Постанова

від 27.04.2020 по справі 598/538/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/538/19Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І. Провадження № 22-ц/817/14/20 Доповідач - Ткач З.Є. Категорія - 302090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Ткач З.Є.

суддів: Бершадська Г. В., Ткач О. І.,

за участю секретаря Іванюта О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 598/538/19 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю агро - промислова фірма "Калина" на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2019 року, ухваленого суддею Левків А.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю агро - промислова фірма "Калина" про визнання недійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТзОВ агро-промислова фірма Калина (далі - ТзОВ агро-промислова фірма "Калина") про визнання недійсним договору оренди землі № 50 від 10 вересня 2013 року укладеного між сторонами про оренду належної ТзОВ агро-промислова фірма "Калина" земельної ділянки площею 1,63 га, кадастровий номер 6122484200:01:002:0023, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований Реєстраційною службою Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області 03 жовтня 2013 року, номер запису 2713696 та скасувати вчинену державну реєстрацію даного договору оренди.

Обґрунтовуючи тим, що в березні 2016 року їй стало відомо про існування вказаного договору оренди землі належної їй земельної ділянки, однак вона договір оренди із відповідачем не укладала і не підписувала, що також підтверджується висновком почеркознавчої експертизи проведеної в ході досудового розслідування кримінального провадження №12016210090000100 розпочатого по даному факту.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2019 року вирішено:

"Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 50 від 10 вересня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю агро-промислова фірма Калина (адреса: с.Киданці Збаразького району Тернопільської області, ЄДРПОУ 32807588) про оренду належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,63 га, кадастровий номер 6122484200:01:002:0023, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований Реєстраційною службою Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області 03 жовтня 2013 року, номер запису 2713696 та скасувати вчинену державну реєстрацію даного договору оренди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агро-промислова фірма Калина (адреса: с.Киданці Збаразького району Тернопільської області, ЄДРПОУ 32807588) в користь ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) сплаченого судового збору.".

В апеляційній скарзі ТзОВ агро-промислова фірма "Калина" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-промислова фірма "Калина" повністю, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим.

В обґрунтування апеляційної скарги ТзОВ агро-промислова фірма "Калина" зазначило, що єдиною підставою для прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення на користь позивача є висновок судово-почеркознавчої експертизи №1.1-153/19 від 29 березня 2019 року, проведеної в межах кримінального провадження №12016210090000100, в якому вказано, що договір оренди землі №50 від 10 вересня 2013 року позивач не підписувала. Проте, відповідачем у порядку, передбаченим цивільно-процесуальним законодавством, було заявлено клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, оскільки останній не погоджується з висновком експерта з підстав його необґрунтованості та правильності, висновки експертизи суперечать іншим матеріалам справи, а проведення експертизи істотно порушує процесуальні норми права, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Дана експертиза була проведена з порушенням норм чинного законодавства, адже, примірник договору, який знаходиться у відповідача не вилучався в останнього, а взятий до уваги лише один примірник, який наданий позивачем, кількість відібраних зразків підписів є меншою ніж встановлено законодавством, відповідач був позбавлений права обирати експертну установу та пропонувати питання експерту.

Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що ними подавалося в суд клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Однак, відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розвитку справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши сторін по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 1,63 га, кадастровий номер 6122484200:01:002:0023, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №000467 (а.с.49).

Відповідно до договору оренди землі № 50 від 10 вересня 2013 року, зареєстрованого 03 жовтня 2013 року № 2713696, ОСОБА_1 передала в оренду ТзОВ агро-промислова фірма Калина вищевказану земельну ділянку до 10 вересня 2023 (а.с.41-42).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до наданих суду доказів, договір оренди земельної ділянки позивачкою не підписувався, доручення на його укладання нікому не надавала, а відповідно при його укладенні було відсутнє волевиявлення сторони договору, що підтверджено матеріалами справи, а тому договір є недійсним.

Висновки суду є законними та обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону України Про оренду землі ).

Згідно положень статей 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Положеннями частини першої статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

На підставі частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, ч.1 ст. 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Заперечуючи факт підписання договору оренди землі №50 від 10 вересня 2013 року позивачка посилалась на висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1.1-153/19 від 29 березня 2019 року, проведеної в межах кримінального провадження №12016210090000100.

Зокрема у даному висновку зазначено, що вказаний договір оренди землі № 50 від 10 вересня 2013 року позивач ОСОБА_1 не підписувала, а інша особа (а.с.33-40).

Експертиза була проведена компетентним експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання обов`язків.

Належних та допустимих письмових чи інших, зазначених в ч.1 ст. 218 ЦК України, доказів на спростування даного висновку відповідачем надано суду не було.

Тому суд правомірно для встановлення обставин справи врахував висновок судово-почеркознавчої експертизи, надавши йому правовий аналіз у сукупності з іншими доказами у справі.

Отже, ОСОБА_1 особисто не підписувала договір оренди землі, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, а тому наявні правові підстави для визнання договору недійсним.

За таких обставин, суд першої інстанції оцінив зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив, що позивачка оспорюваний договір оренди земельної ділянки своїм підписом не скріплювала, згоду на його укладення не надавала, та прийшов до правильного висновку, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України оспорюваний договір є недійсним.

Не є підставою для скасування рішення суду також посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.113 ЦПК України, через безпідставну з його точки зору відмову у призначенні у справі повторної судової почеркознавчої експертизи, виходячи з наступного.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року за клопотанням представника позивачки - адвоката Мевши Д.В. призначено почеркознавчу експертизу.

Згідно із висновком судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №1526/1527/19-22 від 27 лютого 2020 року, підписи від імені ОСОБА_1 у наданому представником відповідача в суді апеляційної інстанції примірнику договору оренди землі №50 від 10.09.2013 року та акті приймання-передачі земельної ділянки до цього договору виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Також вказано, що підписи від імені ОСОБА_1 у наданому представником відповідача в суді апеляційної інстанції примірнику договору оренди землі №50 від 10.09.2013 року та акті приймання-передачі земельної ділянки до цього договору виконано рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та використання механічних засобів відтворення.

Таким чином, вищенаведений висновок та висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1.1-153/19 від 29 березня 2019 року, проведеної в межах кримінального провадження №12016210090000100, спростовують факт вчинення підпису позивачкою на договорі оренди землі №50 від 10 вересня 2013 року.

Аргументи апеляційної скарги стосовно відмови суду першої інстанції у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін не спростовують правильності висновків суду щодо визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить інших доводів щодо незаконності рішення суду, що було б підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає залишенню без змін.

Згідно п.п. в) п.4) ч. 1 ст. 382 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно із ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що в ході її розгляду з метою спростування обставин, якими відповідач заперечував позовні вимоги ОСОБА_1 , остання в суді апеляційної інстанції заявила клопотання про проведення експертизи, за проведення якої нею було сплачено 4239 грн., що підтверджується актом №1526/1527 здачі-приймання висновку експерта №1526/1527/19-22 від 22 лютого 2020 року. (а.с. 215)

Таким чином, вказану суму слід стягнути з відповідача ТзОВ агро-промислова фірма "Калина" на користь позивачки ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агро - промислова фірма "Калина" залишити без задоволення.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агро - промислова фірма "Калина" (код ЄДРПОУ: 32807588) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) у якості компенсації понесених судових витрат, пов`язаних зі сплатою вартості проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи №1526/1527/19-22 від 27 лютого 2020 року, у розмірі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 30 квітня 2020 року.

Головуючий: Ткач З.Є.

Судді: Бершадська Г.В.

Ткач О.І.