Ухвала

від 15.05.2020 по справі 522/621/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/621/20

Провадження 2/522/198/20

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

15 травня 2020 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси, перевіривши матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2020 року про витребування доказів, поданій по цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Будинок Чижевича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси із 11.02.2020 року перебуває на розгляді цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Будинок Чижевича до ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 43 903, 00 грн. за наданні послуги із утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

У квітні 2020 року представник відповідачки у порядку ст. 84 ЦПК України подав клопотання про витребування доказів по справі.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року в задоволені клопотання представника відповідача - адвоката Попова М.С. про витребування доказів було відмовлено. При цьому, в резолютивній частині ухвали суду роз`яснено, що остання оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

До суду 13 травня 2020 року надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_2 , подана на вказану ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2020 року, згідно якої представник посилається на те, що за подання клопотання про витребування доказів ними було сплачено судовий збір, а отже вважає, що це є забезпеченням доказів, а тому згідно ст. 353 ЦПК України підлягає апеляційному оскарженню.

Дослідивши зміст апеляційної скарги, матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про витребування доказів.

Отже, ухвала суду першої інстанції про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Ухвала про витребування доказів постановлена до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому заперечення на цю ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можливо включити до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене у цій справі.

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), від 10 липня 2019 року по справі № 761/29385/17.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (див., mutatismutandis, рішення у справі Мельник проти України ( Melnyk v. Ukraine ) від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Згідно з пунктом d статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про витребування доказів), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Суд вбачає, що представником відповідачки - адв. ОСОБА_2 клопотання про витребування доказів було подано саме у порядку ст. 84 ЦПК України та вказане клопотання не містить жодних посилань на положення ст. 116 ЦПК України.

Сплата ж судового збору за подання такого клопотання не свідчить про те, що вона подана у порядку ст. 116 ЦПК України, а отже і не надає підстав вважати, що ухвала прийнята за розглядом даного клопотання підлягає апеляційному оскарженню.

Отже, суд вважає, що прийнята судом ухвала від 29.04.2020 року апеляційному оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Своє право на подання заперечень на ухвалу суду про витребування доказів представник відповідача може реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом.

Окрім того, сторона заява не позбавлена права на повернення судового збору у разі його помилкової сплати.

Згідно з пунктом 15.11 Перехідних положень ЦПК України, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу,яка не підлягає оскарженню.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_2 підлягає поверненню скаржнику.

У зв`язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 84, 247, 258-260, 268, 353, пп.15.11 п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_2 від 13 травня 2020 року на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2020 року про витребування доказів, поданій по цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Будинок Чижевича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути скаржнику .

Роз`яснити, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Домусчі Л.В.