Постанова

від 05.05.2020 по справі 1.380.2019.005609

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005609 пров. № А/857/3184/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Кісіль Р.Л.

представника відповідача Гусаревич В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Крутько О.В. у м. Львові о 10 год. 17 хв., повний текст судового рішення складено 10 лютого 2020 року) у справі № 1.380.2019.005609 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства Кінно-спортивна школа Вадим про стягнення заборгованості з рахунків у банках,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить стягнути з ПП Кінно-спортивна школа Вадим грошові кошти до бюджету в розмірі 196676, 69 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що у відповідача виникла заборгованість, яка складається із сум податкових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб та становить 477272, 49 грн. Проте, предмет стягнення в рамках даного позову, з врахуванням п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України становлять несплачені самостійно задекларовані суми по орендній платі з юридичних осіб, зазначені у поданих податкових декларацій, а саме 196676, 69 грн. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні правові підстави для включення до податкових декларацій з плати за землю за період 2016 - 2019 р.р. суми орендної плати за оренду земельної ділянки площею 1,7991 га відповідно до договору оренди землі від 27.08.2009 року, а у позивача відсутні підстави для стягнення вказаної суми орендної плати в якості податкового боргу відповідача, оскільки відповідно до рішення від 03.09.2010 № 4 Судововишнянська міська рада вирішила не продовжувати договір оренди земельної ділянки ПП Кінно-спортивна школа Вадим від 09.09.2009.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що на даний час суми податкових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Приватне підприємство Кінно-спортивна школа Вадим внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і присвоєний ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34250880.

Згідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області № 607/9152.09-14 від 23.09.2019 за відповідачем рахується податковий борг в сумі 477272, 49 грн з орендної плати з юридичних осіб.

Предметом стягнення в рамках даного позову, з врахування п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України становлять несплачені самостійно задекларовані суми по орендній платі з юридичних осіб, зазначені у поданих податкових декларацій, а саме 196676, 69 грн, а саме:

за період жовтень-грудень 2016 - декларація від 11.02.2016 в сумі 22480 ,00 грн;

за 2017 - декларація від 13.02.2017 в сумі 67440, 00 грн;

за 2018 - декларація від 12.02.2018 в сумі 67440, 00 грн;

за січень-серпень 2019 - декларація від 12.02.2019 в сумі 39316, 69 грн.

06.02.2019 позивачем виставлено відповідачу податкову вимогу форми Ю № 1227-55, відповідно до якої сума боргу відповідача становить 437696, 90 грн.

Оскільки борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 95.1ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів платника податків з платника податків провадиться не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як загадувалось вище, податковий орган звернувся до суду вважаючи, що у відповідача виникла заборгованість яка складається із сум податкових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб та становить 477272, 49 грн. Проте, предмет стягнення в рамках даного позову, з врахуванням п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України становлять несплачені самостійно задекларовані суми по орендній платі з юридичних осіб, зазначені у поданих податкових декларацій, а саме 196676, 69 грн. Однак такі твердження є помилковими враховуючи наступне.

Згідно положень Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Відповідно до ст.15 Закону України Про плату за землю власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно ст. 13 Закону України Про плату за землю підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України)

Відповідно до вимог п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 288.7 ст.288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до вимог п.286.1 та п.286.2 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відтак підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що й в судовому засіданні підтвердили представники сторін, що 27.08.2009 між Судововишнянською міською радою (орендодавець) та ПП Кінно-спортивна школа Вадим (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування навчального корпусу, технічних будівель та споруд, яка знаходиться на території м. Судова Вишня, вулиця Заводська, 11, Мостиський район Львівська область. Згідно п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,7991 га, у тому числі 0,0899 га -під будівлями, 1,6966 га - під дворами, 0,0067 га - естакада, 0,0059 га - оглядова яма.

Відповідно до вимог п. 8 договору, строк його дії становить 1 (один) рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмового орендаря про намір продовжити його дію.

Судом встановлено, що сума орендної плати, яку заявлено до стягнення згідно податкових деклараціях з плати за землю за період 2016 - 2019 р.р., складається із орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,7991 га відповідно до договору оренди землі від 27.08.2009.

Разом з цим відповідно до рішення від 03.09.2010 № 4 Судововишнянська міська рада вирішила не продовжувати договір оренди земельної ділянки ПП «Кінно-спортивна школа Вадим від 09.09.2009.

Відтак дія договору оренди землі від 27.08.2009 закінчилась у вересні 2010, що в свою чергу вказує на те, що у позивача відсутні підстави для стягнення вказаної суми орендної плати в якості податкового боргу відповідача, оскільки підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки згідно вимог п.288.1 ст.288 ПК України.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що в податковій вимозі форми Ю від 06.02.2019 № 1227-55, на підставі котрої податковий орган звернувся до суду, щодо стягнення заборгованості зазначено 437955 грн 80 коп. Однак згідно матеріалів справи та наданих пояснень представника апелянта та відповідача, в цій податковій вимозі включено суми, щодо яких є рішення судів, котрі набрали законної сили в результаті чого було відмолено податковим органам у стягненні податкових боргів за період 2013, 2014, 2015, 2016 (січень - березень) роки. Відтак податкова вимога не відповідала на час її винесення, а саме самостійно задекларованим сумам по орендній платі з юридичних осіб, зазначених у поданих відповідачем податкових декларацій - 196676, 69 грн:

за період жовтень-грудень 2016 - декларація від 11.02.2016 в сумі 22480 ,00 грн;

за 2017 - декларація від 13.02.2017 в сумі 67440, 00 грн;

за 2018 - декларація від 12.02.2018 в сумі 67440, 00 грн;

за січень-серпень 2019 - декларація від 12.02.2019 в сумі 39316, 69 грн.

Враховуючи наведене вище колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову вимоги, оскільки податковим органом не враховано того, що дія договору оренди землі від 27.08.2009 була припинена згідно рішення Судововишнянська міська рада від 03.09.2010 № 4, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення з рахунків в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих відповідача суму податкового боргу.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.005609 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 13 травня 2020 року