Постанова

від 17.04.2020 по справі 487/2008/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/2008/20

Провадження № 1-кс/487/2395/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2020 року Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання Слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженню №42016160000000186 від 16.03.2016 за ознаками кримінального провпоушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України про тимчасовий доступ до речей і документів, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженню №42016160000000186 від 16.03.2016 за ознаками кримінального провпоушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України звернувся із клопотанням, погодженим, прокуроромвідідлу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей і документів, до речей і документів, які знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вилучення належним чином завірених копій документів, а саме: матеріалів справи № 912/450/16 та № 912/2010/16, з метою долучення їх до матеріалів кримінального провадження та проведення об`єктивного досудового розслідування.

Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування виникла необхідність у дослідженні документів, а саме матеріалів справи № 912/450/16 та № 912/2010/16, які знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, що зазначена інформація та документи мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

В судове засідання слідчий не з`явився, надав заяву, в якій просив про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав, просив про його задоволенні.

Голова Господарського суду Кіровоградської надав до слідчого судді заяву про розгляд клопотання за відсутсноті їхнього представникам, зазначивши, що матеріали судових справ, зазначених у клопотанні, зберігаються в архіві суду.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Слідчим управлінням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000000186 від 16.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Приморського районного суду м. Одеси, 28.12.2015 року звернувся позивач ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » із позовом до ОСОБА_5 та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про стягнення боргу. В подальшому позивач ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надав до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на майно, що належить ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме на насіння соняшника в кількості 3800 тон, зерно кукурудзи в кількості 1800 тон та насіння сої в кількості 1000 тон, які знаходяться на складі за адресою: АДРЕСА_2 та передати на зберігання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з правом завантаження та перевезення. Після чого суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 29 грудня 2015 року під час розгляду цивільної справи № 522/26178/15-ц постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою задоволено вищевказану заяву ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та в резолютивній частині якою вказано про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), а саме на насіння соняшника в кількості 3800 тон, зерно кукурудзи в кількості 1800 тон, насіння сої в кількості 1000 тон, які знаходяться на складі за адресою: АДРЕСА_2 та передати на зберігання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з правом завантаження та перевезення на склад, що буде визначений державним виконавцем в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, 29 грудня 2015 року м. Одеса суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 , розглянувши питання щодо відстрочення сплати судового збору по цивільній справі за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ОСОБА_5 та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про стягнення боргу постановлено ухвалу у резолютивній частині якої вказано, що надати ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відстрочку до «15» березня 2016 року у сплаті судового збору в розмірі 326949 гривень по цивільній справі за позовом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ОСОБА_5 , ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про стягнення боргу.

В подальшому під час проведення допиту в якості свідка представника ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_7 повідомив, що 04.01.2016 на територію виробничої бази товариства за адресою: АДРЕСА_2 , прибула державний виконавець ОСОБА_8 . ВДВС ІНФОРМАЦІЯ_4 у супроводі невстановлених осіб на легкових та вантажних транспортних засобах. Посилаючись на ухвалу судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 від 29 грудня 2015 року,справа№ 522/26178/15-ц, а також постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2016 ( ВП № 49751897). Під час виконання дій державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна, а саме: насіння соняшника в кількості 3800 тон, зерна кукурудзи в кількості 1800 тон та насіння сої в кількості 1000 тон. У подальшому зазначене передане на відповідальне зберігання представнику ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », після чого продукція вивезена вантажним транспортом у невідомому напрямку. Також, 04.01.2016 державним виконавцем встановлено місце зберігання товару за адресою: АДРЕСА_5 . Після чого 14.01.2016 ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » складений акт обстеження складського приміщення за вищевказаною адресою та встановлено, що він знаходиться у незадовільному стані. У подальшому повідомив, що у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ніяких договірних відносин не було, заборгованість відсутня, що підтверджується даними бухгалтерського обліку товариства та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 про відсутність фактів реєстрації податкових накладних за операціями ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та повідомив, що подані ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ІНФОРМАЦІЯ_6 в якості доказів наявності боргу є фіктивними. Крім того вказав, що Апеляційним судом Одеської області 16 березня 2016 року скасовано вказану ухвалу судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_6 та передано на новий розгляд до суду першої інстанції питання про забезпечення позову, за результатами розгляду якого у задоволенні відповідної заяви було відмовлено. У своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що, вирішуючи питання про забезпечення заявлених позивачем вимог та накладаючи арешт на майно, суд першої інстанції не визначив вартість майна, на яке наклав арешт, чим порушив порядок, встановлений для вирішення цього питання, та в цій частині постановив ухвалу на припущеннях. Також суд апеляційної інстанції встановив, що, визначаючи порядок виконання ухвали про забезпечення позову, суд першої інстанції фактично вирішив між сторонами спір по суті, передавши майно позивачу, незважаючи на те, що накладений на вказане майно арешт забезпечив би в достатньому обсязі застосовані судом заходи забезпечення позову і уможливив би виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Судом апеляційної інстанції було встановлено і те, що порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову суперечить матеріалам справи та нормам процесуального права. Крім того, відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 правосуддя від 07.12.2017 за № 3943/1дп/15-17 встановлено, що зі змісту заяви про забезпечення позову від 24 грудня 2015 року, поданої ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », копія якої знаходиться в матеріалах дисциплінарної справи, вбачається, що вона не містила будь-якого обґрунтування необхідності забезпечення позову, про вжиття якого звертався до суду позивач. Водночас суддя ОСОБА_6 на порушення вимог статті 153 ЦПК України не дослідив, чи відповідає вимогам статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову від 24 грудня 2015 року, та всупереч положенням процесуального законодавства задовольнив її і вжив заходи забезпечення позову без будь-яких правових підстав. Як було встановлено під час розгляду дисциплінарної справи, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (позивач) звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з вимогою про стягнення солідарно (заборгованості) з ОСОБА_5 та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » заборгованості у розмірі 21 877 806,60 гривні, тобто предметом позову було стягнення грошових коштів, натомість ухвалою судді ОСОБА_6 від 29 грудня 2015 року арешт було накладено не на спірне майно (грошові кошти), а на інше майно (насіння соняшнику, кукурудзи тощо), належне відповідачу ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Також вказаною ухвалою належне ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » майно передано на зберігання позивачу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з правом завантаження та перевезення на склад, що буде визначений державним виконавцем в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суддя ОСОБА_6 , постановивши ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову від 29 грудня 2015 року у справі № 522/26178/15-ц у спосіб, не передбачений законом, допустив порушення вимог статті 152 ЦПК України. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя ОСОБА_6 не взяв до уваги вказаних роз`яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова від 22 грудня 2006 року № 9), не вчинив жодної дії з метою дослідження доказів та не витребував їх у позивача, хоча таке право надано суду частиною третьою статті 153 ЦПК України, а також не взяв до уваги інтересів та прав відповідача ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » щодо арештованого майна і не обґрунтував відхилення від існуючої практики. Суддею ОСОБА_6 не дотримано приписів статей 151153 ЦПК України під час вирішення цього питання. Відповідно до статті 210 ЦПК України у редакції, яка діяла на момент винесення суддею ОСОБА_6 ухвали від 29 грудня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову, ухвала суду, що постановляється як окремий документ складається, в тому числі, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, однак суддя не виконав приписів вказаної норми процесуального закону. З огляду на зазначене ІНФОРМАЦІЯ_9 правосуддя дійшла висновку, що, вирішуючи 29 грудня 2015 року питання про забезпечення позову за заявою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », суддя ОСОБА_6 порушив вимоги статей 151153 та 210 ЦПК України, внаслідок чого допустив забезпечення позову у спосіб, не передбачений законом, яким de-facto передав позивачу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майно, щодо якого не було задоволено позовних вимог у порядку, передбаченому законом. Розглянувши дисциплінарну справу, ІНФОРМАЦІЯ_9 правосуддя дійшла висновку, що суддя ОСОБА_6 допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, а саме: імперативних вимог статті 8 Закону № 3674-VІ, статей 82, 210 ЦПК України під час вирішення питання про відстрочення сплати судового збору; статей 15, 16 ЦПК України, прийнявши до розгляду вимоги, які не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції; приписів статей 151153 та 210 ЦПК України, внаслідок чого вжив заходи забезпечення позову безпідставно та у спосіб, не передбачений законом, вийшовши за межі наданих суду повноважень. Істотне порушення норм процесуального права суддею ОСОБА_6 , було допущено умисно, що підтверджується таким. Суддею ОСОБА_6 протягом одного дня 29 грудня 2015 року у справі № 522/26178/15-ц постановлено із грубим порушенням норм процесуального права три ухвали, а саме: про відстрочення сплати судового збору, про відкриття провадження у справі та про забезпечення позову.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суддя ОСОБА_6 зазначив, що ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15 жовтня 2015 року позов було залишено без руху для усунення недоліків, 21 жовтня 2015 року представником позивача усунуто вказані недоліки, позовна заява відповідає вимогам щодо форми та змісту, встановленим статтями 119, 120 ЦПК України. Однак жодних заяв про усунення недоліків позову до суду не надходило. Матеріали справи не містять відомостей про вчинення суддею будь-яких процесуальних дій у справі № 522/26178/15-ц у вказаний проміжок часу. Позов до суду надійшов лише 28 грудня 2015 року.

Суддею ОСОБА_6 на порушення вимог статті 127 ЦПК України відповідачу не було невідкладно надіслано ухвалу від 29 грудня 2015 року про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими матеріалами. Ці документи були вручені представнику відповідача лише 13 січня 2016 року. Також суддею ОСОБА_6 не було проведено підготовчого засідання, проведення якого хоча і не є обов`язковим, однак необхідність проведення вказаного засідання суддя мав визначити відповідно до вимог статті 130 ЦПК України. Послідовність дій судді ОСОБА_6 , а саме: одночасне постановляння трьох процесуальних ухвал 29 грудня 2015 року; надання відстрочення сплати судового збору на строки, що перевищують законодавчо встановлені строки розгляду справи у суді; несвоєчасне повідомлення відповідача та не надіслання йому копії позовної заяви з доданими матеріалами з одночасним призначенням першого судового засідання на 18 лютого 2015 року, тобто відкладення першого засідання на більш як 53 дні (більшу частину строку, протягом якого справа мала бути вирішена по суті), залишає поза будь-яким розумним сумнівом те, що ці дії суддею ОСОБА_6 вчинені умисно та з метою надання позивачу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » можливості виконати ухвалу про забезпечення позову з позбавленням можливості відповідача її оскаржити або подати заяву про скасування заходів забезпечення позову, що було зроблено відповідачем на 5-й день після отримання представником відповідача ухвали про забезпечення позову.

За результатами розгляду дисциплінарної справи ІНФОРМАЦІЯ_9 правосуддя дійшла висновку, що суддя ОСОБА_6 всупереч вимогам статті 129 Конституції України та покладеним на суд завданням щодо здійснення судочинства на принципах верховенства права, на порушення вимог статей 48, 56 Закону № 1402-VIII, діючи в не в цілях, визначених статтями 1, 4 ЦПК України, грубо порушив обов`язки судді та допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, а саме допустив порушення вимог: статті 8 Закону № 3674-VІ, статей 82, 210 ЦПК України під час вирішення питання про відстрочення сплати судового збору; статей 15, 16 ЦПК України, прийнявши до розгляду вимоги, які не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції; приписів статей 151153 та 210 ЦПК України, внаслідок чого вжив заходи забезпечення позову безпідставно та у спосіб, не передбачений законом, вийшовши за межі наданих суду повноважень; статті 19 Конституції України, оскільки діяв не в межах та не у спосіб, передбачений законодавством.

21 січня 2016 року суддя ОСОБА_6 постановив ухвалу у справі № 522/26178/15-ц про скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали судді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29 грудня 2015 року, обґрунтувавши її технічною неможливістю зберігання майна позивача. Цього самого дня суддя ОСОБА_6 постановив окрему ухвалу у вказаній справі, якою встановив факт викрадення арештованого майна, яке належало відповідачу ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », та вчинення представниками ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » дій, що мають ознаки кримінальних злочинів, передбачених розділами VII, XVII КК України, при виконанні ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2015 року. Перша ІНФОРМАЦІЯ_10 правосуддя дійшла висновку, що забезпечення позову суддею ОСОБА_6 у справі № 522/26178/15-ц у спосіб, не передбачений законом, перебуває у прямому зв`язку зі зникненням майна, належного ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Таким чином, внаслідок дій судді ОСОБА_6 щодо вжиття заходів забезпечення позову у справі № 522/26178/15-ц всупереч вимогам законодавства та у спосіб, не передбачений чинним законодавством, які ІНФОРМАЦІЯ_11 правосуддя кваліфіковано як умисне істотне порушення норм процесуального права, було порушено право власності ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 правосуддя від 07.12.2017 за № 3943/1дп/15-17 прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддю ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. В подальшому рішенням Вищої ради правосуддя від 27.12.2018 за № 4052/0/15-18 залишено без змін вищевказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 правосуддя. Крім того, рішенням Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.10.2019, справа № 9901/80/19, адміністративне провадження № П/9901/80/19, відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя щодо протиправного рішення про звільнення ОСОБА_6 від 10.01.2019 за № 59/0/15-19.

В ході досудового розслідування виникла необхідність в отриманні копії матеріалів у господарських справах №912/450/16 позовом ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про визнання недійсним договору та №912/2010/16 за позовом ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », третьої особи ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів.

Вищевказані матераіли справ перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

У відповідності з ч.5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 7 ст. 163 КПК України слідчий суддя в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

Слідчим доведено наявність підстав, передбачених ч.5 ст. 163 КПК України.

З огляду на суть кримінального правопорушення, за яким здійснено правову кваліфікацію кримінального провадження та обсяг слідчих дій, які необхідно вчинити для проведення повного та всебічного досудового розслідування, суд дійшов висновку про те, що клопотання слідчого слід задовольнити, оскільки такий ступінь втручання щодо зазначених вище документів, повністю виправдовує потреби досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 93, 131-132, 159-166 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання Слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженню №42016160000000186 від 16.03.2016 за ознаками кримінального провпоушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України про тимчасовий доступ до речей і документів задовольнити.

Надати групіслідчих Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєвіу складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 тимчасовий доступ до матеріалів справи №912/450/16 та №912/2010/16, шляхом вилучення належним чином завірених копій, яки перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала дійсна до 17.05.2020року (включно).

Роз`яснити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 положення частини 1 статті 166 КПК України, згідно яких, у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК України з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1