Рішення

від 14.05.2020 по справі 460/1205/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2020 року м. Рівне №460/1205/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Білоруський Льон-Україна до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Білоруський Льон-Україна (далі іменується - позивач) до Державної фіскальної служби України (правонаступник - Державна податкова служба України) (далі іменується - відповідач 1) та Головного управління ДФС у Рівненській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Рівненській області) (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №20897/6/99-99-11-05-02-25 від 06.05.2019; рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0000261305 від 01.03.2019 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску в розмірі 255 грн. 00 коп.; рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0000251305 від 01.03.2019 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску в розмірі 159 грн. 88 коп.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.03.2019 №Ю-15 зі сплати єдиного внеску в розмірі 319 грн. 75 коп.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що контролюючим органом проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Білоруський Льон-Україна , за результатами якої складний Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Торговий Дім Білоруський Льон-Україна , код ЄДРПОУ 37134791, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 від 04.02.2019 №218/17-00-14-01/37134791. На підставі даного акта винесені рішення №0000261305 від 01.03.2019 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску в розмірі 255 грн. 00 коп.; рішення №0000251305 від 01.03.2019 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску в розмірі 159 грн. 88 коп.; та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.03.2019 №Ю-15 зі сплати єдиного внеску в розмірі 319 грн. 75 коп. Платник податків звернувся до Державної фіскальної служби зі скаргою, за результатами розгляду якої прийняте рішення про результати розгляду скарги від 06.05.2019 №20897/6/99-99-11-05-02-25, яким скаргу платника податків залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Позивач вказує, що рішення Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги є протиправним, оскільки прийняте без врахування та встановлення належних обставин. Позивач також вказує, що оскаржувані Рішення №0000261305, №0000251305, та Вимога №Ю-15 винесені на підставі Акта перевірки, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки, проте такий Акт складений без фактичного проведення перевірки; платник податків не здійснював допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки; Акт перевірки містить недостовірну інформацію, зокрема, щодо відмови директора товариства 15.01.2019 від підписання в направленні на перевірку, оскільки директор не був на території України взагалі; посадовими особами контролюючого органу оформлено Акт перевірки за відсутності допуску до такої перевірки; в Акті перевірки вказано, що ревізорами складені Акти відсутності посадових осіб від 16.01.2019, від 17.01.2019, від 22.01.2019, від 23.01.2019, від 24.01.2019, від 25.01.2019, від 28.01.2019, в той час як у відповіді фіскального органу від 27.02.2019 зазначено за такими датами інші документи, а саме акти відмови від надання документів. Просив задовольнити позов повністю.

Відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача 1 та відповідача 2, обґрунтований тим, що рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №20897/6/99-99-11-05-02-25 від 06.05.2019 саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника податків шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. Щодо оскаржуваних рішень №0000261305, №0000251305 та Вимоги №Ю-15 вказав, що перевірка проведена у спосіб, визначений нормами чинного законодавства: на підставі наказу від 27.12.2018 №3238 на направлень від 14.01.2019 ревізорами здійснено вихід за податковою адресою платника податків з метою проведення перевірки; встановлено, що посадові особи підприємства відсутні, про що складний акт відмови від підпису у направленнях від 15.01.2019; перенесення термінів проведення перевірки не передбачено; в ході перевірки позивачу направлялися запити про надання копій документів та пояснень щодо здійснення господарських операцій; документи до перевірки не були надані, про що складні акти відмови від підпису в направленнях на перевірку. Відповідач 2 вказує, що перевірка була проведена у відповідності до норм Податкового кодексу України, а тому прийняті за її результатами рішення є правомірними. Відповідачі просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 27.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 18.06.2019.

Ухвалою суду від 18.06.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.07.2019.

Ухвалою суду від 09.07.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 29.07.2019.

Ухвалою суду від 29.07.2019 судове засідання відкладене на 17.09.2019.

Ухвалою суду від 17.09.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду у справах №460/633/19 та №460/58/19.

Ухвалою суду від 25.03.2020 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 28.04.2020.

Ухвалою суду від 28.04.2020 допущено правонаступництво відповідачів.

Ухвалою суду від 28.04.2020 судове засідання відкладене на 14.05.2020.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи через запроваджений на усій території держави карантин.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Рада суддів України звернулася з листом від 16 березня 2020 року № 9рс- 186/20 до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Місцевих та апеляційних судів з рекомендаціями, зокрема, по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у порядку письмового провадження, суд зазначає, що матеріали справи містять усі належні та допустимі докази, обсяг яких дає можливість вирішити спір по суті, а тому підстав для відкладення розгляду справи немає.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, оскільки потреба заслухати свідка чи експерта відсутня.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі направлень від 14.01.2019 №67/17-00-14-01, №66/17-00-14-01, №65/17-00-14-01 та відповідно до наказу від 27.12.2018 контролюючим органом проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Білоруський Льон-Україна , за результатами якої складний Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Торговий Дім Білоруський Льон-Україна , код ЄДРПОУ 37134791, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 від 04.02.2019 №218/17-00-14-01/37134791 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 34-100 том 1).

Позивачем подані до контролюючого органу письмові Заперечення до Акта перевірки від 15.02.2019, в яких платник податків просив не приймати жодних рішень на підставі Акта перевірки, оскільки останній містить необґрунтовані висновки, а перевірка проведена з грубими порушеннями норм чинного законодавства (а.с. 101 том 1).

На підставі Акта перевірки відповідачем 2 прийняті:

Рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 01.03.2019 №0000261305, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 255,00 грн. (далі іменується - Рішення №0000261305) (а.с. 15 том 1);

Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.03.2019 №0000251305, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 159,88 грн. (далі іменується - Рішення №0000251305) (а.с. 16 том 1).

Відповідачем 2 сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.03.2019 №Ю-15, якою визначено до сплати суму недоїмки у розмірі 319,75 грн. (далі іменується - Вимога №Ю-15) (а.с. 17 том 1).

За результатами адміністративного оскарження Рішень №0000261305, №0000251305 та Вимоги №Ю-15, Державною податковою службою України прийняте Рішення про результати розгляду скарги від 06.05.2019 №20897/6/99-99-11-05-02-25, яким скаргу платника податків залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін (далі іменується - Рішення про результати розгляду скарги №20897/6/99-99-11-05-02-25) (а.с. 18 том 1).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - Рішення №0000261305, Рішення №0000251305, Вимоги №Ю-15 та Рішення про результати розгляду скарги №20897/6/99-99-11-05-02-25, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що оскаржувані Рішення №0000261305, Рішення №0000251305, та Вимога №Ю-15 винесені на підставі Акта перевірки, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки, проте такий Акт складений без фактичного проведення перевірки; платник податків не здійснював допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки; Акт перевірки містить недостовірну інформацію, зокрема, щодо відмови директора товариства 15.01.2019 від підписання в направленні на перевірку, оскільки директор не був на території України взагалі; посадовими особами контролюючого органу оформлено Акт перевірки за відсутності допуску до такої перевірки; в Акті перевірки вказано, що ревізорами складені Акти відсутності посадових осіб від 16.01.2019, від 17.01.2019, від 22.01.2019, від 23.01.2019, від 24.01.2019, від 25.01.2019, від 28.01.2019, в той час як у відповіді фіскального органу від 27.02.2019 зазначено за такими датами інші документи, а саме акти відмови від надання документів.

З даного приводу суд зазначає, що позовна заява фактично стосується питання порушення відповідачем порядку проведення перевірки та оформлення її результатів, оскільки протиправність проведення перевірки в цілому свідчить про те, що документи на оформлення її результатів не мають юридичної сили.

У зв`язку з цим, ухвалою суду від 17.09.2019 провадження у справі зупинялося до набрання законної сили рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду у справах №460/633/19 та №460/58/19.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №460/58/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруський льон-Україна (вул. Петра Могили, 61, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 37134791) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 27.12.2018 №3238 Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруський льон - Україна , код ЄДРПОУ 37134791 (а.с. 17 том 2).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №460/58/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 - без змін (а.с. 26 том 2).

За правилами частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини четвертої статті 77 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що Акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення, складений за результатами документальної виїзної перевірки, призначеної саме на підставі наказу від 27.12.2018. Даний наказ від 27.12.2018 визнаний судом протиправним та скасований.

Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2019, яке набрало законної сили 12.03.2020 встановлені наступні обставини, зокрема: Представниками відповідача було надано суду акт від 04.02.2019 №218/17-00-14-01/37134791 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна , код за ЄДРПОУ - 3734791, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 (т.2 - а.а.с.23-89), акт про відмову посадових осіб від підпису у направленнях на перевірку від 15.01.2019 №19/17-00-14-01/37134791, акт ненадання документів (копій документів) ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна код ЄДРПОУ 3734791 від 16.01.2019 №19/17-00-14-01/37134791, акт ненадання документів (копій документів) ТОВ Торговий дім "Білоруський льон - Україна код ЄДРПОУ 3734791 від 17.01.2019 №19/17-00-14-01/37134791 (т.2 - а.а.с.129- 133), акт про відмову посадових осіб від підпису у направленнях на перевірку від 18.01.2019 №28/17-00-14-01/37134791, акт ненадання документів (копій документів) ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна код ЄДРПОУ 3734791 від 21.01.2019 №32/17-00-14-01/37134791, акт ненадання документів (копій документів) ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна код ЄДРПОУ 3734791 від 22.01.2019 №33/17-00-14-01/37134791, акт ненадання документів (копій документів) ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна код ЄДРПОУ 3734791 від 23.01.2019 №39/17-00-14-01/37134791, акт ненадання документів (копій документів) ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна код ЄДРПОУ 3734791 від 24.01.2019 №40/17-00-14-01/37134791, акт ненадання документів (копій документів) ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна код ЄДРПОУ 3734791 від 25.01.2019 №44/17-00-14-01/37134791, акт ненадання документів (копій документів) ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна код ЄДРПОУ 3734791 від 28.01.2019 №45/17-00-14-01/37134791 (т.2 - а.а.с.134-146). Поряд з цим, представниками позивача було долучено до матеріалів справи копію акта про відсутність посадових осіб за місцезнаходженням від 15.01.2019 №19/17-00-14-01/37134791, згідно з яким ознайомити посадових осіб та/або законних (уповноважених) представників ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна з направленням на перевірку не представляється можливим (т.2 - а.с.119). Зазначений акт було надано Головним управлінням ДФС у Рівненській області на адвокатський запит представника позивача (т.2 - а.а.с.117-118). Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин відповідальним за фінансову-господарську діяльність ТОВ Торговий дім Білоруський льон - Україна був директор ОСОБА_1 , посада головного бухгалтера - вакантна. З паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 15.01.2019 по 17.01.2019 перебував за межами України - у Республіці Білорусь (т.2 - а.а.с.114-115). Відтак, відмовитися від підпису у направленнях на перевірку чи надати або відмовитися від надання документів керівник позивача у цей період не мав фізичної можливості, що суперечить обставинам, встановленим у вищенаведених актах відповідача. Таким чином, Головним управлінням ДФС у Рівненській області не виконано вимоги ст.81 Податкового кодексу України, які є передумовою для допуску службових осіб до перевірки позивача. Крім того, ухвалу про відкриття провадження у даній справі від 11.01.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області було отримано 15.01.2019 (т.1 - а.а.с.22). Тобто, станом на 15.01.2015 відповідачу було відомо про оскарження позивачем наказу від 27.12.2018 №3238 про проведення перевірки. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що допуск позивачем службових осіб відповідача до проведення перевірки на підставі наказу від 27.121.2018 №3238 не відбувся .

Також, Рівненським окружним адміністративним судом постановлено рішення від 25.07.2019 у справі №460/633/19, яким визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) по проведенню в період з 15.01.2019 по 28.01.2019 документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Білоруський льон - Україна (код ЄДРПОУ 37134791) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 (а.с. 3 том 2).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі №460/633/19 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 - без змін (а.с. 11 том 2).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2019, яке набрало законної сили 11.02.2020 встановлені наступні обставини, зокрема: На сторінці 2 Акту вказано про проведення виходу за податковою адресою підприємства: вул. П.Могили, буд.61, у м. Рівному 15.01.2019 в ході якого посадова особа - директор ТОВ Торговий дім Білоруський льон-Україна Івенський О.Л. відмовився від підпису в направленнях на перевірку, про що був складений акт про відмову посадових осіб від підпису у направленнях на перевірку №15/17-00-14-01 від 15.01.2019. Одночасно в пункті 2.1. Акту вказано про те, що перевірка проводилася з 15.01.2019 по 28.01.2019 тривалістю 10 робочих днів. Як встановлено судом, 15.01.2019 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області Горфінкелем О.Г. та головним державним ревізором-інспектором відділу фінансових операцій управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області Денисюк І.П. було складено акт про відсутність посадових осіб за місцезнаходженням №19/17-00-14-01/37134791 в якому зазначено, що ними було встановлено, що за податковою адресою підприємства вул.П.Могили, буд.61, у м.Рівному 15.01.2019 посадові особи та/або законні (уповноважені) представники ТОВ Торговий дім Білоруський льон-Україна відсутні, у зв`язку із чим ознайомити посадових осіб та/або законних (уповноважених) представників підприємства з направленням на перевірку №66/17-00-14-01 від 14.01.2019, №67/17-00-14-01 від 14.01.2019, №68/17-00-14-01 від 14.01.2019 не представляється можливим. З наданої суду копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , який є директором ТОВ Торговий дім Білоруський льон-Україна вбачається, що останній з 15.01.2019 по 17.01.2019 перебував за межами території України, а саме у Республіці Білорусь. При цьому, зі штатного розпису позивача на 2018 рік вбачається, що на підприємстві наявна лише одна штатна одиниця - директор, що не заперечується відповідачем. Зазначене повністю спростовує інформацію, викладену відповідачем на стор.2 Акту відносно того, що 15.01.2019 посадова особа - директор ТОВ Торговий дім Білоруський льон-Україна Івенський О.Л. відмовився від підпису в направленнях на перевірку, оскільки відмова особи від підпису має бути здійснена саме такою особою безпосередньо та особисто, а фізична відсутність особи унеможливлює встановлення посадовими особами податкового органу волевиявлення такої особи щодо здійснення або не здійснення нею підпису у направленнях на перевірку, більше того, це свідчить про те, що особа не була ознайомлена із змістом таких направлень на перевірку і в цей день взагалі не перебувала в Україні. З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що позивач та його єдина посадова особа не могли 15.01.2019 відмовитися від підпису у направленнях на перевірку. Зазначене не спростовано відповідачем . Таким чином, у разі встановлення посадовими особами податкового органу відсутності посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за місцезнаходженням платника податків, вони повинні були в той же день скласти акт про неможливість проведення документальної виїзної планової перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням, при цьому складання будь-яких інших актів, крім вказаного, ні Податковим кодексом України, ні Методичними рекомендаціями, не передбачено. Зазначене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.08.2018 у справі №823/1294/17. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем акт про неможливість проведення документальної виїзної планової перевірки позивача складено не було, що вказує на те, що відповідачем не вчинено дій, передбачених законодавством, у разі коли податковий орган під час виходу на перевірку за податковою адресою не виявив платника податків (його посадових осіб або законних (уповноважених) представників) та не мав можливості провести виїзну перевірку. Суд зауважує, що оскільки чинним законодавством не передбачено проведення документальної планової виїзної перевірки в будь-яких інших приміщеннях чи об`єктах, які не відносяться до об`єктів місцезнаходження платника податків чи місця розташування об`єктів права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, у разі відмови платником податку від допуску посадових осіб до проведення перевірки, відмови від підпису у направленні на перевірку або встановленої відсутності посадових осіб або законних (уповноважених) представників платника податків за місцезнаходженням, то відповідно дії посадових осіб відповідача щодо складання Акту №218/17-00-14-01/37134791 від 04.02.2019 є протиправними. Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували на здійснення позивачем допуску посадових осіб відповідача до планової документальної виїзної перевірки, при цьому пунктом 77.6 ст.77 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, тобто невід`ємною складовою перевірки є допуск посадових осіб контролюючих органів. Підстави для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки визначені у статті 81 ПК України .

Зі змісту рішень Рівненського окружного адміністративного суду у справах №460/58/19 та №460/633/19 вбачається, що контролюючим органом допущено ряд порушень щодо призначення та проведення перевірки. Наказ від 27.12.2018, на підставі якого проведено перевірку, визнаний протиправним та скасований.

Верховний Суд у постановах, зокрема, у справі №826/630/15 від 12.03.2019, у справі №813/3873/17 від 30.05.2019, неодноразово зазначав, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Позивачем було реалізовано своє право на оскарження наказу Головного управління ДФС у Рівненській області про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Торговий дім Білоруський льон-Україна №3238 від 27.12.2018, що вказує на наявність підстав для захисту своїх прав шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Поряд з тим, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 (адміністративне провадження №К/9901/25669/19 наведено нові висновки щодо врегулювання питання про можливість оскарження платником податків рішень за результатами проведеної перевірки з посиланням на порушення фіскальним органом процедури призначення та проведення перевірки.

Так, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року дійшов наступних висновків: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 грудня 2019 року справу передав на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі статей 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 13 березня 2018 року (справа №804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа №826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа №820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа №815/4392/15) ;

У цих судових рішеннях Верховний Суд висловив правову позицію, що саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки ;

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: - непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); - оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України ;

З урахуванням наведеного судова палата в цій справі відступає від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа №804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа №826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа №820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа №815/4392/15) тощо ;

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства .

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Таким чином, незалежно від того, чи мав місце факт допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, чи платником податків здійснено не допуск до перевірки, при наданні оцінки рішенням, прийнятим за результатами проведено перевірки на підстав акта, оцінці підлягає також і питання щодо дотримання контролюючим органом процедурних питань.

У даному випадку, в силу норм статті 77 КАС України, відсутня необхідність встановлювати такі обставини, оскільки останні оцінені судом у справах №460/58/19 та №460/633/19.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що останні прийняті на підставі, зокрема, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 (далі іменується - Закон України №2464-VI).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України №2464-VI, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

За правилами статті 13 Закону України №2464-VI, органи доходів і зборів мають право, зокрема: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Суд зазначає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення фіскальним органом рішень про застосування штрафних санкцій у порядку Закону України №2464-VI, у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа №826/12651/14), від 27.01.2015 (справа №21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15), від 04.02.2019 (справа №807/242/14).

Таким чином, оскаржувані Рішення №0000261305, Рішення №0000251305 та Вимога №Ю-15 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено обставини щодо протиправності призначення та проведення перевірки, за результатами якої складний Акт від 04.02.2019.

Щодо позовної вимоги до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування Рішення про результати розгляду скарги №20897/6/99-99-11-05-02-25 від 06.05.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За правилами пункту 56.2. статті 56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.10. статті 56 ПК України встановлено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Аналогічний припис про можливість оскарження у судовому порядку такого рішення міститься і в тексті оскаржуваного Рішення про результати розгляду скарги №20897/6/99-99-11-05-02-25.

Проте, суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Вказаний принцип також закріплений в частині першій статті 5 КАС України України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 ПК України, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскаржуване Рішення про результати розгляду скарги №20897/6/99-99-11-05-02-25 саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника податків шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі №826/45/18 (№К/9901/8555/19), від 31.05.2019 у справі №826/1023/16, від 24.06.2019 у справі №826/11001/15 (адміністративне провадження №К/9901/12121/18), від 12.07.2019 у справі №813/5256/13-а.

Таким чином, заявлена позовна вимога про визнання протиправним та скасування Рішення про результати розгляду скарги №20897/6/99-99-11-05-02-25 не підлягає до задоволення.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних Рішень №0000261305, №0000251305 та Вимоги №Ю-15 у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем сплачена сума судового збору у розмірі 1921,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 20.05.2019 №104 (а.с. 4 том 1).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 960,50 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Білоруський Льон-Україна (33001, місто Рівне, вулиця Петра Могили, 61; код ЄДРПОУ 37134791) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок №12; код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 01 березня 2019 року №0000261305, Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01 березня 2019 року №0000251305, та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 березня 2019 року №Ю-15.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення про результати розгляду скарги від 06 травня 2019 року №20897/6/99-99-11-05-02-25 - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Білоруський Льон-Україна (код ЄДРПОУ 37134791) суму судового збору у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 (п`ятдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

02.04.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким розділ VI Прикінцеві положення КАС України доповнено пунктом 3, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складений 14 травня 2020 року.

Суддя Недашківська К.М.