Постанова

від 11.11.2020 по справі 640/24048/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24048/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Шурка О.І., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Профсервіском" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Профсервіском" (далі - ТОВ "БК "Профсервіском") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 09.08.2019 р. № 0014314209 та № 0014324209; вимогу про сплату боргу № Ю-263 від 09.08.2019 р.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0014344209 від 09.08.2019 р. (далі - оскаржувані рішення).

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, без врахування первинних документів, наданих платником податків, та всіх обставин справи, а тому мають бути скасовані.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник наполягає на тому, що надані позивачу послуги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який одночасно є директором TOB "БК "Профсервіском" надані в рамках його трудової діяльності та відносяться до функцій та обов`язків директора підприємства, а відповідно не надані за цивільно-правовими угодами.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві до суду апеляційної інстанції не подавалось, що не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "БК "Профсервіском" з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04 лютого 2015 року по 31 березня 2019 року, військового збору за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року.

Результати перевірки оформлено актом № 031/26-15-42-09-39615790 від 15.07.2019 р.

Згідно цього акту позивачем порушено:

- пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171, з врахуванням пп. 14.1.180, пп. 14.1.195, пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01 березня 2017 рок по 30 листопада 2017 року на суму 255 483,54 грн.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України та розділу 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, щодо подання не в повному обсязі податкових розрахунків (форма №1 - ДФ) за період II кв. 2016, III кв. 2016, IV кв. 2016, III кв. 2017;

- пп. 1.1, пп. 1.3, пп. 1.5 п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на суму 21 290,30 грн.

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 52 668,00 грн.

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", несвоєчасно подано звіти за жовтень 2015 року.

Акт перевірки містить посилання на те, що, при аналізі актів наданих послуг, штатного розпису-підприємства, встановлено, що вищезазначені послуги виконані в рамках діяльності підприємства, та пов`язані з виконанням трудових функцій, з огляду на те, що свою діяльність підприємство здійснює в регламентований робочий час, та те, що виконавці одночасно є найманими працівниками товариства

Такий висновок відповідача вмотивовано тим, що надані позивачу послуги фізичною особою-підприємцем, який одночасно є директором TOB "БК "Профсервіском" надані ним в рамках його трудової діяльності та відносяться до функцій та обов`язків директора підприємства, а не надані за цивільно-правовими угодами, у зв`язку з чим, сплачені позивачем на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 419 353 грн. не є винагородою за цивільно-правовими угодами, а фактично є заробітною платою та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, що стало підставою для прийняття спірних рішень.

Враховуючи викладене, відповідачем винесені спірні рішення від 09.08.2019 р.:

- податкове повідомлення-рішення № 0014314209, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 143 746, 65 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0014324209, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 17411,78 грн.

- вимогу про сплату боргу № Ю-263 у розмірі 14520,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 7260,00 грн. за порушення пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що виконання робіт за укладеними договорами не пов`язано із посадовими обов`язками ОСОБА_1 , які він виконував на підприємстві, а тому відсутні правові підстави для кваліфікації сум, сплачених фізичній осоіб-підприємцю, як сум доходу фізичних осіб, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою, яка відрізняє цивільні (підрядні) відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 р. у справі № 127/21595/16-ц та постанові від 31.01.2020 № К/9901/28537/19.

Відтак, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до ст. ст. 42, 55 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність у цілях досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.

Підприємець визначає умови та час роботи на власний розсуд, відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексу.

Конституцією України, Цивільним, Господарським та Податковим кодексами не встановлено обмежень, щодо заняття підприємницькою діяльністю у вільний від виконання трудових обов`язків час, в тому числі і в частині надання підприємницьких послуг роботодавцю.

З наведеного випливає висновок, що цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, який застосує спрощену систему оподаткування та відноситься до третьої групи платників єдиного податку, вид діяльності - штукатурні роботи, що не заперечується сторонами.

