Постанова

від 29.09.2020 по справі 640/14128/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2020 року

справа №640/14128/19

адміністративне провадження №К/9901/22354/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

при секретарі судового засідання Статілко Ю. С.,

за участю представників

позивача - Мініхаірової В.Р., адвоката на підставі довіреності від 13 липня 2020 року

Симбірцева Є.В. адвоката на підставі довіреності від 23 грудня 2019 року

відповідача - Станіславського Д.М. в порядку самопредставництва

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у складі колегії суддів Бужак Н. П., Костюк Л. О., Кобаля М. І.,

у справі № 640/14128/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Київхліб

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство Київхліб (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року №0002524105, яким Товариству донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 20196244,50 грн, у тому числі за основним платежем 13464163,00 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 6732081,50 грн; №0002534105, яким Товариству донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 32357880,00 грн, у тому числі за основним платежем 21571920,00 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 10785960,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 4 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив повністю. Внаслідок дослідження судом першої інстанції господарських операцій, за результатами яких сформований податковий кредит з податку на додану вартість та об`єкт оподаткування з податку на прибуток, суд дійшов висновку про відсутність реального характеру оподатковуваних операцій, відсутності сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України (далі - ПК України) із Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон №966-XIV) пов`язують виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та об`єкту оподаткування з податку на прибуток.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року апеляційна скарга Товариства задоволена, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2019 року №0002524105, №0002534105.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, не встановив ознак фіктивності чи нереальності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, визнав необґрунтованими висновки, викладені відповідачем в акті перевірки від 14 березня 2019 року № 703/28-10-41-05/00381574 про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

2 вересня 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС.

4 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 640/14128/19 на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 та частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з Окружного адміністративного суду міста Києва.

10 вересня 2020 року справа № 640/14128/19 надійшла до Верховного Суду.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 640/14128/19 є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зазначив, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/14128/19 є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме суд апеляційної інстанції не врахував висновки про застосування пункту 198.6 статті 198 ПК України, які викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 822/1771/17, від 24 січня 2018 року у справі №2а-4259/12/1070, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 21 травня 2019 року у справі №815/662/16. Окрім того, скаржник зіслався на те, що суд апеляційної інстанції проігнорував наданні пояснення відповідача, не звернув увагу на об`єктивні обставини справи, що є підставою для відкриття касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 та частини 2 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

Зокрема скаржник цитує висновки Верховного Суду, викладені в рішеннях у справах №520/10953/18, №810/4391/16: Податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять інформацію про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулась, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції не відповідають дійсності. В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. .

Скаржник звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №822/1771/17 погодився з судом апеляційної інстанції в частині надання оцінки доказам податкового органу щодо виявлення факту внесення недостовірних даних про фактичні обсяги виконаних робіт; фактичної неможливості контрагентів здійснювати обумовлені договорами роботи через відсутність трудових та матеріальних ресурсів.

Також відповідач зазначає, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв`язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності. Саме такий висновок Верховного Суду здійснений у справі №826/2878/13-а.

Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у справі №2а-19379/11/2670, за яким про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

У справі №815/662/16 Верховний Суд наголосив, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів. Відтак, первинні документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець. Так, відсутність у Товариств матеріально-технічних та трудових ресурсів, як власних так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, об`єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ним товарів, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів.

Всі наведені вище висновки, за позицією скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції, що призвело до невірного застосування пункту 198.6 статті 198 ПК України та відповідно до невірного вирішення справи.

В касаційній скарзі також викладені обставини справи, висновки контролюючого органу, здійснені за результатами податкової перевірки Товариства та норми податкового законодавства, покладені в основу прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Крім того, відповідач звернув увагу в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції проігнорував надані контролюючим органом пояснення щодо встановлених порушень податкового законодавства контрагентом позивача - ПП Нові Долиняни . Протокольною ухвалою суду витребувано акт документальної перевірки контрагента позивача ПП Нові Долиняни , але у зв`язку із перебіганням карантинних заходів щодо боротьби з короновірусною хворобою, а також прийняття постанови без присутності представника відповідача, просить Суд врахувати встановлені в акті обставини (надає акт перевірки ПП Нові Долиняни від 20 грудня 2018 року №2874/13-01-14-14/30907567).

21 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу відповідача, позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 18 грудня 2018 року по 6 березня 2019 року Офісом великих платників податків ДФС відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з Приватним підприємством Нові Долиняни за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість звітний період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 14 березня 2019 року №703/28-10-41-05/00381574 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовані порушення Товариством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті встановлено заниження податку на прибуток підприємства у сумі 21571920,00 грн, в тому числі 2017 рік - 21571920,00 грн; підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, абзаців 1 і 2 підпункту 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 13464163,00 грн, в тому числі за листопад 2017 року на суму ПДВ 9695838,00 грн, за грудень 2017 року на суму ПДВ 3768325,00 грн.

15 квітня 2019 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення №0002524105, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 20196244,50 грн, в тому числі 13464163 грн за податковими зобов`язаннями, 6732081,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0002534105, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 32 357 880,00 грн.

Досліджуючи господарські операції, за результатами яких Товариство сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та об`єкт оподаткування з податку на прибуток, суди попередніх інстанцій установили, що 26 вересня 2017 року між Приватним підприємством Нові Долиняни (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Київхліб (покупець) укладено договір поставки №СГ2609-17, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє по 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 9.1 договору).

26 вересня 2017 року між Приватним підприємством Нові Долиняни (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Київхліб (покупець) складено та підписано додаток №1 до договору поставки №СГ2609-17 від 26 вересня 2017 року, згідно з яким постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцю, а покупець прийняти та оплатити наступний товар за цим додатком до договору - кукурудза 3-го класу, українського походження, врожаю 2017 року. Кількість товару за цим додатком до договору 15 500,00 МТ. Ціна товару за 1 тонну за цим додатком до договору становить 5400,00 грн, вартість товару за цим додатком становить 83700000,00 грн. При цьому, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 30 листопада 2017 року на умовах EXW зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпекс Купе Інтернейшнл /Одеський морський торгівельний порт.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав копії: актів прийому-передачі товару, картки аналізу зерна, видаткових накладних.

22 грудня 2017 року між Приватним підприємством Нові Долиняни (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Київхліб (покупець) складено та підписано додаток №1 до договору поставки №СГ2609-17 від 26 вересня 2017 року, пунктом якого визначено, що товаром за цим додатком до договору є пшениця 2, 3, 4, 5, 6 класу, українського походження, врожаю 2017 року. Кількість товару за цим додатком до договору 9900,00 МТ, ціна товару за 1 тонну за цим додатком до договору становить 6072,00 грн, вартість товару за цим додатком до договору становить 60112800,00 грн.

На підтвердження виконання умов додатку до договору позивач надав копії: актів прийому-передачі товару, картки аналізу зерна, видаткових накладних.

Оплата за отриманий товар здійснена позивачем у безготівковій формі.

3 січня 2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір доручення №0302/17-Д, відповідно до умов якого, ФОП ОСОБА_1 (повірений) зобов`язується вчиняти від імені та за рахунок ПАТ Київхліб (довіритель) юридичні дії та пов`язані з ними фактичні дії шляхом представництва інтересів довірителя перед третіми особами на території України з метою виконання довірителем договорів, контрактів, предметом яких є придбання та/або поставка/передача на комісію (для подальшого вивезення за кордон) сільськогосподарської продукції (сировини та продуктів її переробки), для чого протягом дії цього договору на території України виконувати операції з фактичного прийому/передачі сільськогосподарської продукції та підписувати первинні документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні).

Сторони дійшли згоди, що повірений вправі підписувати і інші документи, пов`язані з придбанням та/або продажем/поставкою/передачею на комісію (для подальшого вивезення за кордон) сільськогосподарської продукції, у випадках досягнення сторонами про це згоди шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього Договору.

На виконання умов зазначеного договору доручення ОСОБА_1 здійснила приймання-передачу поставленого від ПП Нові Долиняни та підписані відповідні первинні документи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України)

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пункт 198.1. статті 198 ПК України

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частина перша статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ВИСНОВКИ СУДУ

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Контролюючий орган зафіксував в акті перевірки та доводив впродовж розгляду справи в судах попередніх інстанцій нереальність господарських операцій Товариства з контрагентом Приватним підприємством Нові Долиняни , про що свідчать такі обставини:

- ПП Нові Долиняни не є виробником реалізованого товару, а джерело походження товару встановити неможливо;

- за період з 1 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року ПП Нові Долиняни купувало послуги з перевезення кукурудзи в листопаді 2017 року в кількості 1020,1 т., та перевезення пшениці в грудні 2017 року в кількості 397,6 т. в перевізника ТОВ ДЕКА-ТРАНС ЛТД (код ЄДРПОУ 39951881) місцезнаходження підприємства 37240, Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Червонозаводське, вул. Ватутіна, 59. В той же час, дата виписки податкових накладних на послуги перевезення не відповідають датам виписки видаткових накладних на відвантаження товару ПрАТ Київхліб ;

- тягачі для перевезення зернових культур згідно технічних характеристик можуть перевозити за одну поїздку не більше 30 тон зерна. Розрахунково визначено для перевезення 15 500 т. кукурудзи необхідно 500 автомобілів, а для перевезення 9 900т. пшениці 330 автомобілів. Отже контрагент позивача не мав технічної можливості з перевезення та не надав до перевірки доказів залучення інших підприємств для здійснення перевезення;

- складські документи від зернового складу ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл /Одеський морський торгівельний порт при здійсненні передачі зернових за актами приймання-передачі ПрАТ Київхліб та окремий договір зберігання зерна між ПрАТ Київхліб та ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл /Одеський морський торгівельний порт до перевірки не надав;

- не надано документи щодо здійснення зважування зерна, навантажувально-розвантажувальних робіт, отримання послуг зберігання, очищення зерна, способу переміщення та визначення ваги зерна, що отримується/відвантажується;

- згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ОСОБА_1 18 жовтня 2017 року прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас-Груп-ЛТД", розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, 31, квартира 5. Відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року вона відпрацювала повні робочі дні, що унеможливлює її присутність на території зернового складу Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпекс Купе Інтернешнл Одеський морський торгівельний порт, під час приймання товару від ПП Нові Долиняни ;

- акти прийому - передачі товару від 17 листопада 2017 року та 22 грудня 2017 року затверджені заступником директора ДСРП Приватного акціонерного товариства "Київхліб" ОСОБА_2 , яка, як повідомив позивач, не здійснювала виїзд до місця поставки в дату поставки;

- основним видом діяльності ПП Нові Долиняни є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Продовж періоду, у якому проводяться основні польові роботи із збирання зернових та бобових культур і насіння олійних культур у підприємства були відсутні трудові ресурси;

- відповідно до податкової інформації, наявної у контролюючого органу, у вересні 2017 року підприємство декларує 2 працівника; з 25 жовтня 2017 року підприємство наймає 20 працівників та з 1 листопада 2017 року 4 працівника, тобто дані працівники були наймані в період закінчення робіт по посіву та збиранню зерна, а відтак відсутні докази того, що Товариство могло здійснювати вирощування зерна, зокрема, у зв`язку із відсутністю на підприємстві необхідних трудових ресурсів. Крім цього, усі наймані працівники територіально зареєстровані у різних регіонах України.

- в акті перевірки міститься посилання на те, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017110000000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, в межах якого встановлено, що невстановлені особи, діючи на території Київської області створили низку суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, що полягає у сприянні незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тим самим вчинили злочин, передбачений частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Відповідно до наявної податкової інформації ПП Нові Долиняни сформувало податковий кредит від підприємств з ознаками фіктивності, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Елантра Компані" проведено в листопаді, грудні 2017 року взаєморозрахунки на суму ПДВ 20 158 828,46 грн. (в тому числі за листопад 2017 року - 18 846 845,29 грн., за грудень 2017 року - 1 311 983,17 грн.), відповідно до Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальне провадження: №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; Товариство з обмеженою відповідальністю "Санлайф-Еліт" проведено в листопаді 2017 року взаєморозрахунки на суму ПДВ 14 003 988,69 грн., відповідно до Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальне провадження: №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандерс Кепітал" проведено в листопаді 2017 року взаєморозрахунки на суму ПДВ 2 497 436 грн., відповідно до Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальне провадження: №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Надаючи правову оцінку та погоджуючись з доводами податкового органу щодо податкових правопорушень, суд першої інстанції виходив з того, що до податкової перевірки товарно-транспортні накладні не надавались, згідно даних Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України ПП Нові Долиняни немає автомобільного транспорту для здійснення перевезення вантажу. Враховуючи великі об`єми поставки, здійснення відвантаження в один день, відсутність великої кількості транспортних засобів, суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу, що ПП Нові Долиняни не мало технічної можливості з перевезення товару, крім того, ані до перевірки, ані до суду не надано доказів залучення інших підприємств для здійснення перевезення.

Суд першої інстанції також врахував не надання до перевірки складських документів від зернового складу ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл /Одеський морський торгівельний порт при здійсненні передачі зернових за актами приймання-передачі ПрАТ Київхліб , окремого договору зберігання зерна між цими суб`єктами господарювання, документів щодо здійснення зважування зерна, навантажувально-розвантажувальних робіт, отримання послуг зберігання, очищення зерна, способу переміщення та визначення ваги зерна, що отримується/відвантажується.

Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив, що впродовж періоду, у якому проводяться основні польові роботи із збирання зернових та бобових культур і насіння олійних культур у підприємства були відсутні трудові ресурси.

Суд першої інстанції серед іншого врахував при ухваленні рішення наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017110000000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, в межах якого встановлено, що невстановлені особи, діючи на території Київської області створили низку суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, що полягає у сприянні незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тим самим вчинили злочин, передбачений частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а також податкову інформацію щодо ПП Нові Долиняни , зокрема про формування цим підприємством податкового кредиту, за результатами господарських операцій з підприємствами з ознаками фіктивності.

Наведене у сукупності обумовило висновок суду першої інстанції про відсутність зв`язку між господарською діяльністю Товариства з придбанням товару та його реалізацією.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, прийняв пояснення представника позивача щодо мети господарських операцій з придбання товару у ПП Нові Долиняни - отримання позитивного результату, тобто прибутку внаслідок подальшого продажу придбаного товару. Цей суд врахував, факт укладення договору комісії № К2901-2 від 29 січня 2016 року між ПАТ Київхліб та ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл , за умовами якого позивач доручає, а ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл (комісіонер) зобов`язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента юридично значимі дії: здійснити реалізацію (продаж та/чи поставку) на експорт з України товару, що належить комітенту. Найменування товару, асортимент, кількість, ціна визначається в додатках до договору; укласти експортні договори (контракти) купівлі-продажу та/чи поставки, оформити і підписувати в інтересах комітента інші документи, необхідні для здійснення продажу товару на експорт, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних договорів (контрактів); укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом та здійснювати всі необхідні платежі; здійснювати/забезпечити транспортування товару згідно базису поставки товару по контракту.

За умовами договору комісіонер зобов`язаний відповідно до договору самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти нерезидента покупця товару з метою здійснення експорту, провести всю переддоговірну роботу й укласти з покупцем - нерезидентом контракт на найбільш вигідних для комітента умовах. Комісіонер може реалізувати переданий йому комітентом у рамках уже укладених комісіонером експортних контрактів.

Відповідно до додатку №18 від 22 грудня 2017 року до договору комісії від 29 січня 2016 року передача товару комісіонеру здійснюється на зерновому складі ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл (Одеський морський торгівельний порт на умовах поставки EXW. Термін передачі на комісію до 30 грудня 2017 року, кількість товару - 9900,0 тон.).

Суд апеляційної інстанції встановив, що передача товару підтверджується актом приймання-передачі №1 товару на комісію від 17 листопада 2017 року (а. с. 47-48), актом №1 від 22 грудня 2017 року (а. с. 86-87).

Шостий апеляційний адміністративний суд відхилив доводи відповідача про нереальність господарських операцій з придбання ПАТ Київхліб у ПП Нові Долиняни товару, оскільки контролюючий орган не надав суду жодного доказу неможливості перевезень ПП Нові Долиняни , або які спростували б сам факт придбання товару позивачем, оплату його вартості, продажу товару та отримання відповідної фінансової вигоди, тобто прибутку за наслідками зазначених господарських операцій.

Усі витрати, понесені комісіонерами щодо операцій з товаром, комісіонери відшкодовували з суми сплаченої їм позивачем суми комісійної винагороди. За висновком суду апеляційної інстанції відповідач в акті перевірки безпідставно зробив висновок щодо необхідності видачі складської квитанції з боку позивача, застосувавши пункт 3.2. Положення про обіг складських документів на зерно, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України №198 від 27 червня 2003 року, за якою підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем. Отже, складська квитанція складається за наявності відносин зберігання зерна. За умовами договору комісії позивач передав товар комісіонерам не на зберігання, а для вчинення дій з метою реалізації товару на експорт.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи податкового органу щодо неможливості директора департаменту сільськогосподарської продукції Товариства Железняк А. В. підписувати документи та щодо неналежного оформлення видаткових накладних.

Зокрема суд апеляційної інстанції застосував положення Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг №1724-УІІІ (набув чинності з 1 січня 2017 року), яким внесено зміни до статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , а саме реквізит місце складання первинного документу виключено з переліку обов`язкових реквізитів первинних документів. Також суд зауважив, що чинне законодавство України не забороняє залучення суб`єктами господарювання третіх осіб до приймання/передачі товарів, робіт, послуг та до підписання первинних документів.

Шостий апеляційний адміністративний суд доводи податкового органу про наявність відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб щодо інформації про те, що ОСОБА_1 відпрацювала повні робочі дні в ТОВ Атлас-Груп ЛТД визнав такими, що не носять доказового характеру, а ґрунтуються лише на власник припущеннях осіб, що проводили перевірку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції товар був переданий ПП Нові Долиняни та прийнятий ПАТ Київхліб , а в подальшому переданий комісіонерам для оформлення експортних операцій. Позивач під час перевірки надав перевіряючим картки аналізу зерна на увесь обсяг поставленого товару. Суд зауважив, що відповідач безпідставно прийняв до уваги ту обставину, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру №1193-УІІ внесено зміни до Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , яким скасовано обов`язкову сертифікацію якості зерна. Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості отримання сертифікатів походження зерна при здійсненні поставки зернових між резидентами України. Відповідно до графи 44 кожної митної декларації, надання під час проведення перевірки стверджується факт надання митному органу для митного оформлення товару декларацій про походження товару. Декларація про походження товару зазначена під кодом 0862 в графі 44 митних декларацій.

Що стосується доводів відповідача про наявність кримінального провадження, фігурантом якого є ПП Нові Долиняни , суд апеляційної інстанції зазначив, що сам факт наявності кримінального провадження стосовно контрагента позивача не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність господарських операцій, а тому необхідно перевіряти доведеність кожного податкового порушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком суду, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Вирок суду, який би набрав законної сили та який би свідчив про встановлені обставини щодо господарських операцій позивача та ПП Нові Долиняни , відповідач до суду не надав.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції здійснений системний та буквальний аналіз положень норм Податкового кодексу України покладених в основу збільшення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, який зумовив висновок про те, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також встановлено, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені ним витрати (оплата вартості придбаного товару) свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду та як наслідок доводять правомірність визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток за 2017 рік та включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту листопада 2017 року.

Дослідженнями акта перевірки та іншими доводами впродовж усіх судових розглядів відповідач не спростував факт придбання та реалізації товару позивачем.

Судом апеляційної інстанції відхилено посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є беззаперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Визнано дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Дослідженням господарських операцій по правочину між позивачем та його контрагентом, реальність їх здійснення, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, встановлено, що ці операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину визнаний таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Доведеність здійснення позивачем господарських операцій, встановлена судом апеляційної інстанції, їх реальний характер, доводять правомірність формування позивачем, як об`єкту оподаткування з податку на прибуток так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень. Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали посилання скаржника на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи обґрунтування касаційної скарги стосовно наявності підстав пункту першого частини четвертої статті 328 КАС України скаржник доводить, що з рішеннями суду апеляційної інстанції по даній справі не погоджується, оскільки воно прийняте судом з порушенням норм матеріального права, а саме пункту 198.6 статті 198 ПК України, у чому саме полягають порушення цієї норми у відповідності до вимог частини третьої статті 351 КАС України відповідач не зазначає, натомість відтворює суть справи шляхом викладення обставини та посиланням на те, що вони не враховані судом апеляційної інстанції під час винесення рішення.

Відповідно до частини третьої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Заявник касаційної скарги наголошує на невірному застосуванні норм матеріального права, що привело до задоволення позовних вимог, яке полягає у застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 822/1771/17, від 24 січня 2018 року у справі №2а-4259/12/1070, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 21 травня 2019 року у справі №815/662/16, в якій судом оцінені правові наслідки відсутності (нереальності) здійснення господарських операцій постачання товарів із наданням формально складених документів та здійснена оцінка доказів залежно від інших фактичних обставин у цих справах.

Аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які розглянуті залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення кожної із цих справ.

Отже наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, перевірка яких знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Одного тільки посилання на постанови Верховного Суду та їх цитування є недостатнім.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Пославшись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник взагалі не навів обґрунтування на переконання необхідності застосування цієї норми, з урахуванням положень частини другої статті 351 КАС України. Скаржник доводить, що їх порушення полягає у ненадані вірної оцінки всім обставинам справи та перевірки їх доказами, що призвело до не забезпечило "повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі".

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Зважаючи на заявлені підстави касаційного перегляду підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу та скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №640/14128/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендера