Рішення

від 14.05.2020 по справі 160/3181/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року Справа № 160/3181/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства Фірми Люнас до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

20.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Фірма Люнас з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення за формою Р № 0009290520 від 13.12.2019 року, яким Приватному підприємству Фірмі Люнас було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64712,50 грн (шістдесят чотири тисячі сімсот дванадцять гривень 50 коп.), в тому числі: податкове зобов`язання в сумі 51770,00 грн (п`ятдесят одна тисяча сімсот сімдесят гривень); штрафна (фінансова) санкція в сумі 12942,50 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 50 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 11.09.2019 року №197-п та повідомлення № 82 від 12.09.2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Фірма Люнас , за результатами якої складено акт №5114/04-36-05-20/19092878 від 21.10.2019 року з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

13.12.2019 року на підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0009290520, відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64 712,50 грн., в тому числі податкове зобов`язання в сумі 51 770 грн. та штрафна (фінансова) санкція в сумі 12 942,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на думку позивача: 1) у контролюючого органу були відсутні, передбачені нормами Податкового кодексу України підстави для призначення перевірки; 2) контролюючий орган своїми діями (шляхом укладання відповідних договорів) сприяв створив передумови здійсненню діяльності суб`єктів господарювання, які в подальшому визнано фіктивними, що призвело до створення у ПП Фірма Люнас уявлення про законність та правомірність їх діяльності; 3) позивач проявив достатній рівень обачності у взаємовідносинах з ТОВ ГрайденКомпані та ТОВ Вельмонт Груп , а відповідачем порушено принцип правової визначеності поведінки платника податків; 4) висновок контролюючого органу про безтоварність операцій та удаваність вчинення господарський операцій між позивачем та ТОВ ГрайденКомпані і ТОВ Вельмонт Груп є передчасним, необґрунтованим і спростовується наявними у платника податків первинними бухгалтерськими, податковими та розрахунковими документами, а також реальним рухом активів (придбаного товару); 5) вирок суду у кримінальному провадженні на підставі угод між обвинувачем та прокурором не може бути беззаперечним твердженням недійсності окремих господарських договорів, якщо такі договори не були предметом дослідження під час судового розгляду і не визнані судом недійсними.

Ухвалою суду від 26.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази в обґрунтування відзиву.

Відповідач, заперечуючи проти позову, 27.04.2020 року надав відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області на податкову адресу позивача направлено засобами поштового зв`язку запит від 31.05.2019 року №64527/10/04-36-14-09 про надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинами з ТОВ ГрайденКомпані (код ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. Проте, поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою з приміткою на конверті за закінченням терміну зберігання .

За поясненням відповідача, адвокатом позивача надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомлення від 04.10.2019 року № 04/10-19-дпс про направлення заперечення на наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.09.2019 року № 197-п.

Відповідачем на вищевказане повідомлення листом від 10.10.2019 року № 13062/10/04-36-05-09 надано особисто директору ПП Фірма Люнас копію запиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 31.05.2019 року № 64527/10/04-36-14-09.

Окрім того, відповідач зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області на податкову адресу ПП Фірма Люнас надіслані засобами поштового зв`язку повідомлення від 12.09.2019 року № 82 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та копія наказу від 11.09.2019 року № 197-п.

Проте, як зазначає відповідач, станом на початок та закінчення перевірки пояснення та їх документальне підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ ГрайденКомпані та ТОВ Вельмонт Груп за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, позивачем не було надано.

При цьому, в акті відповідачем враховано вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року по справі № 203/2198/17, яким ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 КК України, а саме, ОСОБА_1 , за грошову винагороду став засновником та директором з ТОВ ГрайденКомпані (код ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804), без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Оскільки вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року ТОВ ГрайденКомпані (код ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804) визнано фіктивними, тому на думку відповідача, неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за 2016 рік, по взаємовідносинам з даними контрагентами-постачальниками.

Відповідач зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат та до складу податкового кредиту, зокрема, виданих продавцем видаткових та податкових накладних, не є безумовною підставою для формування витрат податку на прибуток підприємств та податкового кредиту по податку на додану вартість у разі доведення реальності здійснених господарських операцій та факту придбання товарів.

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю. Однак, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

За вказаних підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

06.05.2020 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи. Позивач наголошує на необґрунтованості запиту податкового органу, який став передумовою призначення спірної перевірки, а також невідповідність запиту вимогам Податкового кодексу України.

Також, позивач зазначає, що відповідачем не зазначено жодного належного та реально існуючого способу перевірки контрагента, за допомогою якого позивач мав би можливість отримати дані про сумнівність контрагента на момент проведення фінансово-господарських операцій.

На думку позивача, відповідачем під час проведення порушено принцип правової визначеності поведінки платника податків.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області було направлено на адресу позивача запит від 31.05.2019 року № 64527/10/04-36-14-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ ГрайденКомпані (код ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804), за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення було повернуто на адресу податкового органу з відміткою на конверті за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п.1 Наказу від 11.09.2019 року № 197-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Фірма Люнас (код ЄДРПОУ 19092878), на підставі п.п. 19-1.1.1 п.19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Фірма Люнас (код ЄДРПОУ 19092878) з 07.10.2019 тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ГрайденКомпані (код ЄДРПОУ 40516104) та період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804).

04.10.2019 року адвокатом позивача було надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомлення від 04.10.2019 року № 04/10-19 про направлення заперечень на наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.09.2019 року № 197-п.

Листом від 10.10.2019 року № 13062/10/04-36-05-09 адвоката позивача повідомлено, що правові підстави для зупинення перевірки відсутні та надано копію запиту від 31.05.2019 року № 64527/10/04-36-14-09 та докази повернення відправлення на адресу відповідача.

Так, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 11.09.2019 року № 197-п та повідомлення № 82 від 12.09.2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Фірма Люнас (код ЄДРПОУ 19092878).

За результатами перевірки було складено Акт від 21.10.2019 року № 5114/04-36-05-20/19092878 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Фірма Люнас (код ЄДРПОУ 19092878, тел. НОМЕР_1 ) .

Висновки зазначеного акта перевірки обґрунтовані тим, що придбані товари у ТОВ ГрайденКомпані (код ЄДРПОУ 40516104) у вересні-жовтні 2016 року та у ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804) у жовтні 2016 року на загальну суму придбання без ПДВ - 287607 грн. було враховано в декларації з податку на прибуток за 2016 рік (від 26.01.2017 року № 9268231985) у рядку 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 104741 грн. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік (форма №2-м) підприємством не надавався.

В ході перевірки встановлено порушення ПП Фірма Люнас :

1) пп. 124.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 51770 грн.;

2) п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 57522 грн., в тому числі за вересень 2016 року на суму 12152 грн. та жовтень 2016 року на суму 45370 грн.

13.12.2019 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009290520, відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64 712,50 грн. в тому числі: податкове зобов`язання в сумі 51770,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція в сумі 12 942,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення №0009290520 від 13.12.2019 року, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 02/01-20-дпс від 02.01.2020 року.

Рішенням Державної податкової служби України від 25.02.2020 року №7118/6/99-00-08-05-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0009290520 від 13.12.2019 року, а скаргу ПП Фірма Люнас - без задоволення.

Не погодившись оскаржуваним податковим повідомленням-рішеннями Приватне підприємство Фірма Люнас звернулось з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 19 ч. 2 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі- ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючим органам надано право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Положеннями абзацу вісімнадцятого пункту 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Як вже було встановлено судом, відповідачем було направлено на адресу позивача запит від 31.05.2019 року № 64527/10/04-36-14-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ ГрайденКомпані (код ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. Поштове відправлення було повернуто на адресу податкового органу з відміткою на конверті за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Таким чином, на письмовий запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 31.05.2019 року №64527/10 ПП Фірма Люнас відповіді не надано, що позивачем не заперечується.

При цьому, за поясненням позивача, на момент початку перевірки позивач мав підстави стверджувати про необґрунтованість запиту податкового органу, оскільки запит контролюючого органу не містив печатки, а також останній посилався на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року у справі № 203/2198/18, який не має відношення до ТОВ ГрайденКомпані та ТОВ Вельмонт Груп .

Відповідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5 ст. 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що позивачем отримано наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.09.2019 року № 197-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Фірма Люнас (код ЄДРПОУ 19092878) та повідомлення № 82 від 12.09.2019 року про проведення вищезазначеної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2019 року адвокатом позивача було надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомлення від 04.10.2019 року № 04/10-19 про направлення заперечень на наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.09.2019 року № 197-п до Державної податкової служби.

Листом від 10.10.2019 року № 13062/10/04-36-05-09 адвоката позивача повідомлено, що правові підстави для зупинення перевірки відсутні та надано копію запиту від 31.05.2019 року № 64527/10/04-36-14-09 та докази повернення відправлення на адресу відповідача.

Позивач зазначає, що ненадання пояснень та документів, зазначених у запиті контролюючого органі, безпосередньо під час перевірки було формою прояву незгоди платника з діями контролюючого органу та формою прояву не допуску ревізора до проведення перевірки.

Разом з тим, суд зазначає, що доводи позивача в цій частині ґрунтуються на формальних порушеннях податковим органом призначення перевірки та її здійснення.

З даного приводу суд зазначає, що такі порушення податкового органу під час перевірки самі по собі не спростовують факту виявлених порушень.

При цьому, хоча позивач і зазначає про свою незгоду з призначенням перевірки та її протиправністю, проте, ні у вересні 2019 року, після того, як дізнався про її призначення, ні згодом, наказ про призначення перевірки ПП Фірма Люнас оскаржено не було.

Суд вважає, що в даному випадку предметом розгляду в цій справі можуть бути лише виявлені порушення податкового та іншого законодавства.

Відтак, доводи в цій частині судом не приймаються до уваги.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст.137 ПК України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена на підставі інформаційних баз ДПС України та отриманого ГУ ДПС у Дніпропетровській області вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року у справі №203/2198/17.

Судом встановлено, що позивачем до перевірки не надано бухгалтерських та первинних документів.

Судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ ГрайденКомпані (код ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804).

На підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивачем надано до суду копії наступних документів: Накладну № РН-1006-02 від 06.10.2016 року на суму 58490,87 грн., рахунок №061007 від 06.10.2016 року на суму 58490,87 грн., Накладну № РН-1001-01 від 01.10.2016 рокуна суму 44178,42 грн., рахунок №011007 від 01.10.2016 року на суму 44178,42 грн., Накладну №РН-0912-02 від 12.09.2016 року на суму 23268,07, рахунок № НОМЕР_2 від 12.09.2016 року на суму 23268,07 грн., Накладну №РН-0915-02 від 15.09.2016 року на суму 49463,62 грн., Накладну № РН-1009-01 від 09.10.2016 року на суму 55726,21 грн., рахунок № 091005 від 09.10.2016 року на суму 55726,21 грн., Накладну № РН-1004-07 від 04.10.2016 року на суму 58317,43 грн., рахунок № 0041005 від 04.10.2016 року на суму 58317,43 грн., Накладну № РН-1011-05 від 11.10.2016 року на суму 55503,98 грн., рахунок № 111009 від 11.10.2016 року на суму 55503,98 грн., а також виписки з рахунку позивача.

Суд звертає увагу, що дані первинні документи, зокрема, накладні та рахунки не містять ідентифікуючих реквізитів щодо осіб, які їх підписали, зокрема, відсутні прізвище, ім`я, по-батькові посадових осіб позивача та контрагентів позивача.

Окрім того, позивачем надано до суду копії податкових накладних № 98 від 09.10.2016 року на суму 55726,21 грн., № 76 від 06.10.2016 року на суму 58490, 87 грн., № 53 від 04102016 року на суму 58317,43 грн., № 34 від 01.10.2016 року на суму 44178,42 грн., № 29 від 15092016 на суму 49643,62 грн., № 13 від 12.09.2016 року на суму 23268,07 грн., №76 від 1102.2016 року на суму 55503,98 грн.

Зазначені податкові накладні підписані Парафіло Олексієм Олексійовичем.

Як встановлено судом, вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2018 року № 203/2198/17 затверджено угоду від 11 червня 2017 року про визнання винуватості між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області ОСОБА_2 , та обвинуваченим ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України.

Так, ОСОБА_1 за грошову винагороду став засновником та директором ТОВ ГрайденКомпані (код ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (код ЄДРПОУ 40489804), без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Незаконна діяльність ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ ГрайденКомпані полягала у тому, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи реквізити ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ ГрайденКомпані , розрахункові рахунки та печатки товариств, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств - контрагентів.

Згідно вироку, після документального оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) такі документи передавались замовникам послуг (підприємствам - вигодонабувачам) з метою уникнення від оподаткування, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток.

Окрім того, у вироці зазначено ОСОБА_1 , здійснивши дії, які виразились у пособництві фіктивного підприємництва, тобто пособництво у придбанні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ ГрайденКомпані , з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, а тому, ці його дії кваліфікує за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання .

Оскільки вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2018 року № 203/2198/17 набрав законної сили, є чинним, тому обставини встановлені у зазначеній кримінальній справі повинні враховуватися при розгляді цієї справи.

Суд зазначає, що факти, встановлені вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року у справі № 203/2198/17, дають підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Окрім того, позивачем не надано до суду договорів укладених з ТОВ ГрайденКомпані та ТОВ Вельмонт Груп , а також документів, які б свідчили коли саме, ким та в якому місці здійснювався прийом-передача товару, наприклад, довіреностей на отримання товару, документів щодо зберігання товарів, документів виробників товару, які засвідчують виконання ними гарантійних зобов`язань та визначають гарантійні терміни на поставлений товар/обладнання тощо, документів на підтвердження перевезення товару тощо.

Зважаючи на те, що первинні бухгалтерські документи (зокрема, податкові накладні) в тому числі і в період, який був предметом перевірки позивача, від імені ТОВ ГрайденКомпані та ТОВ Вельмонт Груп підписані Парафіло Олексієм Олексійовичем з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, суд доходить висновку, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не могли носити реальний характер, оскільки оформлялись документально і були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Посилання позивача на те, що вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська не може бути взятий до уваги як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами, оскільки у позивача наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ ГрайденКомпані та ТОВ Вельмонт Груп , суд вважає хибними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинтсва України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 6 статті 77 цього ж Кодексу визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року у справі №203/2198/17, що набрав законної сили, підтверджують скоєння саме ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство).

Зазначене вище, на думку суду, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які в даному випадку виписані ТОВ ГрайденКомпані та ТОВ Вельмонт Груп , фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, а, отже, вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670.

Суд зауважує, що контролюючим органом за результатами аналізу ЄРПН за весь період діяльності ТОВ ГрайденКомпані та ТОВ Вельмонт Груп встановлено, що зазначені підприємства не придбавали товар, що був реалізований позивачеві.

Окрім того, аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за 2016 рік встановлено, що ТОВ ГрайденКомпані здійснювало придбання: сигарет та цигарок в асортименті, чай, кетчуп, майонез, вода, масло, м`ясо курей, а реалізовувало: запчастини в асортименті, компресори, костюми, ножі, плити, послуги автогрейдера, котка, екскаватора, гідро молота, послуги з порізкиріббонів, послуги у сфері права, послуги пакування та маркування, сир, серветки, твердий сплав, транспортне експедирування, фреза пазова, цвяхи, черевики, щебінь та інше.

ТОВ Вельмонт Груп здійснювало придбання пива, а реалізовувало: запчастини в асортименті, виготовлення робочих креслень, виготовлення відео ролику, виготовлення наліпок, вогнегасний порошок, електродвигуни, лінолеум, мастила, насоси, ножі, послуги з виготовлення кліше магнієве, ремонт електродвигуна, розробка рекламного матеріалу, технічне обслуговування автонавантажувачів, труби сталеві безшовні, часи, шини та інше.

Таким чином, не можливо встановити походження товару за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних господарських операцій. У вищезазначених підприємств фактично відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності та відсутні матеріальні ресурси, основні фонди, наймана робоча сила, що унеможливлює здійснення господарської діяльності.

З даними висновками контролюючого органу суд погоджується, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача.

Крім того, на виконання ухвали суду від 26.03.2020 року щодо витребування доказів, Головним управлінням ДПС у місті Києві 04.05.2020 року надано наступну інформацію:

- договір про визнання електронних документів між ТОВ ГрайденКомпані та ГУ ДПС у м. Києві протягом 2016 року не укладався;

- договір про визнання електронних документів між ТОВ Вельмонт Груп та ГУ ДПМ у м. Києві протягом 2016 року не укладався;

- підприємствами подано останню податкову звітність з податку на додану вартість за вересень 2016 року засобами телекомунікаційного зв`язку;

- відповідно до ЄРПН постачальником ТОВ ГрайденКомпані на користь покупця ПП Фірма Люнас (податковий номер 19092878) видані податкові накладні, за період 01.01.2016р. - 31.12.2016р.: № 13, дата виписки 12.09.2016 року, дата реєстрації в ЄРПН від 26.09.2016 року на суму ПДВ 3 878,01 грн., № 29, дата виписки від 15.09.2016 року, дата реєстрації в ЄРПН від 28.09.2016 року на суму ПДВ 8 273,94 грн.; № 34, дата виписки від 01.10.2016 року, дата реєстрації в ЄРПН від 13.10.2016 року на суму ПДВ 7 363,07 грн.; № 53, дата виписки від 04.10.2016 року, дата реєстрації в ЄРПН від 19.10.2016 року на суму ПДВ 9 719,57 грн., №76, дата виписки від 06.10.2016 року, дата реєстрації в ЄРПН від 21.10.2016 року на суму ПДВ 9748,48 грн; № 98, дата виписки від 09.10.2016 року, дата реєстрації в ЄРПН від 24.10.2016 року на суму ПДВ 9 287,70 грн.;

- відповідно до ЄРПН постачальником ТОВ Вельмонт Груп на користь покупця ПП Фірма Люнас (податковий номер 19092878) видані податкові накладні, за період 01.01.2016 - 31.12.2016 року: № 76, дата виписки від 11.10.2016 року, дата реєстрації в ЄРПН від 25.10.2016 року на суму 9 250,66 грн.

Таким чином, твердження позивача щодо укладання договору ТОВ ГрайденКомпані , ТОВ Вельмонт Груп про визнання електронних документів у 2016 році не знайшло свого підтвердження.

Суд також зазначає, що позивачем не надано до суду інформації, яка є документально підтвердженою та підтверджувала б доводи позивача щодо подальшої реалізації готового обладнання суб`єктам господарювання, які використали його в своїй фінансово-господарській діяльності.

Щодо посилань позивача стосовно обмеження аналізу ЄРПН контрагентів позивача певним періодом часу, а саме 2016 рік, та залишення поза увагою контролюючим органом того факту, що вказаними контрагентами позивача товар міг бути придбаний раніше, наприклад, у 2015 році, суд звертає увагу, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньдата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ ГрайденКомпані - 27.05.2016 року, ТОВ Вельмонт Груп - 18.05.2016 року. Таким чином, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Окрім того, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2019 року у справі № 640/20116/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05 липня 2018 року №.00008081402 (форма Р ), прийнятого на підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю Вельмонт Груп .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехімпекс" - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року - без змін.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що зазначене свідчить про систематичність дій зазначених контрагентів щодо формування документообігу по нереальним господарським операціям.

Податкові накладні та паперові носії первинних бухгалтерських документів, які складені ТОВ ГрайденКомпані та ТОВ Вельмонт Груп по взаємовідносинам з позивачем є неправомірно складеними, тобто не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами, не мають юридичної сили та не містять доказовості первинного документу. Отже, такі документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Суд зазначає, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

З урахуванням викладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ ГрайденКомпані і ТОВ Вельмонт Груп .

Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів (послуг) та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до положень ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 804/14783/13-а.

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операцій з придбання товару у ТОВ ГрайденКомпані і ТОВ Вельмонт Груп , а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що такі товари придбавались, тому наявні у позивача первинні документи, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутня господарська операція як певна дія у визначенні абзацу 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні , в основі якої має бути рух певного активу.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.05.2019 року у справі № 826/16221/15.

Окрім іншого, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру на контрагента, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань.

Суд також зазначає, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, за вказаних обставин суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за формою Р № 0009290520 від 13.12.2019 року, є правомірним та скасуванню не підлягає.

На відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладений обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства Фірми Люнас до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Питання щодо розподілу судових витрат, судом не вирішувалось.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14.05.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька