Рішення

від 12.05.2020 по справі 640/24048/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Київ № 640/24048/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія

Профсервіском

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги

про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профсервіском (далі по тексту - позивач, ТОВ Будівельна компанія Профсервіском ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09 серпня 2019 року № 0014314209 та № 0014324209;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 09 серпня 2019 року № Ю-263;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09 серпня 2019 року № 0014344209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/24048/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В якості підстав позову позивач посилається на те, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, без врахування первинних документів, наданих платником податків та всіх обставин справи, а тому мають бути скасовані.

Відповідач у письмовому відзиві проти позову вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , наказу Головного управління ДФС у місті Києві № 8085 від 12 червня 2019 року, відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, проведено перевірку ТОВ Будівельна компанія Профсервіском .

За результатами перевірки складено висновок акту перевірки від 15 липня 2019 року № 031/26-15-42-09-39615790 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Будівельна компанія Профсервіском з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04 лютого 2015 року по 31 березня 2019 року, військового збору за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року .

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 164.2.1 пункту164.2 статті164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.1 статті 171, із врахуванням підпункту 14.1.180, підпункту 14.1.195, підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01 березня 2017 рок по 30 листопада 2017 року на суму 255 483,54 гривень;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, щодо подання не в повному обсязі податкових розрахунків (форма №1 - ДФ) за період II кв. 2016, III кв. 2016, IV кв. 2016, III кв. 2017;

- підпункту 1.1, підпункту 1.3, підпункту 1.5 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.1 статті 171 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на суму 21 290,30 гривень, в т. ч. за 2017р на суму 21 290,30 грн., не сплачено до бюджету військового збору із заробітної плати на загальну суму 2 433,54 грн. (за 2018 - 1 467,00 грн., за 2019 - 966,54грн.) та несвоєчасної сплати (перерахування) до відповідного бюджету утриманих сум військового збору із заробітної плати працівників підприємства на загальну суму 1 565,59 грн. (за 2017 - 292,54 грн., за 2018-1 273,05грн.);

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 52 668,00 гривень, в т. ч. за 2017р на суму 52 668,00 грн.;

- пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , несвоєчасне подання звітів за жовтень 2015.

Відповідно, на підставі вищезазначених висновків, винесені оскаржувані рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 09 серпня 2019 року № 0014314209, яким за порушення підпункту 164.2.1 пункту164.2 статті164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.1 статті 171, із врахуванням підпункту 14.1.180, підпункту 14.1.195, підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профсервіском збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 143 746, 65 грн, в тому числі за основним платежем - 87 463,80 грн, за штрафними санкціями - 56 282,85 грн;

- податкове повідомлення - рішення від 09 серпня 2019 року № 0014324209, яким підпункту 1.1, підпункту 1.3, підпункту 1.5 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.1 статті 171 Податкового Кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профсервіском збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 17411,78 грн, в тому числі: за основним платежем - 9722,19 грн, за штрафними санкціями - 7689,59 грн;

- вимога про сплату боргу від 09 серпня 2019 року № Ю-263 у розмірі 14520,00 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09 серпня 2019 року № 0014344209, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 7260,00 грн за порушення пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

За результатом адміністративного оскарження, вищезазначені спірні рішення залишені без змін, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профсервіском - без задоволення (копії рішень ДПС України від 21 жовтня 2019 року № 6307/6/99-06-08-05-04 та від 26 вересня 2019 року № 3296/6/99-00-08-06-01 містяться в матеріалах справи).

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В ході перевірки встановлено, що у періоді, що перевірявся, відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунках 631, 641, 642, 651, ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ), в рамках підприємницької діяльності за КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, в той же час працював у TOB БК Профсервіском на посаді директора.

Матеріали справи містять копії договорів, укладених із ФОП ОСОБА_1 , відповідно до пункту 1.1. частини 1 договорів: № 20/03 від 20 березня 2017 року, № 05/04 від 05 квітня 2017 року, №12/04 від 12 квітня 2017 року, №13/04 від 13 квітня 2017 року, №21/04 від 21 квітня 2017 року, №27/04 від 27 квітня 2017 року, № 16/05 від 16 травня 2017 року, № 26/05 від 26 травня 2017 року, №31/05 від 31 травня 2017 року, № 08/06 від 08 червня 2017 року, №16/06 від 16 червня 2017 року, № 12/07 від 12 липня 2017 року, №09/08 від 09 серпня 2017 року, №16/10 від 16 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) (далі - Виконавець), як фізична особа - підприємець, надавав TOB БК Профсервіском (код 36940600) (далі - Замовник), роботи по влаштуванню штукатурки з паркінгами та закладами по обслуговуванню населення по вулиці Академіка Костичева, вул. Академіка Вільямса та вул. Маршала Конєва (6 мікрорайон ) в Голосіївському районі м. Києва, житловий будинок в„– 3 по вул. Маршала Конєва, 10/1 згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Відповідно пункту 5 Договорів Обов`язки сторін вказано, що виконавець зобов`язаний: виконати якісно весь обсяг робіт, зазначених у п. 1.1 цього Договору, та у визначені договором строки; інформувати Замовника про перебіг виконання робіт; виправляти усі виявлені недоліки у виконаних роботах, допущених з вини Виконавця.

Всього за період з березня 2017 по листопад 2017 ФОП ОСОБА_1 згідно актів виконаних робіт від 31 березня 2017 року № 1, від 25 квітня 2017 року № 1, від 30 квітня 2017 року № 1, від 30 квітня 2017 року № 1, від 30 квітня 2017 року № 1, від 12 травня 2017 року № 1, від 31 травня 2017 року № 1, від 20 червня 2017 року № 1, від 10 червня 2017 року № 1, від 25 червня 2017 року № 1, від 30 червня 2017 року № 1, від 25 липня 2017 року № 1, від 30 серпня 2017 року № 1, від 12 листопада 2017 року № 1, (наданих послуг) та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму 1 419 353 гривень, які нараховані та виплачені підприємством на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 .

Позивач посилається на хибність висновків контролюючого органу в частині тривалості робочого часу, наголошує, що із 24-х годин, які є у добі, ФОП ОСОБА_1 обов`язки директора виконувались лише 8 годин, а тому в інший час останній міг виконувати обов`язки згідно договорів.

Також, позивач зазначає, що 8 штатних одиниць на посаді маляр-штукатур не могли впоратись із обов`язками, які були визначені відповідно до Договору підряду від 22 березня 2016 року № 22/03, укладеного між позивачем (Субпідрядник) та ТОВ Л-Буд Компані (Генпідрядник), з умовами якого вбачається наступне:

1.1Субпідрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик, своїми силами, матеріалами та засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс будівельно-монтажних робіт зазначених в п.1.1.1 даного Договору, на Об`єкті зазначеному в п.1.1.1. даного Договору, згідно із затвердженою проектною документацією та здати вказані роботи Генпідряднику будівництва у встановлений договором термін.

1.1.1.Об`єкт: будівництво житлових будинків та об`єктів соціально-культурного призначення на земельній ділянці обмеженої вулицями Академіка Костичева , Академіка Вільямса, вул. Маршала Конєва (6-й мікрорайон) у Голосіївському районі м. Києва . Житловий будинок (будівельний номер 3) по вул. Маршала Конєва, 10/1 у м. Києві .

1.1.2. Субпідрядник виконує будівельно-монтажні роботи: внутрішнє опорядження приміщень та інші роботи згідно Додатку №1 до цього Договору.

1.2. Генпідрядник зобов`язується надати Субпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершені Субпідрядником роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього.

Проте, відповідач дійшов висновку, що надані позивачу послуги Фізичною особою-підприємцем, який одночасно є директором TOB БК Профсервіском фактично надані ним в рамках його трудової діяльності та відносяться до функцій та обов`язків директора підприємства, а не за цивільно-правовою угодою, у зв`язку з чим, сплачені позивачем на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 419 353 гривень є винагородою за цивільно-правовими угодами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки, позивачем надані відповідачу всі первинні документи, які підтверджують фактичне надання ФОП ОСОБА_1 позивачу послуг, та з яких можливо встановити зміст та обсяг наданих послуг.

Приймаючи ж оскаржувані рішення, відповідачем не взята до уваги та обставина, що між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , укладений цивільно-правовий договір, який у відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковий до виконання.

Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2015 року в справі №6-48369св14, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного слідує, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні (підрядні) відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 08 травня 2018 року у справі №127/21595/16-ц. та постанові від 31 січня 2020 року №К/9901/28537/19.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства стосовно наданих позивачем цивільно-правових угод і актів виконаних робіт суд дійшов переконання, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надавав послуги, а не здійснював трудову функцію, як директор Товариства, оскільки предметом угоди, яка укладена між уповноваженою особою позивача та фізичною особою, є надання певних послуг за винагороду, яка сплачується на підставі актів виконаних робіт, тобто праця за цими угодами з боку громадян є юридично самостійною.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, може бути встановлений тільки в судовому порядку.

При цьому, обставин, які вказували на нікчемність договору, укладеного позивачем з виконавцем, третьою особою, не встановлено.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також вказане положення зазначене в пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, зокрема встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, в даному випадку існувало неоднозначне трактування прав та обов`язків позивача, як платника податку, через те, що відповідачем через неможливість однозначно визначити які послуги надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 трудові чи за цивільно-правовим договором, відповідачем зроблено висновок не на користь платника податків, що в свою чергу суперечить вищенаведеним нормам законодавства.

Крім цього, відповідно до матеріалів справи Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, який застосує спрощену систему оподаткування та відноситься до третьої групи платників єдиного податку. Його вид діяльності - штукатурні роботи.

За визначенням пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України Доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (пункт 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджуються протиправні рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профсервіском - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09 серпня 2019 року № 0014314209 та № 0014324209.

3. Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу від 09 серпня 2019 року № Ю-263.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09 серпня 2019 року № 0014344209.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Профсервіском (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 40-А, код ЄДРПОУ 39615790) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Аверкова