Рішення

від 13.05.2020 по справі 580/859/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року справа № 580/859/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом комунального некомерційного підприємства "Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Маньківської районної ради Черкаської області до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

12 березня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося комунальне некомерційне підприємство "Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Маньківської районної ради Черкаської області до Управління Держпраці у Черкаській області (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, код ЄДРПОУ 39881228), в якій просить визнати протиправним та скасувати п. 1 припису Управління Держпраці в Черкаській області про усунення виявлених порушень №ЧК 659/362/АВ від 26.12.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку оскаржувана постанова суперечить вимогам чинного законодавства України, тому підлягає скасуванню, оскільки комунальне некомерційне підприємство "Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Маньківської районної ради Черкаської області при встановленні окладу лікарю-стоматологу першої категорії на 2019 рік мало право не враховувати вимоги спільного наказу Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 №308/519, а правомірно керувалося статтею 15 Закону України "Про оплату праці".

17 березня 2020 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правила спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

01 квітня 2020 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що враховуючи виявлені в ході інспекційного відвідування порушення законодавства про оплату праці, керівнику позивача Клясній Ю.В. винесено припис про усунення виявлених порушень від 26.12.2019 № ЧК 659/362/АВ-П.

Пунктом 1 вказаного припису керівника КНП "Маньківський ЦПМСД" ОСОБА_2 зобов`язано усунути порушення вимог статті 98 Кодексу законів про України та частини 1 статті 13 Закону України від 24.03.1995 "Про оплату праці", наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519 "Про впорядкування умов праці закладів охорони здоров`я установ соціального захисту населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 "Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я" щодо нарахування та виплати надбавок за тривалість безперервної роботи та за вислугу років працівникам підприємства.

Відповідач наголошує, що при встановленні посадового окладу лікарю - стоматологу КНП "Маньківський ЦПМСД" в обов`язковому порядку мали враховуватися положення наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005№ 308/519 "Про впорядкування умов праці закладів охорони здоров`я установ соціального захисту населення", яким передбачено нарахування та виплата надбавки за тривалість безперервної роботи, та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 "Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я", якою передбачено нарахування та виплата надбавки за вислугу років.

Неврахування вимог вищевказаних нормативно - правових актів у колективному договорі, укладеному між адміністрацією та трудовим колективом КНП "Маньківський ЦПМСД", не є підставою для ненарахування та невиплати вищезазначених надбавок.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до статті 16 КЗпП України та статті 5 Закону України від 01.07.1993 № 3356 "Про колективні договори і угоди" умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Враховуючи викладене, підстав для скасування пункту 1 припису головного державного інспектора праці Проценка Р.О. від 26.12.2019 №ЧК 659/362/АВ-П відсутні.

17 квітня 2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що згідно п.4.9 Статуту КНП "Маньківський ЦПМСД", затвердженого рішенням Маньківської районної ради від 25.09.2018 №30-9/VII, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність і затверджує штатний розпис.

А відтак, підприємство правомірно прийняло рішення перейти на нову систему оплати праці "посадовий оклад+преміювання", відійшовши від положень наказу №308/519, а відповідно і від Постанови №1418, застосування якої є обов`язковим при умові застосуванні системи оплати праці, передбаченої Наказом №308/519.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що у період з 09.12.2019 по 10.12.2019 посадовими особами управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування комунального некомерційного підприємства "Маньківський центр медико-санітарної допомоги" Маньківської районної ради Черкаської області.

Результати інспекційного відвідування оформлені актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 10.12.2019 за №ЧК 659/362/АВ.

Згідно із зазначеним актом у ході інспекційного відвідування КНП "Маньківський ЦПМСД" виявлено ряд порушень вимог законодавства, зокрема, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів, чим порушено вимоги статті 98 КЗпП України, частину 1 статті 13 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.

13 грудня 2019 року КНП "Маньківський ЦПМСД" подало до Державної служби України з питань праці заперечення №483 до акту перевірки від 10.12.2019 №ЧК 659/362/АВ.

26 грудня 2019 року відповідачем на підставі акта перевірки від 10.12.2019 за №ЧК 659/362/АВ, з урахуванням виявлених порушень законодавства з питань охорони праці, директору КНП "Маньківський ЦПМСД" внесено припис №ЧК 659/362/АВ-П, та надано термін для усунення недоліків до 16.01.2020.

08 січня 2020 року Управління Держпраці у Черкаській області направило позивачу лист про розгляд заперечень до акту інспекційного відвідування, відповідно до якого зазначило, що заперечення до акту інспекційного відвідування від 10.12.2019 №ЧК 659/362/АВ необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

22 січня 2020 року позивач звернувся до Управління Держпраці у Черкаській області з запереченнями № 54 від 21.01.2020 щодо скасування п.1 припису про усунення виявлених порушень №ЧК 659/362/АВ-П від 26.12.2019.

31 лютого 2020 року Управління Держпраці у Черкаській області надіслало КНП "Маньківський ЦПМСД" лист № 573/01-10/689 про розгляд оскарження п.1 припису, в якому зазначило, що припис на усунення виявлених порушень від 26.12.2019 №ЧК 659/362/АВ-П підлягає виконанню.

Позивач вважає, що припис №ЧК 659/362/АВ-П від 26.12.2019 підлягає скасуванню, а тому за захистом свої прав, свобод та інтересів звернулося до суду.

Під час вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення №96)Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Основними завданнями Держпраці, зокрема, є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 7 Положення №96 держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823).

Відповідно до абз.1 п.1 Порядоку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно абз.1 п.3 Порядоку № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Як свідчать матеріали справи, у період з 09.12.2019 по 10.12.2019 посадовими особами управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування комунального некомерційного підприємства "Маньківський центр медико-санітарної допомоги" Маньківської районної ради Черкаської області.

Підставою для проведення вказаного інспекційного відвідування стало пп.1 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (за зверненням працівника ОСОБА_1 про порушення стосовно нього законодавства про працю від 19.11.2019).

Результати інспекційного відвідування оформлені актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 10.12.2019 за №ЧК 659/362/АВ.

Згідно із зазначеним актом у ході інспекційного відвідування КНП "Маньківський ЦПМСД" виявлено ряд порушень вимог законодавства, зокрема, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів, чим порушено вимоги статті 98 КЗпП України, частину 1 статті 13 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.

Враховуючи виявлені в ході інспекційного відвідування порушення законодавства про оплату праці, керівнику позивача ОСОБА_2 внесено припис про усунення виявлених порушень від 26.12.2019 № ЧК 659/362/АВ-П.

Пунктом 1 вказаного припису керівника КНП "Маньківський ЦПМСД" ОСОБА_2 зобов`язано усунути порушення вимог статті 98 Кодексу законів про України та частини 1 статті 13 Закону України від 24.03.1995 "Про оплату праці", наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519 "Про впорядкування умов праці закладів охорони здоров`я установ соціального захисту населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 "Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я" щодо нарахування та виплати надбавок за тривалість безперервної роботи та за вислугу років працівникам підприємства.

Стосовно порушень, які позивач мав би усунути до 16.01.2020 відповідно до припису про усунення виявлених порушень від 26.12.2019 № ЧК 659/362/АВ-П суд зазначає таке.

Відповідно до статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно зі статтею 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).

Статтею 13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до статті 14 Закону № 108/95-ВР договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Згідно частини 1 статті 15 Закону № 108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 затверджено Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я (далі - Порядок № 1418).

Відповідно до п.1 Порядку № 1418 дія цього Порядку поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Розмір зазначеної надбавки згідно з пунктом 2 Порядку № 1418 встановлюється працівникам до посадового окладу залежно від стажу роботи в такому розмірі: 10 відсотків за стаж роботи понад 3 роки, 20 відсотків за стаж роботи понад 10 років, ЗО відсотків за стаж роботи понад 20 років.

Згідно з п. 3 Порядку № 1418 надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров`я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорам усіх спеціальностей, фахівцям з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей та помічникам ентомолога.

Як визначено ч.1 ст.3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII),зокрема, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням;

Відповідно до статті 16 Закону № 2801-XII за організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

Відповідно до частини 1 статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково- дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами

Згідно з частиною 3 статті 64 ГК України підприємства самостійно визначають свою організаційну структуру, встановлюють чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до Методичних рекомендацій Міністерства охорони здоров`я України з питань перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, схвалених робочою групою з питань реформи фінансування сфери охорони здоров`я України від 14.02.2018 підприємство самостійно встановлює форми та системи оплати праці у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевим угодами.

Згідно з пунктом 1.1 Статуту КНП "Маньківський ЦПМСД", затвердженого рішенням Маньківської районної ради від 25.09.201 № 30-9/VII, комунальне некомерційне підприємство "Маньківський центр первинної медико - санітарної допомоги" Маньківської районної ради Черкаської області є закладом охорони здоров`я - комунальним некомерційним підприємством, що надає первинну медичну допомогу і здійснює управління медичним обслуговуванням населення Маньківського району, вживає заходи з профілактики захворювань населення і підтримання громадського здоров`я.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту підприємство створено за рішення Маньківської районної ради Черкаської області від 28.11.2017 № 21-22/VII відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктом 9.7 Статуту передбачено, що форми і системи оплати прах норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та іній заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачені законодавством, Генеральною та Галузевими угодами.

Підпунктом 5.1.1 колективного договору між адміністрацією та трудові колективом КНП "Маньківський ЦПМСД", затвердженого загальними зборами' трудового колективу підприємства 09.01.2019 (реєстраційний №14 від 14.01.2019), встановлено, що оплата праці здійснюється на підставі законів та інших нормативно - правових актів України генеральної, регіональної і галузевих угод, цього Договору, в межах надходжень з дотриманням гарантій, встановлених чинним законодавств.

Згідно з пунктом 5.1.7 колективного договору оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи зі встановленого посадового окладу, з урахуванням підвищень, доплат, надбавок та цим договором.

Підпунктом 5.2.1 колективного договору передбачено, що, адміністрація зобов`язується, здійснюючи оплату праці працівників, дотримуй затвердженого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, інших державних гарантій у сфері оплати праці.

Згідно з пунктами 1 - 2 Положення про оплату праці у комунальному некомерційному підприємстві "Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Маньківської районної ради Черкаської області, затвердженого наказом від 01.07.2019 № 50/1, формування системи оплати праці у КНП "Манківський ЦПМСД" здійснюється на підставі законів та нормативно - правових актів України, Генеральної, Галузевої територіальної угод.

Розміри посадових окладів працівникам Центру встановлюються згідно затвердженого штатного розпису підвищення доплати, надбавки на рівні не нижчому, ніж визначені діючим законодавством: спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519 "Про впорядкування умов праці закладів охорони здоров`я установ соціального захисту населення", постановами Кабінету Міністрів України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праціц.

З огляду на вищевикладене, при встановленні посадового окладу лікарю - стоматологу КНП "Маньківський ЦПМСД" в обов`язковому порядку мали враховуватися положення наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005№ 308/519 "Про впорядкування умов праці закладів охорони здоров`я установ соціального захисту населення", яким передбачено нарахування та виплата надбавки за тривалість безперервної роботи, та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 "Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я", якою передбачено нарахування та виплата надбавки за вислугу років.

Неврахування вимог вищевказаних нормативно - правових актів у колективному договорі, укладеному між адміністрацією та трудовим колективом КНП "Маньківський ЦПМСД", не є підставою для ненарахування та невиплати вищезазначених надбавок.

Таким чином, вимоги пункту 1 припису головного державного інспектора праці Проценка Р.О. від 26.12.2019 № ЧК 659/362/АВ-П, яким керівника КНП "Маньківський ЦПМСД" ОСОБА_2 зобов`язано усунути порушення вимог статті 98 КЗпП України, частини 1 статті 13 Закону України № 108/95-ВР, наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519 "Про впорядкування умов праці закладів охорони здоров`я установ соціального захисту населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 "Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я" щодо нарахування та виплати надбавок за тривалість безперервної роботи та за вислугу років працівникам підприємства, є правомірними, обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо посилання позивача на лист Міністерства охорони здоров`я України від 18.04.2012 № 100368/1056 суд зазначає, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідач не мав права посилатися на Положення про оплату праці у КНП "Маньківський ЦПМСД" Маньківської районної ради Черкаської області, оскільки стоматолог ОСОБА_1 був звільнений згідно із наказом №33-к від 25.06.2020, а Положення затверджено наказом від 01.07.2020 №50/1, а тому твердження про обов`язковість КНП "Маньківський ЦПМСД" Маньсківської районної ради Черкаської області застосовувати положення наказу Міністерства та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 №308/519, з таких підстав.

По-перше ОСОБА_1 не може бути звільненим 25.06.2020 станом на день винесення рішення та позивачем не надано відповідного доказу до матеріалів справи, а по-друге обов`язок КНП "Маньківський ЦПМСД" Маньсківської районної ради Черкаської області застосовувати положення наказу Міністерства та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 №308/519 визначено не лише Положення про оплату праці у КНП "Маньківський ЦПМСД" Маньсківської районної ради Черкаської області, затвердженим наказом від 01.07.2020 №50/1, а і статтею 98 КЗпП України, частиною 1 статті 13 Закон № 108/95-ВР.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги комунального некомерційного підприємства "Маньківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Маньківської районної ради Черкаської області не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 13.05.2020.

Суддя В.П. Тимошенко