» та про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 33960,13 грн.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грандмарін Юг» (65016, Одеська обл., м. Одеса, вул. Окружна , буд. 18; код ЄДРПОУ 38644475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК-Автоматизація» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 4Б; код ЄДРПОУ 24085171) 33960/тридцять три тисячі дев`ятсот шістдесят/ грн. 13 коп. основного боргу.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грандмарін Юг» (65016, Одеська обл., м. Одеса, вул. Окружна , буд. 18; код ЄДРПОУ 38644475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КСК-Автоматизація» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 4Б; код ЄДРПОУ 24085171) 1261/одна тисяча двісті шістдесят одна/грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення із врахуванням пункту 4 розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 12 травня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська