Ухвала

від 12.05.2020 по справі 457/171/18

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/171/18

провадження №2/457/52/20

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

12 травня 2020 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого - судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів.

У судове засідання не з`явилася повторно належним чином повідомлена сторона позивача, хоча була повідомлена належним чином про час та місце судового засідання.

Представник прокуратури у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники розгляду справи у судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі Круз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У своєму рішенні у справі Калашников проти Росії від 15 липня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2003 року у справі Трух проти України , сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд України при розгляді справи № 6-3082цс16 (постанова від 01 листопада 2017 року).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, що задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України ).

Між тим, статтею 223 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання осіб (особи), які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 5 цієї статті у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Позивач своєю поведінкою не реалізував свого права, а своєю неявкою у судове засідання продемонстрував неповагу до суду та зловживання процесуальними правами.

Таким чином, суд приходить до переконання, що сторона позивача зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та порушення встановлених цивільним процесуальним законодавством строків.

Як було вказано вище, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд наділений правом на залишення заяви без розгляду в разі повторної неявки позивача в судове засідання, якщо він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, незалежно від причин повторної неявки.

Зважаючи на всі обставини справи, з метою дотримання процесуальних строків, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 257 ЦПК України позивач має право звернутися до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Отже, враховуючи, що позовна заява залишена без розгляду в зв`язку із повторним неприбуттям позивача в судове засідання судові витрати не підлягають поверненню.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257, ст. 260 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Суддя: В. І. Марчук