Постанова

від 25.11.2020 по справі 509/4324/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 509/4324/19

провадження № 61-8509св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Обслуговуючий кооператив Житловий кооператив Совіньйон ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Комунсервіс , Громадська організація Громада Совіньйону за права ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Житловий кооператив Совіньйон на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року у складі судді Бочарова А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житловий кооператив Совіньйон (далі - ОК ЖК Совіньйон ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Комунсервіс (далі - ТОВ Комунсервіс ), Громадська організація Громада Совіньйону за права (далі - ГО Громада Совіньйону за права ), про захист прав споживачів, у якому просила: визнати ОК ЖК Совіньйон таким, що не має права припиняти чи обмежувати надання комунальних послуг, припиняти постачання електричної енергії; водопостачання, водовідведення, природного газу та інших комунальних послуг; визнати ОК ЖК Совіньйон таким, що не має у власності комунікацій з постачання комунальних послуг; визнати відсутність повноважень в ОК ЖК Совіньйон на втручання у договірні відносини між мешканцями житлового масиву Совіньйон та постачальниками комунальних послуг.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОК ЖК Совіньйон та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії, а саме вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від комунальних послуг.

Заяву обґрунтовувала тим, що відключення позивача від мережі електричної енергії, газопостачання та інших комунальних послуг з боку відповідача буде завідомо незаконним з підстав, що визначені у позові, а погрози цього відключення є порушенням прав споживача. Реальність такого ризику підтверджується погрозою у листі ОК ЖК Совіньйон , направленому позивачу, що став приводом для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом. Реалізація намірів відповідача може призвести до нівелювання ефективності судового захисту. Вважала, що такий вид забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, заяву про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК ЖК Совіньйон та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії, а саме вживати дії з відключення будинку ОСОБА_1 , який знаходиться на АДРЕСА_1 , від комунальних послуг до набрання рішенням суду законної сили.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що між сторонами виник спір щодо припинення надання комунальних послуг, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав як споживача комунальних послуг, оспорюючи припинення чи обмеження надання комунальних послуг, припинення постачання електричної енергії, водопостачання, водовідведення, природного газу та інших комунальних послуг, визнання ОК ЖК Совіньйон таким, що не має у власності комунікацій з постачання комунальних послуг, визнання відсутності повноважень у ОК ЖК Совіньйон на втручання у договірні відносини між мешканцями житлового масиву Совіньйон та постачальниками комунальних послуг, а тому вимога про забезпечення позову є обґрунтованою. Заявлений позивачем захід забезпечення позову не призводить до негативних наслідків для відповідача, ураховуючи наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження оплати комунальних послуг, він є співмірним із заявленими позовними вимогам.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2020 року ОК ЖК Совіньйон звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права осіб, що не є учасниками цього процесу. Обставини, які викладені у листі ОК ЖК Совіньйон , надісланому позивачу, стосуються заборгованості ОСОБА_1 зі сплати платежів кооперативу як члена кооперативу, а не заборгованості за платежами за житлово-комунальні послуги. Ні в позовній заяві, ні в заяві про забезпечення позову позивачем не зазначено, які саме права позивача порушено діями або бездіяльністю з боку кооперативу, та яким чином це відбувалося, не надано доказів вчинення дій, бездіяльності або наявності певної події, які б підтверджували порушення кооперативом прав позивача, як споживача комунальних послуг. Наведене свідчить про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Судом апеляційної інстанції порушено право відповідача, передбачене статтею 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), брати участь у відкритому судовому засіданні при розгляді його апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, у тому числі ухвали суду про забезпечення позову, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 2 частини першої та частиною третьою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії . Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам .

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У позовній заяві позивач заявляє вимоги про: визнання ОК ЖК Совіньйон таким, що не має права припиняти чи обмежувати надання комунальних послуг, припиняти постачання електричної енергії, водопостачання, водовідведення, природного газу та інших комунальних послуг; визнання ОК ЖК Совіньйон таким, що не має у власності комунікацій з постачання комунальних послуг; визнання відсутності повноважень у ОК ЖК Совіньйон на втручання у договірні відносини між мешканцями ж/м Совіньйон та постачальниками комунальних послуг.

У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК ЖК Совіньйон та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від комунальних послуг.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовуючи вид забезпечення позову, дійшов правильного висновку, що забезпечення позову шляхом заборони ОК ЖК Совіньйон та його працівникам і будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від комунальних послуг, належним чином забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову і є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при обранні заходу забезпечення позову.

Такими, що ґрунтуються на припущеннях, є доводи заявника про можливе порушення забезпеченням позову прав та інтересів інших осіб, які не є учасниками судового процесу.

За наявності таких осіб вони не позбавлені можливості самостійно оскаржити судові рішення.

Необґрунтованими є і доводи заявника про те, що судами порушено норму частини десятої статті 150 ЦПК України, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, оскільки у спірному випадку тимчасова заборона вчинення певних дій не є вирішенням спору по суті.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про порушення права відповідача, передбаченого статтею 43 ЦПК України, брати участь у відкритому судовому засіданні при розгляді його апеляційної скарги.

Так, заявник посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України був установлений карантин, а за розпорядженням голови Одеського апеляційного суду було зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів.

Указане, на думку заявника, мало бути підставою для відкладення розгляду справи з огляду на положення частини другої статті 369 та частини першої статті 372 ЦПК України.

Проте відповідно до статті 372 ЦПК України підставою відкладення розгляду справи може бути неявка у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У справі є докази вручення ЖК Совіньйон судової повістки та відсутні відомості, що відповідач клопотав про відкладення розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до непогодження із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Житловий кооператив Совіньйон залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко