Рішення

від 12.05.2020 по справі 280/2733/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Справа № 280/2733/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Пологівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області (70600, Запорізька область, м.Пологи, вул.І.Чеберка. буд.9),

Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області, Пологівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення №04 Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області від 20.02.2017 Про внесення змін і доповнень до рішення від 25.01.2016 року Про місцеві податки і збори ;

2) визнати незаконною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області №94707-52 від 28.12.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок у с.Новозлатопіль Розівського району Запорізької області. У січні 2019 року позивач отримав податкову вимогу Пологівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області щодо сплати податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік. Позивач не погоджується з розміром податкового зобов`язання, визначеним контролюючим органом, оскільки вважає, що він є вищим за максимально допустимий. Так, позивач зазначає, що внаслідок прийняття рішення №04 Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області від 20 лютого 2017 року Про внесення змін і доповнень до рішення від 25.01.2016 року Про місцеві податки і збори розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01 січня 2017 року залишився на рівні встановленої ставки відповідного податку 2015 року в розмірі 2 відсотки. Разом з тим, з 01 січня 2017 року набули чинності зміни до статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до яких ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування. Враховуючи наведене, позивач вважає пункт 4 рішення №04 Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області від 20.02.2017 Про внесення змін і доповнень до рішення від 25.01.2016 року Про місцеві податки і збори , яким визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01 січня 2017 року на рівні 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування, таким, що не відповідає положенням Податкового кодексу України. Враховуючи, що при обчисленні податкового зобов`язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік фіскальним органом було застосовано ставку, визначену оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, без урахування максимально допустимого розміру ставки, визначеного Податковим кодексом України, позивач вважає прийняте контролюючим органом рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02 липня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 31 липня 2019 року.

31 липня 2019 року представник Головного управління ДФС у Запорізькій області подав письмові заперечення (вх.№31582), у яких зазначив, що згідно даних АІС Податковий блок позивач є власником об`єкта житлової нерухомості, який є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з чим сформовано відповідне податкове повідомлення-рішення. При розрахунку суми грошового зобов`язання Головне управління ДФС у Запорізькій області керувалось рішенням органу місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів. Оскаржувана податкова вимога прийнята у зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, яке позивач не оскаржував. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 31 липня 2019 року провадження у справі зупинено.

10 вересня 2019 року позивач подав уточнену позовну заяву, у якій збільшив предмет позову, виклавши позовні вимоги у такій редакції:

1) визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області №04 від 20.02.2017 Про внесення змін і доповнень до рішення від 25.01.2016 року Про місцеві податки і збори ;

2) визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області №0001145-0000-0818 від 24 квітня 2018 року;

3) визнати незаконною та скасувати податкову вимогу Пологівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області №94707-52 від 28 грудня 2018 року.

Також подав заяву про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2750,00 грн.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року позовну вимогу до Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області про визнання незаконним та скасування пункту 4 рішення №04 Новозлатопільської сільської рада Розівського району Запорізької області від 20.02.2017 Про внесення змін і доповнень до рішення від 25.01.2016 року Про місцеві податки і збори виділено в самостійне провадження, справі присвоєно номер 280/4461/19.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року підготовче засідання відкладено на 03 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/4461/19 за позовом ОСОБА_1 до Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області про визнання незаконним та скасування пункту 4 рішення №04 Новозлатопільської сільської рада Розівського району Запорізької області від 20.02.2017 Про внесення змін і доповнень до рішення від 25.01.2016 року Про місцеві податки і збори .

Ухвалою суду від 07 лютого 2020 року провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 24 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року задоволено клопотання представника позивача про участь у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24 лютого 2020 року залучено до участі в справі співвідповідача Головне управління ДФС у Запорізькій області, відкладено підготовче засідання на 03 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 03 березня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 01 квітня 2020 року.

30 березня 2020 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 01 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 12 травня 2020 року.

У судове засідання 12 травня 2020 року позивач, представник позивача, представники відповідачів не з`явились, про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином. Представники відповідачів про причини неявки суд не повідомили, заяв або клопотань не подали.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наявних у суду матеріалів, судом встановлено такі обставини.

20 березня 2006 року позивач придбав житловий будинок АДРЕСА_2 , про що здійснено запис в Державному реєстрі правочинів №1202799.

Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2016 року № 1377-VIII Про перейменування окремих населених пунктів та районів , крім іншого, перейменовано село Пролетарське Розівського району на село Новозлатопіль.

24 квітня 2018 року Пологівським управлінням Головного управління ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомленні-рішення №0001145-0000-0818, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за звітний (податковий) період 2017 рік як фізичній особі, яка є власником житлової нерухомості, в розмірі 15 065,60 грн.

Відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення, податок визначено щодо об`єкта житлової нерухомості, розташованого в селі Пролетарське Розівського району Запорізької області, застосована ставка податку на рівні 2 % від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, визначена рішенням органу місцевого самоврядування.

У зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001145-0000-0818 від 24 квітня 2018 року, на адресу позивача направлена податкова вимога №94707-52 від 28 грудня 2018 року.

Позивач вважає, що при визначенні грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган застосував ставку податку, яка суперечить нормам Податкового кодексу України, оскільки перевищує граничний розмір ставки податку 1,5 % від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року, передбачений підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України

Статтею 8 Податкового кодексу України визначено види податків і зборів, зокрема, вказано, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3 статті 8 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків, крім іншого, належить податок на майно.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Питання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у тому числі ставка податку, врегульовані статтею 266 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 даної норми (у редакції, яка набула чинності з 01 січня 2017 року) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України визначено право органів місцевого самоврядування встановлювати своїм рішенням ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, при цьому з 01 січня 2017 року граничний розмір ставки такого податку не може перевищувати 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що при визначенні позивачу розміру грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний (податковий) період 2017 рік, контролюючий орган застосував ставку податку на рівні 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, при цьому він керувався Рішенням Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області від 20 лютого 2017 року №04 Про внесення змін і доповнень до рішення №03 від 25.01.2016 Про місцеві податки і збори (далі - Рішення №04 від 20.02.2017).

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області від 23 січня 2015 року №10 Про місцеві податки і збори (далі - Рішення №10 від 23.01.2015) встановлено з 01 січня 2015 року на території Пролетарської сільської ради податок на майно, який складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (п.1 рішення).

Пунктом 4 Рішення №10 від 23.01.2015 встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в т.ч. їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 120 кв.м; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 250 кв.м; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 370 кв.м.

Відповідно до пункту 4 Рішення №10 від 23.01.2015 встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для всіх типів об`єктів житлової нерухомості (житловий будинок, квартира, прибудова до житлового будинку, котедж, кімнати у багатосімейних комунальних квартирах, садові будинки, дачні будинки) у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування: - для фізичних осіб - 2.0; - для юридичних осіб - 2,0.

Пунктом 6 Рішення №10 від 23.01.2015 встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по типам об`єктів нежитлової нерухомості у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування: - будівлі офісні - 0,1; будівлі торгівельні - 0,1; гаражі - 0,1; будівлі та споруди, які є власністю сільськогосподарських товаровиробників, але не використовуються безпосередньо у сільськогосподарському виробництві - 0,1; інші будівлі та споруди - 0,1; будівлі житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, знаходяться на присадибній ділянці та не використовуються в комерційних цілях - 0,0; будівлі, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими - 0,0.

Рішенням Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області від 25 січня 2016 року №03 Про місцеві податки і збори (далі - Рішення №03 від 25.01.2016) встановлено ставки плати за землю в частині земельного податку (податок на майно). Крім того, пунктом 4 визначено, що дане рішення набирає чинності (вступає в дію) з 01 січня 2016 року.

Рішенням №04 від 20.02.2017 внесено зміни до Рішення №03 від 25.01.2016 та викладеного його в новій редакції.

Так, відповідно до пункту 4 Рішення №04 від 20.02.2017 встановлено, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для всіх типів об`єктів нерухомості у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування залишити без змін та діятимуть згідно рішення №10 від 23.01.2015 р. з 01 січня 2017 р.

Тобто, відповідно до пункту 4 Рішення №04 від 20.02.2017 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік для всіх типів об`єктів нерухомості за 1 кв.м. бази оподаткування для фізичних осіб визначена на рівні 2 відсотка, що перевищує гранично допустиму ставку податку, визначену нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний (податковий) період 2017 рік, контролюючим органом застосовано ставку податку, яка перевищує гранично допустиму ставку такого податку, визначену нормами Податкового кодексу України, що призвело до покладення на позивача надмірного фінансового зобов`язання, яке не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, а отже є безпідставним.

Необхідно звернути увагу, що позивач оскаржив пункт 4 рішення №04 Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області від 20 лютого 2017 року Про внесення змін і доповнень до рішення від 25.01.2016 року Про місцеві податки і збори в судовому порядку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі №280/4461/19, яке набрало законної сили 09 січня 2020 року, визнано незаконним та нечинним пункт 4 рішення №04 Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області від 20 лютого 2017 року Про внесення змін і доповнень до рішення від 25.01.2016 року Про місцеві податки і збори .

За відкритими даними органом місцевого самоврядування не приймалось інше рішення про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік замість скасованого.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001145-0000-0818 від 24 квітня 2018 року, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, суд зазначає, що така податкова вимога була сформована контролюючим органом та направлена на адресу позивача на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України у зв`язку з несплатою позивачем податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001145-0000-0818 від 24 квітня 2018 року.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001145-0000-0818 від 24 квітня 2018 року, отже наявні підстави для скасування податкової вимоги №94707-52 від 28 грудня 2018 року.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели належними і достатніми доказами правомірність податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, які оскаржуються.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження наданими до суду письмовими доказами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При цьому має бути наявним причино-наслідковий зв`язок між порушеним судовим провадженням та понесеними витратами.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , отже витрат зі сплати судового збору не поніс.

У справі подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наведеного вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано договір №191/21/19 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 30.04.2019 , укладений між позивачем та адвокатом Єрмоленко Лілією Володимирівною, предмет якого становить надання правової допомоги з питання визнання незаконним та скасування п.4 рішення №04 Новозлатопільської сільської ради Розівського району Запорізької області від 20.02.2017 Про внесення змін і доповнень до рішення від 25.01.2016 року Про місцеві податки і збори та визнання незаконною та скасування податкової вимоги №94707-52 від 28.12.2018, а також з будь-яких правових та юридичних питань, що стосуються клієнта у таких обсягах: здійснення консультацій, роз`яснень, складання заяв, клопотань, заперечень, запитів та інших документів. У тому числі здійснювати представництво та/або захист інтересів клієнта у якості його представника/захисника в Судах України всіх інстанцій, в правоохоронних органах України, в органах і установах виконання покарань, податкових органах, в державних органах та органах місцевого самоврядування, органах юстиції, виконавчій службі, підприємствах, організаціях та установах незалежно від форм власності, медичних установах.

Відповідно до пункту 5.1 Договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар, розмір та порядок оплати якого встановлюється та провадиться за узгодженням сторін, відповідно до виконаної роботи. Розмір гонорару становить 500 грн за 1 годину наданої правової допомоги.

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що за згодою сторін, сторони можуть підписати Акт прийому-передачі наданих послуг, в якому зазначити окремо щодо наданої правової допомоги та щодо правової допомоги, яка буде надана в майбутньому, такі дані: перелік послуг з правової допомоги, суму годин впродовж яких надавалася (надаватиметься) правова допомога і загальний розмір гонорару. В такому випадку гонорар сплачується в готівковій та безготівковій формі на підставі підписаного сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг.

У заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу наведено перелік наданих послуг та розрахунок понесених витрат, а саме: вивчення фактичних обставин спору, ознайомлення з документами, надання консультації клієнту щодо захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах, узгодження правової позиції - розмір гонорару 500,00 грн (1 година); складання позовної заяви - розмір гонорару 1500,00 грн (3 години по 500,00 грн); оформлення додатків до позовної заяви - розмір гонорару 125,00 грн (0,25 годин по 500,00 грн); складання уточненої позовної заяви - розмір гонорару 625,00 грн (1,25 грн), а всього на суму 2750,00 грн.

Також надано Акт прийму-передачі наданих послуг від 09.09.2019 на суму 2750,00 грн (послуги з вивчення фактичних обставин спору, ознайомлення з документами, надання консультації клієнту щодо захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах, узгодження правової позиції - розмір гонорару 500,00 грн (1 година); складання позовної заяви - розмір гонорару 1500,00 грн (3 години по 500,00 грн); оформлення додатків до позовної заяви - розмір гонорару 125,00 грн (0,25 годин по 500,00 грн); складання уточненої позовної заяви), акт прийму-передачі наданих послуг від 11.03.2020 щодо послуг участь у підготовчих засіданнях 24.02.2020, 03.03.2020 розмір гонорару 1000,00 грн (2 години по 500,00 грн).

Надана копія квитанції до прибуткового касового ордера 191/21 від 09.09.2019, відповідно до якої адвокат Єрмоленко Л.В. прийняла від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №191/21/19 від 30.04.2019, скасування рішення в частині, податкової вимоги, кошти в сумі 3 750,00 грн; копія квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 11.03.2020, відповідно до якої адвокат Єрмоленко Л.В. прийняла від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №191/21/19 від 30.04.2019 у справі №280/2733/19 кошти в сумі 1 000,00 грн.

Суд звертає увагу на відсутність з боку відповідачів клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України. Податковий орган не довів неспівмірність витрат, заявлених до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

Разом з тим, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №0240/2505/18-а, така правова позиція підлягає застосуванню в разі ненадання позивачем на підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу відповідних банківських документів про їх сплату.

Враховуючи, що до матеріалів справи не надано банківських документів про оплату витрат на професійну правничу допомогу, а також доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, суд дійшов висновку, що заявлені витрати не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0001145-0000-0818 від 24 квітня 2018 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області №94707-52 від 28 грудня 2018 року.

У задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - Пологівське управління Головного управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 70600, Запорізька область, м.Пологи, вул.І.Чеберка. буд.9.

Відповідач 2 - Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Повне судове рішення складено 12 травня 2020 року.

Суддя М.О. Семененко