Постанова

від 19.10.2020 по справі 460/1205/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 рокуСправа № 460/1205/19 пров. № А/857/8071/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року (суддя Недашківська К.М., м.Рівне, повний текст складено 14 травня 2020 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруський льон - Україна до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруський льон - Україна (далі - ТОВ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС) та Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - Головне управління) в якому просило визнати протиправними та скасувати:

рішення Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про результати розгляду скарги від 06.05.2019 №20897/6/99-99-11-05-02-25 (далі - Рішення);

рішення Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Головне управління-1) про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 01.03.2019 №0000261305 (далі - Рішення-1);

рішення Головного управління-1 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.03.2019 №0000251305 (далі - Рішення-2);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.03.2019 №Ю-15 (далі - Вимога).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано Рішення-1, Рішення-2 та Вимогу. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги наводячи окремі обставини справи та норми матеріального права вказує, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ проведена у спосіб, визначений нормами чинного законодавства. Зазначено, що ревізорами здійснено вихід за податковою адресою платника податків з метою проведення перевірки; встановлено, що посадові особи підприємства відсутні, про що складний акт відмови від підпису у направленнях; перенесення термінів проведення перевірки не передбачено; в ході перевірки позивачу направлялися запити про надання копій документів та пояснень щодо здійснення господарських операцій; документи до перевірки не були надані, про що складні акти відмови від підпису в направленнях на перевірку. Вказує, що перевірка була проведена у відповідності до норм Податкового кодексу України (далі - ПК), а тому прийняті за її результатами рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані Рішення-1, Рішення-2 та Вимога є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено обставини щодо протиправності призначення та проведення перевірки.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

В частині відмовлених позовних вимог, цей суд вказав, що оскаржуване Рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника податків шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень від 14.01.2019 №№67/17-00-14-01, 66/17-00-14-01, 65/17-00-14-01 та відповідно до наказу Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білоруський льон - Україна від 27.12.2018 №3238 (далі - Наказ №3238) контролюючим органом проведено перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, за результатами якої складний акт від 04.02.2019 №218/17-00-14-01/37134791 (далі - Акт) (т.1 а.с.34-100).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8, частини другої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) за якими встановлено заниження платником у звіті за лютий 2018 року нарахування єдиного внеску за ставкою 22% на суму 319,75 грн;

пункту 2 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, в результаті чого встановлено неналежне введення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок.

На підставі Акта Головним управлінням-1 прийняті:

Рішення-1 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 255 грн;

Рішення-2 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 159,88 грн.

Також відповідачем сформовано Вимогу, якою визначено до сплати суму недоїмки у розмірі 319,75 грн (т.1 а.с.15-17).

Позивач вказує, що оскаржувані рішення винесені на підставі Акта складеного без фактичного проведення перевірки; платник податків не здійснював допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки; Акт містить недостовірну інформацію, зокрема, щодо відмови директора ТОВ 15.01.2019 від підписання в направленні на перевірку, оскільки директор не був на території України взагалі; посадовими особами контролюючого органу оформлено Акт перевірки за відсутності допуску до такої перевірки; в Акті вказано, що ревізорами складені Акти відсутності посадових осіб від 16.01.2019, 17.01.2019, 22.01.2019, 23.01.2019, 24.01.2019, 25.01.2019, 28.01.2019, в той час як у відповіді фіскального органу від 27.02.2019 зазначено за такими датами інші документи, а саме акти відмови від надання документів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року у справі №460/58/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року задоволено позов ТОВ про визнання протиправним та скасування Наказу №3238 (т.2 а.с.17-26).

Також, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі №460/633/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року визнано протиправними дії Головного управління-1 по проведенню в період з 15.01.2019 по 28.01.2019 документальної планової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 (т.2 а.с.3-11).

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що останні прийняті на підставі, зокрема, Закону №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

За правилами статті 13 Закону України №2464-VI органи доходів і зборів мають право, зокрема: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Суд зазначає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення фіскальним органом рішень про застосування штрафних санкцій у порядку Закону №2464-VI, у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 16 лютого 2016 року, Верховного Суду від 17 березня 2018 року у справі №1570/7146/12, 24 березня 2018 року у справі №808/1746/15, 4 лютого 2019 року у справі №807/242/14).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено обставини щодо протиправності призначення та проведення перевірки, за результатами якої складний Акт та прийнято оскаржувані Рішення-1, Рішення-2 та Вимогу, то такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Судами попередніх інстанцій у повній мірі надано оцінку підставності та правомірності прийняття Наказу №3238 та дій контролюючого органу щодо проведення спірної перевірки про, що детально викладено в оскаржуваному рішенні суду. Судові рішення у справах №№460/58/19, 460/633/19 є такими, що набрали законної сили, у встановленому законом порядку не скасовані та ними встановлено обставини, що стосуються тих самих сторін, якими є учасники даної справи.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.