Ухвала

від 18.05.2020 по справі 910/7029/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7029/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2020

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ нерухомість"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Арлан" звернулось із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 через суд апеляційної інстанції до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, яким внесено зміни до законодавчих актів України.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За змістом частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням викладеного, розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" щодо форми, змісту та підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону №460-ІХ від 15.01.2020.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан", Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 460-ІХ від 15.01.2020) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 у справі №910/7029/18, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" до Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ нерухомість" про визнання іпотекодержателем за іпотечним договором і доданих до неї матеріалів.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 49, 180 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" подана як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету первісного спору, у розумінні статті 49 вказаного Кодексу, спрямована саме на предмет спору між позивачем та відповідачем, враховуючи те, що визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" іпотекодержателем за іпотечним договором № 31 від 28.05.2014, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділ нерухомість", на суму у розмірі 17 351 849 грн, частково виключатиме задоволення первісних позовних вимог Національного банку України.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, яку залишено без змін судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" безпосередньо не спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачем за первісним позовом та не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами першою, п`ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

За змістом наведених вище процесуальних положень, третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а також якщо така позовна заява може бути заявлена у самостійному позові.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позовних вимог первісного позову є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 31 від 28.05.2014, укладеним між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" за Кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в сумі 2 343 804 359, 00 грн.

Водночас, у поданій заяві третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арлан" просило суд, визнати його іпотекодержателем за іпотечним договором № 31 від 28.05.2014, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділ нерухомість" на суму у розмірі 17 351 849,00 грн.

При цьому слід зауважити, що позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

За змістом частин другої та третьої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тоді такі вимоги ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

В той же час, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України повинна містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 вказаного Кодексу можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арлан" не заявляє і не переслідує мети вирішити спір (звернути стягнення на предмет іпотеки) на свою користь, а звернувся з вимогою визнати його іпотекодержателем за іпотечним договором № 31 від 28.05.2014 в частині виконаного ним зобов`язання третьої особи за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, тобто заявлена вимога може бути пред`явлена у самостійному позові.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Арлан" позовну заяву, оскільки вона безпосередньо не спрямована на предмет спору первісного позову, а отже не може розглядатись як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Таким чином, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" необхідно визнати необґрунтованою, оскільки дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм права, закріплених у статтях 49 та 180 Господарського процесуального кодексу України, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) зазначено, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" поданої на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 910/7029/18 та відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7029/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2020.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов