Ухвала

від 15.05.2020 по справі 910/2545/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.05.2020Справа № 910/2545/20

За заявою Фізичної особи-підприємця Аванесова Арнольда Васильовича

про забезпечення позову

у справі № 910/2545/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Аванесова Арнольда Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Софія

про зобов`язання повернути майно та стягнення грошових коштів

Суддя Удалова О.Г.

без повідомлення учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Аванесов Арнольд Васильович (далі - ФОП Аванесов А.В., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Софія (далі - ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Софія , відповідач) про:

- зобов`язання відповідача в 10-денний строк з дати набрання рішенням законної сили повернути позивачу належне йому на праві власності майно, а саме: стимулятор магнітний "Нейро-МС/Д" (серійний номер 1158КС / 0942 LC) у повній комплектації з супровідними документами;

- стягнення заборгованості за орендними платежами в розмірі 20 000,00 грн, 2 387,89 грн пені, 231,95 грн 3% річних, 69,55 грн інфляційних, 5 400,00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/2545/20 т призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

12.05.2020 до суду надійшла подана позивачем заява про забезпечення позову. В обґрунтування поданої ним заяви ФОП Аванесов А.В. зазначив, що відповідач своїми протиправним діями позбавив позивача можливості здійснювати його право власності на належне позивачу майно та продовжує утримувати таке майно без достатніх правових підстав, незважаючи на подання позивачем позову. Заявник вказує, що загальний розмір позовних вимог становить 513 189,39 грн, у той час, як згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутний капітал підприємства відповідача становить 35 000,00 грн, що не забезпечує і 10% вимог позивача.

Враховуючи викладене, позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, розміщені на усіх банківських рахунках останнього в усіх банківських установах.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи та гарантією задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту , або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Поряд з наведеним, за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та роз`яснення Вищого господарського суду України, беручи до уваги обставини, наведені заявником в обґрунтування поданої ним заяви про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків:

- по-перше, заявником не наведено, та відповідно не доведено наявність жодної обставини, яка б свідчила про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заявник не зазначає та не підтверджує відповідними доказами ані факт відчуження відповідачем його майна, ані вчинення підготовчих дій для відчуження майна, ані витрачання відповідачем коштів для здійснення розрахунків з іншими контрагентами, а не з позивачем. При цьому суд зазначає, що статутний капітал та оборотні кошти товариства не є тотожними поняттями, тому невеликий статутний капітал товариства не свідчить про недостатність в розпорядженні товариства грошових коштів, необхідних для виконання зобов`язань перед позивачем.

- по-друге, заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, полягають у накладенні арешту на усі грошові кошти відповідача, що не відповідає принципам співмірності та адекватності таких заходів заявленим позовним вимогам, які полягають у зобов`язанні відповідача повернути передане в оренду обладнання та стягнення грошових коштів у загальному розмірі 28 089,39 грн. Суд зазначає, що накладення арешту на усі грошові кошти відповідача матиме наслідком повне припинення його господарської діяльності, що є неприпустимим. Водночас, принципам співмірності та адекватності відповідатиме вимога про накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог та вимога про накладення арешту на спірне майно.

Таким чином, в порушення наведених вимог закону, ФОП Аванесов А.В. в обґрунтування поданої ним заяви не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої ФОП Аванесовим А.В. заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Аванесова Арнольда Васильовича про забезпечення позову.

Ухвала підписана та набрала законної сили 15.05.2020. Ухвала підлягає оскарженню в порядку, встановленому чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.Г. Удалова