Ухвала

від 15.05.2020 по справі 824/338/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

15 травня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/338/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кам`янської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство Кам`янської сільської ради «Кам`янське»

про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права постійного користування.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду через свого представника з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати недійсними та скасувати рішення Кам`янської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 1254-43/2019 від 12.11.2019 р.;

- визнати недійсними та скасувати рішення Кам`янської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 856-33/2018 від 25.04.2018 р.;

- визнати недійсними та скасувати рішення Кам`янської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 1255-43/2019 від 12.11.2019 р.;

- припинити право постійного користування комунального підприємства Кам`янської сільської ради «Кам`янське» земельною ділянкою площею 4,9 га, кадастровий номер 7321082100:01:008:0600.

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що є головою домогосподарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та користується земельними ділянками загальною площею 0,55 га. Вважає, що оскаржуваними рішеннями протиправно, з порушенням норм Земельного кодексу України припинено його право на користування земельними ділянками 0,03 га (біля музичної школи) та 0,10 га (біля кладовища).

За наведених обставин, позивач просить визнати недійсними та скасувати оскаржувані рішення, а також припинити право користування третьої особи на спірну земельну ділянку.

Відповідач подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявленого позову. В обґрунтування заперечень, відповідач вказував що спірні земельні ділянки, які знаходились в постійному користуванні позивача є комунальною власністю територіальної громади с. Кам`янка в особі Кам`янської сільської ради. Крім того, відповідач зазначав, що на спірній земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні позивача площею 0,10 га проводяться поховання померлих жителів с. Кам`янки.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справи, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України під терміном публічно-правовий спір необхідно розуміти спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. у справі № 813/6286/15.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 р. у справі № 685/1346/15-а.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 157/496/14.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Пунктом б) ст. 141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ч. 1-4, 10 ст. 149 ЗК України).

Аналіз наведених норм земельного законодавства свідчить, що орган місцевого самоврядування на підставі власного рішення може вилучити надану у постійне користування земельну ділянку комунальної власності у користувача для суспільних та інших потреб. Вилучення є фактично повноваженням власника земельної ділянки на її повернення. За відсутності згоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлене, на думку суду, незгодою позивача з рішеннями відповідача, якими, крім іншого, позивачу припинено право користування спірними земельними ділянками, в т.ч.: у зв`язку із їх вилученням, які є комунальною власністю територіальної громади с. Кам`янка в особі Кам`янської сільської ради, а також припиненням третій особі права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Судом встановлено, що згідно протоколу № 3 зборів уповноважених колгоспників колгоспу 40 річчя Жовтня від 05.05.1972 р. вирішено, виділити земельну ділянку під огород ОСОБА_1 в розмірі 0,10 га (а.с. 35).

Із змісту протоколу № 3 засідання правління колгоспу 40 річчя Жовтня від 17.03.1990 р. видно, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про обмін огороду, вирішено рекомендувати земельній комісії виділити огород ОСОБА_1 поблизу житлового будинку (а.с. 36).

Рішенням № 21 (протокол №13) засідання виконавчого комітету Кам`янської сільської ради від 12.12.2001 р., задоволено заяву ОСОБА_2 про надання йому земельної ділянки в постійне користування розміром 0,03 га, яка розташована біля музичної школи (а.с. 34).

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Кам`янської сільської ради від 10.05.2019 р. № 1783, позивач користується земельними ділянками загальною площею 0,55 га, в т.ч: для ведення особистого селянського господарства - 0,49 га та для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,06 га (а.с. 22).

33 сесією VII скликання Кам`янської сільської ради прийнято оскаржуване рішення № 856-33/2018 від 25.04.2018 р., яким припинено право користування за земельними ділянками, які перебувають в користуванні громадян в межі існуючого кладовища в с. Кам`янка Глибоцького району Чернівецької області та зараховано вищезгадані земельні ділянки, які знаходяться в межі існуючого кладовища в запас Кам`янської сільської ради (а.с. 79).

За результатами розгляду заяви позивача, 43 сесією VII скликання Кам`янської сільської ради прийнято рішення № 1231-43/2019 від 12.11.2019 р., яким надано дозвіл позивачу на розроблення технічної документації із землеустрою (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та про передачу безоплатно їх у власність орієнтовною площею:

0,06 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , за рахунок земель запасу, що розташована в АДРЕСА_1 ;

0,10 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , за рахунок земель запасу, що розташована в с. Кам`янка (урочище Зарінок), Глибоцького району Чернівецької області;

0,12 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , за рахунок земель запасу, що розташована в с. Кам`янка (урочище Царина), Глибоцького району Чернівецької області;

0,14 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , за рахунок земель запасу, що розташована в с. Кам`янка (урочище Гарнізон), Глибоцького району Чернівецької області;

0,02 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , виділена рішенням 1985 р. за рахунок земель запасу, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 28).

Оскаржуваним рішенням 43 сесії VII скликання Кам`янської сільської ради № 1254-43/2019 від 12.11.2019 р., вирішено таким, що втратило чинність рішення № 21 (протокол №13) від 12.12.2001 р., яким земельну ділянку орієнтовною площею 0,03 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , біля АДРЕСА_2 школи, було надана в постійне користування громадянину ОСОБА_2 (а.с. 77).

43 сесією VII скликання Кам`янської сільської ради прийнято оскаржуване рішення № 1255-43/2019 від 12.11.2019 р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в постійне користування комунальному підприємству Кам`янської сільської ради «Кам`янське» площею 4,900 га для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування. Передано земельну ділянку площею 4,900 га в постійне користування комунальному підприємству Кам`янської сільської ради «Кам`янське» для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування та зареєстровано право постійного користування відповідно до вимог чинного законодавства, кадастровий номер 7321082100:01:008:0600 (а.с. 81).

На підставі вказаного рішення, 27.11.2019 р. за комунальним підприємством Кам`янської сільської ради «Кам`янське» зареєстровано право користування на земельну ділянку площею 4,900 га, кадастровий номер 7321082100:01:008:0600, власник земельної ділянки - Кам`янська сільська рада, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 39-40).

Крім того, судовим розглядом встановлено, що 18 сесією VII скликання Кам`янської сільської ради прийнято оскаржуване рішення № 484-18/2017 від 22.02.2017 р., яким вирішено відновити межу існуючого кладовища в с. Кам`янка Глибоцького району Чернівецької області до попереднього стану, а саме до моменту надання жителям села земельних ділянок, які розташовані в межі кладовища в тимчасове користування, тобто до площі земельної ділянки - 5,9 га (а.с. 83).

18 сесією VII скликання Кам`янської сільської ради прийнято оскаржуване рішення № 484-18/2017 від 22.02.2017 р., яким вирішено відновити межу існуючого кладовища в с. Кам`янка Глибоцького району Чернівецької області до попереднього стану, а саме до моменту надання жителям села земельних ділянок, які розташовані в межі кладовища в тимчасове користування, тобто до площі земельної ділянки - 5,9 га (а.с. 83).

Рішення зборів депутатів сільської ради, виконавчого комітету, активу села, підприємців, жителів села Кам`янка від 11.03.2018 р. б/н, вирішено відновити межу існуючого кладовища в с. Кам`янка Глибоцького району Чернівецької області до попереднього стану, а саме до моменту надання жителям села земельних ділянок, які розташовані в межі кладовища в тимчасове користування, тобто до площі земельної ділянки - 5,9 га. Повідомити жителів с. Кам`янка, яким були надані земельні ділянки в межі існуючого кладовища в тимчасове користування про прийняте рішення та рекомендовано жителям села про добровільне припинення права користування згаданими земельними ділянками (а.с. 84).

У відзиві відповідач вказував, земельна ділянка площею 1,1785 га, кадастровий номер 7321082100:01:002:0531, яка включає в себе 0,03 га, що перебувала у постійному користуванні позивача, є комунальною власністю територіальної громади с. Кам`янка в особі Кам`янської сільської ради. Наведена обставина підтверджується відомостями, які містяться на інформаційному порталі Публічна кадастрова карта України (а.с. 152).

Крім того, відповідач у відзиві зазначав, що земельна ділянка площею 4,900 га, кадастровий номер 7321082100:01:008:0600, яка включає в себе 0,10 га, що перебувала у постійному користуванні позивача, є комунальною власністю територіальної громади с. Кам`янка в особі Кам`янської сільської ради та передана в постійне користування комунальному підприємству Кам`янської сільської ради «Кам`янське» . Наведена обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 39-40).

Відповідач стверджує, що на вказаній спірній земельній ділянці проводяться поховання померлих жителів с. Кам`янки, на підтвердження чого надав довідку від 07.05.2020 р. № 6.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд вважає, що цей спір подано позивачем на поновлення прав у сфері земельних відносин. Зокрема, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого права постійного користування спірними земельними ділянками.

Крім того, вирішення спору про право на спірну земельну ділянку, стосується прав третьої особи у справі, а саме комунального підприємства Кам`янської сільської ради «Кам`янське» .

Таким чином, звернувшись до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення, а також припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою третьої особи, позивач намагається захистити своє право на спірні земельні ділянки від його порушення відповідачем, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отже, в даному випадку існує спір про право цивільне, що виключає можливість розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на те, що захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно - правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю.

Частиною 1 ст. 239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 1 та 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників справи, суд роз`яснює позивачу право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Крім цього, згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Зважаючи на закриття провадження у справі, в зв`язку з неналежністю розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий в разі звернення з відповідним клопотанням.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 143, 183, 194, 238, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство Кам`янської сільської ради «Кам`янське» про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права постійного користування, - закрити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

За приписами п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.К. Левицький