Рішення

від 18.05.2020 по справі 242/6713/19

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/6713/19

Провадження № 2/242/117/20

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2020 року м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Фоміної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП Селидіввугілля , третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 25.11.2019 року пред`явив позов до ДП Селидіввугілля , третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, в якому просить стягнути з ДП Селидіввугілля на його користь моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я внаслідок стійкої втрати працездатності, встановленої висновком МСЕК від 24 вересня 2019 року(65%) у розмірі 97300,00 грн.

В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 1995 року він працював у вугільній промисловості, а саме під землею в шахті, перебував у трудових правовідносинах з підприємством відповідача ВП шахта 1-3 Новогродівська , ДП Селидіввугілля , працював на посаді гірник очисного забою з повним робочим днем в шахті. Звільнений за наказом № 65-К від 16.04.2019 року за п.2 ст.40 КЗпП України. Внаслідок його роботи на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими та небезпечними умовами праці, він отримав професійне захворювання. МСЕК від 24.09.2019 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності. У зв`язку з хронічним професійним захворюванням було порушено його нормальні життєві зв`язки, він був позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання. У нього постійно виникають труднощі у зв`язку з фізичним болем, втомою. Перебуваючи на лікуванні він не міг вести повноцінний спосіб життя. Відчував фізичні страждання, фізичну біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху та поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані. Йому встановлено професійне захворювання, що справило втрату працездатності та порушено його дихальну систему тіла, він відчуває постійний гострий біль у грудях. Все це заподіяло йому моральну шкоду, яку він оцінює у 97300,00 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутності.

Представник відповідача ДП Селидіввугілля в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи в його відсутності та відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем не надано до суду жодних доказів спричинення йому моральних страждань, порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми або інших негативних наслідків. Вважає, що довідка МСЕК та акт розслідування професійного захворювання, на які позивач посилається, як на єдину підставу своїх вимог, підтверджують лише факт професійного захворювання, і встановлення в зв`язку з цим стійкої втрати професійної працездатності, але ніяким чином не можуть бути доказами заподіяння моральної шкоди. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) та висновок МСЕК про встановлення ступеня втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому тільки матеріальної шкоди та отримання страхових виплат від Фонду соціального страхування України, але не є правом або медичним доказом підтвердження факту заподіяння моральної шкоди. У даних документах відсутні висновки про стрес, депресію, переживання або інші негативні фактори моральної шкоди, які отримав позивач внаслідок профзахворювання. Згідно медичного висновку клініки професійних захворювань Державної установи Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України від 16.07.2019 року № 1742, професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалою працею у шкідливих умовах праці - біля 20 років. Стаж роботи позивача на підприємстві ВП Шахта 1-3 Новогродівська ДП Селидіввугілля склав 4 років 8 місяців 20 днів. Загальний підземний стаж - 23 роки 1 місяць 24 дні, з яких 17 років 4 місяці позивач був працівником інших підприємств(на шахті Росія - 8 років 2 місяці; на шахті Красноармійська-Західна № 1 - 9 років 2 місяці), який сприяв виникненню і розвитку профзахворювань у позивача за сукупністю впливу шкідливих факторів, враховуючи загальний стаж праці із важкими та шкідливими умовами праці(під землею). На підприємстві відповідача позивач працював лише 4 роки 8 місяців у зв`язку з чим, вина ВП Шахта 1/3 Новогродівська у розвитку профзахворювання є частковою та підприємство не має нести самостійну відповідальність за виникнення і розвитку профзахворювань у позивача, у відповідності зі ст.1188 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Представник третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутності та врахувати його письмові пояснення, в яких він зазначив, що з позовними вимогами ОСОБА_1 не згодний з наступних підстав. З урахуванням положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику про справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди , позивач повинний надати докази про моральні переживання у зв`язку з ушкодженням здоров`я, про порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення стосунків з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків. Документи, на які посилається позивач, а саме - довідку МСЕК, акт розслідування нещасного випадку є документами, що підтверджують тільки факт травмування та встановлення в зв`язку з цим втрати професійної працездатності, і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Управління вважає, що посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди, є безпідставними. Просив врахувати викладене при винесені судового рішення.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ураховуючи наведене, суд постановив ухвалу про розгляд даної справи за відсутності всіх учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.02.1997 року по 18.04.2005 року знаходився у трудових відносинах з ДВАТ Шахта Росія , в подальшому ВП Шахта Котляревська ДП Селидіввугілля з повним робочим днем у шахті у якості учня електрослюсаря підземного, учня гірника очисного вибою підземного, гірника очисного вибою підземного; з 14.05.2005 року по 14.07.2014 року знаходився у трудових відносинах з ВАТ Вугільна компанія Шахта Красноармійська-Західна № 1 ( в подальшому ПАТ Шахтоуправління Покровське) в якості гірника очисного вибою підземного з повним робочим днем у шахті; з 28.07.2014 року по 16.04.2019 року знаходився у трудових відносинах з ВП Шахта 1-3 Новогродівська ДП Селидіввугілля в якості гірничого монтажника підземного, гірника очисного вибою підземного, машиніста гірничих виймальних машин, з повним робочим днем у шахті; звільнений 16.04.2019 року за ст.40 п.2 КЗпП України за станом здоров`я з виплатою одноразової вихідної допомоги, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача(арк. справи 14-16).

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання(отруєння) від 12 вересня 2019 року вбачається, що при розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання(отруєння). було встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 роки 01 місяць 24 дні(загальний); 19 років 02 місяці 18 днів(за професією); 04 роки 05 місяців 24 дні(у цеху в умовах впливу шкідливих факторів). 15.07.2019 року встановлено остаточний діагноз: хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення; прикореневий пневмофіброз.ЛН І-ІІ ст.; хронічна попереково-крижова радикулопатія L-5, S-1 праворуч в стадії тривалого загострення зі значно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язево-тонічним та стійким больовим синдромами(М 54.1) - захворювання професійні встановлені вперше. Висновок про наявність шкідливих умов праці: фізичне навантаження, пил(арк. справи 7-9).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії № 24/580 від 15.07.2019 року встановлено професійного характеру захворювання: захворювання професійні , встановлені вперше. Обгрунтування діагнозу хронічного професійного захворювання(отруєння): підставою для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко-функціональних обстежень; динаміка захворювань; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці за № 169 від 24.05.2019 року, згідно якої хворий підлягав комплексній дії виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі величини(концентрація пилу 30,6-53,6 - 250,0- 120,8 мг/м3, при ГДК 10,0; фізичне навантаження) та інформація спеціаліста з лабораторії гігієни і фізіології змінної праці ДУ Інститут медицини праці ім..Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України: стаж в шкідливих умовах праці біля 20 років; протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних і подразнюючих речовин, фізичних перевантажень, дискомфортного мікроклімату(арк. справи 10).

З виписки із медичної карти ОСОБА_1 вбачається, що наявні скарги хворого на задишку при помірному фізичному навантажені, ходьбі 50 м, кашель з відділ. мокротинням; загальну слабкість; втому; біль у грудній клітці після кашлю ; пітливість; на постійний біль у поперековому відділі хребта, з іррадіацією в ноги, переважно в праву ногу; оніміння в правій нозі; біль підсилюється під час незначного фізичного навантаження. Анамнез захворювання: задишка, слабкість, біль у хребті турбує біля 5 років; хронічний бронхіт з 2017 року(арк. справи 11).

Висновком обласної професійної МСЕК від 24.09.2019 року ОСОБА_1 вперше було встановлено 65 % втрати професійної працездатності за сукупністю: 40% - хр. п/крижова радикулопатія; 25% - хр. Бронхит, встановлено 3 групу інвалідності(арк. справи 12-13).

Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У частині першій статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Виходячи з наведених вимог закону, позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для покладення на підприємство відповідальності за завдану шкоду, оскільки відсутня вина підприємства в її заподіянні, суд вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися трудові правовідносини, а професійне захворювання отримане позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбачені ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Посилання представника відповідача на тривалу роботу позивача в шкідливих умовах на інших підприємствах та отримання ним професійного захворювання саме за наслідками роботи на інших підприємствах, суд не приймає до уваги, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.09.2019 року встановлено та підтверджено наявність шкідливих умов праці також і під час роботи позивача на підприємстві відповідача ВП Шахта 1-3 Новогродівська ДП Селидіввугілля .

Стаття 13 Закону України Про охорону праці передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини випливають із властивої людській особі гідності .

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України '' Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, суд враховує період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача протягом 4 років 5 місяців 24 дні, характер отриманого професійного захворювання, відсоток стійкої втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 20000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 97 300грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходить з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 768,40 грн.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ДП Селидіввугілля (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, (ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 20000(двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ДП Селидіввугілля (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, (ЄДРПОУ 33426253) на користь (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача(код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 768(cімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судовий збір у розмірі 768(сімсот шістдесят вісім)грн. 40 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: ДП Селидіввугілля , юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253.

Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, юридична адреса: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Свободи, 5, ЄДРПОУ 41325231.

Повний текст рішення складено та підписано 18 травня 2020 року.

Суддя З.М. Коліщук