Постанова

від 14.05.2020 по справі 140/3050/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 рокуСправа № 140/3050/19 пров. № А/857/1205/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року (суддя Смокович В.І., м.Луцьк, повне судове рішення складено 13 грудня 2019 року) у справі за позовом Приватного підприємства Захід Драйв до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Приватне підприємство Захід Драйв (далі - ПП) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - Головне управління) в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) від 26.06.2019 №648/03-20-55-12 (далі - Рішення);

зобов`язати поновити реєстрацію платником ПДВ шляхом внесення в автоматизовану систему даних реєстру платників ПДВ відомостей (запису) щодо скасування запису про анулювання реєстрації платника.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги з покликанням на окремі обставини справи вказує, що, судом не взято до уваги положення підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі - ПК), яким передбачено, що анулювання реєстрації платника податку здійснюється у разі якщо платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Зазначає, що позивач протягом 12 послідовних місяців подає контролюючому органу декларації з ПДВ з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту за звітні періоди з 01.05.2018 по 31.05.2019, а також не подано декларації з ПДВ за квітень 2018 року.

Разом з тим, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час у зв`язку із карантинними обмеженнями, що введені на території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 №211.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони суб`єкта владних повноважень (апелянта) не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист від 16.03.2020 №9-рс-186/20) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений завчасно (04.05.2020), проте ним не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено.

В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Додатково суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в рішенні від 07.07.1989р. у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Позивач в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування обставин, з якими норма підпункту г пункту 184.1 статті ПК пов`язує можливість анулювання реєстрації платника ПДВ, а відтак у відповідача не було законних підстав для прийняття Рішення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП з 01.04.2018 зареєстроване платником ПДВ, що стверджується копією витягу з реєстру платників ПДВ від 12.03.2018 №1803184500074 (а.с.7).

На підставі довідки про відповідність за даними ІС Податковий блок критеріям підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК від 23.06.2019 (далі - Довідка) Головним управлінням прийнято Рішення (а.с.20-21).

Рішення прийняте у зв`язку з поданням до контролюючого органу протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з ПДВ, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту за звітні періоди з 01.05.2018 по 31.05.2019, та не подає декларації з ПДВ за звітний період з 01.04.2018 по 30.04.2018 (а.с.20-24).

Поряд із цим, позивач не заперечує, що у період із 01.05.2018 по 31.05.2019 декларації з ПДВ подавалися з нульовими показниками, проте зазначає, що в цих деклараціях було помилково відображено відсутність діяльності.

Також звертає увагу, що у квітні 2019 року відбулась господарська операція із наданням послуг по технічному огляду автомобіля підприємцю ОСОБА_1 . Дана операція підтверджується актом виконаних робіт від 22.04.2019 №ОУ0000001 та квитанцією про оплату від 23.08.2019 №0.0.1446382579.1, сума ПДВ за результатами якої становить 413 грн, про що ПП 10.09.2019 подало до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2019 року (а.с.10-11, 57-59).

Однак відповідачем вказаний розрахунок не було прийнято та повернуто позивачу.

Вказані доводи були прийняті до уваги судом першої інстанції.

ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/ або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

За змістом пунктів 49.1, 49.8 статті 49 ПК податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

Статтею 184 ПК регламентовано підстави і порядок анулювання реєстрації платника податку.

Пунктом 184.1 статті 184 ПК визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у випадках, визначених абзацами а - з цього пункту.

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Зміст наведених положень свідчить про те, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням контролюючого органу на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК можливе за таких обставин: неподання платником ПДВ декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

В розглядуваному випадку, позивачем не подано декларації з ПДВ з 01.04.2018 по 30.04.2018 та з 01.05.2018 по 30.04.2019 подано декларації з ПДВ з нульовими показниками.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті а пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 184.10 статті 184 ПК про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Відповідно до пункту 5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233; далі - Положення; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом г пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК 12 місяців визначаються із урахуванням того, що :

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ , якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця ;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Згідно з пунктом 5.5 Положення контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5 Положення).

Відповідно до пункту 5.6 Положення за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

У свою чергу, підтвердним документом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації у даному випадку є відповідна довідка щодо анулювання такої реєстрації.

З матеріалів справи видно, що ПП, зареєстроване платником ПДВ 01.04.2018, протягом 12 послідовних податкових місяців (із 01.05.2018 по 30.04.2019) подавало до відповідача декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та не подало декларації ПДВ за період квітня 2018 року.

У зв`язку з цим 23.06.2019 відповідачем було сформовано Довідку на підставі якої 26.06.2019 прийнято спірне Рішення.

Однак, необхідно звернути увагу, що за результатами аналізу податкової звітності з ПДВ ПП проведеної головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів юридичних осіб Луцького управління Головного управління ДФС у Волинській області Зубко О., оформленого Довідкою установлено, що із часу реєстрації підприємства платником ПДВ (01.01.2018) на придбання ТМЦ (робіт, послуг) останнім зареєстровано 7 податкових накладних на загальну суму 115,33 грн виписаних у листопаді, грудні 2018 року. Наведене також стверджується витягом із системи електронного адміністрування ПДВ №126290 щодо сум податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування ЄРПН (а.с.9).

Установлені обставини дають підстави для висновку, що декларування відсутності податкових зобов`язань та/або податкового кредиту за листопад, грудень 2018 року ПП здійснювало помилково, оскільки факт реєстрації 7 податкових накладних на загальну 115,33 грн контролюючим органом визнано, не заперечено і не спростовано у ході судового розгляду (а.с.38-39).

Про допущення помилки під час декларування показників ПДВ за перевірений період позивач зазначив і у позовній заяві.

При цьому, пунктом 50.1 статті 50 ПК визначено, право платника податків вносити зміни до податкової звітності у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею).

З огляду на те, що контролюючим органом визнано факт реєстрації позивачем 7 податкових накладних на загальну суму 115,33 грн за придбанням ТМЦ (робіт, послуг) у перевіреному періоді, а строк давності, визначений статтею 102 ПК не сплив, що вказує на право позивача подати уточнюючий розрахунок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що допущення платником помилок при заповненні і подачі податкових декларацій не може бути підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ.

Крім того, як встановлено вище у квітні 2019 року між ПП і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відбулась господарська операція із надання послуг технічного огляду автомобіля вартістю 2457 грн (2063 грн - сума без ПДВ та ПДВ - 412,50 грн), про що складено акт від 22.04.2019 №ОУ-0000001. Оплату наданої послуги позивач отримав 23.08.2019, що стверджується квитанцією від цієї ж дати.

У вересні 2019 року ПП подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2019 року із уточненням показників за операціями на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою: 2063 грн та ПДВ 413 грн (а.с.57-58).

Однак, відповідачем відмовило у прийнятті уточнюючого розрахунку у зв`язку із його поданням на паперових носіях, що суперечило вимогам пункту 49.4 статті 49 ПК (а.с.60).

Проте, як вірно вказано судом першої інстанції установлення обставин щодо дотримання форми і строків подачі уточнюючого розрахунку не є предметом даного судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, із матеріалів справи не вбачається, а суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов`язок довести правомірність свого рішення, не доведено, що ПП не здійснювало господарських операцій щодо постачання/придбання товарів з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Доказами, які містяться у справі підтверджено, що ПП на придбання ТМЦ (робіт, послуг) зареєстровано 7 податкових накладних на загальну суму ПДВ 115,33 грн, виписаних у листопаді, грудні 2018 року. Вказані обставини відповідачу були відомі під час прийняття оскарженого Рішення. Також, у квітні 2019 року ПП надало послугу, у вартість якої включено суму ПДВ 412,50 грн та подало уточнюючий розрахунок за її результатами.

Відтак враховуючи наведене, а також беручи до уваги відсутність в матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження існування обставин, з якими норма підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК пов`язує можливість анулювання реєстрації ПДВ, суд дапеляційної інстанції погоджується з тим, що у відповідача не було законних підстав для прийняття Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ підприємства (позивача).

Таким чином, у суду першої інстанції були наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 14 травня 2020 року.