Рішення

від 18.05.2020 по справі 826/11190/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року місто Київ № 826/11190/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські базальтові технології" доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015541404 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські базальтові технології" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.04.2017 №0015541404.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що зазначені в акті позапланової перевірки висновки, здійснені на припущенням контролюючого органу, у зв`язку з чим Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві неправомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0015541404, та яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 45000 грн. Крім того, позивач вказує на протиправність обраного контролюючим органом виду перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 02.10.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/11190/17 до судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні 26.11.2018, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого останній заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 02.03.2017 по 16.03.2017 контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські базальтові технології".

За результатами перевірки складено Акт від 23.03.2017 №115/26-15-14-04-01/40844619, яким визначені порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, у зв`язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Українські базальтові технології" не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2016 року на суму ПДВ 45000,00 грн.

В подальшому, на підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми "В3" від 07.04.2017 №0015541404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 45000,00 грн.

Вважаючи таке рішення протиправним позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 14.06.2017 №12729/6199-99-11-01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення форми "В3" від 07.04.2017 №0015541404 - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські базальтові технології", не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням форми "В3" від 07.04.2017 №0015541404, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України.

Нормами даної статті регулюються питання, що пов`язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послут або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з Акту перевірки, по результатам її проведення, встановлено порушення на суму ПДВ 45000,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником позивача Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ГРУП (ІПН №328386904628).

Згідно акту перевірки, контролюючим органом досліджувався договір поставки від 29.11.2016 №ПР-635, укладений між позивачем та контрагентом - постачальником Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ГРУП (ІПН №328386904628).

Так, згідно змісту акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність операції з поставки автонавантажувача ТСМ, модель НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 в кількості однієї одиниці, за договором від 29.11.2016 №ПР-635, у зв`язку з наявністю у контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИК ГРУП (ІПН № 328386904628 ) дебіторської заборгованості у сумі 270222,00 грн.

У зв`язку з зазначеним, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як свідчать матеріали справи, 29.11.2016 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Груп" укладено договір поставки вантаженої техніки.

Згідно пункту 1.1 вказаного договору предметом є поставка автонавантажувач ТСМ, модель FG25C3, шасі № НОМЕР_2 в кількості однієї одиниці.

Згідно пункту 2.1 Договору загальна сума договору складає 270 000,00 грн. (двісті сімдесят тисяч) грн. (у тому числі - ПДВ 20%).

Суд акцентує увагу, що згідно змісту акту перевірки (аркуш 2) контролюючий орган зазначає про складення та реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Груп" згідно договору від 29.11.2016 №ПР-635 податкової накладної від 29.11.2016 №254 на загальну суму 270 000,00 грн.

Так, на виконання Договору від 29.11.2016 №ПР-635 між позивачем та контрагентом - постачальником складена Специфікація від 29.11.2016 №1, акт прийому - передачі техніки від 01.12.2016.

В подальшому, 29.11.2016 контрагентом - постачальником на адресу позивача складено рахунок №32748, згідно якого, останньому виставлено рахунок на загальну суму 270 000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 45 000,00 грн.) за автонавантажувач ТСМ, модель НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 . В зазначеному рахунку вказано, що такий рахунок дійсний протягом одного банківського дня.

Як свідчить наявна у справі копія платіжного доручення від 29.11.2016 №32, позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Груп" здійснена попередня оплата у сумі 270 000 грн. (у тому числі ПДВ 45 000,00 грн.) згідно рахунку №32748 від 29.11.2016 (за автонавантажувач ТСМ, модель НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 ).

Відповідно до накладної від 01.12.2016 №222/11 на адресу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Груп" відвантажено автонавантажувач ТСМ, модель НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 (загальна сума з ПДВ 270 000,00грн.).

Як зазначалось вище, та про що вказано в акті перевірки, постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Груп") склав та зареєстрував податкову накладну №254 від 29.11.2016 на суму 270 000.00 грн., в тому числі ПДВ 45 000,00 грн.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2016 року 45 000,00 грн. згідно накладної від 29.11.2016 №254.

Варто зазначити, що податковим органом не заперечується своєчасність подання податкової накладної від 29.11.2016 №254.

Згідно статті 198.2 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг: стаття 198.3 - нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також згідно пункту б) статті 200.4 Податкового кодексу України підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Так, як підтверджується матеріалами справи оплата та придбання відбулася у листопаді 2016 року. Крім того, матеріали справи містять документи, які підтверджують придбання товару за договором поставки: договір, банківська виписка, платіжне доручення.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що Товариством дотримані передбачені законодавством умови для здійснення відшкодування по операціях з придбання товарів згідно договору від 29.11.2016 №ПР-635, оскільки фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку із господарською діяльністю позивача підтверджується наданими суду, та наявними у контролюючого органу під час перевірки первинними документами.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити щодо проведення контролюючим органом перевірки позивача.

Так, за приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, діючій на момент подачі позивачем декларації ) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

У той же час, як свідчать матеріали справи, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, а саме до 20.01.2017 камеральну перевірку контролюючим органом не було проведено, а наказ про проведення документальної позапланової перевірки виданий лише 28.02.2017, сама перевірка була розпочата 02.03.2017.

Відповідно до статті 200.11 Податкового кодексу України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого виключно за наступними операціями:

1) за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

2) з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

В той же час, як зазначено позивачем та не спростовано контролюючим органом, за вказані періоди були відсутні операції, визначені статтею 200.11 Податкового кодексу України, а відтак, суд дійшов висновку, що проведення документальної позапланової перевірки, а не камеральної, відповідно до статті 200.10 Податкового кодексу України позивача є неправомірним. Зазначені обставини додатково вказують на протиправність спірного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.04.2017 №0015541404 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн. на підставі платіжного доручення від 19.09.2017 №147.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0015541404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські базальтові технології" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 20, оф. 39, код ЄДРПОУ 40844619) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.