Постанова

від 05.05.2020 по справі 520/10147/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1802/20

Номер справи місцевого суду: 520/10147/19

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Дрішлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк - Крилової Олени Леонідівни на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2019 року по цивільній справі за позовом Комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2019 року представник Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк - Кіріченко Віталій Михайлович звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 11808,67 грн за кредитним договором № б/н від 29 січня 2016 року та судові витрати у розмірі 1921,00 грн, мотивуючи позов тим, що між банком та ОСОБА_1 29.01.2016 року укладено кредитний договір без номеру, відповідно до якого позичальник отримав від банку кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відповідного розміру відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, з відповідним порядком погашенням заборгованості. Зазначений договір складається з заяви позичальника та умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 11.04.2019 року утворилась заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 11808,67 гривень (а.с 1-4).

21 серпня 2019 року рішенням Київського районного суду міста Одеси (суддя Луняченко В.О.) вирішено в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити (а.с. 47-48).

28 жовтня 2019 року засобами поштової кореспонденції, представником Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк - Криловою Оленою Леонідівною було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2019 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник апелянта посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права за недоведеністю обставин, що мають значення для вирішення справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт посилається на те, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. В даному випадку відповідач, підписуючи анкету-заяву від 29 січня 2016 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з формою договору та його умовами. Із виписки чітко прослідковується, що відповідач користувалася грошима та частково погашала заборгованість. Апелянт просить поновити АТ КБ ПриватБанк строк на апеляційне оскарження, провести розгляд справи за участю представника позивача, викликати його у судове засідання, скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2019 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ КЮ ПриватБанк задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача (а.с 51-55).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, ухвалою Одеського апеляційного суду було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, Одеський апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що належного обґрунтування та надання допустимих доказів в частині наявної у відповідача суми заборгованості по тілу кредиту позивач не надав, а архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не є невід`ємними частинами кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов відповідач прийняв, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Тому без надання підтверджень про погашення суми кредиту, а також підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, через відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги, вказує на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 29.01.2016 року уклали договір про надання встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до якого позивач надав, а відповідач отримав споживчий кредит в сумі 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, позивач вважає, що своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. А відповідно до Умов та Правил, у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та штраф.

Вважаючи, що з часу отримання кредиту відповідач належним чином не виконував грошове зобов`язання, Банк розрахував заборгованість за договором кредитування станом на 11.04.2019 р. у сумі 11808,67 гривень, з яких 0,00 гривень заборгованість за кредитом, 676,85 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками, 7593,31 гривень - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 500,00 гривень - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг 500 гривень - штраф (фіксована частина), 538,51 гривень - штраф (процента складова).

Стаття 526 ЦК України передбачає загальні умови виконання зобов`язання. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на той факт, що договір між позивачем та відповідачем є договором приєднання. Водночас, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст.634 ЦК України). А тому в даному випадку, неможливо застосувати до вказаних правовідносин ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем в період з моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто, виходячи з цього, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що кредитор міг додати до позовної заяви Витяг Умов та Правил у будь-якій редакціях, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

В апеляційній скарзі також міститься посилання на практику Верховного суду щодо спірних відносин, однак апеляційний суд звертає увагу апелянта, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. В даному випадку такою є правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № №342/180/17, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Апеляційний суд у цьому зв`язку звертає увагу апелянта, що відповідно до розрахованої ним заборгованості за договором кредитування станом на 11.04.2019 р. заборгованість за кредитом становить 0,00 гривень.

Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на те, що до спірних правовідносин не застосовується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, з огляду на те, що відповідачка не заперечувала умови договору, оскільки відповідачкою договір та умови надання послуг банком не оспорювалися, а тому, на думку, апелянта, це свідчить про згоду відповідачки з усіма умовами договору. Позаяк, в цивільному процесі діє принцип змагальності сторін, його сутність не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, на яку посилається одна зі сторін, а інша сторона не надала заперечень. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. А тому відсутність у матеріалах справи заперечень відповідачки проти заявлених до неї вимог не може свідчити про беззаперечне визнання останньою того факту, що в умовах зміни редакцій Правил і відповідного об`єму прав та обов`язків, що ними встановлюються, відповідач погоджувалась саме з цією редакцією Правил.

Апелянт також вказує, що відсутність підпису відповідачки на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. Однак апеляційний суд вважає необхідним зауважити, що така відсутність підпису відповідачки не свідчить і про його укладеність так само, як і про обізнаність відповідачки з умовами договору.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного та у зв`язку із тим, що позивач не надав до суду підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, а також беручи до уваги те, що в анкеті-заяві відсутній розмір кредитного ліміту, домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. А тому надані апелянтом у якості додатку до апеляційної скарги на підтвердження позовних вимог додаткові докази, а саме довідка про відкриття рахунку, довідка про встановлення кредитного ліміту та виписка по рахунку не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки апелянтом не доведено неможливість долучення їх до матеріалів справи у суді першої інстанції. Окрім того, апелянт посилаючись на ці додаткові докази вказує, що розмір кредитного ліміту був збільшений до 600,00 гривень в той час, як у суді першої інстанції позивач стверджував, що кредитний ліміт становив 500,00 гривень.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки вимоги позовної заяви не обґрунтовані належним чином, а доводи апеляційної скарги не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк - Крилової Олени Леонідівни - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік