Постанова

від 12.05.2020 по справі 808/4123/16(сн/808/24/17)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2020 року м. Дніпросправа № 808/4123/16(СН/808/24/17)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 (суддя першої інстанції Лазаренко М.С.) в адміністративній справі №808/4123/16(СН/808/24/17) за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ПрАТ "Запоріжвогнетрив" звернулось до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, який є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.09.2016 року№0000451403, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4 263 580,50 грн., у тому числі за основним платежем на 2 842 387,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 421 193,50 грн. та №0000461403, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 375 335,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2 700 268,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 675 067,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Запоріжвогнетрив" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені обставини у справі свідчать про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Українська нафто-газова компанія , також директор вказаного контрагента, за підписом якого оформлено податкові накладні, заперечує свою участь у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та підписанні документів фінансово-бухгалтерської звітності.

Позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017 року№К/800/26171/17 частково задоволено касаційну скаргу ПрАТ "Запоріжвогнетрив", скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2017року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 року у справі №808/4123/16, а адміністративну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Запорізького окружного адміністративно суду від 23 квітня 2019 року позов Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС від 15.09.2016 року №0000451403, №0000461403.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій зазначив що неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з ТОВ Українська нафто-газова компанія з огляду на те, що операції здійсненні вказаним суб`єктом господарювання по ланцюгу постачання до позивача не мали реального характеру. Відповідач вказує, що перевіркою отриманих матеріалів відносно контрагента позивача не підтверджено фактичне проведення господарських операцій. На думку податкового органу, в розглядуваному випадку, формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом є неправомірним.

За результатами апеляційного перегляду справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство вказує на правильність висновку суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції просить залишити без змін.

Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та від 16.03.2020 № 215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" не припинено роботу органів державної влади - як судів, так і органів Державної податкової служби України, а лише переведено їх на особливий режим роботи, у зв`язку з чим відповідач як орган державної влади, зобов`язаний організувати свою роботу таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на нього повноважень.

Колегія суддів зауважує, що явка відповідача в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, Офіс ВПП ДПС не було позбавлено права подати клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції або додаткові письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів правомірності своїх дій, які не були раніше подані до суду, якщо б вважало це за необхідне.

Беручи до уваги, що відповідач виклав свої доводи в апеляційній скарзі, враховуючи можливість розгляду справи без надання усних пояснень представником Офісу ВПП ДПС, відсутність клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, колегія суддів зазначає, що причини, викладені в клопотанні, не є поважними для відкладення розгляду справи за клопотанням суб`єкта владних повноважень, а тому таке клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідачем до суду надано клопотання про заміну сторони первісного відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби правонаступником Офісом великих платників податків Державної податкової служби.

В клопотанні зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Державної податкової служби від 19 червня 2019 року №537 реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби. Так, згідно з додатком 2 до вказаної постанови Офіс великих платників податків ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.

30 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи - Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни відповідача у справі - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної податкової служби.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ Українська нафто-газова компанія за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року та ТОВ Астенбуд за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2016 року №85/28-04-14-00/00191885.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 759 702,00 грн., завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2013 р. на суму 2 325 396,00 грн. та завищено суму податкового кредиту (ПДВ) на суму 2 898 990,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з з ТОВ Українська нафто-газова компанія з постачання природного газу на підставі договору від 28.02.2013 року №ПН/13-367, фактично не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки, в ході проведення перевірки не було встановлено зв`язок між показниками податкових декларацій, регістрами бухгалтерського обліку та наданими до перевірки первинними документами, а вказаний контрагент відсутній за місцезнаходженням та його свідоцтво платника ПДВ анульовано. Також контролюючий орган посилається на те, що в ході досудового слідства у кримінальному провадженні №32015100110000352, яке зареєстровано за фактом фіктивного підприємництва (ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України), а саме створення ТОВ Українська нафто-газова компанія без мети здійснення господарської діяльності, встановлено, що гр. ОСОБА_1 , на яку за винагороду було переоформлено вказане підприємство та яка була його керівником, заперечувала свою участь у підписанні первинних документів, про що також свідчить і висновок експерта від 09.08.2016 року №336п, в якому зазначено, що підписи на податкових накладних виконані не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису вказаної громадянки.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

А, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Така позиція суду є обґрунтованою з огляду на наступне.

Між позивачем (покупцем) та ТОВ Українська нафто-газова компанія (постачальник) укладено договір від 28.02.2013 року № ПН/13-367 на постачання природного газу.

Протягом березня-квітня 2013 року ТОВ Українська нафто-газова компанія здійснило постачання природного газу в обсязі 4 097,547 тис. куб. м. загальною вартістю 17 054 324,38 грн. у т.ч. ПДВ 2 842 387,40 грн.

Також встановлено, що на підтвердження фактичного виконання вказаного договору факту поставки газу позивачем надано акти передачі-приймання природного газу, податкові накладні (від 12.03.2013 року № 117, від 19.03.2013 року № 253, від 26.03.2013 року № 405, від 31.03.2013 № 601, від 16.04.2013 року № 155, від 19.04.2013 року № 218, від 25.04.2013 року № 315, від 30.04.2013 року № 443), копії банківських виписок, договір від 22.12.2011 року №8/ЗП-12 на транспортування природного газу магістральними турбопроводами, дія якого пролонгована на 2013 рік угодою від 20.12.2012 року №8/ЗП-П, договір на розподіл природного газу №Т-ПР - 11009 від 10.12.2012 року, паспорта фізико-хімічних параметрів природного газу, які підтверджують якість поставленого газу, звіти по комерційним вузлам обліку ( УНІВЕРСАЛ-02 та ФЛУОТЕК ) за березень та квітень 2013 року.

Придбаний у ТОВ Українська нафто-газова компанія природний газ використано позивачем у власному виробництві на висушування, випалювання вогнетривких виробів та сировини, загартування стальних виробів, розплавлення металу, опалювання приміщень, підігрів гарячої води, що підтверджується актами про витрату газу, розподілом газу по цехам ПАТ Запоріжвогнетрив , відомістю основних засобів позивача в частині обладнання, виробничих потужностей, для функціонування яких використовується природний газ, режимними картами обладнання.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ Українська нафто-газова компанія щодо поставки природного газу встановлено.

ПрАТ "Запоріжвогнетрив" на підтвердження існування факту господарської операції та її дійсного економічного змісту надало суду договір № ПН/13-367 від 28.02.2013року.

Згідно умовам вказаного договору постачальник (ТОВ "Українська нафто-газова компанія") зобов`язався передати покупцю (ПАТ "Запоріжвогнетрив") у власність природний газ, а покупець - прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, вказаному в статті 2 даного договору. Покупець приймає газ виключно з метою його споживання для власних потреб (п. 1.2 договору).

Згідно пункту 2.1 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 №355, кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу.

У відповідності до листів ПАТ "Запоріжвогнетрив" № 6-185 від 01.03.2013, № 6-753 від 22.03.2013 (т.2, а.с. 25-26) щодо виділення лімітів природного газу за договором №ПН/13-367 від 28.02.2013, заявлено при виділення лімітів природного газу по періодам: на березень 2013р. - 1 600 тис. куб. м.; на квітень 2013р. - 2 600 тис. куб. м.

Листом № 6-1007 від 22.04.2013 року(т.2. а.с. 27) ПАТ "Запоріжвогнетрив" просить ТОВ "Українська нафто-газова компанія" у зв`язку з виробничими потребами зменшити ліміт на квітень 2013року на 300,00 тис. куб. м, так як очікуване споживання згідно договору № ПН/13-367 від 28.02.2013 року складе 2 300,00 тис. куб. м.

Протягом березня-квітня 2013 року ТОВ "Українська нафто-газова компанія" здійснило постачання природного газу позивачу на підставі договору №ПН/13-367 від 28.02.2013 року в обсязі 4 097,547 тис. куб. м. загальною вартістю 17 054 324,38 грн., у т.ч. ПДВ 2 842 387,40 грн.

На підтвердження поставки надано акти передачі-приймання природного газу, відповідно до яких ТОВ "Українська нафто-газова компанія" передало, а ПАТ "Запоріжвогнетрив", яке є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняло природний газ імпортований згідно з кодом УКТ ЗЄД 2711 21 00 00 згідно договору № ПН/13-367 від 28.02.2013 в наступних обсягах: акт від 31.03.2013 на 1 721,805 тис. куб. м на суму 7 254 673,72 грн., у т.ч. ПДВ 1 209 112,29 грн.; акт від 30.04.2013 на 2 375,742 тис. куб. м. на суму 9 799 650,66 грн., у т.ч. ПДВ 1 633 275,11 грн.

Вищезазначені акти підписані уповноваженими представниками позивача і ТОВ "Українська нафто-газова компанія", погоджені уповноваженою особою газорозподільної організації ПАТ "Запоріжгаз" та скріплені печатками підприємств.

Якість поставленого природного газу підтверджується паспортами фізико-хімічних параметрів природного газу.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, у повному обсязі, платіжними дорученнями № 548 від 12.03.2013, № 537 від 12.03.2013, № 639 від 19.03.2013, № 32 від 19.03.2013, № 799 від 05.04.2013, № 711 від 26.03.2013, № 953 від 16.04.2013, № 976 від 19.04.2013, № 1074 від 25.04.2013, № 108 від 25.04.2013, № 1193 від 08.05.2013, всього на суму 17 054 324,38 грн., - що підтверджується банківськими виписками.

За результатами здійснення господарських операцій ТОВ "Українська нафто-газова компанія" виписало на адресу позивача податкові накладні:

- № 117 від 12.03.2013 на суму 2 022 441,60 грн., у т.ч. ПДВ 337 073,60 грн.;

- № 253 від 19.03.2013 на суму 2 022 441,60 грн., у т.ч. ПДВ 337 073,60 грн.;

- № 405 від 26.03.2013 на суму 2 022 441,60 грн., у т.ч. ПДВ 337 073,60 грн.;

- № 601 від 31.03.2013 на суму 1 187 348,92 грн., у т.ч. ПДВ 197 891,49 грн.;

- № 155 від 16.04.2013 на суму 2 681 172,00 грн., у т.ч. ПДВ 446 862,00 грн.;

- № 218 від 19.04.2013 на суму 2 681 172,00 грн., у т.ч. ПДВ 446 862,00 грн.;

- № 315 від 25.04.2013 на суму 1 753 074,00 грн., у т.ч. ПДВ 292 179,00 грн.;

- № 443 від 30.04.2013 на суму 2 684 232,66 грн., у т.ч. ПДВ 447 372,11 грн.

Вказані податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що зазначено на стор. 22 акту перевірки від 30.08.2016 № 85/28-04-14-00/00191885 та підтверджується наданим позивачем витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №1385115 на запит ПрАТ "Запоріжвогнетрив" від 17.07.2018 року №1385115.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за березень, квітень 2013року, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Надходження природного газу на підприємство позивача зафіксовано в роздруківках автоматизованих приладів обліку.

Згідно комерційним звітам про використання природного газу за період з 01.03.2013року по 31.03.2013року, з 31.03.2013року по 29.04.2013рку (т.2, а.с. 49-52) по підприємству ПАТ "Запоріжвогнетрив" витрати природного газу (із застосуванням приладу обліку "Флоутек") становили: у березні 2013року - 2 213,160 тис. куб. м., за період з 31.03.2013року по 29.04.2013року - 2 334,672 тис. куб. м.

Відповідно даним журналу по комерційному обліку природного газу на вузлах ІК "Флоутек", ІК "Універсал" (наведено штампи відділу режимів газопостачання ПАТ "Запоріжгаз") по підприємству ПАТ "Запоріжвогнетрив" (т.2, а.с. 89-91) встановлено значення витрат газу:

-за березень 2013року за приладом обліку "Флоутек" - 2 213,160 тис. м. куб., за приладом обліку "Універсал" -296,181 тис. куб. м.;

-за квітень 2013року за приладом обліку "Флоутек" - 2 375,742 тис. куб. м., в тому числі за 30.04.2013р. - 41,070 тис. куб. м.

Позивачем надані акти про витрати газу, підписані уповноваженими представниками ПАТ "Запоріжгаз" та ПАТ "Запоріжвогнетрив", в яких зазначено, що:

- витрати газу за березень 2013 року за даними приладів обліку ("УНІВЕРСАЛ-02" - 296,181 тис. куб. м; "ФЛУОТЕК" - 2 213,160 тис. куб. м) склали 2 509,341 тис. куб. м, у т.ч. поставлено від постачальників: НАК "Нафтогаз України" - 787,536 тис. куб. м, ТОВ "Українська нафто-газова компанія" - 1 721,805 тис. куб. м;

- витрати газу за квітень 2013 року за даними приладів обліку ("УНІВЕРСАЛ-02" - 0,00 тис. куб. м; "ФЛУОТЕК" - 2 375,742 тис. куб. м) склали 2 375,742 тис. куб. м, у т.ч. поставлено від постачальників: ТОВ "Українська нафто-газова компанія" - 2 375,742 тис. куб. м.

Транспортування магістральними трубопроводами природного газу на адресу ПАТ "Запоріжвогнетрив" від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій здійснювалось Запорізьким лінійним виробничім управлінням магістральних газопроводів (Запорізьке ЛВУМГ) філії УМГ "Харківтрансгаз" ДП "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на підставі договору №8/ЗП-12 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 22.12.2011, дія якого пролонгована на 2013р. угодою №8/ЗП-13 від 20.12.2012. Послуга з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів ПрАТ "Запоріжвогнетрив" (пункт призначення) надавалась підприємством ПАТ "Запоріжгаз" на підставі договору на розподіл природного газу №Т-ПР-11009 від 10.12.2012. Вказане відображено на стор. 23-25 акту перевірки та підтверджується доданими до матеріалів справи документами (договорами (з додатками), актами наданих послуг, податковими накладними, банківськими виписками тощо). В додатку № 1 до договору на розподіл природного газу №Т-ПР-11009 від 10.12.2012 наведений перелік комерційних вузлів обліку та їх місцезнаходження: "ФЛУОТЕК" - на бай-пасі газопроводу Ду 200 від ВАТ МК "Запоріжсталь"; "УНІВЕРСАЛ" - на газопроводі Ду 200 від ВАТ МК "Запоріжсталь". Послуги з передачі природного газу газовими мережами ВАТ МК "Запоріжсталь" надавались підприємством ВАТ МК "Запоріжсталь" на підставі договору № 191885/3/13/2 від 12.12.2012, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, податковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками.

На звернення ПрАТ "Запоріжвогнетрив" від 01.02.2017 № 06/656 НАК "Нафтогаз України" листом від 15.03.2017 № 6-2645/1.2-17 (т.3, а.с. 165-171), як оператор Єдиної газотранспортної системи України, підтвердив, що відповідно до планових розподілів обсяги поставки природного газу ТОВ "Українська нафто-газова компанія" для промислових споживачів через газорозподільні мережі ПАТ "Запоріжгаз" у березні-квітні 2013 року були наступні:

- у березні 2013 року - 35 350,000 тис. куб. м газу, у тому числі для ПрАТ "Запоріжвогнетрив" - 1 600,000 тис. куб. м;

- у квітні 2013 року - 28 690,000 тис. куб. м газу, у тому числі для ПрАТ "Запоріжвогнетрив" - 2 600,000 тис. куб. метрів.

Згідно наявних в Компанії оригіналів документів (а саме, інформації про надходження та розподіл природного газу ТОВ "Українська нафто-газова компанія" за березень-квітень 2013 року та реєстрів споживання природного газу промисловими споживачами ПАТ "Запоріжгаз" за березень-квітень 2013 року) фактичні обсяги поставки природного газу ТОВ "Українська нафто-газова компанія" для промислових споживачів через газорозподільні мережі ПАТ "Запоріжгаз" у березні-квітні 2013 року склали 22 225,292 тис. куб. м та 25 828,467 тис. куб. м відповідно.

Згідно наданої НАК "Нафтогаз України" інформації та підтверджуючим документам, поставка природного газу постачальником ТОВ "Українська нафто-газова компанія" здійснювалась за рахунок наступних ресурсів (надходження газу):

- у березні 2013р. у обсязі 320 419,085 тис. куб. м, в т.ч. надходження від ТОВ "Фаворит Систем" (за дог. СД) - видобуток - 8 232,377 тис. куб. м; ТОВ "ЛІДЕРГАЗ" - ПАТ "РІВНЕАЗОТ" (імпорт) - 125 000,000 тис. куб. м; ТОВ "ЛІДЕРГАЗ" - ПАТ "Концерн СТИРОЛ" (імпорт) - 187 186,708 тис. куб. м;

- у квітні 2013р. у обсязі 345 571,198 тис. куб. м, в т.ч. надходження від ТОВ "ЛІДЕРГАЗ" - ПАТ "АЗОТ" (імпорт) - 150 000,000 тис. куб. м; ТОВ "ЛІДЕРГАЗ" - ПАТ "Концерн СТИРОЛ" (імпорт) - 93 657,425 тис. куб. м; ТОВ "ЛІДЕРГАЗ" - 83 878,466 тис. куб. м; "OPTENERGY Kft" - імпорт - 18 035,307 тис. куб. м.

ТОВ "ЛІДЕРГАЗ" не було єдиним постачальником природного газу у березні - квітні 2013 року для контрагента ТОВ "Українська нафто-газова компанія".

Листом від 28.03.2017 № Zp04.1-ЛВ-5240-0317 (т.3, а.с. 172) ПАТ "Запоріжгаз" підтвердило, що фактичні обсяги природного газу ПрАТ "Запоріжвогнетрив" з ресурсу постачальника ТОВ "Українська нафто-газова компанія" у період березень-квітень 2013р. складали: березень 2013р. - 1 721,805 тис. куб. м; квітень 2013р. - 2 375,742 тис. куб. м, -

що в повній мірі відповідає актам передачі-приймання природного газу - первинним бухгалтерським документам, що підтверджують здійснення постачання природного газу постачальником ТОВ "Українська нафто-газова компанія" кінцевому споживачу ПАТ "Запоріжвогнетрив" у обсягах, визначених договором № ПН/13-367 від 28.02.2013року.

Крім того, встановлено, що придбаний у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" природний газ використано позивачем у власному виробництві на висушування, випалювання вогнетривких виробів та сировини, загартування стальних виробів, розплавлення металу, опалювання приміщень, підогрів гарячої води, що підтверджується актами про витрати газу від 31.03.2013 року та від 30.04.2013року, розподілом газу по цехам ПАТ "Запоріжвогнетрив", відомістю основних засобів позивача в частині обладнання, виробничих потужностей, для функціонування яких використовується природний газ, режимними картами обладнання.

На підтвердження змін в структурі активів та зобов`язань підприємства у зв`язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" позивач надав відомість аналітичного обліку розрахунків по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками послуг" за січень-травень 2013 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 23 "Виробництво", відомості руху № 12 по рахунку № 23 (виписки) за березень-травень 2013 року, оборотні відомості 26 рахунка "Готова продукція" за березень-квітень 2013 року, витяги з собівартості ОЕЕЦ за березень-квітень 2013року.

На виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 року проведена судова економічна експертиза № 209/26 по адміністративній справі № 808/4123/16, за результатами якої 12.03.2019року складений висновок, яким встановлено:

…"За даними відомості аналітичного обліку по рахунку 6313 по взаємовідносинам з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" за січень-травень 2013р. (т.5, арк. 141-143) підтверджується отримання ПрАТ "Запоріжвогнетрив" природного газу за актами передачі- приймання природного газу б/н від 31.03.2013р., 30.04.2013р. та перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Українська нафто-газова компанія" у періоді березень-травень 2013р. у загальній сумі з ПДВ - 17 054 324,38 грн. У кореспонденції з дебетом рахунків 232 "Допоміжне виробництво", 644 "Податковий кредит" підтверджується списання природного газу у виробництво та віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ ПрАТ "Запоріжвогнетрив" у періоді березень-квітень 2013р. у загальній сумі відповідно 14 211 936,98 грн., ПДВ - 2 842 387,40 грн., всього з ПДВ - 17 054 324,38 грн.

Згідно витягів з відомостей руху № 12, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 23 "Виробництво" за березень-квітень 2013р. (т.5, арк.144-162), всього використано в господарській діяльності ПрАТ "Запоріжвогнетрив" природного газу від підприємств- постачальників ТОВ "Українська нафто-газова компанія", НАК "Нафтогаз України" в обсязі - 4 885,083 тис.куб.м, на загальну суму без ПДВ - 18 728 708,03 грн. (з урахуванням нерозподілених витрат), в тому числі отриманого від ТОВ "Українська-нафтогазова компанія" - 4 097,547 тис.куб.м., на суму без ПДВ - 14 211 936,98 грн."

"За даними витягів з відомостей аналітичного обліку по рахунку 23 "Виробництво" за період березень-квітень 2013р. (додаткові матеріали, арк.43-44) ПАТ "Запоріжвогнетрив" виготовлений обсяг продукції склав - 31 933,59т. на загальну суму витрат - 96 427 083,62 грн., з використанням природного газу придбаного у ТОВ "Українська нафто¬ газова компанія" та інших компаній у загальному обсязі - 4888,16 тис.куб.м., на суму - 18 790 555,00 грн., в тому числі:

- за березень 2013р. виготовлено 13 868,76 т. продукції, на суму витрат - 38 556 506,48 грн., з використанням природного газу в обсязі - 2 379,02 тис.куб.м., на суму - 9 246 468,54 грн.;

- за квітень 2013р. виготовлено 18 064,83 т. продукції, на суму витрат - 57 870 577,14 грн., з використанням природного газу в обсязі - 2 509,14 тис.куб.м., на суму - 9 544 086,46 грн. В тому числі:

- загальний обсяг надходження готової продукції (у кореспонденції з дебетом рахунку 26 "Готова продукція") становив - 22 246,16т. на загальну суму - 76 256 897,42 грн., в тому числі: за березень 2013р. - 8 357,86 т., на суму - 27 730 104,54 грн., за квітень 2013р. - 13 888,30 т., на суму - 48 526 792,88 грн.

- загальний обсяг надходження готової продукції (у кореспонденції з дебетом рахунку 25 "Напівфабрикати") становив - 7 970,55т. на загальну суму - 12 492 615,67 грн., в тому числі: за березень 2013р. - 4 624,00 т., на суму - 6 523 012,46 грн., за квітень 2013р. - З 346,55 т., на суму - 5 969 603,21 грн."

"У відповідності до витягів з оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 "Готова продукція" за період березень-квітень 2013р. (додаткові матеріали, арк.49-52), ПАТ "Запоріжвогнетрив" відображено надходження готової продукції власного виробництва, в т.ч. з використанням газу, придбаного у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" та інших компаній, у загальній кількості - 22 246,158 т., на загальну суму - 76 256 897,42 грн., в тому числі по періодам: за березень 2013р. - 8 357,86 т., на суму - 27 730 104,54 грн.; за квітень 2013р. - 13 888,298 т., на суму - 48 526 792,88 грн."

"За даними витягів з відомостей аналітичного обліку по рахунках 701 "Дохід від реалізації готової продукції" та 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" відносно продажу продукції, виробленої в березні-квітні 2013р. з використанням природного газу придбаного у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" та інших компаній, в розрізі підрозділів виробництва та групи продукції (додаткові матеріали, арк.53-60), кількість реалізованої продукції склала - 21 957,50т., на загальну суму - 87 496 573,45 грн. (без ПДВ), загальною собівартістю - 75 724 440,32 грн., в тому числі по періодам: березень 2013р. - 8 333,90т., на суму - 29 745 933,47грн., собівартістю - 27 038 035,58 грн.; квітень 2013р. - 13 623,60т., на суму - 57 750 639,98 грн., собівартістю - 48 686 404,74 грн."

"Згідно витягів з відомостей аналітичного обліку по рахунках 701 "Дохід від реалізації готової продукції", 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" та 36 "Розрахунки з покупцями за вогнетриви" відносно продажу продукції, виробленої в березні-квітні 2013р. з використанням природного газу придбаного у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" та інших компаній, в розрізі контрагентів, найменування продукції, згідно з виставленими рахунками (додаткові матеріали, арк.61-102) кількість реалізованої продукції склала -21 957,50 т., на загальну суму - 87 496 573,45 грн., ПДВ - 14 957 088,53 грн., всього з ПДВ - 102 453 661,98 грн., загальною собівартістю - 75 724 440,32 грн., в тому числі по періодам: березень 2013р. - 8 333,90 т., на суму - 29 745 933,47 грн., ПДВ - 5 277 123,36 грн., всього з ПДВ - 35 023 056,83 грн., собівартістю - 27 038 035,58 грн.; квітень 2013р. - 13 623,60 т., на суму - 57 750 639,98 грн., ПДВ - 9 679 965,17 грн., всього з ПДВ - 67 430 605,15 грн., собівартістю - 48 686 404,74 грн."

Відповідно до пп 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.ПК Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п.198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Виходячи з вище викладених норм, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені у запереченні на позовну заяву та у попередній апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Зокрема, судом досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Зокрема, під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит стосуються господарських операцій за участі контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю Українська нафто-газова компанія , та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання товару (газ) на підставі договору укладеного з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності.

Досліджені документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та контрагентами, відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який, на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

До того ж, контролюючий орган перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не вказує про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства.

Судом першої інстанції правильно взято до уваги, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Висновки відповідача ґрунтуються виключно на відпрацьованій податковій інформації по вказаному контрагенту позивача (АІС Податковий блок ), а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

До того ж, чинне початкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання.

Отже, суд першої інстанції на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановив реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем товару Товариством позивача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Доводи апелянта з посиланням на кримінальне провадження стосовно працівників контрагентів позивача не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами не визнано недійсними.

Отже, покази свідків, відібрані під час досудового розслідування, якщо вони не були безпосереднім предметом дослідження суду не можуть бути визнані доказами. В такому випадку тільки показання свідків, отримані в судовому засіданні можуть вважатися належними та допустимими доказами в рамках кримінального провадження.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

За певних обставин докази, отримані в межах кримінального судочинства, в т.ч. під час досудового розслідування, мають враховуватися адміністративними судами, однак такі докази в жодному разі не мають наперед встановленої сили для суду та мають оцінюватися з урахуванням вимог належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі. Крім того, має бути забезпечено право особи, що є стороною адміністративного спору та проти якої може свідчити даний доказ, на надання пояснень та заперечень стосовно нього.

Сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Окрім того, один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №826/24815/15, від 26.03.2020 р. у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 р. у справі № 810/847/16.

Апелянтом не надано до суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.

Висновки апелянта ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо спірного контрагента, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Суд не бере до уваги посилання апелянта на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Суд зазначає, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотримання закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з його контрагентами, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків. На час виписки податкової накладної контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований у встановленому порядку як юридична особа.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322,325,328,329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2019 в адміністративній справі №808/4123/16(СН/808/24/17) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 12.05.2020 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Н.І. Малиш

суддя С.В. Білак