Рішення

від 24.04.2020 по справі 640/14203/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2020 року №640/14203/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарно до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарно (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1) , Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2) , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача-1 №1172539/37244005 від 27.05.2019р. про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, (далі - оскаржуване рішення) ;

- зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну №50 від 02.05.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її фактичного подання на реєстрацію позивачем, а саме 22.05.2019р.

Ухвалою суду від 24.09.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/14203/19 (далі - справа) , яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем надано повний перелік документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операції вказаних у податковій накладній №50 від 02.05.2019 року, що виключає можливість відмови у реєстрації цієї податкової накладної, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

26.04.2019 року між позивачем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЕКС-БУД (Замовник) (ЄДРПОУ 32769752) було укладено Договір підряду №2604ТК-KFC, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов`язання поставити холодильне обладнання та здійснити монтажно-пусконалагоджувальні роботи щодо нього, а замовник - оплатити та прийняти зазначене обладнання і роботи на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.п. 3.1-3.4 Договору підряду розрахунки мали здійснюватися в наступному порядку: передоплата у розмірі 579 600,00 грн - не пізніше 03.05.2019 року; остаточна оплата у розмірі - 144 900,00 грн - протягом двох банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

02 травня 2019 року ТОВ АЛЕКС-БУД було перераховано 579 600,00 грн на розрахунковий рахунок позивача в якості передоплати за Договором.

12 червня 2019 року позивачем були повністю виконані зобов`язання за Договором підряду №2604ТК-KFC від 26.04.2019 року, що підтверджується видатковою накладною №14 та актом здачі-приймання (надання послуг) №58 від 12 червня 2019 року, що містяться в матеріалах справи.

Позивачем було складено та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом першої події - податкову накладну №50 від 02 травня 2019 року на суму 579 600,00 грн., за фактом другої події - податкову накладну №76 від 12 червня 2019 року на суму 144 900,00 грн.

26 червня 2019 року податкова накладна №76 від 12.06.2019 року була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманою платником податків квитанцією №9106313520 від 23.05.2019 року, податкову накладну №50 від 02.05.2019 року було прийнято, але реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.05.2019 року №50 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Конкретний критерій ризиковості, якому відповідає ТОВ Технокарно , податковим органом не зазначений.

23.05.2019 року позивачем подано до контролюючого органу пояснення та повідомлення №4 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена, в якому просив зареєструвати податкову накладну №50 від 02.05.2019 року.

Рішенням ГУ ДФС у місті Києві №1172539/37244005 від 27.05.2019р. позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №50 від 02.05.2019 року у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, позивач звернувся зі скаргою на вказане вище рішення до Державної фіскальної служби України (комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації), яка рішенням від 10 червня 2019 року за №30344/37244005/2 залишила скаргу без задоволення, а рішення ГУ ДФС у місті Києві №1172539/37244005 - без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Порядком з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМ України №117 від 21.02.2018 року (далі - Порядок №117), Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №124, Листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пп.пп. 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Позивачем подано до контролюючого органу податкову накладну №50 від 02.05.2019 року на суму 579 600,00 грн для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 14.1.60 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

З 01.01.2017 року набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон №1797-VIII від 21.12.2016р.).

У свою чергу, відповідно до п. 74.2 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями п. 20.2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.16.1 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В якості підстави для відмови у реєстрації податкової накладної комісією зазначено ненадання первинних, розрахункових документів та банківських виписок з особових рахунків.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав усі документи, що стосувалися Договору підряду №2604ТК-KFC від 26.04.2019р., в тому числі, докази оплати на користь позивача авансу у розмірі 579 600,00 грн.

Так, як вже зазначалося, згідно п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, у постанові Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018р. №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117) зазначено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної є відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій, з урахуванням переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Однак, жодна постанова Кабінету Міністрів України не містить цього переліку критеріїв ризиковості, як того вимагає п. 201.16 Податкового кодексу України.

У порушення чинного законодавства, такі критерії в період спірних правовідносин викладені у листі ДФС від 05.11.2018р. №4065/99/99/07/05/04/18, який за свою юридичною сутністю не є нормативно-правовим актом та визнаний протиправним рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019р. у справі №640/1240/19. Вищезазначеним рішенням зобов`язано Державну фіскальну службу України відкликати лист від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 Критерії ризиковості платника податків , як такий, що не підлягає виконанню. Дане судове рішення відповідач-2 не виконав.

При цьому суд враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019р. у справі №826/12108/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019р. у справі №826/12108/18, визнані протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21 лютого 2018р. Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

В частині пункту 10 Порядку №117 у рішенні від 05.06.2019р. у справі №826/12108/18 зазначено наступне:

Оскільки Критерії ризиковості, затверджені листом центрального органу виконавчої влади - Державної фіскальної служби України, не можна вважати законодавством, з урахуванням неведених вище судом доводів, а існування вказаних Критеріїв призводить до порушення прав позивача у формі зупинення поданих ним до реєстрації податкових накладних та одночасно призводить до необхідності надання позивачем додаткових документів для підтвердження правомірності складення такої податкової накладної, колегія суддів приходить до висновку, що фактично Критеріями ризиковості прямо порушується право позивача, визначене ч. 1 ст.19 Конституції України, внаслідок чого п.10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21 лютого 2018р. Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягає визнанню протиправним та нечинним .

В частині пунктів 20-21 Порядку №117 у рішенні від 05.06.2019р. у справі №826/12108/18 зазначено:

Оскільки на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог відсутній порядок, визначений Міністерством фінансів України, яким би врегульовувалось питання відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про протиправність прийняття Комісіями рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування на підставі п.п. 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №117, внаслідок чого дані пункти підлягають визнанню протиправними та нечинними .

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд відзначив у своїй постанові від 02.04.2019р. у справі №822/1878/18: (…) листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством .

В силу статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів зазначена правова позиція є обов`язковою та враховується судом під час розгляду справи.

Додатково суд звертає увагу, що згідно пп.1-4 п. 13 Порядку №117, в будь-якому разі у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

В пунктах 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, зазначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. (…) Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), N49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, загальні вимоги, які висувають до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто податковий орган має навести конкретні підстави його прийняття (фактичні та юридичні), а також переконливі і зрозумілі мотиви його прийняття.

Вживання податковим органом загального посилання на п. 1.6 п. 1 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, без наведення відповідного посилання на нормативно-правовий акт (у розумінні статті 117 Конституції України), яким має бути затверджені зазначені Критерії, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 та у постанові від 02.07.2019 р. у справі №140/2160/18.

Проте, у квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН №9106313520 від 23.05.2019р. зазначено: ПН відповідає вимогам пп. 1.6. п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Отже, у вказаній квитанції контролюючим органом не конкретизований чіткий перелік документів, які необхідно надати позивачу для реєстрації спірної податкової накладної, що призвело до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Зазначене порушення є самостійною та самодостатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, оцінюючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення відповідача-1 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 про реєстрацію податкової накладної, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Зачіпатися можуть не тільки суб`єктивні права особи, а і його інтереси.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. п. 8, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, адміністративному суду надано належну дискрецію (можливість діяти на власний розсуд) у питаннях обрання способу захисту порушеного права особи. І це жодним чином не суперечить статті 19 Конституції України, яка вимагає від органів державної влади діяти в межах повноважень і в спосіб, які передбачені законом. У даному разі законом саме й передбачено повноваження адміністративного суду самостійно обрати той спосіб захисту, який найкраще відновлює порушене право чи інтерес позивача.

Рішенням Конституційного Суду України за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 у справі N1-10/2004 зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам .

Як визначено пунктом 70 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 20.02.19р. у справі №522/3665/17: …Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її );

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень .

Варто зазначити, що Верховний Суд у своєму правовому висновку у справі №522/3665/17 зазначив, що: законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законному інтересу, за захистом якого він звернувся до суду, створюються перешкоди для реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) .

Отже, законний інтерес підлягає захисту навіть і в тому разі, коли протиправні дії, які порушують такий інтерес, ще не призвели до конкретних негативних наслідків для особи, але такі наслідки можуть виникнути в майбутньому.

Інтерес кожного платника ПДВ, який в силу закону зобов`язаний реєструвати податкові накладні, полягає в тому, аби процес реєстрації відбувався із дотриманням усіх законодавчих норм, які цей інститут регулюють, при цьому з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які стосуються цієї процедури. Кожен платник податків заінтересований у правовій визначеності в питаннях реєстрації податкових накладних.

Додатково слід відзначити, що для позивача як постачальника робіт/послуг зупинення реєстрації ПН не викликає особливостей в обліку. Адже в нього податкові зобов`язання виникають незалежно від факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН і відсутність такої накладної не звільняє його від обов`язку включити суми ПДВ до декларації звітного періоду (п. 201.10 Податкового кодексу). Однак, покупці (контрагенти позивача), навпаки, мають право відобразити податковий кредит тільки тоді, коли вхідна податкова накладна буде зареєстрована в ЄРПН. Блокування податкових накладних через незаконне віднесення позивача до ризикових платників податків створює ризики для стягнення збитків з позивача на загальних підставах, передбачених ст. 22 ЦК України, про що неодноразово відзначав Верховний Суд України (зокрема, постанова ВС від 03 грудня 2018 року у справі №908/76/18).

До того ж, необґрунтоване віднесення позивача до ризикових платників податків та протиправна відмова у реєстрації податкової накладної погіршує ділову репутацію позивача, що також є порушенням його інтересів.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Водночас, згідно пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246 (надалі - Порядок №1246) у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи вимоги пункту 20 Порядку №1246, податкові накладні потрібно вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки рішення відповідача-1 про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним і підлягає скасуванню то, відповідно, з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача, з урахуванням положень статті 201 Податкового кодексу України, пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010р. №1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарно до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1921,00 грн., а за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 - у розмірі 1921,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарно (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 35; код ЄДРПОУ 37244005) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980), Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві №1172539/37244005 від 27.05.2019 р. про відмову в реєстрації податкової накладної.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №50 від 02.05.2019 р. датою її фактичного надходження, а саме, - 22.05.2019 р.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарно сплачений ним судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарно сплачений ним судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко