Постанова

від 30.04.2020 по справі 509/4324/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5182/20

Номер справи місцевого суду: 509/4324/19

Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: № 509/4324/19

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/5182/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - Обслуговуючий кооператив Житловий кооператив Совіньйон ,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- 1) Товариство з обмеженою відповідальністю Комунсервіс , 2) Громадська організація Громада Совіньйону за права ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Житловий кооператив Совіньйон , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Комунсервіс , Громадська організація Громада Совіньйону за права , про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу Житловий кооператив Совіньйон , в особі голови правління Обслуговуючого кооперативу Житловий кооператив Совіньйон - Захарова Василя Петровича, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Бочарова А.І. 02 грудня 2019 року, про забезпечення позову,

встановив:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати ОК ЖК Совіньйон таким, що не має права припиняти чи обмежувати надання комунальних послуг, припиняти постачання електричної енергії, водопостачання, водовідведення, природного газу та інших комунальних послуг; 2) визнати ОК ЖК Совіньйон таким, що не має у власності комунікацій з постачання комунальних послуг; 3) визнати відсутність повноважень у ОК ЖК Совіньйон на втручання у договірні відносини між мешканцями ж/м Совіньйон та постачальниками комунальних послуг.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона отримала лист від відповідача, щодо необхідності погашення заборгованості по сплаті членських та цільових внесків, також в листі зазначена інформація, що у разі непогашення заборгованості у встановлений термін, домоволодіння позивача буде відключено від інженерних комунікацій. ОСОБА_1 вважає дії ОК ЖК Совіньйон незаконними, безпідставними, такими, що порушують її права, ставлять позивачку у безпорадне становище, а тому остання вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав (а. с. 1 - 5).

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивачка просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК ЖК Совіньйон (код ЄДРПОУ 40833220), та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії, а саме вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від комунальних послуг.

Наведена заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскільки відключення ОСОБА_1 від комунальних послуг, від мережі електричної енергії, газопостачання та інших з боку відповідача на думку позивачки буде завідомо незаконним з підстав, що визначені у позові, то навіть погрози цього відключення є порушенням прав споживача.

Ця ситуація може привести до небажаних наслідків, як для позивачки, так і для інших мешканців ж/м Совіньйон .

Реальність такого ризику підтверджується прямою погрозою, безпосередньо у листі, що став приводом для звернення позивачки до суду.

У випадку відключення будинку позивачки від комунальних послуг, електроживлення, газопостачання остання не буде мати можливість жити в нормальних умовах, позивачка буде обмежена у задоволенні своїх першочергових потреб, не зможе нормально харчуватися, не зможе жити в нормальних санітарних умовах, не зможе нормально спілкуватися, не зможе працювати вдома, не зможе навіть включити вентилятор або кондиціонер.

Така ситуація без сумніву призведе до погрози здоров`ю позивачки та її родини, не кажучи вже про інші побутові незручності, що також виразиться у певних моральних та фізичних стражданнях, що призведе до судового процесу по компенсації моральної шкоди.

Очевидно, що при відключенні будинку від інженерних споруд родина позивачки не зможе там довго жити, а тому остання рано чи пізно буде витрачати додаткові кошти на переїзд та оренду житла.

Крім того, коливання температури в будинку в осені, з урахуванням осінньої вологості, можуть призвести до руйнації будинку і заведення у будинку плісняви та грибка , які потім неможливо буде вивести зі стін.

В разі відключення від комунальних послуг найближчу осінь, зиму та весну позивачка буде вимушена або прожити у будинку без опалення, гарячого водопостачання, з відсутністю газу, електричного живлення, що на протязі тривалого часу в принципі неможливо, або потратити додаткові грошові кошти на переїзд та оренду іншого житла.

Така ситуація може призвести до нівелювання ефективності судового захисту. Адже рішення суду повинно бути не тільки законним і обґрунтованим, а перш за все - ефективним, в контексті захисту прав.

На думку позивачки, такий вид забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії є співмірним та адекватним відносно вищенаведених позовних вимог (а. с. 6 - 9).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 рокубуло задоволено заяву про забезпечення позову.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК ЖК Совіньйон (код ЄДРПОУ 40833220), його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії, а саме вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від комунальних послуг, до набрання рішенням суду законної сили (а. с. 59 - 62).

В апеляційній скарзі ОК ЖК Совіньйон , в особі голови правління ОК ЖК Совіньйон - Захарова В.П.,просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує на те, що суд, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Застосований судом вищевказаний захід забезпечення позову створює умови, які перешкоджають статутній діяльності відповідача чим порушує права інших членів кооперативу. Застосовані оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову не є співмірними з вимогами позову.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Від учасників справи заяв, клопотань, відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло.

Згідно із частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання про забезпечення позову, освідомленість її учасників про розгляд справи, відсутність клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову, виходячи з наступного.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову відповідає зазначеним вимогам.

Згідно висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року по справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В позовній заяві позивачка заявляє вимоги щодо: 1) визнання ОК ЖК Совіньйон таким, що не має права припиняти чи обмежувати надання комунальних послуг, припиняти постачання електричної енергії, водопостачання, водовідведення, природного газу та інших комунальних послуг; 2) визнання ОК ЖК Совіньйон таким, що не має у власності комунікацій з постачання комунальних послуг; 3) визнання відсутності повноважень у ОК ЖК Совіньйон на втручання у договірні відносини між мешканцями ж/м Совіньйон та постачальниками комунальних послуг.

В вищевказаній заяві про забезпечення позову позивачка просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК ЖК Совіньйон (код ЄДРПОУ 40833220), та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії, а саме вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від комунальних послуг.

З огляду на вищевикладене, вимоги заяви про забезпечення позову є такими, які запобігають порушенню прав позивачки, зокрема у разі задоволення позову, тому є співмірними з позовними вимогами.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо не співмірності вимог заяви про забезпечення позову з вимогами позову є безпідставними.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що застосований судом вищевказаний захід забезпечення позову, створює умови, які перешкоджають статутній діяльності відповідача чим порушує права інших членів кооперативу є припущенням останнього, а отже на увагу суду не заслуговує.

Інші доводи апеляційної скарги також не мають наслідком її задоволення.

Таким чином, апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про забезпечення позову без порушень діючого законодавства, відсутність підстав для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги ОК ЖК Совіньйон , в особі голови правління ОК ЖК Совіньйон - Захарова В.П., колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Житловий кооператив Совіньйон , в особі голови правління Обслуговуючого кооперативу Житловий кооператив Совіньйон - Захарова Василя Петровича, - залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року про забезпечення позову- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12 травня 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе