Ухвала

від 15.05.2020 по справі 490/1969/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/1969/20

н\п 2/490/2664/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Янкевич В.С.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката - Мотельчук Ю.І.

за участі приватного виконавця - Довгань В.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мотельчук Юлії Ігорівни про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 13 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Довгань Вікторії Володимирівни, Державного підприємства "Сетам" про визнання електронних торгів недійсними, третя особа - Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" -,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, третьої особи, в якому просив визнати недійсними електронні торги, які відбулися 23.03.2020 року з продажу нежитлових приміщень першого поверху та підвалу за літ. А-9, загальною площею 294,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які перебували в іпотеці, результати яких зафіксовані у протоколі № НОМЕР_1 проведення електронних торгів.

У подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив: визнати недійсним Протокол №470925 проведення електронних торгів, які відбулись 23.03.2020 року, з продажу нежитлових приміщень першого поверху та підвалу за літ. А-9, загальною площею 294,8 кв.м. по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки, складений приватним виконавцем Довгань В.В. 09.04.2020 року ВП №59360043; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. 13.04.2012 року, зареєстроване в реєстрі за №1321.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 12 травня 2020 року.

Одночасно з пред`явленням позову позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлові приміщенням першого поверху та підвалу за літ. А-9, загальною площею 294,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлових приміщень першого поверху та підвалу за літ. А-9 загальною площею 294,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 13.04.2020 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху та підвалу за літ. А-9 загальною площею 294,8 кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 , в іншій частині в задоволенні вимог було відмовлено.

07 травня 2020 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Мотельчук Ю.І. подав до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що вжиті судом заходи забезпечення позову не є співрозмірними із заявленими позивачем вимогами, та порушують права відповідача ОСОБА_2 щодо реалізації його прав як власника.

12.05.2020 року у зв`язку з неявкою позивача, підготовче судове засідання у справі відкладено на 14.05.2020 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мотельчук Ю.І. позов не визнала та підтримала клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Адвокат позивача Бортик Р.О. вважав клопотання таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідач -приватний виконавець Довгань В.В. позов не визнала, щодо заявленого клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вважала його таким, що підлягає задоволенню.

Представник ДП Сетам до судового засідання не з`явився, заперечень проти позову не надав. Про місце та час проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про отримання, датоване 27.04.2020 року.

Представник третьої особи - АТ Креді Агріколь Банк до судового засідання не з`явився, просив про розгляд справи у його відсутність, у задоволенні позову просив відмовити.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, які не з`явились, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Суд приходить до наступного.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.05.2013 року ( справа № 2-587\11) на користь публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" стягнуто з позивача ОСОБА_3 в солідарному порядку кредитну заборгованість по сплаті суми кредиту(основний борг) за кредитним договором № 03/2008 від 25.06.2008 р.по сплаті суми кредиту у розмірі 289 999, 98 доларів США., заборгованість по простроченим відсоткам у розмірі 123 595, 57 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 155 094, 24 гривень, пеню за несвоєчасне погашення процентної винагороди у розмірі 263 039, 51 гривень.

Виконавчий лист по справі № 2 -587/11 виданий 03.10.2013 року.

Зазначена заборгованість на теперішній час не погашена.

Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною 18.06.2019 року на виконання зазначеного судового рішення було відкрито виконавче провадження № 59360043. На все майно боржника ОСОБА_3 накладено арешт. Нежитлові приміщення першого поверху та підвалу за літ. А-9, загальною площею 294,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 передано приватним виконавцем до примусової реалізації в межах процедури виконавчого провадження.

Зареєстроване за боржником ОСОБА_3 на праві власності майно за адресою АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці АТ Креді Агріколь Банк .

16.10.2019 року приватним виконавцем проведено опис та арешт вказаного майна у присутності ОСОБА_3 , яке і передане йому на відповідальне зберігання.

Приватним виконавцем передано ДП "СЕТАМ" на реалізацію зазначене майно у ВП № 59360043, а саме нежитлові приміщенням першого поверху та підвалу за літ. А-9, загальною площею 294,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

23 березня 2020 року відбулися електронні торги з реалізації спірного майна.

Протоколом № 470925 від 23.03.2020 року переможцем був визначений учасник №4, як особа з найвищою ціновою пропозицією - ОСОБА_2 . Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав за № 36244799.

Всі вищезазначені дії проведені на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості.

За такого, суд приходить до висновку, що позивачеві достовірно було відомо про наявність судового рішення щодо стягнення з нього кредитної заборгованості та реальну можливість виконання судового рішення, в тому числі шляхом реалізації предмета іпотеки через електронні торги, проте до подання даного позову останній не вживав жодних дієвих заходів щодо задоволення своїх вимог відносно збереження майна та повернення суми заборгованості кредиторові.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, з огляду на наявні матеріали справи, позивачем не додано достеменних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді арешту на зазначене нерухоме майно, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або неможливо буде взагалі ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оскільки Позивач є Боржником у виконавчому провадженні та після реалізації предмету іпотеки його боргові зобов`язання залишилися невиконаними у повному обсязі, відповідно негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову не можуть вплинути на його право щодо володіння та розпорядження спірним майном, яке наразі є гарантією виконання боргових зобов`язань останнього перед кредиторами. В свою чергу вжите судом забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Відповідача суттєво порушує його законні правомочності як власника, які гарантовані Конституцією України.

За такого, суд доходить до висновку, що заявником доведена відсутність співрозмірності заходів забезпечення позову заявленими вимогам.

За положеннями ст. 158 ЦПК України , суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

За такого, з огляду на вищевикладені обставини справи та надані заявником докази, суд приходить до висновку, що вжиті ухвалою суду від 13 квітня 2020 року заходи забезпечення позову шляхом накладення обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно- нежитлові приміщенням першого поверху та підвалу за літ. А-9, загальною площею 294,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - не є співмірними із заявленими позовними вимогами та позивачем не доведено достеменно, що невжиття саме заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи зробити неможливим ефективний захист прав позивача.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу , при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду (national authorities enjoy a ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить суспільний інтерес . Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності (principle of proportionality) справедливої рівноваги (балансу) (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар (individual and excessive burden).

Отже, в даному випадку суд вважає спростованою презумпцію добросовісності поведінки особи під час здійснення нею свого права, за захистом якого вона звернулась до суду, що втілюється у доведенні у суді факту здійснення такого права особою поза межами, встановленими частинами другою-п`ятою статті 13 ЦК України, тому приходить до висновку про необхідність відмови у його захисті шляхом забезпечення позову накладенням арешту на майно, що узгоджується із приписами ч.3 статті 16 ЦК України.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, та і обсяг позовних вимог не в повній мірі відповідає обраному способу забезпечення позову, оскільки спірне майно знаходиться в іпотеці, і до проведення електронних торгів зміст права власності, в розумінні положень ст.317 ЦК України, виключало право розпорядження майном.

В даному випадку права ОСОБА_2 , як набувача (до прийняття рішення по справі) є таким, що може розцінюватись як втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном та порушення принципу пропорційності .

З огляду на надані заявником докази, суд приходить до висновку, що задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову в повній мірі відповідатиме принципу "пропорційності" та "справедливої рівноваги", позбавляючи як відповідача, так і третю особу необхідності нести "надмірний тягар" в разі тривалої дії таких заходів.

Саме лише посилання на потенційну можливість реалізації майна відповідачем та ухилення від виконання судового рішення не є достатньою підставою для накладення арешту на майно.( висновок ВС в постанові №6-846цс16 від 17.10.2018 року).

Виписане також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.02.2020 року у справі №490/3925/19 (провадження № 61-13546ск19), а також від 25.09.2019 року ( №320\3560\18),від 17.04.2019 року (308\3824\16-ц).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 81 , 149-158 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мотельчук Юлії Ігорівни- задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 13 квітня 2020 року - шляхом скасування обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно- нежитлові приміщенням першого поверху та підвалу за літ. А-9, загальною площею 294,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Копії ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали виконаний 15 травня 2020 року.

Суддя Черенкова Н.П.