Постанова

від 12.05.2020 по справі 813/621/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2020 року

Київ

справа №813/621/15

адміністративне провадження №К/9901/32834/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 (суддя - Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді: Левицька Н.Г., Обрізко І.М.) у справі №813/621/15 за адміністративним позовом Приватного підприємства Терези ЛТД до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2015 року Приватне підприємство Терези ЛТД (далі - позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.03.2015 та ухвали від 31.03.2015 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0003572201/18569 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку з податку на додану вартість на 36231,25грн, з яких 28985,00грн за основним платежем та 7246,25грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення Приватному підприємству Терези ЛТД донарахувань з податку на додану вартість з огляду на те, що господарські операції по придбанню позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс груп товарів, робіт та послуг здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведених операцій між сторонами. Також позивач вказує на необґрунтованість висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки від 02.12.2014 про порушення позивачем положень податкового законодавства України та вважає посилання відповідача на безтоварність проведених між позивачем і його контрагентом господарських операцій безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0003572201/18569 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку з податку на додану вартість за основним платежем на суму 28985,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7246,25грн. Постановлено присудити із Державного бюджету на користь Приватного підприємства Терези ЛТД судовий збір у розмірі 487,20грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з протиправності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що належними первинними документами, складеними за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс груп підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Суди дійшли висновку про безпідставність проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість та позбавлення останнього права на формування податкового кредити у спірному періоді у зв`язку з недоведеністю контролюючим органом порушення позивачем податкової дисципліни.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі №813/621/15, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Терези ЛТД з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов`язкових платежів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Нові технології , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрміксі , Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп за період з 01.01.2012 по 30.09.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого, вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 28985,00грн, в тому числі за червень 2014 року на суму 1350,00грн, за серпень 2014 року на суму 27635,00грн.

За результатами проведеної перевіри відповідачем складено акт від 02.12.2014 №3430/13-03-22-01-13/34462575 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0003572201/18569, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 140322,50грн, з яких 112258,00грн за основним платежем та 28064,50грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 про закриття провадження у справі №813/621/15 в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0003572201/18569 в частині податкових зобов`язань на суму 104091,25грн, предметом розгляду у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0003572201/18569 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку з податку на додану вартість на 36231,25грн, з яких 28985,00грн - основний платіж та 7246,25грн - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для проведення Приватному підприємству Терези ЛТД донарахувань з податку на додану вартість, став висновок контролюючого орану про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп товарів (будівельні матеріали) та послуг (викання бдівельниїх робіт), з огляду на фіктивність укладених правочинів, як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на податкову інформацію отриману щодо вказаного суб`єкта господарювання (акт №2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп отриманий від Державної податкової інстанції у Печерському районі м. Києва), за результатом аналізу якої контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп фактичної можливості здійснювати господарські операції з підстав відсутності у останнього необхідних умов та ресурсів.

Також, податковий орган зазначив, що до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12014140000000355 внесено запис про порушення відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 205 Кримінального кодексу України, а оскільки статус фіктивного підприємства не сумісний з легальною діяльністю, відповідач вважає, що підстави для формування даних податкового обліку за результатом господарських операцій з таким суб`єктом господарювання є неправомірним.

На переконання податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп (Продавець) було укладено договір від 10.06.2014 поставки товару (будівельні матеріали - металопрофіль, лист).

Фактичне виконання договірних відносин за вказаним договором підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, зокрема договором, замовленням до договору, податковою накладною, видатковою накладною та платіжним дорученням.

Судами першої та апеляційної інстанцій також було встановлено, що придбані позивачем товари було використано останнім під час здійснення послуг з ремонту шатрової покрівлі в житловому будинку в„–32 на вул. Дорошенка у м. Львові (поточний ремонт) на виконання умов договору укладеного з Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради про надання послуг №64 від 06.06.2014 та на виконання умов договору підряду №7/11 від 22.11.2012 укладеного з Національним університетом Львівська Політехніка по капітальному ремонту гуртожитку №1 (IV, V-й поверхи) Національного університету Львівська Політехніка на вул. Бой-Желенського, 14 у м. Львові.

Як встановлено судами, з метою виконання договірних зобов`язань перед Національним університетом Львівська Політехніка згідно договору підряду №7/11 від 22.11.2012, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп (Виконавець) було укладено договір від 15.07.2014 №46, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується виконати капітальний ремонт гуртожитку №1 (IV, V-й поверхи) Національного університету Львівська Політехніка на вул. Бой-Желенського, 14 у м. Львові, передати виконані роботи Замовнику. Відповідно до умов вказаного договору, розрахунки за надані послуги проводилися по факту виконання робіт з обов`язковим підписанням актів здачі-приймання робіт (КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (КБ-3).

Судами також встановлено, що позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп послуг з капітального ремонту гуртожитку №1 (IV, V-й поверхи) Національного університету Львівська Політехніка на вул. Бой-Желенського, 14 у м. Львові, було надано копії первинних документів, які також були предметом позапланової виїзної перевірки, зокрема, договір підряду; договірну ціну; локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису на будівельні роботи; довідку форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року; акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 №1 за серпень 2014 року; податкову накладну; копію Ліцензії серії АВ №596664, видану Держархбудінспекцією 08.11.2011; копію Ліцензії серії АВ №588054, виданої Держархбудінспекцією 16.09.2011; план мансардного поверху та план 4-го поверху №1 (IV, V-й поверхи) Національного університету Львівська Політехніка на вул. Бой-Желенського, 14 в м. Львові; платіжні доручення.

Також, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, відомості ресурсів до акта прийняття за грудень 2014 року та податкової накладної вказані роботи за договором №7/11 від 22.11.2012 були здані Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп позивачу, та вподальшому прийняті та оплачені Національним університетом Львівська Політехніка .

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Наявність на час розгляду справи вказаних первинних документів відповідачем не заперечувалась.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій. Відповідач вважає, що судами, при постановленні судових рішень безпідставно не враховано, що відсутність у вказаного суб`єкта господарювання трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, сировини та матеріалів є свідченням неможливості фактичного виконання останнім договірних відносин, що ставить під сумнів реальність проведення господарських операцій з позивачем. Крім іншого також зазначає, що судами не враховано, що позивачем до перевірки не було надано всіх затребуваних контролюючим органом первинних документів на підтвердження фактичного виконання операцій з його контрагентом, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову. Також податковий орган вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо акта про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача та порушення відносно посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп кримінального провадження внесеного 12.06.2014 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12014140000000355 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 205 Кримінального кодексу України, адже вказана обставина має визначальне значення для визнання операції укладених між вказаним суб`єктом господарювання та його контрагентами товарними. На думку податкового органу, формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп є неправомірним.

9. У свою чергу Приватне підприємство Терези ЛТД у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентом є необґрунтованими та безпідставними, оскільки дослідженими судами в процесі розгляду справи належними первинними документами, які також були надані позивачем під час виїзної перевірки, підтверджено зміст господарських операцій, рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі таких взаємовідносин. Позивач вважає, що податковим органом не доведено наявність складу порушення Приватним підприємством Терези ЛТД вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач просить касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.4. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення Приватним підприємством Терези ЛТД вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Приватним підприємством Терези ЛТД до матеріалів справи належними копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Зокрема, судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит стосуються господарських операцій за участі контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп , та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання товарів та послуг на підставі договорів укладених з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Приватного підприємства Терези ЛТД.

Відповідачем, в свою чергу, не представлено суду жодних доказів та не надано умотивованих пояснень з приводу обґрунтованості висновків викладених у акті перевірки, зокрема таких, які б ставили під сумнів правомірність формування підприємством податкового кредиту.

21. На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом, Приватним підприємством Терези ЛТД до матеріалів справи долучено платіжні доручення про перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп , що свідчить про понесення позивачем витрат за придбання товарів та послуг.

22. Досліджені судами первинні документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп , відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який, на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

23. Суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановили реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем товарів та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп . При цьому, суди наголосили, що податковим органом, як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними; не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, що свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Денікс Груп .

24. Також, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

25. Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагента позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності, зокрема технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

26. Судами правомірно відхилено посилання контролюючого органу на висновки викладені в акті Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва ДПС від 01.09.2014 №2623/26-55-22-07/37882958 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп зважаючи на те, що податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність таких актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

27. Щодо посилання контролюючого органу на матеріали кримінального провадження, згідно яких Товариство з обмеженою відповідальністю Денікс Груп створено з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань та конвертації коштів у готівку, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу, як вирок, надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Втім, жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю Денікс Груп , що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, в процесі розгляду справи в обох судових інстанціях відповідачем надано не було. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

28. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені податковим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Приватне підприємство Терези ЛТД підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.

30. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі №813/621/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду