Рішення

від 14.05.2020 по справі 260/311/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/311/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Боронявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (далі - позивач, ДСНС у Закарпатській області) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Боронявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач, Боронявська ЗОШ І-ІІІ ступенів), в якій просить: задовольнити адміністративний позов та зобов`язати Боронявську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Боронявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (90442, Закарпатська область, Хустський район, с. Боронява, вул.Центральна, буд.129) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками позапланової перевірки Боронявська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, розташованого за адресою: 90442, Закарпатська обл., Хустський район, с.Боронява, вул.Центральна, 129 складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 19.12.2019 за №264 (далі - Акт), яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ГІПБУ), Державних будівельних норм України Системи протипожежного захисту , затверджених наказом Мінрегіону України від 13.11.2014 №312. Тому позивач просить застосувати до відповідача захід реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення відповідача до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Ухвалою суду від 05 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за вказаною позовною заявою без виклику сторін. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

12 березня 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача та призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.

23 березня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що відповідачем частково усунуто недоліки, що стосуються пожежної безпеки, які були виявлені під час перевірки, а саме за пунктами 1, 2, 17 акту перевірки.

Щодо порушення зазначеного у п.14 опису виявлених порушень Акту, відповідач вказує, що відповідно до підпункту 3.17 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні затверджених Наказом МВС України від 30.12.2014 року №1417, технічне обслуговування вогнегасників повинно здійснюватися відповідно до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154, а також ДСТУ 4297-2004 Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги , Правила експлуатації вогнегасників затверджені наказом МНС України від 02.04.2004 року №152, який скасовано на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №166-р Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади тому вважає, що немає жодних об`єктивних підстав вважати, що відповідачем порушено норми законодавства, а даний пункт акту як обґрунтування позовних вимог і як доказ не може бути врахований судом як такий, що не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам статей 73 та 75 КАС України щодо належності і достовірності доказів та має характер надуманих і штучно створених доказів. Стосовно порушення зазначеного у п.18 опису виявлених порушень Акту, вважає, що такі вимоги стосуються сфери цивільного захисту, а не пожежної безпеки.

Водночас у відзиві відповідач вказує, що порушення наведені у п.3-13,15,16 опису виявлених порушень Акту, та зазначені у позовній заяві визнаються відповідачем. Зокрема вказує, що відповідач звертався до Відділу освіти Хустської РДА з проханням виділити кошти на усунення.

30 березня 2020 року ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області.

У судове засідання 14.05.2020 року учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином (а.с.а.с.94-103).

12 травня 2020 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене та достатність доказів наявних у матеріалах справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу Управління ДСНС України у Закарпатській області від 11.12.2019 № 353 та посвідчення на проведення перевірки від 11.12.2019 №77 у період з 18 по 19 грудня 2019 року працівниками Управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено перевірку Боронявської ЗОШ І-ІІІ ступенів, за адресою: 90442, Закарпатська обл., Хустський район, с.Боронява, вул. Центральна, буд.129.

За наслідками позапланової перевірки Боронявська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (Боронявська ЗОШ І-ІІІ ступенів), розташованого за адресою: 90442, Закарпатська обл., Хустський район, с.Боронява, вул.Центральна, 129 складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 19.12.2019 за №264 (далі - Акт), яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ГІПБУ), Державних будівельних норм України Системи протипожежного захисту , затверджених наказом Мінрегіону України від 13.11.2014 №312 (далі - ДБН В.2.5-56:2014), а саме:

п. 1. Не розроблено та не вивішено на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі, (пункт 5 розділу II ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 2. Приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки відповідно до ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета Мсигнальньїе и знаки безогіасности (Пункт 8 розділу II ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 3. Для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення не визначено категорію щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою (Пункт 2.9 розділу III ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 4. Сходові клітини, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (Пункт 2.31 розділу III ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 5. Дерев`яні конструкції горища не оброблено вогнетривким розчином. (Пункт 2.5 розділу III ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 6. Електрощити, групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказівним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки) (Пункт 1.16, глави 1 розділу IV ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 7. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил електропроводів не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, а виконано методом скрутки (Розділ IV пункт 1.6 ППБУ, наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 8. Не проведені заміри опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання. (Розділ IV п. 1.20 ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 9. Не проведено ревізію блискавкозахисту відповідно до вимог ДСТУ Б В2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд . ( Розділ IV, п. 1.21 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 10. Приміщення школи необладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Розділ V п. 1.2 ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 11. Приміщення не до забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно норм належності (Розділ V п. 3.6 ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 12. Вогнегасники не встановлено в легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. (Пункт 3.15 глави З розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 13. На території об`єкта не укомплектовані пожежні щити. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. (Пункт 3.11 розділу V ПГІБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 14. Не розроблено регламент технічного обслуговування вогнегасників (Пункт 3.17 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 15. Вихід на горище не обладнаний протипожежним люком. (Розділ 3 п.2.3 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 16. Біля місць розташування пожежних водойм не встановлено покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них: для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми (Розділ V п.2.1 пп.Ю ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

п. 17. Посадові особи не пройшли навчання з питання техногенної безпеки та цивільного захисту. (Пункт 8 частини першої статті 20 КІДЗУ);

п. 18. Працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту не забезпечено (пункт 2 частини першої статті 20 КІДЗУ).

Примірник вказаного акту отримано директором Боронявської ЗОШ І-ІІІ ст., про що свідчить підпис у вказаному акті перевірки (а.с.17). Встановлено, що зауваження або заперечення до проведеного позапланового заходу зі сторони керівника суб`єкта господарювання не надходили.

Надаючи оцінку наявності підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду, суд виходить з такого.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до пп.35 п.4 Положення про Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області та пп. 57 п.4 Указу Президента №20/2013 від 16.01.2013 року "Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Таким чином, ст.ст. 69 та 70 Кодексу цивільного захисту України передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення позапланової перевірки позивачем встановлено та зафіксовано в акті порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей та в подальшому можуть призвести до тяжких наслідків у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки. А саме, щодо виявлених порушень, управлінням роз`яснено наступне:

п. 1. Для безпечної та швидкої евакуації розробляється план евакуації працівників.

п. 2. Приміщення повинні забезпечуватися відповідними знаками безпеки для того щоб бачити де знаходяться евакуаційні виходи, куди рухатись під час евакуації.

п. 3. Визначення категорії щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки необхідно для якісного гасіння пожежі.

п. 4. Сходові клітини, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, шляхи евакуації необхідно забезпечувати евакуаційним освітленням задля проведення безпечної евакуації людей.

п. 5. Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні бути оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності для попередження займання матеріалів.

п. 6. Для забезпечення відповідного протипожежного режиму електрощити, групові електрощитки повинні бути оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказівним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);

п. 7. З`єднання жил проводів і кабелів здійснено методом скрутки не дозволяється через небезпеку настання пожежі через коротке замикання.

п. 8. Один раз на 2 роки повинен проводитись замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, задля запобігання короткому замиканню.

п. 9. Не забезпечено захист будівель від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів що може призвести до пожежі.

п. 10. Не всі приміщення та споруди обладнані системами протипожежного захисту, що може призвести до швидкого розповсюдження пожежі та не своєчасного надходження повідомлення про пожежу до пожежно-рятувальних підрозділів.

п. 11. Приміщення об`єкту не забезпечено первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

п. 12. З метою швидкого ліквідування осередку пожежі вогнегасники повинні встановлюватись в легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі.

п. 13. Наявні пожежні щити повинні бути укомплектовані згідно вимог. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. для успішної ліквідації пожежі на її ранніх стадіях.

п. 14. Наявні первині засоби пожежогасіння (вогнегасниками) які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку повинні обслуговуватись згідно регламенту.

п. 15. Приміщення необхідно відокремлювати від інших приміщень протипожежними перешкодами щоб уникнути розповсюдження пожежі від нерегламентованої роботи електромережі.

п. 16. Біля місць розташування пожежних водойм встановлюються покажчики для маркування таких водойм.

п. 17. Для забезпечення пожежної безпеки об`єкту керівник повинен пройти навчання з питань техногенної безпеки та цивільного захисту.

п. 18. Працівників об`єкта має бути забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту, задля їхньої безпеки під час настання надзвичайної ситуації.

Так, у відповідності до п. 26 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Згідно ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В ході розгляду справи відповідачем повідомлялося про усунення деяких порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, також відповідачем було вжито заходів на усунення порушень виявлених у ході перевірки, які потребують додаткових коштів, проте належних і допустимих доказів у підтвердження усунення всіх виявлених порушень суду не подано.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення суд враховує, що життя та здоров`я людини має бути найвищою цінністю у суспільстві.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил у сфері техногенної та пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.06.2018 р. по справі № 823/589/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Таким чином, не має значення з чиєї вини було допущено ці порушення, оскільки такий захід впливу застосовується контролюючим органом не з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а виключно з метою уникнення заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, тобто має запобіжний характер.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.02.2019 року по справі №810/2400/18, захід реагування не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

При цьому, згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 4 Закону України №877-V, відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України).

Згідно ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розглядаючи вказану справу суд зазначає, що відповідачем вказано про вжиття деяких заходів по усуненню порушень виявлених позивачем, на підтвердження чого надано суду деякі докази, які містяться у справі та досліджені судом.

Разом з тим, суд акцентує увагу, що належним, допустимим та достатнім доказом зазначеного є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, який може дійсно свідчити про такий факт, оскільки у спірних правовідносинах саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень відповідачем законодавства, зокрема, з охорони праці та промислової безпеки, санітарного законодавства з розділу гігієни праці тощо.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчать про те, що відповідачем усунуті порушення вимог законодавства, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, зафіксовані у акті перевірки, суд приходить до висновку, що наявні підстави для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Боронявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Болгарська, буд.2, код ЄДРПОУ 38629032) до Боронявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (90442, Закарпатська Область, Хустський район, с.Боронява, вул. Центральна, буд.129, код ЄДРПОУ 34901036) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (90400, Закарпатська область, м.Хуст, вул. Карпатської Січі, буд.21, код ЄДРПОУ 39587968) про застосування заходів реагування - задовольнити повністю.

Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Боронявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (код ЄДРПОУ 34901036) за адресою: 90442, Закарпатська область, Хустський район, с. Боронява, вул.Центральна, буд.129 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору