ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2749/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,
представника позивача Клячко М.Ю.,
представника відповідача Мовчан О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Шийте самі"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Терещенко О.І., судді - Сіверін В.І., Слободін М.М.)
від 12.02.2020
та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Терещенко О.І., судді - Сіверін В.І., Слободін М.М.)
від 24.02.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Шийте самі"
до Акціонерного товариства "Харківобленерго"
про скасування оперативно-господарської санкції ,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заяви про розподіл витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції та клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
1.1. 22.08.2019 разом з позовною заявою позивач подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у якому було визначено, що витрати, пов`язані з розглядом справи на професійну допомогу становлять 15000,00 грн (з розрахунку 1250,00 грн за 1 годину роботи адвоката).
1.2. 13.11.2019 представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій повідомив, що остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та докази в його обґрунтування будуть подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
1.3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2019 у справі № 922/2749/19 позов задоволено повністю. Скасовано оперативно-господарську санкцію, застосовану АТ "Харківобленерго" у виді нарахування до сплати вартості недооблікованої електроенергії в сумі 20304,74 грн, оформлену протоколом засідання комісії з розгляду актів порушення ПРРЕЕ № 38 від 19.07.2019. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1921,00 грн.
1.4. 03.12.2019 представник ТОВ "Фірма "Шийте самі" подав заяву про розподіл судових витрат по справі, в якій позивач просив стягнути з відповідача 1 921,00 грн судового збору та 14375,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу.
1.5. 12.12.2019 представник АТ "Харківобленерго" подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому заперечив про стягнення 14375,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу, посилаючись на те, що: 1) до акту приймання-передачі наданих послуг від 02.12.2019 безпідставно включено вартість 1 години робити з підготовки заяви про забезпечення позову, у задоволенні якої було відмовлено; 2) необґрунтовано включено до акту приймання-передачі наданих послуг від 02.12.2019 вартість 1 години з надання послуг щодо ознайомлення та правового аналізу відзиву відповідача на позовну заяву, підготовки, направлення та подання відповіді на відзив, оскільки відзив на позовну заяву складається лише з 1 сторінки, текст відповіді на відзив дублює текст позовної заяви, а роботи з відправлення документів можуть бути виконані і іншою особою, яка не має свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю; 3) визначена в акті кількість часу (30 хвилин) на ознайомлення з матеріалами справи є завищеною; 4) заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 11,5 годин є не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову; 5) на підтвердження оплати наданих послуг надано платіжне доручення від 12.11.2019 № 76 на суму 5000,00 грн та копія рахунку від 02.12.2019 на суму 9375,00 грн, проте відсутні докази сплати коштів позивачем на користь адвоката відповідно до цього рахунку.
2. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2019 у справі № 922/2749/19 заяву ТОВ "Фірма "Шийте самі" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14 375,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні вимоги у частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн відмовлено.
2.2. Вказане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Клячко М.Ю. позивачу послуг, перелічених в акті від 02.12.2019 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08 від 16.08.2019 на суму 14375,00 грн, і підстави для зменшення їх розміру відсутні, оскільки позивачем дотримано вимоги частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а відповідачем не доведено обставини, викладені ним у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу.
2.3. Ухвалюючи додаткове рішення, суд враховував висновки Верховного Суду, що викладені у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2019 у справі № 923/726/18 (від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права) та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/455/19 (витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено).
2.4. Східний апеляційний господарський суд постановою від 12.02.2020 у справі № 922/2749/19 залишив без змін рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2019, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2019 року змінив в частині часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат, зменшивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.
2.5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлену суму за надання правничої професійної допомоги позивачу у справі слід зменшити до 5 000,00 грн, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст заяви про розподіл витрат на оплату послуг адвоката в суді апеляційної інстанції та клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
3.1. 17.02.2020 на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява ТОВ "Фірма "Шийте самі" про розподіл судових витрат, в якій позивач просив стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" на його користь 5625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3.2. АТ "Харківобленерго" у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу просило в задоволенні заяви про відшкодування витрат відмовити, а у разі наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір, посилаючись на те, що до заяви про розподіл судових витрат долучено лише рахунок від 17.02.2020 та не додано доказів його оплати. Окрім того, відповідач зазначив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу правову допомогу у сумі 5625,00 грн не відповідають критеріям розумності, співрозмірності, розмір таких витрат є необґрунтовано високим, суттєво завищеним та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги.
4. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
4.1. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2749/19 заяву ТОВ "Фірма "Шийте самі" про розподіл судових витрат, в якій позивач просив стягнути з відповідача 5 625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, задоволено частково. Стягнуто з АТ "Харківобленерго" на користь ТОВ "Фірма "Шийте самі" 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4.2. Суд апеляційної інстанції, враховуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №810/4749/15, Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, від 13.06.2019 року у справі №924/632/18, від 02.07.2019 року у справі №810/795/18, від 17.09.2019 року у справі №810/3806/19, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, зазначив, що:
- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України);
- понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім розміру документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
4.3. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлену суму за надання правничої професійної допомоги позивачу у справі слід зменшити до 3000,00 грн, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду апеляційної інстанції адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
5.1. 10.03.2020 ТОВ "Фірма "Шийте самі" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2749/19.
5.2. У касаційній скарзі заявник просить:
5.2.1. скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 в частині зміни додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2019 у справі № 922/2749/19 щодо часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн і залишити без змін рішення суду першої інстанції;
5.2.2. змінити додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2749/19, виклавши її резолютивну частину в такій редакції: "Заяву ТОВ "Фірма "Шийте самі" про розподіл судових витрат задовольнити. Стягнути з АТ "Харківобленерго" на користь ТОВ "Фірма "Шийте самі" 5625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ".
5.3. В обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ "Фірма "Шийте самі" посилається на те, що суд апеляційної інстанції переглянув додаткове судове рішення та ухвалив додаткову постанову з порушенням норм пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
5.4. Позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір судових витрат на професійну допомогу, не обґрунтував, в чому саме полягає порушення принципів співмірності та розумності судових витрат, розподілених судом першої інстанції, стягнув лише фактично сплачену позивачем суму витрат на професійну допомогу, що суперечить правовим висновкам, які викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.
5.5. Окрім того, скаржник зазначає, що посилання відповідача на відсутність витрачання адвокатом при наданні правової допомоги саме заявленого часу є безпідставними з огляду на правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду складі Верховного Суду, що викладений у постанові у постанові від 09.07.2019 у справі № 923/726/18. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
5.6. 28.04.2020 АТ "Харківобленерго" надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правові висновки, які викладені у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, зазначає, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 (в частині скасування рішення господарського суду від 12.12.2019) та додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
5.7. У зв`язку з відпусткою суддів Стратієнко Л.В. та Ткача І.В. у справі проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та змінено склад судової колегії Касаційного господарського суду, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.05.2020.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
6. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
6.1. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
6.2. Частинами 2-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6.3. Згідно з частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
6.4. Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
6.5. Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
6.6. Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, заначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
6.7. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
6.8. Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.
6.9. Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Щодо застосування цих норм у постанові Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, що оскаржується .
6.10. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції встановив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 375,00 грн є підтвердженими, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення відповідача щодо відсутності доказів витраченого адвокатом саме заявленого часу, суд першої інстанції відхилив з тих підстав, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Заперечення щодо відсутності доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції також відхилив, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
6.11. У постанові від 12.02.2020 суд апеляційної інстанції зробив протилежний висновок, керуючись частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, зазначив, що заявлену суму витрат на надання правничої професійної допомоги позивачу у розмірі 14375,00 грн слід зменшити до 5000,00 грн, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат.
6.12. Верховний Суд не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.
6.13. Відповідно до частини 2 та 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 цього Кодексу у мотивувальній частини постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.
6.14. Постанова суду апеляційної інстанції цим вимогам не відповідає, оскільки у постанові відсутнє належне обґрунтування висновку про зменшення розміру судових витрат. Суд апеляційної інстанції застосував загальні фрази без оцінки конкретних обставин справи, не надав достатні та чіткі пояснення, чому розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним, а також не зазначив, які з вимог, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не були дотримані при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката. Хоча закон прямо передбачає можливість зменшення розміру витрат лише у таких випадках.
6.15. Суд апеляційної інстанції зазначив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім розміру документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Водночас, у постанові взагалі відсутнє обґрунтування, які з заявлених позивачем витрат не відповідають цьому критерію. При цьому, суд апеляційної інстанції взагалі не спростував твердження суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обставини, викладені ним у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу.
6.16. За таких обставин справи, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, змінюючи додаткове рішення місцевого господарського суду та зменшуючи розмір судових витрат до 5000,00 грн, порушив положення частин 4 -6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не враховував висновки щодо застосування цієї норми права, які викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
6.17. З огляду на те, що суд першої інстанції встановив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14375,00 грн є підтвердженими, відповідач не довів наявність підстав для зменшення цих витрат, суд апеляційної інстанції не спростував цих висновків та доводів, Верховний Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції у частині зміни додаткового рішення і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
6.18. Аргументи відповідача, викладені у касаційній скарзі, що стосуються оцінки доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020.
6.19. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та ухвалюючи додаткову постанову від 24.02.2020, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги № 01/08 від 16.08.2019 року, актом від 17.02.2020 року приймання-передання наданих послуг до договору та рахунком № 01/12 від 17.02.2020 року на суму 5625,00 грн. Суд апеляційної інстанції також встановив, що адвокат Клячко М.Ю. брала участь у судовому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, і в матеріалах справи міститься складений адвокатом відзив на апеляційну скаргу.
6.20. Водночас, керуючись частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що заявлену суму за надання правничої професійної допомоги позивачу у сумі 5625,00 грн слід зменшити до 3 000,00 грн, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат.
6.21. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім розміру документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
6.22. Верховний Суд не може погодитися з таким висновком, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував положення частин 4 -6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зокрема, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6.23. Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №810/4749/15, Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, від 13.06.2019 року у справі № 924/632/18, від 02.07.2019 року у справі №810/795/18, від 17.09.2019 року у справі №810/3806/19, а також практику Європейського суду з прав людини щодо критеріїв, які суд застосовує, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
6.24. Верховний Суд зауважує, що посилання на правові позиції Верховного Суду не є релевантними для цієї судової справи з огляду на різні обставини справи. Більш того, у жодній з цих справ Верховний Суд не зазначав про звільнення сторони, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, від обов`язку доведення неспівмірності цих витрат. Так само в жодній із цих постанов Верховний Суд не робив висновок щодо права суду зменшувати розмір витрат без здійснення належного та достатнього мотивування.
6.25. Щодо посилання суду апеляційної інстанції на критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
6.26. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; у рішенні від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" - відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
6.27. Верховний Суд зауважує, що ці посилання стосуються загальних принципів тлумачення відповідного положення статті 41 Конвенції, і встановлені критерії можуть бути застосовані при вирішенні спорів в національних судах, але з урахуванням конкретних обставин та національного законодавства. Однак, у такому разі, від суду, який застосовує відповідні критерії, вимагається достатньо чітке обґрунтування та пояснення, які саме конкретні обставини були враховані судом, тим більше у випадках, коли відповідні критерії прямо не передбачені національним законодавством. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого мотивування, як це зробив суд апеляційної інстанції у цій справі.
6.28. Так, зазначаючи, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції бере до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, суд мав пояснити та конкретизувати відповідні обставини, що є підставою для зменшення розміру судових витрат.
6.29. У контексті даної справи Верховний Суд повторює, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
6.30. АТ "Харківобленерго" у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу просило в задоволенні заяви про відшкодування витрат відмовити, а у разі наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір, посилаючись на те, що до заяви про розподіл судових витрат долучено лише рахунок від 17.02.2020 та не додано доказів оплати даного рахунку.
6.31. Цей довід обґрунтовано був відхилений судом апеляційної інстанції, зважаючи на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
6.32. Окрім того, у клопотанні відповідач також зазначив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу правову допомогу у сумі 5625,00 грн не відповідають критеріям розумності, співрозмірності, розмір таких витрат є необґрунтовано високим, суттєво завищеним та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги. Такі доводи не були підтвердженими жодними доказами. По суті є загальними фразами.
6.33. Як вже зазначалось вище, суд апеляційної інстанції, хоча і брав до уваги клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, але не мотивував, виходячи з яких конкретних обставин та доказів він дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат.
6.34. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що витрати за надання правничої професійної допомоги позивачу у сумі 5625,00 грн, які документально підтверджені та підлягають розподілу, слід зменшити до 3000,00 грн, тому в цій частині постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення про задоволення заяви повністю.
6.35. Щодо заперечень відповідача, які викладені у відзиві на касаційну скаргу, стосовно необхідності врахування висновків, які викладені у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, зокрема, стосовно того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, то Верховний Суд зауважує, що у цій же постанові колегія суддів зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
6.36. У справі, що переглядається, Верховний Суд також виходить з того, що необхідно враховувати конкретні обставини справи.
6.37. Окрім того, у справі № 905/1795/18, на яку посилається відповідач, Верховний Суд зазначив, що оцінка дій, що полягали у вивченні апеляційної скарги, юридичному аналізі підстав скасування рішення суду першої інстанції, підготовці до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяви про розподіл судових витрат, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
6.38. Водночас, у справі, що переглядається, відповідач наявність таких обставин не доводив, суд апеляційної інстанції їх не встановив та взагалі не застосував положення частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Отже, обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до установлених у справі № 905/1795/18 обставин, виходячи з яких Верховний Суд дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
7.1. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
7.2. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи додаткове рішення місцевого господарського суду, допустив порушення положення частин 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не урахував висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зокрема, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, і змінив додаткове судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у частині зміни додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2019 у справі № 922/2749/19 та зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до стягнення 5000,00 грн, слід скасувати, залишивши в силі додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2019.
7.3. Відповідно до частин 1 та 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
7.4. Оскільки при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення щодо зменшення судових витрат до 3000,00 грн, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, а додаткову постанову від 24.02.2020 у частині відмови у стягненні 2625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення щодо задоволення заяви.
Керуючись статтями 126, 129, 300, пунктами 3, 4 частини 1 статті 308, статтями 311, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Шийте самі" задовольнити.
Скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у частині зміни додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2019 у справі № 922/2749/19 та зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн, залишивши в силі додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2019.
Скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2749/19 у частині відмови у стягненні 2625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 14081048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Шийте самі" (61057, м. Харків, пров. Театральний, 5, код ЄДРПОУ 14081048) 2625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У решті додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2749/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова Судді О. Баранець Н. Губенко
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.05.2020 |
Оприлюднено | 14.05.2020 |
Номер документу | 89212623 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Кондратова І.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні