ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/585/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2020 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Сокальська виправна колонія (№47)" Міністерства юстиції України про зобов`язання виплатити середню заробітну плату за час затримки виконання рішення суду, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
-зобов`язати Державну установу "Сокальська виправна колонія (№47)" Міністерства юстиції України виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки виконання рішення суду у розмірі 124628,40 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 року у справі №1340/4359/18 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019, визнано протиправним та скасовано наказ державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) від 23.08.2018 № 49/ОС-18 в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) з 28.08.2018. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) Міністерства юстиції України середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14929,36 грн, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 7696,53 грн звернуто до негайного виконання. Наказом від 15.10.2019 №61/ОС-19 По особовому складу поновлено позивача на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47). Наказом від 21.10.2019 №62/ОС-19 позивач з 22.10.2019 приступив до фактичного виконання обов`язків. За вказаних обставин, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25.10.2018 по 22.10.2019.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказує, що державна установа Сокальська виправна колонія (№47) дотримала визначеного законом порядку щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №1340/4359/18 відносно ОСОБА_1 . Вважає, що твердження позивача, яке стосується вимоги про виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 25.10.2018 по 22.10.2019 є невірним, оскільки до фактичного виконання обов`язків ОСОБА_1 приступив 22.10.2018, за цей день йому нараховано і виплачено грошове забезпечення. Отже, 22.10.2019 не може бути включено у зазначений вище період. Відповідач також зазначає, що ОСОБА_1 проходив службу в державній установі Сокальська виправна колонія (№47), а не перебував у трудових відносинах з установою. Загальним трудовим законодавством не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудових спорах щодо осіб рядового і начальницького складу органів Державної кримінально-виконавчої служби України. Механізм виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу чітко передбачено спеціальним законодавством, зокрема, наказом Міністерства юстиції України Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України від 28.03.2018 №925/5. Згідно пункту 25 розділу 1 Порядку особам рядового і начальницького складу, поновленим на службі або попередній посаді за рішенням суду у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням на іншу посаду, за час вимушеного прогулу виплата здійснюється з розрахунку середньоденного грошового забезпечення, яке особа рядового чи начальницького складу отримувала у місяці незаконного звільнення, або різниці в ньому за час перебування на нижче оплачуваній посаді. Виплачена під час попереднього звільнення зі служби цим особам рядового або начальницького складу грошова допомога при звільненні зі служби підлягає заліку за рахунок суми, що належить їм до виплати за час вимушеного прогулу, а в частині, яка перевищує цю суму,- заліку за рахунок суми грошової допомоги, належної до виплати при подальшому звільненні зі служби. Підставою для виплат, зазначених у цьому пункті, є наказ начальника відповідного органу або установи, а в разі поновлення на посаді начальника органу або установи - наказ відповідного органу управління вищого рівня з урахуванням пункту 24 цього розділу.
Таким чином, відповідач вважає, що виплачена під час попереднього звільнення зі служби особам рядового або начальницького складу грошова допомога при звільненні зі служби підлягає заліку за рахунок суми, що належить їм до виплати за час вимушеного прогулу, а в частині, яка перевищує цю суму, заліку за рахунок суми грошової допомоги, належної до виплати при подальшому звільненні зі служби.
Ухвалою від 23.01.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 05.02.2020 позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 06.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.02.2020 року.
27.02.2020 року ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 02.04.2020.
02.04.2020 відкладено судове засідання на 05.05.2020 року.
Представники сторін у судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
31.03.2020 року позивачем подана заява про розгляд справи без участі позивача.
04.05.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Суд вважає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи, оскільки представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, а відтак подальший розгляд справи може бути проведений без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 з 21.09.1999 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Наказом ДУ Сокальська виправна колонія (№ 47) від 29.01.2018 № 10/ОС-18 капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 /Д-001505/, чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки, звільнено 29.01.2018 за підпунктом 4 пункту 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі №813/686/18, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018, визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) № 10/ОС-18 По особовому складу від 29.01.2018, в частині звільнення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 /Д-001505/, чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки; поновлено ОСОБА_1 на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) Міністерства юстиції України, з 30.01.2018; стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної установи Сокальська виправна колонія (№47) Міністерства юстиції України середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 19990,16 грн, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства; рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7696,53грн допущено до негайного виконання.
Наказом ДУ Сокальська виправна колонія (№47) від 12.06.2018 №35/ОС-18 По особовому складу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 813/686/18 скасовано наказ Державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) від 29.01.2018 № 10/ОС-18 в частині звільнення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 /Д-001505/ чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки та поновлено капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки з 30.01.2018.
