Постанова

від 12.05.2020 по справі 640/14128/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14128/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київхліб" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року, суддя Федорчук А.Б., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київхліб" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Київхліб" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002524105 від 15 квітня 2019 року, за яким Приватному акціонерному товариству "Київхліб" донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 20 196 244,50 грн, у тому числі за основним платежем 13 464 163,00 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 6 732 081,50 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002534105 від 15 квітня 2019 року, за яким Приватному акціонерному товариству "Київхліб" донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 32 357 880,00 грн, у тому числі за основним платежем 21 571 920,00 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 10 785 960,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності видачі складської квитанції саме з боку позивача, адже складські документи оформлюються зерновим складом і законодавчо не передбачено можливості видачі таких документів власниками зерна. Також представник позивача зазначив, що оскільки участь ОСОБА_1 полягає у затвердженні первинних документів, вона не здійснювала виїзд до місця поставки в дату поставки, а тому необхідності у відрядженнях для ОСОБА_1 не було.

На думку позивача, твердження контролюючого органу щодо неналежного оформлення видаткових накладних є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Крім того, зазначає, що саме під час перевірки відповідач мав здійснити оцінку дотримання платником вимог податкового законодавства та проаналізувати зміст і характер правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника на основі дослідження фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В частині ненадання сертифікатів походження товару представник позивача зазначив, що чинне законодавство не вимагає при здійсненні поставки зернових між резидентам України отримання сертифікатів походження. При цьому, сертифікати про якість на зерно не є документами первинної господарської звітності, а відтак їх відсутність жодним чином не може впливати на результати проведення перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розгляд справи проводився судом за участі представників сторін, які надавали пояснення по обставинам справи, подали письмові заперечення, в т.ч. і податковий орган. Оскільки на час розгляду справи 12.05.2020 року відповідач не подав заяви про перенесення розгляду справи, не подав додаткових доказів чи заперечень, які б могли свідчити про неможливість розгляду справи у його відсутності, а також з урахуванням, що протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції пред ставниками відповідача надавались як усні так і письмові прояснення, колегія суддів вирішила продовжити розгляд у відсутності представника відповідача.

Колегією суддів в ході апеляційного розгляду справи встановлено наступні обставини.

В період з 18 грудня 2018 року по 06 березня 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі направлень від 18 грудня 2018 року №1201, №1202, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 грудня 2018 року №2407 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Київхліб" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПП "Нові Долиняни" за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість звітний період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з податку на прибуток підприємств за 2017 рік.

За результатами перевірки податковим органом складено відповідний акт перевірки від 14 березня 2019 року №703/28-10-41-05/00381574.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податку на прибуток підприємства у сумі 21 571 920,00 грн, в т.ч. 2017 рік - 21 571 920,00 грн.;

- підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2, абзаців 1 і 2 підпункту 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 13 464 163,00 грн, в т.ч. за листопад 2017 року на суму ПДВ 9 695 838,00 грн.; за грудень 2017 року на суму ПДВ 3 768 325,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та встановлених ним порушень, 15 квітня 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0002524105, яким Приватному акціонерному товариству "Київхліб" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 20 196 244,50 грн, в т.ч. 13 464 163,00 грн за податковими зобов`язаннями та 6 732 081,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002534105, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 32 357 880,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних пс .ожень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ (надалі - Закон №996-ХІУ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІУ, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.З ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як встановлено судом та дана обставина підтверджується матеріалами справи, 26 вересня 2017 року між Приватним підприємством "Нові Долиняни" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київхліб" (покупець) укладено договір поставки №СГ2609-17, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені договором.

Кількість, асортимент, ціна товару, строки (терміни) передачі (поставки) й оплати товару, місце постачання (пункт поставки) товару визначаються додатками до договору, які є його невід`ємною частиною. Постачальник засвідчує відсутність будь-яких прав та/або претензій третіх осіб та/або держави на товар, а також гарантує те, що на момент підписання видаткової накладної, товар належить йому на праві власності, не знаходиться під арештом та/або забороною відчуження, не перебуває у заставі, не є засобом забезпечення виконання зобов`язань перед третіми особами або державою, не є обтяженим відповідно до чинного законодавства, не виступає предметом будь-якого іншого договору, з приводу товару відсутні будь-які судові чи інші спори (пункти 1.2-1.3 договору).

Згідно пунктів 2.1-2.4 договору партією товару вважається його кількість, зазначена в кожному окремому додатку до договору. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Ризик загибелі товару несе постачальник до моменту переходу права власності на товар. Умови постачання товару узгоджуються сторонами в додатках до договору. Приймання товару покупцем відбувається в день поставки за участю уповноважених представників сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 договору якість товару повинна відповідати встановленим нормам і стандартам, визначається у додатках до договору, які є його невід`ємною частиною. Одночасно з товаром постачальник зобов`язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають передаванню разом із товаром, а саме: видаткову накладну, рахунок-фактуру, картку аналізу зерна (або інші документи щодо якості) партії товару, інші документи, які стосуються поставки товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє по 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 9.1 договору).

26 вересня 2017 року між Приватним підприємством "Нові Долиняни" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київхліб" (покупець) складено та підписано додаток №1 до договору поставки №СГ2609-17 від 26 вересня 2017 року, зі змісту якого вбачається, що постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцю, а покупець прийняти та оплатити наступний товар за цим додатком до договору - кукурудза 3-го класу, українського походження, врожаю 2017 року. Кількість товару за цим додатком до договору 15 500,00 МТ. Ціна товару за 1 тонну за цим додатком до договору становить 5 400,00 грн. ціна товару за цим додатком становить 83 700 000,00 грн. При цьому, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 30 листопада 2017 року на умовах EXW зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл"/Одеський морський торгівельний порт.

На підтвердження виконання умов додатку до договору позивачем надано копії: актів прийому-передачі товару, картки аналізу зерна, видаткових накладних.

22 грудня 2017 року між Приватним підприємством "Нові Долиняни" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київхліб" (покупець) складено та підписано додаток №1 до договору поставки №СГ2609-17 від 26 вересня 2017 року, пунктом якого визначено, що товаром за цим додатком до договору є пшениця 2, 3, 4, 5, 6 класу, українського походження, врожаю 2017 року. Кількість товару за цим договором до договору 9 900,00 МТ, ціна товару за 1 тонну за цим додатком до договору становить 6 072,00 грн ціна товару за цим додатком до договору становить 60 112 800,00 грн.

На підтвердження виконання умов додатку до договору позивачем надано копії: актів прийому-передачі товару, картки аналізу зерна, видаткових накладних.

Оплата за отриманий товар здійснена позивачем у безготівковій формі.

03.01.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір доручення №0302/17-Д, відповідно до умов якого, ФОП ОСОБА_2 (повірений) зобов`язується вчиняти від імені та за рахунок ПАТ Київхліб (довіритель) юридичні дії та пов`язані з ними фактичні дії шляхом представництва інтересів довірителя перед третіми особами на території України з метою виконання довірителем договорів, контрактів, предметом яких є придбання та/або поставка/передача на комісію (для подальшого вивезення за кордон) сільськогосподарської продукції (сировини та продуктів її переробки), для чого протягом дії цього договору на території України виконувати операції з фактичного прийому/передачі сільськогосподарської продукції та підписувати первинні документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні).

Сторони дійшли згоди, що повірений вправі підписувати і інші документи, пов`язані з придбанням та/або продажем/поставкою/передачею на комісію (для подальшолго вивезення за кордон) сільськогосподарської продукції, у випадках досягнення сторонами про це згоди шляхом підписання відповідної додатковаої угоди до цього Договору.

На виконання умов зазначеного договору доручення ОСОБА_2 здійснила приймання-передачу поставленого від ПП Нові Долиняни та підписані відповідні первинні доменти.

Заперечуючи факт реальності господарських операцій, податковий орган послався на ту обставину, що ПП Нові Долиняни не є виробником реалізованого товару, а джерело походження товару встановити не можливо. Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших документів, виписаних від імені постачальника, не є доказом реальності господарських операцій.

Крім того, податковий орган зазначив, що за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року ПП "Нові Долиняни" купувало послуги з перевезення кукурудзи в листопаді 2017 року в кількості 1020,1 т., та перевезення пшениці в грудні 2017 року в кількості 397,6 т. в перевізника ТОВ "ДЕКА-ТРАНС ЛТД" (код ЄДРПОУ 39951881) місцезнаходження підприємства 37240, Полтавська обл., Лохвицький р-н, м.Червонозаводське, вул. Ватутіна, 59. В той же час, дата виписки податкових накладних на послуги перевезення не відповідають датам виписки видаткових накладних на відвантаження товару ПрАТ "Київхліб".

Тягачі для перевезення зернових культур згідно технічних характеристик можуть перевозити за одну поїздку не більше 30 тон зерна Розрахунково визначено для перевезення 15 500 т. кукурудзи необхідно 500 автомобілів, а для перевезення 9 900т. пшениці 330 автомобілів.

У зв`язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що оскільки відвантаження товару здійснювалось в один день, неможливо здійснити перевезення такої кількості без залучення значної кількості автомобільного транспорту, відтак ПП "Нові Долиняни" не мало технічної можливості з перевезення та не надано до перевірки доказів залучення інших підприємств для здійснення перевезення.

Крім того, складські документи від зернового складу ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл"/Одеський морський торгівельний порт при здійсненні передачі зернових за актами приймання-передачі ПрАТ "Київхліб" та окремий договір зберігання зерна між ПрАТ "Київхліб" та ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл"/Одеський морський торгівельний порт до перевірки не надано.

Також не надано документи щодо здійснення зважування зерна, навантажувально-розвантажувальних робіт, отримання послуг зберігання, очищення зерна, способу переміщення та визначення ваги зерна, що отримується/відвантажується.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ОСОБА_2 18 жовтня 2017 року прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас-Груп-ЛТД", розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, 31, квартира 5.

Відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_2 відпрацювала повні робочі дні, що унеможливлює її присутність на території зернового складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл" Одеський морський торгівельний порт, під час приймання товару від Приватного підприємства "Нові Долиняни".

Акти прийому - передачі товару від 17 листопада 2017 року та 22 грудня 2017 року затверджені заступником директора ДСРП Приватного акціонерного товариства "Київхліб" ОСОБА_1, яка, як повідомив позивач, не здійснювала виїзд до місця поставки в дату поставки.

Основним видом діяльності ПП Нові Долиняни є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Продовж періоду, у якому проводяться основні польові роботи із збирання зернових та бобових культур і насіння олійних культур у підприємства були відсутні трудові ресурси.

Відповідно до податкової інформації, наявної у контролюючого органу, у вересні 2017 року підприємство декларує 2 працівника; із 25 жовтня 2017 року підприємство наймає 20 працівників та із 01 листопада 2017 року 4 працівника, тобто дані працівники були наймані в період закінчення робіт по посіву та збиранню зерна, а відтак відсутні докази того, що підприємство могло здійснювати вирощування зерна, зокрема, у зв`язку із відсутністю на підприємстві необхідних трудових ресурсів. Крім цього, усі наймані працівники територіально зареєстровані у різних регіонах України.

В акті перевірки міститься також посилання на те, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017110000000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, в межах якого встановлено, що невстановлені особи, діючи на території Київської області створили низку суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, що полягає у сприянні незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тим самим вчинили злочин, передбачений частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до наявної податкової інформації ПП Нові Долиняни сформувало податковий кредит від підприємств з ознаками фіктивності, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Елантра Компані" проведено в листопаді, грудні 2017 року взаєморозрахунки на суму ПДВ 20 158 828,46 грн. (в тому числі за листопад 2017 року - 18 846 845,29 грн., за грудень 2017 року - 1 311 983,17 грн.), відповідно до Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальне провадження: №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; Товариство з обмеженою відповідальністю "Санлайф-Еліт" проведено в листопаді 2017 року взаєморозрахунки на суму ПДВ 14 003 988,69 грн., відповідно до Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальне провадження: №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандерс Кепітал" проведено в листопаді 2017 року взаєморозрахунки на суму ПДВ 2 497 436 грн., відповідно до Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальне провадження: №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Саме в основу оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, поклав вищезазначені доводи податкового органу, викладені в акті перевірки.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами податкового органу та суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як пояснив представник позивача, метою господарських операцій з придбання товару у ПП Нові Долиняни було отримання позитивного результату, тобто прибутку внаслідок подальшого продажу придбаного товару.

З метою зниження господарських ризиків ПАТ Київхліб уклав договір комісії № К2901-2 від 29.01.2016 року з ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл .

За умовами договору позивач доручає, а ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл (комісіонер) зобов`язується за дорученям Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента юридично значимі дії:

- здійснити реалізацію (продаж та/чи поставку) на експорт з України товару, що належить комітенту. Найменування товару, асортимент, кількість, ціна визначається в додатках до договору;

- укласти експортні договори (контракти) купівлі-продажу та/чи поставки, оформити і підписуваити в інтересах комітента інші документи, необхідні для здійснення продажу товару на експорт, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних договорів (контрактів);

- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом та здійснювати всі необхідні платежі;

- здійснювати/забезпечити транспортування товару згідно базису поставки товару по контракту.

За умовами договору комісіонер зобов`язаний відповідно до договору самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти нерезидента покупця товару з метою здійснення експорту, провести всю переддоговірну роботу й укласти з покупцем - нерезидентом контракт на найбільш вигідних для комітента умовах. Комісіонер може реалізувати переданий йому комітентом у рамках уже укладених комісіонером експортних контрактів.

Відповідно до додатку №18 від 22.12.2017 року до договору комісії від 29.01.2016 року передача товару комісіонеру здійснюється на зерновому складі ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл (Одеський морський торгівельний порт на умовах поставки EXW. Термін передачі на комісію до 30.12.2017 року, кількість товару - 9 900,0 тон.

Передача товару підтверджується актом приймання-передачі №1 товару на комісію від 17.11.2017 (а.с.47-48), актом №1 від 22 грудня 2017 року, актом приймання-передачі (а.с.86-87).

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідно до договору комісії №К3006-3 від 30.06.2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ Вторметекспорт , договору комісії від 29.01.2016 року № К2901-2, договору комісії, укладеного між позивачем та ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл , комісіонери зобов`язались здійснювати реалізацію на експорт отриманого від позивача товару. За результатами операцій ТОВ Вторметекспорт надало позивачу звіт комісіонера від 30.11.2017 року та у подальшому було складено акт надання послуг №35 від 30.11.2017 року.

Щодо доводів відповідача про нереальність господарських операцій з придбання ПАТ Київхліб у ПП Нові Долиняни товару судова колегія зазначає, що відповідачем не надано до суду жодного доказу неможливості перевезень ПП Нові Долиняни , зокрема щодо надання послуг перевезення особами перевізниками, які не є платниками ПДВ, або ж іншими перевізниками.

Що стосується доводів про неможливість перевезення товару більш ніж визначено технічними характеристиками тягачів, то дані доводи носять характер припущення і не підтверджуються належними доказами.

Також відповідачем не надано доказів, які б спростували сам факт придбання товару позивачем, оплату його вартості, продажу товару та отримання відповідної фінансової вигоди, тобто прибутку за наслідками зазначених господарських операцій.

Як убачається з актів приймання-передачі, отриманий за актами приймання-передачі товар від ПП Нові Долиняни цього ж дня передавався ПАТ Київхліб ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл за актами приймання-передачі.

Усі витрати, понесені комісіонерами щодо операцій з товаром, комісіонери відшкодовували з суми сплаченої їм позивачем суми комісійної винагороди.

Відповідачем в акті перевірки безпідставно зроблено висновок щодо необхідності видачі складської квитанції з боку позивача.

Так, відповідно до п.3.2 наказу Міністепрства аграрної політики України №198 від 27.06.2003 року Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем.

Отже, складська квитанція складається за наявності відносин зберігання зерна. За умовами договору комісії позивач передав товар комісіонерам не на зберігання, а для вчинення дій з метою реалізації товару на експорт.

Безпідставними вважає колегія суддів доводи відповідача стосовно того, що заступник директора департаменту сільськогосподарської продукції товариства Железняк А.В. не перебував у відрядженні і не міг підписувати документи.

Згідно з п.2.5 вищезазначеного договору доручення, ФОП ОСОБА_2 зобов`язана подавати позивачу підписані нею первинні документи за фактом прийняття товару для подальшого затвердження вказаних документів заступником директора департаменту сільськогосподарської продукції товариства. Отже, необхідності виїзду до місця поставки ОСОБА_1 не має, так як зазначена особа лише затверджує документи, тоді як підписує їх особа, яка діє за договором доручення.

Не може прийняти до уваги колегія суду і доводи відповідача про неналежне оформлення видаткових накладних.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг №1724-УІІІ, який набув чинності з 01.01.2017 року, внесено зміни до ст. 9 Закону України Бухгалтерськитй облік та фінансову звітність в Україні . Згідно з цими змінами реквізит місце складання первинного документу виключено з переліку обов`язкових реквізитів первинних документів.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не забороняє залучення суб`єктами господарювання третіх осіб до приймання/передачі товарів, робіт, послуг та до підписання первинних документів.

Відповідно до п.2,5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88 повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, матеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Повноваження можуть бути підтверджені довором, довіреністю, тощо.

Стосовно доводів податкового органу про наявність відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб щодо інформації про те, що ОСОБА_2 відпрацювала повні робочі дні в ТОВ Атлас-Груп ЛТД , колегія суддів зазначає, що дані бухгалтерського обліку зазначеного товариства не містять інформації щодо змісту та обсягу господарської операції, яка проводилась між позивачем та ПП Нові Долиняни . Такі доводи податкового органу в акті перевірки не носять доказового характеру, а ґрунтуються лише на власник припущеннях осіб, що проводили перевірку.

Сам факт оформлення акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критеріям юридичної значимості, як не відповідає критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Аналогічна позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 року у справі №826/16272/13.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та дана обставина підтверджується зібраними у справі документальними доказами, товар був переданий ПП Нові Долиняни та прийнятий ПАТ Київхліб , а в подальшому переданий комісіонерам для оформлення експортних операцій.

Наявність або відсутність окремих документів, наявність недоліків у оформленні документів не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарських операцій позивача та його контрагента, оскільки з матеріалів справи вбачається, що господарські операції за вищезазначеними договорами позивача та його контрагента відбулися. Метою такої господарської діяльності позивача було не лише здійснення господарської діяльності, а отримання економічного ефекту у вигляді прибутку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4.2 договору поставки від 26.09.2017 року №СГ2609-17 одночасно з товаром постачальник передає карту аналізу зерна (або інші документи щодо якості товару).

Позивач під час перевірки надав перевіряючим картки аналізу зерна на увесь обсяг поставленого товару.

Відповідачем не було прийнято до уваги ту обставину, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру №1193-УІІ внесено зміни до Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні та скасовано обов`язкову сертифікацію якості зерна.

Окрім того, сертифікат якості зерна не є первинним докуменом у розумінні вимог закону.

Також суд зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості отримання сертифікатів походження зерна при здійсненні поставки зернових між резидентами України. Відповідно до графи 44 кожної митної декларації, надання під час проведення перевірки стверджується факт надання митному органу для митного оформлення товару декларацій про походження товару. Декларація про походження товару зазначена під кодом 0862 в графі 44 митних декларацій.

Що стосується доводів відповідача про наявність кримінального провадження, фігурантом якого є ПП Нові Долиняни , судова колегія зазначає, що сам факт наявності кримінального провадження стосовно контрагента позивача не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність господарських операцій, а тому необхідно перевіряти доведеність кожного податкового порушення і здіснювати комплексне дослідження усіх складових господарських оерацій, з урахуванням обставин, встановлених вироком суду, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Вирок суду, який би набрав законної сили та який би свідчив про встановлені обставини щодо господарських операцій позивача та ПП Нові Долиняни , відповідач до суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що між ПАТ Київхліб та його контрагентом дійсно склалися реальні господарсько-правові відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін, товар використано у господарській діяльності, що підтверджується належно складеними митними деклараціями відносно вивезення товарів за межі митного кордону України (експорту), та отримано позитивний фінансовий результат від даної операції.

Колегія суддів бере до уваги, що за будь-яких умов оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платних несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників, а тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, не є обґрунтованим та належним засобами доказування, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями.

Враховуючи зазначене та те, що судом, в межах розгляду цієї адміністративної справи не встановлено ознак фіктивності чи нереальності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки від 014.03.2019 року № 703/28-10-41-05/00381574 про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як наслідок, неправомірними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством "Київхліб" було сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції в розмірі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ПТ006665 від 22 липня 2019 року та у сумі 28815,00 грн при поданні апеляційної скарги що підтверджується платіжним дорученням № ПТ010656 від 03 січня 2020 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення до суду з адміністративним позовом, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3.1 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", чинного на момент звернення до суду з позовною заявою, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Київхліб" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 48 025,00 грн (1921*10=19210; 19210*150%/100=28815; 19210+28818=48025) відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київхліб" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Київхліб" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року №0002524105 та №0002534105, прийняті Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Київхліб" (вул. Межигірська, 83, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 00381574) судовий збір у розмірі 48 025,00 грн (сорок вісім тисяч двадцять п`ять гривень нуль копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 14 травня 2020 року.