Постанова

від 06.07.2020 по справі 640/3499/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3499/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Ключковича В.Ю., Костюк Л.О., секретаря Винокурової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування Постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/8065/18, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 та Постановою Верховного Суду від 17 березня 2020 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробнича група Альбатрос до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна про стягнення 47332006,87 грн. позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код за ЄДРПОУ 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробнича група Альбатрос (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Робоча, 75, кв. 194, код за ЄДРПОУ 39190355) 46117053,73 грн. страхового відшкодування, 1111,86 грн. пені, 333558,96 грн. 3% річних, 880282,32 грн. інфляційних втрат, 616700,00 грн. судового збору.

06.02.2020 Господарським судом міста Києва видано Наказ про примусове виконання рішення.

Постановою про відкриття виконавчого провадження Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича від 07.02.2020 ВП №61209236 відкрито виконавче провадження з виконання Наказу №910/8065/18, виданого Господарським судом міста Києва 06.02.2020 щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код за ЄДРПОУ 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробнича група Альбатрос (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Робоча, 75, кв. 194, код за ЄДРПОУ 39190355) 46117053,73 грн. страхового відшкодування, 1111,86 грн. пені, 333558,96 грн. 3% річних, 880282,32 грн. інфляційних втрат, 616700,00 грн. судового збору.

Постановою про стягнення з боржника основної винагороди Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича від 07.02.2020 ВП №61209236 стягнуто з Боржника Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код за ЄДРПОУ 20782312) основну винагороду у сумі 4794870,68 грн.

Як вбачається із зазначеної Постанови, основну винагороду Відповідачем визначено у розмірі 10 відсотків від суми що підлягає стягненню.

Як на підставу задоволення адміністративного позову суд першої інстанції посилається на те, що Відповідачем у примусовому порядку суму боргу стягнено не було, а Наказ Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/8065/18 Позивачем виконано добровільно, що унеможливлює виплату Відповідачу основної винагороди.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини другої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини, стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове рішення залишалося невиконаним. До виконання рішення Суд теж висуває вимоги щодо розумних строків.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною першою ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини третьої ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (надалі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.п. 1, 5 частини першої ст. 3 Закону №1404-VІІІ, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частиною першою ст. 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 18 Закону №1404-VІІІ, на виконавця покладений обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які визначені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною третьою ст. 45 Закону № 1404-VIII, основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини п`ятої ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною дев`ятою ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 частини першої ст. 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною першою ст. 13 Закону №1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно з частинами 1,3-5 ст. 9 Закону №1404-VІІІ, Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.

Банки у разі відкриття рахунку на ім`я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

Пунктом 6.4. статті 6 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05 квітня 2001 року № 2346-III встановлено, що у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, приватним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві, приватному виконавцеві про відкриття рахунка. Повідомлення про відкриття рахунка вручається державному виконавцеві, приватному виконавцеві власником рахунка, який зобов`язаний подати до банку документи, що підтверджують отримання державним виконавцем, приватним виконавцем повідомлення.

Згідно з частинами другою, третьою ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (надалі - Закон № 1403-VIII), винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової; основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 за позовом ОСОБА_2 до Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Третя особа - Публічне акціонерне товариство Універсал банк , про визнання дій неправомірними, скасування постанови зазначила, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

07.02.2020 на підставі Наказу про примусове виконання рішення Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Олефіром Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження ВП № 61209236.

У пункті 3 Постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено: Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 4794870,68 грн. (UAH), про що винести окрему постанову про стягнення з боржника основної винагороди. .

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження ВП№ 61209236 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Олефіром Олександром Олександровичем прийнято Постанови від 07.02.2020 про: звернення стягнення на майно боржника, арешт майна боржника, арешт коштів боржника, стягнення з боржника основної винагороди.

07.02.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Постанови про арешт майна боржника від 07.02.2020 ВП№ 61209236 внесено публічні обтяження №№ 35393282, 35393664, 35393566. Цього ж дня до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі Постанови про арешт майна боржника від 07.02.2020 ВП №61209236 внесено публічне обтяження № 27463763.

З відкриттям виконавчого провадження у відкритому і загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі п. 1 частини другої ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року №755-IV, 07.02.2020 відображено інформацію про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 9 Закону №1404-VІІІ, Приватне акціонерне товариство Страхова Компанія ПЗУ Україна 07.02.2020 включено до Єдиного реєстру боржників.

10.02.2020 від Стягувача у виконавчому провадженні ВП № 61209236 надійшла Заява про зарахування 10.02.2020 на рахунок ТОВ ТВГ АЛЬБАТРОС коштів за Наказом Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі № 910/8065/18 у повному обсязі.

Приватним виконавцем Олефіром О.О. 11.02.2020 прийнято Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 61209236 на підставі п. 9 частини першої ст. 39 Закону №1404-VІІІ.

Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV містив у статті 25 вимоги щодо надання боржнику строку для добровільного (самостійного) виконання судового рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження із зазначенням про початок примусового виконання судового рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбаченим цим Законом у разі не надання боржником документального підтвердження виконання рішення.

З набранням чинності Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII правила початку примусового виконання рішення змінились, а саме положення щодо надання боржнику строку для добровільного виконання рішення, сплив якого обумовлював початок примусового виконання, у даному Законі, відсутні.

Верховний суд у Постанові від 18.10.2018 у справі № 442/2670/17 за позовом ОСОБА_3 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору зазначив, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом.

Також, у Постанові Верховного суду від 26.06.2019 у справі № 802/503/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Вінницягаз до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Третя особа - Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз про визнання протиправним та скасування рішення зазначено, що на дату відкриття виконавчого провадження на підставі Наказу господарського суду від 20.05.2010 року Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV не містив вимог щодо необхідності стягнення виконавчого збору одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. З набранням чинності Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII правила стягнення виконавчого збору змінилися.

Відповідно до частини сьомої ст. 31 Закону № 1403-VIII, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, частиною сьомою ст. 31 Закону № 1403-VIII визначено одночасне прийняття постанови про стягнення основної винагороди з постановою про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим прийняття постанови про стягнення основної винагороди при відкритті виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком, викладеним у Постанові Верховного суду від 18.10.2018 у справі № 442/2670/17 за позовом ОСОБА_3 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Фактичне виконання Наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2020, виданого на виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №910/8065/18, яке набрало законної сили 22.01.2020 на підставі Постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020, здійсненням оплати Боржником (Позивачем) коштів 10.02.2020 на рахунок стягувача (ТОВ Торгівельно-виробнича група Альбатрос ) після вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення, а саме: відкриття 07.02.2020 виконавчого провадження Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Олефір Олександром Олександровичем ВП №61209236, винесення Постанови від 07.02.2020 ВП № 61209236 про звернення стягнення на майно боржника, Постанови від 07.02.2020 ВП № 61209236 про арешт майна боржника, Постанови від 07.02.2020 ВП № 61209236 про арешт коштів боржника, Постанови від 07.02.2020 ВП № 61209236 про стягнення з боржника основної винагороди, внесення 07.02.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Постанови про арешт майна боржника від 07.02.2020 ВП № 61209236 публічних обтяжень №№ 35393282, 35393664, 35393566, внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі Постанови про арешт майна боржника від 07.02.2020 ВП № 61209236 публічного обтяження № 27463763, включення Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна до Єдиного реєстру боржників, відображення інформації про відкриття виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що зумовило негативні правові наслідки, визначені Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для боржника - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна , яке є фінансовою установою та якому видано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 22.01.2010 реєстраційний номер 11100919 серії СТ№232 про що зазначено у відкритому Державному реєстрі фінансових установ https://nfp.gov.ua/ua/Derzhavnyi-reiestr-finansovykh-ustanov.html, не свідчить про добровільне виконання судового рішення боржником - Позивачем у даній справі, оскільки є наслідком вчинення виконавцем заходів з організації примусового виконання судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне застосувати правові висновки Верховного суду, викладені у Постанові від 18.10.2018 у справі № 442/2670/17 за позовом ОСОБА_3 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, відповідно до яких частина перша та друга статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується. При цьому, частина третя статті 40 зазначеного Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного Закону - не можуть застосовуватися.

Отже, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Приписи статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Врахувавши встановлення апеляційним судом факту виконання боржником судового рішення на наступний день після відкриття виконавчого провадження, Верховний суд погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволені позовних вимог про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

При цьому слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про добровільне виконання боржником судового рішення не відповідає приписам і ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, за якою у разі добровільного виконання боржником судового рішення господарський суд за заявою боржника визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його добровільним виконанням боржником про що постановляє ухвалу.

Так, судом першої інстанції всупереч частини четвертої ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не враховано, що Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.04.2020 у справі 910/8065/18, яка набрала законної сили 30.04.2020 згідно з частиною першою ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 06.05.2020, відмовлено Приватному акціонерному товариству Страхова Компанія ПЗУ Україна у задоволенні заяви про визнання Наказу господарського суду м. Києва від 06.02.2020 № 910/8065/18 таким, що не підлягає виконанню. При цьому, господарський суд зазначив, що у разі якщо обов`язок боржника був відсутній у зв`язку з його добровільним виконанням станом на час видачі виконавчого документа, за зверненням боржника суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Проте, матеріалами справи встановлено, що фактично боржником виконано обов`язок перед стягувачем щодо погашення заборгованості 10.02.2020, тобто після видачі Наказу суду від 06.02.2020 та відкриття виконавчого провадження 07.02.2020, тобто у процесі примусового виконання рішення суду.

Докази добровільного виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/8065/18 до видачі судом Наказу суду та поза межами виконавчого провадження, у матеріалах справи відсутні.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправною та скасування Постанови Відповідача саме про стягнення з боржника основної винагороди.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржену Позивачем Постанову Відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами №№№ 1403-VIII, 1404-VІІІ.

Посилання суду першої інстанції на електронне листування, яке не містить електронних підписів, між Позивачем (боржником) та Стягувачем в обґрунтування намірів добровільного виконання судового рішення не заслуговує на увагу, оскільки не є належним електронним доказом відповідно до ст.ст. 73, 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки щодо застосування норм, визначених частиною першою ст. 5, частинами першою, другою ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , викладені в Постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Італ-Сервіс про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за прострочення постачання товару, за якою роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22 травня 2003 року № 851-IV, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

У Постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Южстанкомаш про стягнення штрафних санкцій зазначено, що роздруківки електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Надана Позивачем роздруківка електронної переписки не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Поряд з цим, в Ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №9901/43/19 за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення зазначено, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що електронне листування сторін засобами електронної пошти є електронними доказами, оскільки ці документи не містять електронних підписів у відповідності до Закону України Про електронні документи та електронний документообіг .

Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року скасовується та ухвалюється нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовляється повністю.

Згідно з частиною шостою ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до частини першої ст. 271 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Згідно з частиною четвертою ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 272, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ПЗУ Україна (код за ЄДРПОУ 20782312) на користь Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1) 31500 (тридцять одну тисячу сто п`ятдесят) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Платіжним дорученням від 22 травня 2020 року №539.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, але не менше ніж з дня, наступного за останнім днем строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постанову складено в повному обсязі 06.07.2020 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Ключкович В.Ю.

Костюк Л.О.