Наказом ДУ Сокальська виправна колонія (№ 47) від 25.06.2018 №37/ОС-18 По особовому складу у зв`язку з прибуттям в установу для подальшого проходження служби вважати капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 /Д-001505/ таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки з 26.06.2018.
26.06.2018 ОСОБА_1 підписав попередження про можливе наступне вивільнення із займаної посади за пп.4 п. 1 ст. 77 (у зв`язку із скороченням штатів) Закону України Про Національну поліцію , через 2 місяці після ознайомлення з таким попередженням або відмови від призначення на одну із запропонованих йому посад.
Згідно з протоколом засідання кадрової комісії ДУ Сокальська виправна колонія (№47) від 23.08.2018 за результатами голосування членів кадрової комісії підтримано клопотання про звільнення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 з кримінально-виконавчої служби.
Наказом ДУ Сокальська виправна колонія (№ 47) від 23.08.2018 № 49/ОС-18 капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 /Д-001505/, чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки, звільнено 27.09.2018 за підпунктом 4 пункту 1 ст. 77 Закону України „Про Національну поліцію (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 року у справі №1340/4359/18 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019, визнано протиправним та скасовано наказ державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) від 23.08.2018 № 49/ОС-18 в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) з 28.08.2018. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) Міністерства юстиції України середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14929,36 грн, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 7696,53 грн звернуто до негайного виконання.
Наказом ДУ Сокальська виправна колонія (№47) від 15.10.2019 №61/ОС-19 По особовому складу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі № 1340/4359/18 скасовано наказ Державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) №49/ОС-18 від 23.08.2018 в частині звільнення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 /Д-001505/ чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки. Поновлено капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47) з 28.08.2018. Виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14929,36 грн.
Наказом ДУ Сокальська виправна колонія (№47) від 21.10.2019 №62/ОС-19 По особовому складу у зв`язку з прибуттям в установу для подальшого проходження служби вважати капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 /Д-001505/ таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки з 22.10.2019.
Позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду, в якому просить суд зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25.10.2018 до дня фактичного виконання рішення суду - 22.10.2019.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713- IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України"(далі - Закон № 2713- IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч.2 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівника.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це зазначено у спеціальному законі. Тобто норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці працівників відповідача, не встановлено відповідальність роботодавця за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд дійшов висновку, що норми Кодексу законів про працю України поширюються на вказані правовідносини.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, встановлений факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі є підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-435цс15, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
При цьому суд зазначає, що наявність вини Державної установи "Сокальська виправна колонія (№47)" Міністерства юстиції України в даній справі у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення які набрали законної сили повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п.2 ст. 257 КАС України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання.
До даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.
При цьому, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.
Як встановлено судом вище, виконання рішення суду від 25.10.2018 року про поновлення на роботі позивача, не зважаючи на негайне виконання, відбулось лише 22.10.2019 року (наказ ДУ Сокальська виправна колонія (№ 47) від 21.10.2019 № 62/ОС-19 По особовому складу ) з 22.10.2019 позивач приступив до виконання обов`язків за посадою чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки), а, отже, період з 26.10.2018 року по 21.10.2019 року є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
З наведеного випливає, що відповідач порушив вищенаведені норми та не виконав негайно рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, що спричинило, як наслідок штучне продовження терміну вимушеного прогулу.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.
При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
За правилами п.п.2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі - календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Як вбачається із довідки про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення з 26.06.2018 по 27.07.2018 р. від 06.11.2018 №10/47-4/533 середньомісячний заробіток становить 11078,16 грн, а середньоденний 346,19 грн.
Суд звертає увагу, що затримка виконання судового рішення має часові рамки. Тобто по суті така затримка є певним періодом часу, який бере відлік з наступного дня після постановлення судового рішення про поновлення на посаді (яке підлягає негайному виконанню) до дня його виконання (у цьому випадку - видання наказу про поновлення). Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №420/6014/18.
Таким чином, період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з 26.10.2018 по 21.10.2019 (включно). Кількість днів затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 26.10.2018 по 21.10.2019 складає 361 календарних днів.
Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі становить: 346,19 х 361 = 124974,59 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов`язати Державну установу "Сокальська виправна колонія (№47)" Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 08563949) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 26.10.2018 року по 21.10.2019 року включно у розмірі 124974,59 грн.
Стягнути з Державної установи "Сокальська виправна колонія (№47)" Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 08563949) за рахунок бюджетних асигнувань 1246,29 грн. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено 12.05.2020.
Суддя Крутько О.В.
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.05.2020 |
Оприлюднено | 13.05.2020 |
Номер документу | 89185713 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ніколін Володимир Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Крутько Олена Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні