Постанова

від 13.05.2020 по справі 1.380.2019.005795

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005795 пров. № А/857/2568/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кушнерика М. П., Ніколіна В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Громадської організації "Сила Винник" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року про забезпечення позову у справі № 1.380.2019.005795 за адміністративним позовом Громадської організації "Сила ОСОБА_1 ", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Винниківської міської ради та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Екран , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Львівської обласної державної адміністрації, Пустомитівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування Висновку з оцінки впливу на довкілля, -

суддя в 1-й інстанції - Братичак У. В.,

час ухвалення рішення - 27.01.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення - 30.01.2020 року,

в с т а н о в и в:

Позивачі - Громадська організація "Сила Винник", Проців ОСОБА_4 . М. та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до відповідача - Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, в якому просили визнати протиправним та скасувати Висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №03.02-20181262351 від 25 квітня 2019 року .

Представник позивача - Громадської організації "Сила Винник" подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію Висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №03.02-20181262351 від 25 квітня 2019 року та тимчасово заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Екран здійснювати планову діяльність, що полягає у новому будівництві заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, до вирішення спору по суті.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного Висновку призведе до унеможливлення ефективного захисту порушених прав громадськості м. Винники. Зазначає, що ТОВ Екран активно здійснює планову діяльність, а саме: на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ113191620362 ведуться будівельні роботи і запуск підприємства планується на початку 2021 року, а тому діяльність заводу може розпочатися до набрання рішенням у справі №1.380.2019.005795 законної сили. Звертає увагу, що відповідач підійшов до вирішення питання впливу провадження планової діяльності на водне середовище та шумове забруднення формально та поверхнево, оскільки оскаржуваний Висновок не містить переліку заходів щодо зниження рівнів шуму та не містить умов зберігання та утилізації стоків та осаду, а тому у майбутньому довкілля зазнає значного негативного впливу. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що пропонований захід забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Висновку з оцінки впливу на довкілля фактично за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, тобто застосований захід забезпечення позову є фактично рівнозначним задоволенню позовних вимог. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ Екран подало письмові пояснення, в якому зазначає, що Висновок з оцінки впливу на довкілля є актом індивідуальної дії і стосується лише прав та обов`язків ТОВ Екран встановлює конкретні приписи, направлені до ТОВ Екран та розрахований на одноразове застосування, є результатом правовідносин у сфері ОВД та містобудівної діяльності, який складено відповідно до положень національного законодавства України виключно між ТОВ Екран та відповідачем - Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, право апелянта та позивачів, в розумінні КАС України не порушено жодним чином, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про оскарження цього висновку, а, відповідно, і підставою для відмови у забезпеченні позову. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

08 травня 2020 року від представника ТОВ Екран та 12 травня 2020 року від Львівської ОДА на адресу суду надійшли письмові заяви про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину.

За результатами розгляду цих клопотань колегія суддів ухвалила їх відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9-рс-186/20 від 16 березня 2020 року) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

При цьому, апеляційний суд вже відкладав розгляд справи для забезпечення участі сторін в судовому засіданні, однак відповідачем не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції тощо.

Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено.

У протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами.

Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі « Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Представник позивача (апелянта) - ОСОБА_5 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Представник третьої особи - Винниківської міської ради - Асташкін А. В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Решта учасників справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без їхньої участі за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні достатні та обґрунтовані правові підстави для задоволення такої заяви, оскільки у цій заяві не доведено та документально не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Громадської організації "Сила Винник" до прийняття у справі судового рішення або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів позивача при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Крім того, забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем (заявником) та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Необхідно зазначити, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити чи наявна хоча б одна з передбачених ч.2 ст.150 КАС України обставин та оцінити чи не призведе застосований судом захід забезпечення позову до заподіяння ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти шляхом його застосування.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі - Громадська організація "Сила Винник", Проців І. М. та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до відповідача - Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Винниківської міської ради та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Екран , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Львівської обласної державної адміністрації, Пустомитівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування Висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №03.02-20181262351 від 25 квітня 2019 року .

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить здійснити забезпечення позову шляхом зупинення дії Висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №03.02-20181262351 від 25 квітня 2019 року та тимчасово заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Екран здійснювати планову діяльність, що полягає у новому будівництві заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, до вирішення спору по суті.

При цьому, підставою до здійснення ТОВ Екран будівельних робіт по спорудженню заводу гарячого цинкування зокрема є дозвіл на виконання будівельних робіт ДАБІ № ІУ113191620362 від 11 червня 2019 року, основою якого є Висновок Департаменту екології та природних ресурсів від 02 травня 2019 року №20181262351 з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області , який оскаржується у цій справі.

Колегія суддів звертає увагу, що дозвіл на виконання будівельних робіт ДАБІ № ІУ113191620362 від 11 червня 2019 року не є предметом розгляду цієї справи, а тому у межах розгляду цієї заяви судом не може надаватися оцінка протиправності дозвільних документів, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.

Щодо доводів апелянта про те, що Висновок Департаменту екології та природних ресурсів від 02 травня 2019 року №20181262351 з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Нове будівництво заводу гарячого цинкування на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області є формальним, то колегія суддів такі відхиляє та вважає такі безпідставними, оскільки жодних належних та допустимих доказів на спростування факту протиправності прийняття Висновку на час розгляду цієї заяви суду не надано.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що апелянтом не надано доказів очевидної протиправності оскаржуваного рішення, оскільки об`єкт будівництва, на який видавався оскаржуваний висновок, ще не збудований, шкідливі наслідки, про які зазначає заявник, на даний час є лише припущенням, а тому докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем у заяві про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та свободам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі у визначений позивачем спосіб.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. 229, 242, 243, 246, 250, 264, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Громадської організації "Сила Винник" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року про забезпечення позову у справі № 1.380.2019.005795- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді М. П. Кушнерик В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 14 травня 2020 року.