Рішення

від 15.05.2020 по справі 640/3499/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року м. Київ № 640/3499/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна доПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича провизнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна з позовом до Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Олефір Олександра Олександровича про стягнення з боржника основної винагороди від 07.02.2020 ВП № 61209236.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття спірної постанови, оскільки, на думку позивача, постанова про відкриття виконавчого провадження, що слугувала підставою для винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди, винесена приватним виконавцем з порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження . Також, обґрунтовуючи незаконність постанови про стягнення з боржника основної винагороди, позивач покликається на добровільне виконання рішення суду позивачем шляхом перерахування коштів стягувачу, що на переконання позивача, свідчить про відсутність підстав для стягнення основної винагороди приватним виконавцем.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав правомірності спірної постанови про стягнення з боржника основної винагороди, прийнятої в межах наданих повноважень та на підставі чинного законодавства. Відповідач вважає, що саме його дії, вчинені на виконання рішення суду у справі 910/8065/18 (відкриття виконавчого провадження, винесення постанов про стягнення з боржника основної винагороди та про арешт майна боржника, внесення боржника до Єдиного реєстру боржників) забезпечили виконання рішення, а подальше перерахування коштів боржником і є стягненням.

До подання позовної заяви вжито заходів забезпечення позову, згідно з ухвалою суду від 13.02.2020 зупинено стягнення на підставі постанови Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича про стягнення основної винагороди від 07.02.2020 ВП № 61209236 до набрання рішенням в адміністративній справі законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/3499/20 та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 03.04.2020, учасники справи не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

У судове засідання, призначене на 13.05.2020 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

08.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 13.05.2020 з огляду на запровадження карантину та з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

Розглянувши подане клопотання, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами, внесеними зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 , постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України ) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України установлено карантин.

Факт встановлення на всій території України карантину також підтверджується і Указом Президента України від 13.03.2020 №87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Згідно з положеннями статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. А відповідно до статті 27 Конституції України, обов`язком держави - є захист життя людини.

Судом ураховується, що відповідно до частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Беручи до уваги викладене, ураховуючи скорочені строки розгляду справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, можливість продовження карантину на невизначений час, а також наявність у справі необхідних доказів, включаючи матеріали виконавчого провадження ВП № 61209236, відзив на позов, суд з метою недопущення створення можливої небезпеки здоров`ю людини та забезпечення дотримання процесуальних прав учасників справи, у тому числі, на участь у розгляді справи, вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 13.05.2020 представник позивача після надання пояснень по суті позовних вимог, погодився здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/8065/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 стягнуто із Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробнича група Альбатрос : 46 117 053,73 грн. страхового відшкодування; 1 111,86 грн. пені; 333 558,96 грн. - 3% річних; 880 282,32 грн. інфляційних втрат та 616 700 грн. судового збору.

06.02.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/8065/18 видано наказ про примусове виконання рішення, у якому зазначено, що рішення набрало законної сили 22.01.2020, наказ може бути пред`явлений до виконання до 22.01.2023 (а.с.16).

07.02.2020 на підставі наказу про примусове виконання рішення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Олефіром Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження ВП № 61209236 (а.с.8-9).

У пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження вказано: "Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 4 794 870,68 грн. (UAH), про що винести окрему постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

Одночасно з відкриттям провадження ВП № 61209236 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Олефіром Олександром Олександровичем було винесено постанову про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та про стягнення з боржника основної винагороди. Відповідно до вказаної постанови відповідачем зазначено про стягнення з позивача основної винагороди у розмірі 4 794 870,68 грн. (а.с.10-11).

10.02.2020 від стягувача у виконавчому провадженні № 61209236 надійшла заява про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із тим, що ПрАТ "Страхова компаня ПЗУ Україна" добровільно виконано рішення суду у повному обсязі.

Приватним виконавцем Олефіром О.О. 11.02.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 61209236 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з постановою про стягнення з боржника основної винагороди від 07.02.2020, позивач звернувся до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Положенням частини 2 вказаної статті Закону, якими встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, законом чітко визначено, що дана категорія спорів відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон України Про виконавче провадження , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Приписами статті 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною четвертою статті 27 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина п`ята статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (ч. 6 ст. 31 Закону Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Згідно з ч. 7 статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України Про виконавче провадження основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 19 Порядку встановлено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, аналізуючи вказані вище норми права, суд дійшов висновку про те, що регулювання стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця є однаковим, що відповідає положенням ч. 3 ст. 45 Закону України Про виконавче провадження .

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.03.2020 у справі 2540/3203/18 визнала вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Згідно з п.1 розділу Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців Інструкції, стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках (далі - депозитний рахунок). Основна та додаткова винагороди приватного виконавця перераховуються на рахунок приватними виконавцями для зарахування винагороди.

Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що під сумами, які стягнуті державним чи приватним виконавцем, слід розуміти кошти, які були:

- стягнуті з рахунку боржника; зараховані на рахунки відділу державної виконавчої служби або на депозитний рахунок приватного виконавця; з цих рахунків перераховані на рахунок стягувача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

Суд враховує положення частини п`ятої ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої встановлена вимога про зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору. Таким чином, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 45 Закону, приватний виконавець повинен був зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження суму основної винагороди, яку може бути стягнуто з боржника.

При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом про стягнення суми основної винагороди приватного виконавця.

Виконавчим документом є постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди п. 5 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , яка у даній справі є предметом оскарження у судовому порядку.

Питання про визначення суми основаної винагороди повинно бути вирішено приватним виконавцем в майбутньому, під час розподілу стягнутих з боржника грошових коштів відповідно до ст. 45 Закону, окремою постановою, з урахуванням фактично стягнутого.

Як вже зазначалось, відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 07.02.2018 ВП № 61209236, якою стягнуто з позивача основну винагороду в сумі 4 794 870,68 грн. У спірній постанові від 07.02.2020 про стягнення з боржника основної винагороди міститься розрахунок суми такої винагороди, як 10% від суми боргу та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Суд критично оцінює покликання позивача на протиправність оскаржуваної постанови про стягнення основної винагороди з огляду на необґрунтованість відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/8065/18, оскільки в матеріалах справи відсутні докази скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 61209236, зокрема, з підстав наведених представником позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Суд також ураховує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 у справі № 910/8065/18 відмовлено у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оліфера О.О. щодо примусового виконання наказу суду від 06.02.2020 у справі № 910/8065/18.

Разом з тим, суд бере до уваги доводи позивача, що ще до винесення наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 ПАТ "Страхова компанія ПЗУ Україна" фактично здійснювало дії, спрямовані на добровільне виконання судового рішення. На підтвердження зазначених обставин представником позивача подано ряд доказів до відповіді на відзив, які прямо вказують, що позивач мав намір перерахувати кошти на рахунки стягувача ТОВ "Торговельно-виробнича група "Альбатрос" ще до відкриття виконавчого провадження (а.с. 233-250).

Так, з поданих позивачем доказів, судом встановлено, що 03.02.2020 та 05.02.2020 спеціалістами ПрАТ СК ПЗУ Україна складені внутрішні документи, що необхідні для проведення виплати, зокрема:

розрахунки 3% річних, судового збору та інфляційних витрат; службова записка про необхідність сплати грошових коштів; страховий акт від 05.02.2020 №170511.01.

05.02.2020 о 10-38 директором юридичного управління ПрАТ СК ПЗУ Україна - Коршаком Сергієм, електронною поштою направлено листа генеральному директору ТОВ ТВГ Альбатрос - Ржавіну О.Є. до якого приєднано Анкету-Опитувальник з метою її заповнення товариством. Зазначена анкета є обов`язковою для здійснення платежів з сумами, що перевищують суми, вказані у ст.11 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення . Про факт відправлення одразу повідомлено Ржавіна О.Є. за допомогою месенджера "VIВЕR".

06.02.2020 о 15-33 та о 15-54 від генерального директора ТОВ ТВГ Альбатрос - Ржавіна О.Є. електронною поштою надійшли: - банківська довідка від 06.02.20 №66/08 з інформацією про номер поточного рахунку ТОВ ТВГ Альбатрос для зарахування коштів; - заповнена Анкета-Опитувальник та - копії сторінок паспорту та ідентифікаційного номеру генерального директора ТОВ ТВГ Альбатрос - Ржавіна О.Є . Про факт відправлення останній також повідомив за допомогою месенджера.

07.02.2020 позивачем сформовано платіжні доручення про сплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича група "Альбатрос" коштів в сумі: 46 117 053,73 грн. страхового відшкодування (платіжне доручення № 220 від 07.02.2020 на а.с. 17); 1 111,86 грн. пені (платіжне доручення № 224 від 07.02.2020 на а.с. 18), 333558,96 грн. 3% річних (платіжне доручення № 223 від 07.02.2020 на а.с. 19), 880282,32 грн. інфляційних витрат (платіжне доручення № 222 від 07.02.2020 на а.с. 20), 616 700,00 грн. судового збору (платіжне доручення № 221 від 07.02.2020 на а.с. 21).

Зазначені кошти надійшли на рахунки стягувача ТОВ "ТВГ Альбатрос" 10.02.2020, що підтверджується листом за вих. № 3 від 10.02.2020 на адресу Приватного виконавця Олефіра О.О. (а.с. 25), виписками банку за особовим рахунком позивача (а.с. 22-24).

При цьому, представник позивача пояснив, що затримка у проведенні платежу відбулася не з вини позивача, а у зв`язку з тим, що 8 та 9 лютого були вихідними днями, тому відправлені 07.02.2020 платежі надійшли до ТОВ ТВГ Альбатрос 10.02.2020.

Згідно з положенням ч.1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Суд приймає до уваги обставини, що про факт відкриття виконавчого провадження ПрАТ СК ПЗУ Україна дізналося лише 10.02.2020. після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, що відбулося вже після того як позивачем були направлені платіжні доручення до банку на перерахування коштів.

Зважаючи на вищевикладені обставини, судом встановлено, що із матеріалів виконавчого провадження № 61209236 убачається, що приватний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, присуджену за наказом Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/8065/18 на користь стягувача, а позивачем самостійно виконано рішення суду, що унеможливлює виплату винагороди виконавцю.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця відсутні підстави для стягнення основної винагороди у розмірі, визначеному у спірній постанові, у зв`язку із чим, постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 07.02.2020 ВП № 61209236 в сумі 4794870,68 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість свого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2102, 00 грн. згідно з квитанцією № 5029 від 13.02.2020 та 18918,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 40330 від 27.02.2020, а разом - 21020,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 21020,00 грн. з Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (ідентифікаційний код: 20782312; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40) до Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича про стягнення з боржника основної винагороди від 07.02.2020 ВП № 61209236.

3. Стягнути з Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича (РНОКПП: 2900317296; місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (ідентифікаційний код: 20782312; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 21 020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась