Постанова

від 14.05.2020 по справі 923/8/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/8/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020

по справі №923/8/20

за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс"

про стягнення заборгованості за договором бербоутного чартеру від 23.03.2016 №01/03-244 в сумі 58 164,51 грн.,

(суддя першої інстанції: Литвинова В.В., дата та місце ухвалення рішення: 25.02.2020, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул. Театральна, 18)

03.01.2020 Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (далі - ДП Адміністрація річкових портів ) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (далі - КП Херсонський комунальний транспортний сервіс ) про стягнення заборгованості за договором бербоутного чартеру від 23.03.2016 № 01/03-244 в сумі 58164,51 грн., з яких - 41061,78 грн. основного боргу, 14028,35 грн. пені, 1249,75 грн. 3% річних та 1824,63 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог ДП Адміністрація річкових портів зазначило, що відповідач в порушення умов укладеного Договору допустив прострочення чартерної плати, розрахованої з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2019 станом на 23.23.2019 за перший, другий та третій квартали в розмірі 41061,78 грн. Крім того, позивач, у зв`язку з простроченням плати за договором, просив стягнути з відповідача пеню, інфляційні нарахування та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що з огляду на приписи чинного законодавства України, позовні вимоги про стягнення 41061,78 грн. основного боргу задоволенню не підлягають. Крім того, суд першої інстанції вказав, що у зв`язку з тим, що сума основного боргу за І-ІІІ квартали, безпідставно нарахована позивачем у розмірі 41061,78 грн. (виходячи з суми оплати на підставі додаткової угоди), позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними, а відтак у задоволенні цієї частини позовних вимог також має бути відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в порушення ст.86 Господарського процесуального кодексу України не надав відповідної оцінки доказам і не з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Апелянт зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору, допустив прострочення чартерної плати, розрахованої з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2019, станом на 23.12.2019 за перший, другий та третій квартали в розмірі 41061,78 грн.

Крім того, відповідач допустив прострочення зобов`язання щодо сплати бербоутної плати не тільки у збільшеному в 2019 році, а і в обумовленому в 2018 році розмірі, а також допустив порушення строків сплати бербоутної плати.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Адміністрація річкових портів" на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 по справі №923/8/20, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, вирішено розглянути апеляційну скаргу ДП "Адміністрація річкових портів" на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 по справі №923/8/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

16.04.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс" заперечує проти доводів апелянта, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На думку відповідача, викладені в апеляційній скарзі доводи не вказують на порушення відповідачем умов договору та не свідчать про те, що судом першої інстанції при вирішенні спору були допущені порушення норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Адміністрація річкових портів" (позивач) та КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (відповідач) було укладено договір бербоутного чартеру теплоходу "Домбай" від 23.03.2016 №01/03-244. (а.с. 30-47).

Строк договору, відповідно до боксу 20 договору, становить 60 місяців.

Чартерна плата становить 168030 грн. (в т.ч. ПДВ) за кожні 12 місяців (бокс 21 договору).

Згідно зі ст. 28 Додаткових статей до бербоутного чартеру, фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 168030 грн. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам. Виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами, щоквартально до 5 числа місяця, який йде за звітним кварталом на підставі виставлених судновласниками рахунків. До 15 січня кожного року дії цього чартеру (крім першого року дії чартеру) чартерна плата на поточний рік підлягає перегляду (у бік збільшення) шляхом підписання доповнення до цього чартеру, зокрема, але не виключно, шляхом коригування розміру чартерної плати за попередній рік на офіційно встановлений індекс інфляції в Україні за попередній рік дії цього чартеру.

23.03.2016 відповідно до ст. 29 Договору, теплохід було передано у чартер та складено акт здачі-приймання судна (а.с. 49).

В матеріалах справи наявна копія підписаної сторонами додаткової угоди від 11.01.2018 (а.с. 64), якою визначено, що з 15.01.2018 викласти бокс 21 договору в редакції 218439 грн., в т.ч. ПДВ, за кожні 12 місяців. Бокс 28 Договору викладено в редакції "фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 218439 грн. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам".

Позивач листом від 14.01.2019 №01/01-27 надіслав відповідачу для підписання додаткову угоду від 11.01.2019 до Договору. (а.с. 65)

У вказаній додатковій угоді до Договору від 11.01.2019 зазначено: з 15.01.2019 викласти бокс 21 договору в редакції 239846,40 грн., в т.ч. ПДВ, за кожні 12 місяців. Бокс 28 Договору викладено в редакції "фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 239846,40 грн. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам".

Відповідач отримав лист позивача від 14.01.2019 №01/01-27 з додатком - 16.01.2019 за вх. № 64 відповідно до відмітки на листі і журналу реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 65-66).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 21.01.2019 №46 повернув позивачу без підпису додаткову угоду від 11.01.2019, посилаючись на те, що додаткову угоду було отримано з запізненням - 16.01.2019, в той час як згідно зі ст. 28 Додаткових статей до бербоутного чартеру, чартерна плата на поточний рік підлягає перегляду до 15 січня кожного року дії цього чартеру. (а.с. 68)

Позивач вважає, що розмір чартерної плати становить 239846,40 грн. за рік, відповідно до умов додаткової угоди від 11.01.2019 до Договору, оскільки відповідач неправомірно відмовився підписати додаткову угоду.

З огляду на вказані обставини, позивач нарахував відповідачу заборгованість з чартерної плати в розмірі 41061,78 грн. Крім того, у зв"язку з несвоєчасною сплатою відповідачем чартерної плати, позивачем нараховано 14028,35 грн. пені, 1249,75 грн. 3% річних та 1824,63 грн. інфляційних. Вказані обставини стали підставою для звернення ДП Адміністрація річкових портів до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначалося раніше, між ДП "Адміністрація річкових портів"та КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс" було укладено договір бербоутного чартеру теплоходу "Домбай" від 23.03.2016 №01/03-244

Відповідно до ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Поняття договору чартеру (фрахтування) суден визначено у ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Відповідно до ст. 204 Кодексу торговельного мореплавства України договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі.

Згідно зі ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

У відповідності до абзацу 7 ст. 28 додаткових статей до стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної ради (БІМКО) кодова назва: "БЕРКОН 89" №01/03-244 від 23.03.2016 (далі по тексту - Договір), до 15-го січня кожного року дії цього чартеру (крім першого року дії чартеру), чартерна плата на поточний рік підлягає перегляду (у бік збільшення) шляхом підписати доповнення до цього чартеру, зокрема, але не виключено, шляхом коригування розміру чартерної плати за попередній рік на офіційно встановлений індекс інфляції в Україні за попередній рік дії цього чартеру.

Згідно з абзацом 3 ст. 35 додаткових статей до Договору зміни і доповнення до цього чартеру вносяться за взаємною згодою сторін у письмовій формі.

Договором бербоутного чартеру від 23.03.2016 № 01/03-244 не передбачено право Судновласника (позивача) в односторонньому порядку вносити зміни і доповнення до Договору, зокрема у частині визначення розміру чартерної плати.

Згоди на внесення змін (доповнень) до Договору між сторонами, як вбачається з матеріалів справи досягнуто не було, тому виник спір щодо зміни істотних умов Договору, в частині визначення чартерної плати.

За положеннями останнього абзацу ст. 34 додаткових статей до Договору спори, що стосуються цього чартеру, вирішуються за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої, у встановленому порядку передаються на розгляд Господарського суду згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Нормами чинного законодавства прямо не встановлена обов`язковість укладання додаткової угоди до договору бербоут-чартеру в частині визначення розміру плати, а її розмір визначається сторонами, при досягненні згоди, шляхом підписання письмової угоди.

Обов`язку Фрахтувальника укласти додаткову угоду щодо зміни ціни договору у бік збільшення умовами укладеного Договору не передбачено, як не передбачене й одностороннє внесення Судновласником змін до Договору. Разом з тим, вказане питання, за змістом укладеного між сторонами Договору, вимагає досягнення згоди шляхом підписання письмової додаткової угоди у порядку та строки, визначені Договором.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку письмова додаткова угода сторонами не підписана, а вказаний спір мав бути переданий на вирішення суду, із вимогами визнати додаткову угоду укладеною в редакції, запропонованій позивачем, що відповідало б способам захисту, визначеним ст. 16 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта в частині того, що відповідачем в даному випадку допущено прострочення зобов`язання щодо сплати бербоутної плати в обумовленому у 2018 році розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначалося раніше, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість зі сплати бербоутного чартеру за І-ІІІ квартали 2019 року в сумі 41061,78 грн., пеню в розмірі 14028,35 грн., 3% річних в сумі 1249,75 грн. та 1824,63 грн. інфляційних, нарахованих за період з 06.04.2019 по 23.12.2019.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з посиланням на не укладення сторонами додаткової угоди про збільшення розміру чартерної плати до 239846,40 грн., залишив поза увагою факт наявності заборгованості у відповідача по сплаті чартерної плати за 2019 рік у розмірі, який було передбачено сторонами у Договорі №01/03-244 від 23.03.2016 зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 11.01.2018, згідно якої чартерна плата становить 218439 грн. за кожен рік.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено за бербоут-чартер 29.05.2019 - 5000 грн., 02.07.2019 - 37205,50 грн., 01.09.2019 - 10000,00 грн., 12.09.2019 - 32007,50 грн., 25.10.2019 - 54609,75 грн., 23.12.2019 - 54609,75 грн. (а.с.69-74)

Як зазначалося раніше, згідно зі ст. 28 Додаткових статей до бербоутного чартеру, фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 168030 грн. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам. Виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами, щоквартально до 5 числа місяця, який йде за звітним кварталом на підставі виставлених судновласниками рахунків.

Згідно додаткової угоди від 11.01.2018 з 15.01.2018 викладено бокс 21 договору в редакції 218439 грн., в т.ч. ПДВ, за кожні 12 місяців. Бокс 28 Договору викладено в редакції "фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 218439 грн. за кожен календарний рік, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам".

З огляду на вищевикладене, враховуючи невчасну оплату відповідачем сплату коштів за договором бербоутного чартеру, сума основної заборгованості КП Херсонський комунальний транспортний сервіс перед позивачем за І квартал 2019 року становить 12404,25 грн., а за ІІ квартал 2019 року - 12602,15 грн., у зв`язку позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Відповідно до ст. 34 Додаткових статей до бербоутного чартеру за просрочення сплати платежів визначених ст. 28 Чартеру, Фрахтувальники сплачують на користь судновласників пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення платежу .

Колегією суддів, враховуючи несвоєчасну сплату бербоутного чартеру відповідачем, з огляду на умови укладеного між сторонами договору та приписи чинного законодавства, самостійно здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за період, заявлений позивачем, за І квартал 2019 року - з 06.04.2019 по 23.12.2019, за ІІ квартал 2019 року - з 06.07.2019 по 23.12.2019, за ІІІ квартал 2019 року - з 06.10.2019 по 24.10.2019.

Так, сума пені, яка підлягає стягненню за І квартал 2019 року становить 6357,77 грн., за ІІ квартал - 4495,02 грн., за ІІІ квартал - 3695,51 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за І, ІІ, ІІІ квартали 2019 року становить 1317,72 грн., а інфляційних нарахувань - 1472,4 грн.

З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що позовні вимоги ДП Адміністрація річкових портів підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення 25 0006,4 грн. основного боргу, 14548,3 грн. пені, 3% річних у розмірі 1317,72 грн., а також інфляційних у сумі 1472,4 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 по справі №923/8/20 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 по справі №923/8/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 по справі №923/8/20 - скасувати частково.

Задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" в частині стягнення 25 000, 64 грн. основного боргу, 14548,3 грн. пені, 3% річних у розмірі 1317,72 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1472,4 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 по справі №923/8/20 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (73000, Херсонська обл., м.Херсон, вул. Залізнична, 8, ідентифікаційний код: 01235573) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (04119, м.Київ, вул. Ю.Іллєнка, 40, ідентифікаційний код: 33404067) 25 000, 64 грн. основного боргу, 14548,3 грн. пені, 3% річних у розмірі 1317,72 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1472,4 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (73000, Херсонська обл., м.Херсон, вул. Залізнична, 8, ідентифікаційний код: 01235573) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (04119, м.Київ, вул. Ю.Іллєнка, 40, ідентифікаційний код: 33404067) 1398,52 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2097,78 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош