Ухвала

від 14.05.2020 по справі 551/307/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 р. м. ХарківСправа № 551/307/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017, головуючий суддя І інстанції: Сиволап Д.С. (повний текст складено 02.06.17) по справі № 551/307/17

за позовом ОСОБА_1

до Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області

про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит від 20.02.2017; зобов`язати відповідача надати доступ до публічної інформації на запит від 20.02.2017, а саме: надіслати на електронну пошту позивача копії всіх рішень Яреськівської сільської ради за період з 01.01.201 б по 20.02.2017; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області на користь позивача судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040 грн.

Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

На зазначену постанову Заступником прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області подано апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 апеляційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області задоволено частково: постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017 по справі № 551/307/17 скасовано в частині стягнення з Яреськівської сільської ради на користь ОСОБА_1 7040 грн. на відшкодування понесених ним судових витрат та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу - відмовлено. В іншій частині постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017 по справі № 551/307/17 - залишено без змін.

В подальшому, за результатами касаційного розгляду справи, постановою Верховного Суду від 19.02.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 - скасовано, а справу № 551/307/17 направлено на новий апеляційний розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 справу №551/307/17 прийнято до провадження.

В обгрунтування апеляційної скарги Заступником прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області зазначено, що постанова Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017 прийнята з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, серед іншого, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень до бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями.

Позивачем надано до суду письмові пояснення від 23.03.2020 (з урахуванням висновків Верховного Суду), в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обгрунтування пояснень звертає увагу на тому, що Яреськівською сільською радою Шишацького району Полтавської області постанова суду першої інстанції не оскаржувалась та була виконана у добровільному порядку. Вказує, що інтереси органів казначейської служби оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися, а тому відсутні підстави для подання апеляційної скарги Заступником прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області. Також відмічає, що прокурором не обгрунтовано підстави для здійснення представництва інтересів в даному випадку.

Відповідач у справі не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи. Просить розглянути справу за відсутності його представника.

Прокуратура Полтавської області на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від надала письмові пояснення на підтвердження факту порушення інтересів держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області.

Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області направило до суду заяву-клопотання про розгляд справи без участі його представника. Додатково зазначивши, що Яресівська сільська рада самостійно здійснила оплату 7040 грн. на виконання постанови Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017, а не в ході примусового виконання такого судового рішення.

Зважаючи на положення ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017 по справі № 551/307/17 з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.02.2017 позивач звернувся до Яреськівської сільської ради з письмовим запитом про надання інформації відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . У вказаному запиті позивач просив надати на його електронну адресу копії всіх рішень Яреськівської сільської ради за період з 01.01.2016 по 20.02.2017.

Вказаний запит був отриманий відповідачем 25.02.2017, про що свідчить роздруківка з Інтернет сервісу ДП Укрпошта .

Відповідач листом від 01.03.2017 № 02-35/ повідомив позивача про те, що строк розгляду його запиту продовжено до 20 робочих днів з огляду на обсяги запитуваної інформації. Також у вказаному листі зазначено, що надсилання публічної інформації через електронну пошту не дає можливості відобразити це у вихідній кореспонденції сільської ради.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненадання публічної інформації, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

В той же час, після звернення позивача за захистом своїх прав до суду, відповідачем направлено позивачу лист № 604 від 15.05.2017 з рахунком-фактурою № 7 на оплату послуг з копіювання запитуваної інформації на загальну суму 729,60 грн.

Задовольняючи адміністративний позов постановою від 01.06.2017, суд першої інстанції виходив з того, що запитувану інформацію позивач не отримав ані станом на день його звернення до суду, ані станом на час винесення судового рішення. Крім того, оскільки судові витрати у справі сплачені позивачем за надання правової допомоги представнику ОСОБА_2 документально підтверджені, то такі витрати можуть бути компенсовані в порядку статей 16,90,94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції).

Скасовуючи постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7040,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції у постанові від 19.02.2020 вказав на порушення судом апеляційної інстанції під час розгляду справи норм процесуального права в частині обов`язку повідомити належним чином осіб, які беруть участь у справі про дату, час і місце апеляційного розгляду справи. Також Верховний Суд відмітив, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором з приводу правовідносин, що склалися у цій справі.

З огляду на висновки Верховного Суду по даній справі, викладені у постанові від 19.02.2020, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.10 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у розглядуваній справі склалися між ОСОБА_1 та Яреськівською сільською радою Шишацького району Полтавської області з приводу порушення відповідачем прав позивача на доступ до публічної інформації.

Яреськівською сільською радою Шишацького району Полтавської області постанова Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017 не оскаржувалась та була виконана у добровільному порядку.

При цьому, за твердженням позивача, він не звертався ні до органів державної виконавчої служби для примусового виконання рішення, ні до органів державної казначейської служби для примусового виконання рішення в частині стягнення судових витрат у порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Проте, Заступником прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області подано апеляційну скаргу на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017.

Відповідно до ч.1 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

Подібні правові норми містяться і у Кодексі адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Зокрема, згідно із ч.1 ст.13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, для розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області підлягає перевірці наявність факту вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області.

Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі в обгрунтування обставин про вирішення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області Заступником прокурора Полтавської області зазначено, що казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, серед іншого, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень до бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ч.ч.1, 6 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Відповідно до ст.43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2012 № 938 затверджено Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

Зі змісту положень даного Порядку вбачається, що органи казначейства не наділені повноваженнями стосовно перевірки та контролю правомірності перерахування розпорядниками бюджетних коштів відповідних сум, а мають повноваження лише стосовно здійснення розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів та перевірки отриманого розподілу коштів загального/спеціального фонду місцевих бюджетів щодо відповідності вказаних у ньому сум залишкам на рахунках, залишкам невикористаних бюджетних асигнувань спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів) у розрізі кодів економічної класифікації видатків та кодів класифікації кредитування бюджету.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що як Заступником прокурора Полтавської області, так і безпосередньо Управлінням Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області не надано до матеріалів справи будь-яких однозначних та беззаперечних доказів та пояснень стосовно порушення права, свобод, інтересів та (або) обов`язків Управління оскаржуваною постановою суду першої інстанції в частині стягнення коштів із Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області.

Щодо подання апеляційної скарги саме Заступником прокурора Полтавської області в інтересах держави, колегія суддів відмічає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Конституція України та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає тоді, коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об`єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16

При цьому слід враховувати, що не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 813/661/17, від 20 травня 2019 року у справі №826/15338/18.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у даній справі є саме Яреськівська сільська рада Шишацького району Полтавської області, яка є самостійною юридичною особою та має відповідні повноваження стосовно самостійного оскарження в апеляційному порядку відповідного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене та з метою встановлення наявних у Заступника прокурора Полтавської області підстав для представництва державних інтересів в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області у цій справі, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 по справі №551/307/17 було витребувано від Прокуратури Полтавської області пояснення (з відповідним документальним підтвердженням) щодо наявних підстав для представництва інтересів держави при подачі апеляційної скарги заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017.

Заступником прокурора Полтавської області на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 було надано до суду відповідні письмові обгрунтування порушення інтересів держави, які зумовили його звернення до суду з апеляційною скаргою на судове рішення, у якому ні прокуратура, ні орган Державної казначейської служби участі не брали.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що відповідач є органом місцевого самоврядування, діяльність якого фінансується з місцевого бюджету. В той же час ст. 43 Бюджетного кодексу передбачає виконання державного бюджету шляхом казначейського обслуговування бюджетних коштів, в тому числі здійснення контролю за бюджетними платежами. На думку прокурора, попри обізнаність Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області про існування постанови Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017 у справі №551/307/17, таким державним органом не було вжито самостійно заходів захисту інтересів держави, в тому числі шляхом оскарження такого судового рішення в частині визначення розміру судових витрат до відшкодування за рахунок місцевого бюджету.

Колегія суддів, аналізуючи наведені доводи Заступника прокурора Полтавської області, дійшла висновку, що ним не доведено як факт порушення оскаржуваним судовим рішенням прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області, так і наявність відповідних підстав для здійснення представництва інтересів держави в межах розгляду даної справи.

При цьому враховуються фактичні обставини справи, за яких Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області не брало і не повинно було брати участь у цій справі, зважаючи на предмет позовних вимог щодо отримання позивачем публічної інформації.

Нормами Бюджетного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України при визначенні розміру судових витрат, понесених стороною на отримання правової допомоги, не передбачено врахування позиції органу Державної казначейської служби України при здійсненні обслуговування відповідного бюджету, з якого утримується сторона, на яку судом покладено обов`язок відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. При цьому Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08.11.2017 у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов`язкове залучення Державної казначейської служби України та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

В даному ж випадку, відшкодування понесених позивачем витрат на отримання правової допомоги було пов`язане з необхідністю поновлення у судовому порядку його прав на отримання публічної інформації, порушених з вини Яресівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, а не Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області.

Відповідно до ст.305 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Констатуючи той факт, що постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017 у справі №551/307/17 не вирішувалися права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст.305, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Управління Державної казначейської служби України у Шишацькому районі Полтавської області на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 01.06.2017 по справі № 551/307/17 за позовом ОСОБА_1 до Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений 14.05.2020.