Суд першої інстанції встановив, що у періоді, який перевірявся, відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунках 631, 641, 642, 651 ФОП ОСОБА_1 , в рамках підприємницької діяльності за КВЕД 41.20 надавав послуги з будівництва житлових і нежитлових будівель, та працював у TOB "БК "Профсервіском" на посаді директора.

На підтвердження вказаного позивачем надано копії договорів, укладених із ФОП ОСОБА_1 , за якими останній надавав TOB "БК "Профсервіском", як замовнику, послуги по влаштуванню штукатурки з паркінгами та закладами по обслуговуванню населення по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Відповідно пункту 5 Договорів "Обов`язки сторін" виконавець зобов`язаний: виконати якісно весь обсяг робіт, зазначених у п. 1.1 цього Договору, та у визначені договором строки; інформувати Замовника про перебіг виконання робіт; виправляти усі виявлені недоліки у виконаних роботах, допущених з вини Виконавця.

За період з березня 2017 року по листопад 2017 року ФОП ОСОБА_1 згідно актів виконаних робіт від 31.03.2017, від 25.04.2017, від 30.04.2017, від 12.05.2017, від 31.05.2017, від 20.06.2017, від 10.06.2017, від 25.06.2017, від 30.06.2017, від 25.07.2017, від 30.08.2017, від 12.11.2017, та картки рахунку № 631 надано послуг на загальну суму 1 419 353 грн., які нараховані та виплачені підприємством на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи викладене, можливо встановити, що ФОП ОСОБА_1 надавав саме послуги, а не здійснював трудову функцію, як директор Товариства, оскільки предметом договорів, які укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , є надання певних послуг за винагороду, яка сплачується на підставі актів виконаних робіт, тобто праця за цими угодами з боку громадян є юридично самостійною.

Апелянтом вказано, що фізична особа-підприємець, яка є платником єдиного податку, може бути найманим працівником, за умови, якщо її підприємницька діяльність не пов`язана з виконанням посадових обов`язків, як працівника підприємства та здійснюється у вільний від таких обов`язків час.

Суд апеляційної інстанції зазначає про неспроможність викладених вище доводів оскільки, норми ПК України не містять вимог щодо надання послуг особами, які є працівниками підприємств (установ, організацій) саме у вільний від виконання посадових обов`язків час, а таке визначення взагалі не передбачено чинним законодавством.

Крім того, колегією суддів проаналізовано положення статуту ТОВ "БК "Профсервіском", в тому числі, п. 4 Учасники Товариства, їх права та обов`язки , п. 6 Виконавчий орган Товариства , п. 8 Господарська діяльність. Розподіл прибутків та збитків. Трудовий колектив Товариства , проте не встановлено, що до посадових обов`язків засновників, яким зокрема, є ФОП ОСОБА_1 , віднесено виконання (надання) робіт чи послуг по влаштуванню штукатурки, або інших будівельних робіт.

Вказане свідчить про безпідставність доводів відповідача про можливість ототожнення робіт, виконуваних ФОП ОСОБА_1 за вищевказаними договорами, з виконанням його посадових обов`язків як директора ТОВ "БК "Профсервіском".

Необгрунтованими є посилання апелянта на не зазначення в актах виконаних робіт місця та часу виконання робіт, оскільки така інформація міститься у вищезазначених договорах, та жодним чином не впливає на бухгалтерський облік таких операцій, та не свідчить про помилкове відображення їх у податковій звітності.

В контексті вищевикладеного, слід погодитися із судом першої інстанції про те, що укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_1 цивільно-правові договори, не можуть із урахуванням їх предмету, змісту, характеру виконуваних робіт, порядку оплати винагороди відноситися до трудових договорів, а відтак нарахування позивачу сум податку з доходів фізичних осіб та відповідно військового збору, єдиного соціального внеску, є протиправним.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Суддя О.М.Оксененко

Суддя О.І. Шурко