Рішення

від 14.05.2020 по справі 320/2391/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року м.Київ № 320/2391/19

Київський окружний адміністративнивний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадженя адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ЦЕМ" до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ЦЕМ" з позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просить суд:

визнати протиправним та скасування рішення від 01.02.2019 № 1066249/41908573 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1;

зобов"язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.11.2018 № 1 і вважати зареєстрованою датою направлення, а саме 16.11.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" було подано до контролюючого органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 16.11.2018.

Проте, спірним рішенням було відмовлено у реєстрації податкової накладної, не зважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України) та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач зазначив про те, що ним було подано контролюючому органу разом із податковою накладною № 1 від 16.11.2018 усі необхідні первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт реалізації позивачем іншому суб`єкту господарювання ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД" відповідного товару, а тому позивач вважає, що спірне рішення було прийнято необґрунтовано та протиправно.

Також позивач звернув увагу, що відповідач у спірному рішенні обґрунтовує зупинення реєстрації податкової накладної, посилаючись на Критерії ризиковості платника податків, які викладені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Проте, на думку позивача, ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" не підпадає під ознаки ризиковості.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що у спірному рішенні відповідачем конкретно не зазначено, яким саме критеріям ризиковості платника податку відповідає спірна податкова накладна та з яких підстав контролюючий орган дійшов такого висновку.

Також позивач зазначив, що спірне рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення відповідачем, а лише містить посилання на те, що причиною його прийняття є ненадання платником податку первинних документів. У той же час, як вказує позивач, відповідачем не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, а також подав до суду клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідачів проти позову заперечив та не заперечував про подальшого розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника відповідачів подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивачем під час звернення до контролюючого органу для реєстрації податкової накладної № 1 від 16.11.2018 не було надано копії всіх первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій.

Відповідачі зазначили про те, що під час перевірки реальності здійснення фінансово - господарської операції, за результатами якої було складено податкову накладну № 4 від 26.11.2018, встановлено, що позивачем не було надано до перевірки платіжних документів або розрахункових документів на підтвердження факту придбання та оплати.

13.06.2019 позивач подано до суду додаткові пояснення щодо заявлених позовних вимог з урахуванням відзиву, що подано відповідачем до суду.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ЦЕМ" (ЄДРПОУ 41908573) є зареєстрованим суб`єктом господарювання, має статус платника податку на додану вартість.

Відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1810194500008 від 09.02.2018 ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" 01.03.2018 було зареєстроване платником податку на додану вартість

Основними видами діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ЦЕМ" є код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 82.92 пакування; код КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ЦЕМ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ ТРЕЙД" (Покупець) був укладений договір поставки № 3, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю в порядку та на умовах, визначених договором, цемент (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає у власність покупцю товар в наступному асортименті: Цемент ПЦ 1-500-Н, Портландцемент ДСТУ БВ.27-46:2010 ПЦ 1-500-Н навал тара 25, Цемент ПЦ П/А-Ш-400 50 кг Пакет, Цемент П/Б-Ш-400, Цемент ПЦ І-500-Н тара 25 кг тощо.

Згідно з п. 2.2 договору кількісні характеристики, а також асортимент товару в кожній окремій партії визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних накладних, які підписуються сторонами на кожну партію товару.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна товару є договірною і включає вартість поставки товару до відповідного пункту призначення та закріплюється сторонами у відповідних накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 4.3 договору приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 7.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018.

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" було передано, а ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД" прийнято товар (Портландцемент) на загальну суму 97 440,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 240,00 грн.), про що свідчить видаткова накладна

Судом встановлено, що позивачем було виставлено ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД" рахунок на оплату № 8 від 16.11.2018 на суму 97 440,00 грн.

Докази оплати покупцем вартості отриманого товару на підставі вказаного рахунку позивач суду подав платіжні доручення від 19.11.2018 № 508 та від 22.11.2018 № 529.

ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" було складено податкову накладу від 16.11.2018 № 1 на загальну суму 97 440,00 грн (у т.ч. ПДВ - 16 240,00 грн) та направлено електронними засобами зв`язку до ДФС України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом обробки цієї податкової накладної її реєстрація була зупинена, про що позивачеві було направлено квитанцію №1 від 06.12.2018.

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: "відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК від 16.11.2018 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019 позивачем було направлено до Рокитнянської ДПІ Білоцерківського управління Головного управління ДФС у Київській області повідомлення № 1 про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, до якого додано 16 додатків.

Так, у поясненнях щодо зупинення реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач зазначив про те, що основним видом господарської діяльності ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

На виконання умов договору поставки від 15.11.2018 № 3, укладеного з ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД", позивачем було поставлено вказаному контрагенту товар (Портландцемент ПЦ 500-Д20 навал) на загальну суму 97 440,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 240,00 грн) згідно видаткової накладної № 9 від 16.11.2018 та надалі виписано податкову накладну від 16.11.2018 № 14.

У вказаних поясненнях позивач зазначив, що первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та не містять жодних дефектів.

Також позивач зазначив, що реалізований ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД" товар попередньо був придбаний позивачем у ТОВ "УРБАН-РЕСУРС" за договором поставки продукції № 27 від 25.07.2018.

Крім того, позивач зауважив про те, що ним було реалізовано ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД" іншу партію аналогічного товару та складено податкову накладу від 21.11.2018 № 2, яка була зареєстрована контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказане повідомлення з доданими до нього документами було доставлено до Рокитнянської ДПІ Білоцерківського управління Головного управління ДФС у Київській області, про що свідчить квитанція № 2 від 31.01.2019.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія Головного управління ДФС у Київській області), було прийнято рішення від 01.02.2019 № 1066249/41908573 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким у реєстрації податкової накладної № 1 від 16.11.2018 було відмовлено.

В якості підстави для прийняття такого рішення Комісією Головного управління ДФС у Київській області вказано про ненадання платником податків копій таких документів: розрахункові документи, банківські виписки з особового рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була подана скарга на зазначене рішення, яка була залишена без задоволення рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 15.03.2019 № 15373/41908573/2.

Не погоджуючись з правомірністю спірного рішення №1066249/41908573 від 01.02.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 16.11.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацми 1 - 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.01.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Абзацом 5 п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до абзаців 9 - 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 п. 201.10 ст 201 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1 246, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 8 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених п. 9 цього Порядку.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

При цьому, п. 3 Порядку № 1246 закріплено, що операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Згідно з п. 15 Порядку № 1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених п. 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117 в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 5 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, п. 2 Порядку №117 передбачено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства; критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик.

Відповідно до п. 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку № 117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Відповідно до п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Суд зазначає, що критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 розміщені Державною фіскальною службою України на своєму офіційному веб-сайті за таким посиланням: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/331616.html.

Згідно з п. 1.6 Критеріїв платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 та абзацу 1 п. 49.2 і п. 49.18 ст. 49 ПК України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 та п. 46.2 ст. 46 ПК України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у п. 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановленоу разі виконання хоча б одного з критеріїв,визначених у п. 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з п. 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платниківу день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Отже, наведений п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку містить у собі декілька підстав для віднесення платника податку до переліку ризикових, у зв`язку з чим для того, щоб відповідати вимогам обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень, рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної через її відповідність вимогам п.1.6 цих Критеріїв має містити посилання на конкретні обставини, наявність яких є підставою для віднесення платника податку до переліку ризикових.

Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт 1.6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту чи абзаців підпункту (за умови їх наявності, як у розглядуваному випадку), є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що квитанція № 1 від 06.12.2018 містить лише загальне посилання на п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких платника податку можна віднести до переліку ризикових, що, за відсутності доведення правомірності віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, свідчить про те, що зупинення реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1 було здійснено відповідачем необґрунтовано.

Отже, контролюючий орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений п.1.6 п.1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Відповідачами додано до відзиву на позовну заяву витяг з протоколу засідання Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, по платникам які перебувають на обліку в ГУ ДФС у Київській області від 28.03.2018 № 7, з якого вбачається, що ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" внесено до переліку ризикових платників, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку.

Проте, відповідачами не додано до матеріалів справи докази на підтвердження того, на підставі яких саме матеріалів позивача було віднесено до такого переліку.

З аналізу положень пунктів 6 та 7 Порядку №117 вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, з квитанції від 06.12.2018 вбачається, що реєстрація податкової накладної зупинена через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

Згідно з п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд звертає увагу на те, що в квитанції від 06.12.2018 про зупинення реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1 контролюючим органом не було зазначено, які саме документи з вичерпного переліку, передбаченого п. 14 Порядку № 117, необхідно було надати платнику податків для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі. В умовах такої невизначеності дій контролюючого органу платнику податків, на думку суду, слід керуватися положеннями п. 14 Порядку № 117 та надавати передбачені наведеним переліком документи на власний розсуд, яких, на думку платника податків, буде достатньо для прийняття позитивного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1 позивачем були подані до комісії Головного управління ДФС у Київській області документи, передбачені п. 14 Порядку № 117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 16 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п. 18-21 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 4 п. 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що в спірному рішенні комісії Головного управління ДФС у Київській області від 01.02.2019 № 1066249/41908573 в якості підстави для відмови в реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1 вказано ненадання платником податку копій: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Отже, у спірному рішенні комісії Головного управління ДФС у Київській області фактично було лише процитоване положення п. 14 Порядку № 117, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податку документів для прийняття комісією Головного управління ДФС у Київській області рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених п. 14 Порядку № 117.

Організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, визначені Порядком роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок роботи комісії).

Згідно з п. 7 цього Порядку Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів.

Відповідно до п. 14 Порядку роботи комісії члени комісії контролюючих органів мають право: ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, та брати участь у їх перевірці; переглядати всю інформацію про платників податку на додану вартість, наявну в ДФС; подавати пропозиції з питань, що розглядаються; викладати окрему думку, оформлену в письмовій формі; вносити пропозиції до порядку денного засідання комісії.

Згідно з абзацами 2-3 п. 17 Порядку роботи комісії засідання комісії контролюючого органу є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу.

Засідання комісії контролюючого органу проводиться обов`язково кожного робочого дня, а в разі наявності документів для розгляду - два рази на день.

Абзацом 5-6 п. 17 Порядку передбачено, що рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.

Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні (абзац 8-9 п. 17 Порядку).

Пунктом 22 Порядку роботи комісії передбачено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні від 01.02.2019 № 1066249/41908573 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1 не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, яких саме документів, окрім тих, що були надані позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Комісією Головного управління ДФС у Київській області лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з наведеним в п. 14 Порядку № 117 переліку не надано позивачем; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови в реєстрації.

Аналіз змісту оспорюваного рішення дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала перелік документів, який є необхідним для підтвердження наявності підстав для реєстрації поданої позивачем податкової накладної від 16.11.2018 № 1.

Так, з матеріалів справи слідує, що позивачем разом із поясненнями від 31.01.2019 щодо зупинення реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1 був поданий пакет документів, а саме: договір від 15.11.2018 № 3, видаткова накладна від 16.11.2018 № 9, рахунок на оплату від 16.11.2018 № 8, платіжні доручення від 19.11.2018 № 508 та від 21.11.2018. № 529, договір поставки продукції від 25.07.2018 № 27, видаткова накладна від 15.11.2018 № РН-0001000, рахунок - фактури від 15.11.2018 № СФ-000932, платіжне доручення від 21.11.2018 № 41, від 27..2018 № 42, від 28.11.2018 № 43, від 06.12.2018 № 47, податкова накладна від 15.11.2018 № 40, договір оренди офісу від 03.03.2018, договір оренди складського приміщення від 02.04.2018, договір № 00487/ЦТЛ-2018, банківськи виписки з 01.11.2018 по 21.12.2018.

У той же час, аналіз наданих позивачем документів свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

У відзиві на позовну заяву відповідачі зазначили про те, що під час перевірки реальності здійснення фінансово - господарської операції по податковій накладній № 1 від 16.11.2018 встановлено, що позивачем не було надано до перевірки платіжних документів або розрахункових документів на підтвердження факту придбання та оплати за портландцемент.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в спірному рішенні від 01.02.2019 № 1066249/41908573 не зазначені ті мотиви, на які посилаються відповідачі у своєму відзиві. Так, в розділі "Додаткова інформація" цього рішення не вказано, під розрахунковими документами та банківськими виписками з особових рахунків контролюючий орган мав на увазі докази на підтвердження факту оплати за транспортування товару, оренду складських приміщень та оренди офісу. Більш того, на переконання суду, ці докази не могли бути витребувані контролюючим органом, позаяк безпосередньо не відносяться до тих обставин поставки товару, під час яких була складена податкова накладна, у реєстрації якої було відмовлено спірним рішенням.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд не приймає до уваги викладені відповідачами у відзиві на позовну заяву твердження про ненадання позивачем доказів на підтвердження факту оплати за транспортування товару, оренду складських приміщень та оренди офісу, оскільки такі твердження не були покладені в основу спірного рішення.

Керуючись закріпленим в ч. 4 ст. 9 КАС України принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось судом, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД 2010 є код КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельнимм матеріалами та санітарно-технінчими обладннянями.

Судом встанволено, що 25.07.2018 між ТОВ "Урбан-Ресурс" (Продавець) та ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" (Покупець) було укладено договір поставки продукції № 27, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю товар в кількості і в строки, передбачені договором.

Пунком 4.1 договору визначено, що поставки товару здійснюються залізничним транспортом на умовах (базис поставки) DAP ("Поставка в місця призначення"), в редакції ІНКОТЕРМС 2010 року, якщо інше не передбачено Додатками (Специфікаціями) до цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Урбан-Сервіс" за видатковою накладною від 15.11.2018 № РН-0001000 було поставлено ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" товар (Портландцемент ПЦ 500-Д20 навал) на суму 152 378,92 грн (у т.ч. ПДВ - 25 396,49 грн).

На підтвердження оплати придбаного товару позивачем додані до матеріалів справи платіжні доручення від 21.11.2018 №41 на суму 54 000,00 грн, № 42 від 27.11.2018 на суму 54 000,00 грн, від 28.11.2018 № 43 від 35 000,00 грн та від 06.12.2018 № 47 на суму 5 840,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Урбан-Сервіс" було виписано позивачу податкову накладну від 15.11.2018 № 40 на суму 126 982,43 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2018 між ПАТ "Українська залізниця" (Перевізник) та ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" (Замовник) було укладено договір про надання послуг № 00487/ЦТЛ-2018, за умовами якого перевізник зобов`язався надати послуги з перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 4.7 договору визначено, що по закінченню звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, перевізник надає замовнику в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену в п.4.6 договору виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладенням ЕЦП.

Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих перевізником. При цьому, у виписці відображаються дати утворення та розмірі заборгованості, пеня.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що реалізований позивачем ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД" товар був придбаний позивачем у ТОВ "Урбан-Ресурс".

При цьому, поставка відповідного товару від ТОВ "Урбан-Ресурс" до покупця здійснювалась ПАТ "Українська залізниця" на підставі договору від 17.05.2018 № 00487/ЦТЛ-2018.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару за договром здійснюється також автомобільним транспортом ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД".

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що ненадання позивачем до перевірки виписок з особового рахунку на підтвердження факту оплати за послуги з транспортування товару за договором від 17.05.2018 № 000487/ЦТЛ-2018 в даному випадку, ніяким чином не впливає на підтвердження або спростування факту безпосередньої поставки позивачем ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД" відповідного товару.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2018 між ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" (Орендар) та ТОВ "Інпромгруп" (Орендодавець) було укладено договір, за умовами якого орендарю було передано у користування (володіння) приміщення для фактичного місця ведення діяльності (розміщення офісу), яке знаходиться за адресою: 09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Залізнична, 3.

02.04.2018 між ТОВ "ПРОФІ-ЦЕМ" (Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) було укладено договір, за умовами якого орендарю було передано у користування (володіння) майно, згідно умов договору.

Судом встановлено, що на підставі акта приймання-передачі від 02.04.2018 позивачу було передано в оренду приміщення.

Дослідивши вказані матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що ненадання позивачем під час подання контролюючому органу документів для реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1 розрахункових документів на підтвердження оплати позивачем послуг з оренди за договорами від 02.04.2018 та від 03.03.2018 ніяким чином не впивають на господарські відносини позивача та ТОВ "Пром Трейд" та не ставлять під сумнів реальність господарської операції, за результатами якої було складено спірну податкову накладну.

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем чинні та за формою, змістом складенні відповідно до вимог ч. 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Разом з тим, Комісія Головного управління ДФС у Київській області, не зважаючи на надіслане позивачем повідомлення та додані до нього документи, прийняла спірне рішення від 01.02.2019 № 1066249/41908573 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії Головного управління ДФС у Київській області по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісією Головного управління ДФС у Київській області документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ТОВ "ПРОМ ТРЕЙД", та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття рішення від 01.02.2019 № 1066249/41908573 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.02.2019 № 1066249/41908573 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкової накладної від 16.11.2018 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з п. 28 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Відповідно до п. 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п. 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття Комісією Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну.

При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, до складу комісії центрального рівня включаються посадові особи ДФС.

Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів (п. 7 Порядку роботи комісії).

Голова комісії центрального рівня та її персональний склад затверджується ДФС (п.8 Порядку роботи комісії).

Згідно з п. 26 Порядку роботи комісії матеріально-технічне та організаційне забезпечення діяльності комісії контролюючого органу здійснює орган ДФС, в якому сформована така комісія.

Таким чином, Комісія ДФС України не є окремим органом державної влади, а діє у складі ДФС України та складається з її посадових осіб.

Отже, оскільки Комісія ДФС України не є окремим державним органом чи структурним підрозділом державного органу, належним відповідачем у справі є саме Державна фіскальна служба України, яка є роботодавцем осіб, що входять до складу Комісії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до Головного управління ДФС у Київській області всіх документів, визначених Порядком № 117 як необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної від 16.11.2018 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.4.2005 (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), п. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ЦЕМ" від 16.11.2018 № 1, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 28 Порядку № 117 податкова накладна, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день настання такої події як набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.

Аналогічні положення закріплені в п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.

Водночас, п. 20 Порядку № 1246 передбачено, що датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною фіскальною службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

Суд звертає увагу на те, що спірна накладна була подана до реєстрації 06.12.2018 (а не 16.11.2018, як зазначив позивач у позові), а тому податкова накладна від 16.11.2018 № 4 підлягає реєстрації у день її подання, тобто 06.12.2018.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довіві суду правомірності прийнято оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.05.2019 № 64.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають у розмірі 1 921,00 грн присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.02.2019 № 1066249/41908573 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.11.2018 № 1.

Зобов"язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.11.2018 № 1, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ЦЕМ" (код ЄДРПОУ 41908573) і вважати зареєстрованою датою направлення 16.11.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ЦЕМ" (код ЄДРПОУ 41908573) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ЦЕМ" (код ЄДРПОУ 41908573) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) судовий збір у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головенко О.Д.