Постанова

від 14.05.2020 по справі 915/1956/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1956/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року, м. Миколаїв, суддя Ржепецький В.О., повний текст рішення складено та підписано 24.02.2020 року

у справі № 915/1956/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ

до відповідача Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м.Миколаїв

про стягнення заборгованості у розмірі 165 857 грн. 45 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м.Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв, в якій просило суд стягнути з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м.Київ 165 857 грн. 45 коп. основного боргу за отриманий товар, пені, індексу інфляції та 3% річних, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч укладеного між сторонами договору поставки від 12.01.2018 року № 1815317, належним чином зобов`язання з оплати отриманого товару не виконано, а саме, відповідач лише частково здійснив оплату за поставлений, згідно видаткових накладних, товар, внаслідок чого позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року у справі №915/1956/19 (суддя Ржепецький В.О.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ 50 330 грн. 15 коп. - основної заборгованості за договором поставки від 12.01.2018 року, 746 грн. 36 коп. - судового збору, 900 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 88 887 грн. 13 коп., пені в сумі 16 579 грн. 51 коп., інфляційних втрат у сумі 6 888 грн. 12 коп. та 3 % річних у сумі 3 172 грн. 54 коп. - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами по справі доведено невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті товару, отриманого за договором поставки у спірний період лише в розмірі 50 330 грн. 15 коп. Щодо вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку про відмову у їх задоволенні у зв`язку з неможливістю здійснення перерахунку в цій частині, оскільки позивачем в матеріали справи не було надано всіх видаткових накладних за спірний період, а також рахунків-фактур до видаткових накладних, що в сукупності унеможливлює встановлення призначення здійснених відповідачем оплат. Крім того, суд першої інстанції, у зв`язку з частковим задоволенням позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог стягнув з відповідача на користь відповідача 30 % розміру судового збору та заявлених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року у справі № 915/1956/19 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ у повному обсязі, а також відшкодувати скаржнику за рахунок відповідача судові витрати, у тому числі і витрати на правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, а саме при зменшенні заборгованості по оплаті за поставлений металопрокат до 50330 грн. 15 коп., було помилково зараховано проведені відповідачем оплати за іншими поставками, оскільки надані відповідачем платіжні доручення жодним чином не свідчать про оплату останнім заборгованості за видатковими накладними, за якими, згідно поданого позову розрахунку, у відповідача виникли господарські зобов`язання по оплаті за поставлений товар. Позивач зазначає, що у порушення наведених останнім у апеляційній скарзі позицій Верховного Суду та з повним ігноруванням призначення платежу, судом враховано оплати відповідача, які не стосувались проведених поставок товару, за яким виник борг, позбавивши при цьому позивача на отримання від відповідача повної оплати вартості поставленого товару. Скаржник вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано розподіл коштів, який визначено приписами ст. 534 Цивільного кодексу України, без врахування умов договору та призначення платежу, які визначені відповідачем.

Також, на думку скаржника, відповідачем не надано жодних доказів, що свідчили б про те, що ним не отримано рахунків, а також жодних доказів, що останній звертався до позивача з метою отримання будь-яких документів, що мали бути передані йому, а також жодних претензій і заперечень щодо комплектності, повноти та якості товару, а також пакету документів, який передано одночасно з поставкою товару. А тому, враховуючи той факт, що відповідачем фактично підтверджено суму заборгованості перед позивачем у розмірі 111 530 грн. 82 коп., що сторонами не заперечувалось, судом цього було не враховано при ухваленні оскаржуваного рішення та зменшено суму боргу.

Крім того, щодо відмови суду першої інстанції у стягненні штрафних санкцій, скаржник зазначив, що всупереч умовам договору поставки, а саме, пунктам 5.2., 7.2., відповідач не виконав визначених вищевказаним договором зобов`язань, внаслідок чого позивачем до матеріалів справи було надано копії та оригінали специфікацій, а також видаткові накладні, на підставі яких, суд мав можливість та повинен був перевірити розрахунок штрафних санкцій, нарахованих позивачем та задовольнити позовні вимоги у цій частині. Але судом першої інстанції цього виконано не було, а відтак його висновок про неможливість нарахування штрафних санкцій є таким, що не відповідає матеріалам справи та суперечить приписам Цивільного та Господарського кодексів України.

З огляду на зазначене, на думку скаржника, суд першої інстанції всупереч нормам, викладеним у ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, протиправно відмовив позивачу у задоволенні частини позовних вимог, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року у справі № 915/1956/19, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

27.04.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року у справі №915/1956/19 - без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є непереконливими, суперечать умовам договору та законодавчим нормам, не доведені належними та допустимими доказами. А саме, на думку Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо того, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 50 330 грн. 15 коп. Крім того, як зазначено у відзиві, для нарахування пені, інфляційних витрат та 3 % річних необхідно встановити дату, період та розмір порушення господарського зобов`язання. При цьому, доказування зазначених складових шляхом надання суду письмових доказів, а саме видаткових накладних, у яких зазначені дата та сума поставки покладається на позивача. Підсумовуючи вищезазначене, Державне підприємство Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо неможливості здійснити перерахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки з наданих позивачем доказів неможливо встановити початок виникнення заборгованості, її період та розмір.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року у справі № 915/1956/19 є таким, що підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення по справі в цій частині, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ (постачальник) було укладено договір поставки від 12.01.2018 року № 1815317, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю металопрокат, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазнається в специфікаціях, що є додатками до договору поставки, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

У відповідності до п. 2.1 договору якість, комплектація, пакування й маркування товару повинні відповідати чинним державним стандартам, технічним умовам, технічній документації на даний вид товару, сертифікатам якості виробника товару, а також спеціальними вимогам, передбаченим у специфікаціях.

У пунктах 2.3 - 2.5 договору сторони обумовили, що гарантія відповідності товару вимогам п. 2.1 повинна підтверджуватися сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника, які надаються покупцеві разом з товаром. У разі, якщо чинними стандартами, технічними умовами на товар не встановлено іншого, гарантійний строк експлуатації товару становить 12 місяців від дати поставки товару (п. 2.3). Строк гарантії збільшується на час, протягом якого товар не міг експлуатуватися у зв`язку з його невідповідністю вимогам якості, встановленим цим договором (п. 2.4). У разі виявлення під час гарантійного строку невідповідність товару встановленим договором вимогам якості, постачальник своїми силами і засобами та за власні кошти зобов`язаний протягом двадцяти календарних днів від дати пред`явлення покупцем відповідної вимоги усунути недоліки або замінити товар на товар належної якості.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору, поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін. Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в специфікації. Товар поставляється в наступні строки: 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання специфікації, якщо інший строк не визначений сторонами в специфікації.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 договору, при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладку; сертифікат або паспорт якості на товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару. У разі ненадання/надання не в неповному обсязі Покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, Товар вважається непоставленим.

Пунктом 4.3 договору визначено, що ціна договору становить сумарну вартість поставленого товару згідно специфікацій протягом періоду дії даного договору.

За змістом пунктів 5.1, 5.2 договору оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка). Оплата по договору, якщо інше не визначено в специфікації, здійснюється в розмірі 100% від суми специфікації протягом 14 календарних днів по факту поставки товару на склад покупця (п. 5.2).

Залік зустрічних однорідних вимог неможливий без згоди покупця (п. 5.5 договору).

Як вбачається з пунктів 7.1, 7.2 за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України. У випадку порушення господарського зобов`язання більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від заборгованості.

Згідно з п. 10.7 договору покупець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про свій намір постачальника за 20 календарних днів до такого розірвання.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 року. Якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 9.3 - 9.4 договору).

У специфікації від 13.08.2018 року, яка є додатком № 6 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу лист х/к 1,2 мм 1250х2500,08 КП, вагою 0,21 т, за ціною 7560,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 9072,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 13.08.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 9072,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 13.08.2018 року № 126. 23.08.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 10 384,99 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 23.08.2018 року № 131.

У специфікації від 13.09.2018 року, яка є додатком № 11 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу трубу 76х3,5 ст20, вагою 0,360 т, за ціною 17 280,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 20 736,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 13.09.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 20 736,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 13.09.2018 року № 140.

У специфікації від 18.09.2018 року, яка є додатком № 12 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу лист х/к 1,2 мм 1250х2500,08 КП, вагою 0,18 т, за ціною 6 210,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 7 452,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 18.09.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 7 452,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 18.09.2018 року № 142.

У специфікації від 21.09.2018 року, яка є додатком № 13 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу круг 16 ст. 45 калібр., вагою 0,15 т, за ціною 7 200,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 8 640,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 21.09.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 8 640,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 21.09.2018 року № 146.

У специфікації від 26.09.2018 року, яка є додатком № 14 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу круг 105 ст. 40Х (40Х), вагою 0,22 т, за ціною 10 560,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 12672,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 26.09.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 12 672,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 26.09.2018 року № 148.

У специфікації від 03.10.2018 року, яка є додатком № 15 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу лист алюм. АД1М 0,5х1200х3000, вагою 15 кг, за ціною 3 234,30 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 3 881,16 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 03.10.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 3 881,16 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 03.10.2018 року № 155.

У специфікації від 25.10.2018 року, яка є додатком № 16 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу трубу е/зв. 60х1,5 ст. 08кп/пс (1,4), вагою 0,027 т, за ціною 2 352,24 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 2 822,69 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 25.10.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 2 822,69 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 25.10.2018 року № 166.

У специфікації від 25.10.2018 року, яка є додатком № 17 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу круг 20 ст. 205 калібр. (А12), вагою 0,050 т, за ціною 2 750,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 3300,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 25.10.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 3 300,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 25.10.2018 року № 167.

У специфікації від 02.11.2018 року, яка є додатком № 18 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу шестигранник 14 ст. 35 калібр., вагою 0,50 т, за ціною 2 400,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 2880,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 02.11.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 2 880,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 02.11.2018 року № 170.

У специфікації від 23.11.2018 року, яка є додатком № 19 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу кутник 50х50 мм 5,0 мм, 3 СП 5, 6м, вагою 0,120 т, за ціною 5 160,00 грн. без ПДВ та кутник 63х63 мм 6,0 мм, 6 м, вагою 0,120 т, за ціною 5 160,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 12384,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 23.11.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 12 384,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 23.11.2018 року № 182.

У специфікації від 23.11.2018 року, яка є додатком № 20 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу лист г/к 6,0 мм 1500х6000, 3 СП 5, вагою 0,145 т, за ціною 6 235,00 грн. без ПДВ та лист г/к 10,0 мм 1500х6000, 3 СП 5, вагою 0,120 т, за ціною 5 160,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 13674,00 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 23.11.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 13 674,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 23.11.2018 року № 183.

У специфікації від 23.11.2018 року, яка є додатком № 21 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу круг 28 ст.35 калібр., вагою 0,193 т, за ціною 8 492,00 грн. без ПДВ та круг 24 ст. 40 Х, вагою 0,194 т, за ціною 12 804,00 грн. без ПДВ . Загальна вартість поставки становила 25555,20 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 23.11.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 25 555,20 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 23.11.2018 року № 185.

У специфікації від 23.11.2018 року, яка є додатком № 22 до договору від 12.01.2018 року № 1815317 вказано, що позивач мав поставити відповідачу трубу 42х4 ст. 20, вагою 0,070 т, за ціною 4 802,70 грн. без ПДВ. Загальна вартість поставки становила 5763,24 грн. з ПДВ. Термін поставки - 2 робочих дні з моменту укладання специфікації. 23.11.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 5 763,24 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 23.11.2018 року № 184.

З вищенаведених специфікацій та видаткових накладних, оформлених належним чином та підписаних представниками сторін без заперечень та зауважень, слідує, що у період з 13.08.2018 року по 23.11.2018 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 139 217 грн. 28 коп.

Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2018 року по 04.12.2018 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ та Державним підприємством Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв за договором поставки від 12.01.2018 року № 1815317, скріпленим підписами сторін та печаткою відповідача встановлено, що заборгованість Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв перед позивачем становить 139 217 грн. 28 коп. на дату його складання.

Листами від 14.03.2019 року № 660, від 30.11.2018 року № 3654, від 30.11.2018 року №3655, від 12.12.2018 року № 3775 відповідач гарантував позивачу оплату заборгованості та в обґрунтування затримки в оплаті посилався на скрутний фінансовий стан.

Також у справі № 915/1956/19 наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 року по 27.09.2019 року, відповідно до якого кінцеве сальдо відповідача становить 111 530 грн. 82 коп. Вищевказаний акт підписано та скріплено печаткою лише з боку Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв.

Крім цього, матеріали справи містять платіжне доручення від 28.02.2019 року №2859, відповідно до якого, Державним підприємством Миколаївський бронетанковий завод , м.Миколаїв сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ 20 463 грн. 30 коп., з призначенням платежу: шестигранник калібр. в асорт. (2 найм.), дог. №1815317 від 12.01.2018 року; платіжне доручення від 28.02.2019 року № 2861, відповідно до якого, Державним підприємством Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ 7 764 грн. з призначенням платежу: проволока ф 1,5 ст.70, дог. № 1815317 від 12.01.2018 року; платіжне доручення від 28.02.2019 року № 2860, відповідно до якого, Державним підприємством Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ 30 792 грн. 60 коп., з призначенням платежу: лист 30 ст. 20, дог. № 1815317 від 12.01.2018 року; платіжне доручення від 28.02.2019 року №2866, відповідно до якого, Державним підприємством Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ 1 769 грн. 88 коп., з призначенням платежу: лист г/к 6,0 мм, дог. № 1815317 від 12.01.2018 року; платіжне доручення від 10.04.2019 року № 1246, відповідно до якого, Державним підприємством Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ 28 096 грн. 99 коп., з призначенням платежу: плата за товар зг. рах. № 208, 176, 183 за 2018 рік. Інших документів, як то договорів поставки, специфікацій та видаткових накладних за будь-якими іншими господарськими правовідносинами матеріали справи не містять.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При апеляційному перегляді справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що між позивачем та відповідачем в рамках договору поставки від 12.01.2018 року №1815317 існують триваючі господарські правовідносини, за якими позивач здійснював поставки товару відповідачу, а останній оплачував отриманий товар в розмірі, зазначеному у видаткових накладних. Так, у період з 13.08.2018 року по 23.11.2018 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 152 118 грн. 01 коп., про що свідчить наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків станом на період з 01.08.2018 року по 04.12.2018 року, яким зафіксовані проведені сторонами господарські операції, за якими станом на 23.11.2018 року у відповідача перед позивачем у бухгалтерському обліку рахувалася заборгованість за договором поставки на суму 139 217 грн. 28 коп.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Позивачем в даному випадку при зверненні до суду самостійно в якості доказів наявності основного боргу відповідача надані конкретні специфікації та видаткові накладні, складені учасниками господарських правовідносин в рамках договору поставки від 12.01.2018 року № 1815317, які не стосуються інших поставок товару в межах цього ж договору, або у попередній час, або у наступний період. Суду не були надані інші первинні документи (видаткові накладні тощо), факт оплати товару за якими не є предметом розгляду даних позовних вимог, оскільки позивачем в якості підтвердження своїх позовних вимог самостійно обрано період та розмір боргу, виходячи з наданого кола доказової бази.

Тому, висновок суду першої інстанції про наявну суму боргу, але не взагалі за договором, а виходячи з різниці між вартістю поставленого товару за спірними накладними та частковою оплатою відповідача отриманого товару за договором є вірним.

При цьому, доводи апелянта щодо помилковості висновку суду першої інстанції в частині розміру стягнутої суми заборгованості не знаходять свого підтвердження та не приймаються колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду до уваги, виходячи з наступного.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Тобто, саме позивачем по даній справі повинно було бути доведено суду належними засобами доказування, що надані відповідачем платіжні доручення від 28.02.2019 року №2859, від 28.02.2019 року №2861, від 28.02.2019 року № 2860, від 28.02.2019 року № 2866, від 10.04.2019 року № 1246 не свідчать про оплату останнім заборгованості за договором поставки. При цьому, в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ стверджує, що платежі, які проводились Державним підприємством Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв у 2019 році стосувались інших поставок. Але, позивачем не надано в підтвердження цього належних доказів (видаткових накладних), а в призначенні платежу відповідачем цього не зазначено. Наданий позивачем до апеляційної скарги акт звірки взаєморозрахунків лише свідчить про відображення в бухгалтерському обліку господарюючих суб`єктів руху грошових коштів за спірним договором взагалі, тоді як позивач самостійно при зверненні до суду визначив предмет позову тільки про стягнення з відповідача на свою користь боргу за частиною поставленого за конкретними видатковими накладними товару в межах спірного договору поставки.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зауважує, що акт звірки взаєморозрахунків не може бути в даному випадку доказом наявності у відповідача боргу без дослідження судом всього кола первинних документів, що свідчать як про здійснення поставок товару, так і про здійснення його оплати за спірним договором.

До того ж, умовами договору поставки від 12.01.2018 року № 1815317 порядок погашення вимог кредитора не встановлено, а тому у разі наявності заборгованості, платежі, які здійснюються на рахунок кредитора мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї дати, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Відтак, висновок Господарського суду Миколаївської області щодо встановлення суми заборгованості відповідача перед позивачем за видатковими накладними, визначеними самим позивачем в межах договору поставки металопрокату у розмірі 50 330 грн. 15 коп. є вірним, але за мотивами, викладеними судом апеляційної інстанції.

Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на звернення до господарського суду з позовом до відповідача по справі про стягнення з відповідача залишку боргу, у випадку його наявності, за спірним договором поставки металопрокату, але за іншими видатковими накладними, які не були предметом розгляду та дослідження даної справи.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні штрафних санкцій, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушенням термінів внесення платежів позивач, згідно наданого розрахунку, нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 579 грн. 51 коп., 3 % річних у розмірі 3 172 грн. 54 коп. та 6 888 грн. 12 коп. інфляційних втрат.

Як вже зазначалося вище, у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що оплата по договору, якщо інше не визначено в специфікації, здійснюється в розмірі 100% від суми специфікації протягом 14 календарних днів по факту поставки товару на склад покупця (п. 5.2). Тому судовою колегією відхилені заперечення відповідача щодо необхідності наявності рахунків позивача для встановлення конкретних дат початку прострочки здійснених ним оплат отриманого товару, а висновок суду щодо неможливості перевірки зробленого позивачем розрахунку штрафних санкцій є помилковим.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок, вважає, що він частково не відповідає приписам Цивільного та Господарського кодексів України та умовам укладеного між сторонами договору поставки, виходячи з наступного.

Як вбачається з пунктів 7.1, 7.2 договору, за невиконання або неналежне виконання його умов, сторони несуть відповідальність, а саме, у випадку порушення господарського зобов`язання більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від заборгованості.

Як встановлено судовою колегією, дати укладення специфікацій, як додатків до договору поставки та видаткових накладних ідентичні між собою. Відтак, 14 календарних днів, як період оплати за зобов`язаннями вираховується з моменту поставки товару. При цьому, з розрахунку позивача вбачається, що зазначені останнім дати початку прострочення платежів та його закінчення помилкові та не базуються на наявних в матеріалах справи доказах.

Так, судовою колегією було встановлено, що вірними є такі періоди заборгованості за кожною поставкою, а саме:

- Поставка за накладною від 13.08.2018 року, на суму 9 072 грн.: початок заборгованості 28.08.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості 23.10.2018 року (самостійно визначена позивачем та яка є меншою ніж день фактичної сплати);

- Поставка за накладною від 23.08.2018 року, на суму 10 384 грн. 99 коп.: початок заборгованості 07.09.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості 23.10.2018 року (самостійно визначена позивачем та яка є меншою ніж день фактичної сплати);

- Поставка за накладною від 13.09.2018 року, на суму 20736 грн.: початок заборгованості 28.09.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості 28.02.2019 року (з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості від 28.02.2019 року);

- Поставка за накладною від 18.09.2018 року, на суму 7 452 грн.: початок заборгованості 03.10.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості 28.02.2019 року (з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості від 28.02.2019 року);

- Поставка за накладною від 21.09.2018 року, на суму 8 640 грн.: початок заборгованості 06.10.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості 28.02.2019 року (з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості від 28.02.2019 року);

- Поставка за накладною від 26.09.2018 року, на суму 12 672 грн.: початок заборгованості 11.10.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості у розмірі 4 505 грн. 15 коп. - 28.02.2019 року, у розмірі 8 166 грн. 85 коп.- 10.04.2019 року (з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості від 28.02.2019 року та 10.04.2019 року);

- Поставка за накладною від 03.10.2018 року, на суму 3 881 грн. 16 коп.: початок заборгованості 18.10.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості 10.04.2019 року (з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості від 10.04.2019 року);

- Поставка за накладною від 25.10.18 року, на суму 6 122 грн. 69 коп.: початок заборгованості 09.11.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості 10.04.2019 року (з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості від 10.04.2019 року);

- Поставка за накладною від 02.11.2018 року, на суму 2 880 грн.: початок заборгованості 17.11.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості 10.04.2019 року (з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості від 10.04.2019 року);

- Поставка за накладними від 23.11.18 року, на суму 57 376 грн. 44 коп.: початок заборгованості 08.12.2018 року (14 календарних днів від дати поставки) - дата закінчення заборгованості у розмірі 7 044 грн. 29 коп. - 10.04.2019 року (з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості від 10.04.2019 року), та у розмірі 50 332 грн. 15 коп. (на дату подання позову).

Відповідно до вищевказаного розрахунку періодів заборгованості судовою колегією Південно-західного апеляційного господарського суду здійснено власний перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, які відповідно становлять: 10 059 грн. 82 коп. - пеня, 2 049 грн. 61 коп. - 3% річних, 6 083 грн. 30 коп. - інфляційні втрати.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на що, рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року у справі №915/1956/19 підлягає задоволенню частково, а рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про стягнення з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ суми 68 522 грн. 88 коп., з яких: 50 330 грн. 15 коп. - сума основного боргу за заявленими позивачем поставками товару, зробленими в межах спірного договору поставки, 10 059 грн. 82 коп. - пені, 2 049 грн. 61 коп. - 3% річних, 6 083 грн. 30 коп. - інфляційних втрат.

Як вбачається з резолютивної частини апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ, останній просить суд апеляційної інстанції також стягнути з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м.Миколаїв на користь позивача витрати на правничу допомогу при поданні останнім апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року у справі № 915/1956/19.

Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Як убачається з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат представник позивача надав ордер на надання правової допомоги від 13.03.2020 року КС № 465588, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.04.2018 року КС № 6619/10, заяву про розрахунок суми судових витрат від 23.03.2020 року № 1207/20, відповідно до якого визначено дії представника позивача, яким було надано правничу допомогу в рамках апеляційного провадження (складання та подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року), у розмірі 3 000 грн., рахунок від 11.03.2020 року №11/03 на суму 3 000 грн., акт виконаних робіт за надання разової правової допомоги від 12.03.2020 року та платіжне доручення від 12.03.2020 року № 3157, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ на рахунок Адвокатського об`єднання Ю.Д.К. в якості оплати за надання правової допомоги згідно рахунку від 11.03.2020 року № 11/03 перераховано 3 000 грн.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів Південно-західного апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до пропорційності задоволених судом позовних вимог, з огляду на таке.

Між адвокатом Кізік Анною Миколаївною, яка діє від імені Адвокатського об`єднання Ю.Д.К. та позивачем 19.08.2019 року укладено договір про надання правничої допомоги № 316, на підставі чого адвокатським об`єднанням було видано відповідний ордер від 13.03.2020 року КС № 465588. Відповідно до акту виконаних робіт (послуг) за надання разової правової допомоги від 12.03.2020 року адвокатом у справі № 915/1956/19 надано правову допомогу клієнту в Південно-західному апеляційному господарському суді у повному обсязі; послуги адвоката у розмірі 3 000 грн. сплачені клієнтом на підставі платіжного доручення від 12.03.2020 року № 3157.

Враховуючи викладене, а також те, що Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ, суд апеляційної інстанції вважає частково обґрунтованим клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, оскільки відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м.Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року у справі №915/1956/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 року у справі №915/1956/19 - скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ до Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м. Миколаїв про стягнення заборгованості за договором поставки від 12.01.2018 року № 1815317 у розмірі 165857 грн. 45 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м.Миколаїв (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 41, код ЄДРПОУ 39578450) 50 330 грн. 15 коп. - суми основного боргу, 10 059 грн. 82 коп. - пені, 2 049 грн. 61 коп. - 3% річних, 6 083 грн. 30 коп. - інфляційних втрат, 1020 грн. 03 коп. - судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, 1230 грн. - витрат на професійну допомогу адвоката в суді першої інстанції та 1529 грн. 80 коп. - судового збору за апеляційний перегляд рішення, 1 230 грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю РОЯЛ МЕТАЛ , м. Київ в частині стягнення з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод , м.Миколаїв заборгованості за договором поставки від 12.01.2018 року № 1518317 у розмірі 97 334 грн. 57 коп.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош