Рішення

від 12.05.2020 по справі 910/3311/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2020Справа № 910/3311/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

про стягнення 662 668, 73 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефі-Агро" (далі - ТОВ "Ефі-Агро", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - ТОВ "Гіппо", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 662 668, 73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 051219-03/1Г від 05.12.2019 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Ефі-Агро" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 648 787,20 грн., неустойку у сумі 12 260,82 грн., 3 % річних у сумі 1 620,71 грн., що разом складає 662 668, 73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши позовні вимоги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що 05.12.2019 р. між ТОВ "Ефі-Агро" (постачальник) та ТОВ "Гіппо" (покупець) був укладений договір поставки № 051219-03/1Г (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводи оплату за товар на умовах даного договору (п. 1.1).

Поставка товару здійснюється на підставі накладної(их) згідно замовлення покупця, яка(і) є невід`ємною частиною договору (п. 1.2). Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору (п. 1.3).

Відповідно до п. 4.1 договору, в редакції протоколу розбіжностей від 05.12.2019 р., постачальник зобов`язується здійснити доставку товару на умовах, визначених договором, і передати товар покупцю протягом 3 календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку, домовленостей на замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця. Сторони погодили, що місце доставки товару - рампа Логістичного центру.

Передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1, 5.4 договору, в редакції протоколу розбіжностей від 05.12.2019 р., постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами. Оплата за поставлений товар у розмірах понад ліміт, встановлений п. 5.5 договору, здійснюється покупцем в гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

Постачальник зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором (п. 7.2.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 р., з подальшою його пролонгацією (п. 9.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на підставі замовлень № 10161678 від 03.01.2020 р. та № 10204630 від 20.01.2020 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 692 640,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 000001854 від 10.01.2020 р., № 000001892 від 22.01.2020 р., а також видатковими накладними № 14 від 10.01.2020 р., № 83 від 22.01.2020 р. підписаними сторонами без зауважень.

Зі свого боку, відповідач зобов`язання зі сплати вартості поставленої продукції виконав неналежним чином, вартість продукції сплатив частково - на суму 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5918 від 12.02.2020 р. Також відповідач повернув позивачу частину продукції на суму 13 852,80 грн., про що свідчать накладні на повернення товару № 1471923 від 10.01.2020 р., № 1474752 від 22.01.2020 р.

Отже, судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 648 787,20 грн. (692 640,00 грн. - 30 000,00 грн. - 13 852,80 грн.).

19.02.2020 р. позивач звернувся до ТОВ "Гіппо" з вимогою сплатити вартість поставленої продукції, проте, відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості продукції відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Гіппо" заборгованості в сумі 648 787,20 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача неустойку, нараховану за прострочення зобов`язання відповідно до п. 8.2.1 договору поставки № 051219-03/1Г від 05.12.2019 р., у сумі 12 260,82 грн.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з п. 8.2.1 договору, в редакції протоколу розбіжностей від 05.12.2019 р., за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування до повного виконання своїх зобов`язань.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок заявлених штрафних санкцій відповідно до умов договору та вимог ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 12 260,82 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 1 620,71 грн.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши розрахунок суми матеріальних втрат, заявленої до стягнення, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 1 620,71 грн., тобто у сумі, заявленої позивачем.

Отже, позов ТОВ "Ефі-Агро" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення заборгованості в сумі 662 668, 73 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефі-Агро" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, літ. З, ідентифікаційний код 39946871) основний борг у сумі 648 787 (шістсот сорок вісім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 20 коп., неустойку у сумі 12 260 (дванадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 82 коп., 3 % річних у сумі 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 71 коп., судовий збір в сумі 9 940 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 04 коп.

Повне судове рішення складене 12 травня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення, який не може бути меншим строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головіна К. І.