Постанова

від 13.05.2020 по справі 136/1426/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/1426/17

Провадження № 22-ц/801/1045/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 рокуСправа № 136/1426/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

за участі секретаря судового засідання Куленко О. В., представниці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкри-тому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою

відповідальністю ТАС АГРО ЗАХІД про визнання недій-

сною додаткової угоди до договору оренди землі,

за апеляційною скаргою генерального директора Товариства з обмеженою від-повідальністю ТАС АГРО ЗАХІД ОСОБА_3 на рішення Липо-вецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2020 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Липовець Вінницької області за головування судді Кри-венка Д. Т., повний текст якого виготовлений 05 березня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у Липовецький районний суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) Концерн Сімекс Агро про визнання недійсною додаткової уго-ди до договору оренди землі. Позовні вимоги, що змінювалися позивачем, мо-тивовані наступним. 21 серпня 2007 року між сторонами у справі був укладе-ний договір оренди належної на праві власності позивачу земельної ділянки ( паю ) площею 2,9796 га, що знаходиться на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області за межами населеного пункту строком на десять років, зареєстрований Вінницькою філією Державного під-приємства Центр державного земельного кадастру у Державному реєстрі зе-мель 24 вересня 2007 року за № 04078120109. Позивач указаний договір не під-писував, нікого на його підписання не уповноважував, проте протягом десяти років отримував орендну плату за користування відповідачем землею і з приво-ду визнання договору недійсним не звертався. Ураховуючи закінчення строку дії договору оренди землі, 30 червня 2017 року ОСОБА_1 повідомив відпо-відача заявою про намір після збору урожаю 2017 року здійснювати обробіток своєї землі самостійно. Позивачу на його прохання не було надано оригінально-го примірника договору, але він отримав копію договору оренди землі разом із додатковою угодою, зареєстрованою 06 вересня 2010 року Вінницькою філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру у Держав-ному реєстрі за № 041004400154, якою строк дії договору продовжений на двадцять років. Оскільки ні договір оренди землі, ні додаткову до нього угоду ОСОБА_1 не підписував, він просив суд визнати недійсною додаткову уго-ду до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року, зареєстровану Вінниць-кою філією Державного підприємства Центр державного земельного кадас-тру у Державному реєстрі земель 06 вересня 2010 року за № 041004400154, та скасувати державну реєстрацію цієї додаткової угоди ( т. 1, а. с. 2-3, 63-64, 101-104, 138 ).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 01 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору орен-ди землі від 21 серпня 2007 року, зобов`язання державного реєстратора Липо-вецької райдержадміністрації скасувати державну реєстрацію цього договору на задоволення клопотання позивача залишений без розгляду. Ухвалою суду від 17 травня 2018 року на задоволення заяви представника позивача залишений без розгляду позов ОСОБА_1 в частині вимог про скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року ( т. 1, а. с. 114, 154 ).

Судом першої інстанції прийнято до уваги, що згідно Статуту ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД у новій редакції 2019 року рішенням від 10 липня 2019 року № 10/07/19-01 учасника Товариства Компанії Кінтас Лімітед , зареєстрованої та діючої у відповідності до законодавства Республіки Кіпр юридичної особи, ТОВ Концерн Сімекс Агро перейменоване у ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД , яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ Концерн Сімекс Агро ( т. 2, а. с. 86-109 ).

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі. Визнана недій-сною додаткова угода, зареєстрована 06 вересня 2010 року у Державному реєс-трі земель за № 041004400154 Вінницькою філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Концерн Сімекс Агро , предметом якого є земельна ділянка площею 2,9796 га для ведення то-варного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Зозів-ківської сільської ради Липовецького району Вінницької області. З ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 640,00 гривень, витрати з оплати проведеної судової технічної та почеркознавчої експертизи в сумі 4290,00 гривень, а всього 4930,00 гривень ( т. 2, а. с. 119-120, 122-129 ).

Не погоджуючись з ухваленим 27 лютого 2020 року рішенням суду першої інстанції, генеральний директор ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД Смаль І. В. оскар-жує його в апеляційному порядку, просить дане рішення суду скасувати, ухва-лити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повно-му обсязі. Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає нор-мам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи ( т. 2, а. с. 132-135 ).

29 квітня 2020 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу керівника відповідача ОСОБА_3 , яку позивач вважає не-обгрунтованою, викладені у ній вимоги такими, що не відповідають чинному законодавству. Договір оренди земельної ділянки позивача від 21 серпня 2007 року був укладений на десять років. ОСОБА_1 отримував, починаючи з 2007 року, орендну плату за використання відповідачем земельної ділянки, з 2010 року він отримував збільшену орендну плату. У відзиві наголошується, що отримання коштів від відповідача у вказаний період не свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо існування додаткової угоди, схвалення ним збільшення строку дії договірних відносин ще на 10 років. Указану додаткову угоду ОСОБА_1 не підписував, вона оформлена поза його волевиявленням. Підкрес-люючи норми закону стосовно початку перебігу строку позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, позивач стверджує, що дізнався про порушення свого права, тобто про наяв-ність спірної додаткової угоди, лише у червні 2017 року, що у розумінні части-ни першої статті 261 ЦК України є початком перебігу позовної давності за заяв-леною у цій справі позовною вимогою. Стверджуючи про відсутність процесу-альної дієздатності скаржника на оскарження рішення суду від 27 лютого 2020 року у цій цивільній справі, ОСОБА_1 просить залишити оскаржуване су-дове рішення без змін, закривши апеляційне провадження у справі ( т. 2, а. с. 147-150 ).

07 травня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла письмово вик-ладена відповідь генерального директора ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД ОСОБА_3 на відзив позивача на апеляційну скаргу, що зводиться до твердження про нас-тупне. Отримання ОСОБА_1 орендної плати є підтвердженням його обізнаності щодо існування додаткової угоди до договору оренди землі, пого-дження її умов. Скаржник, не дивлячись на висновок судової експертизи у справі, зазначає, що позивач власноручно підписав оспорювану додаткову уго-ду, у зв`язку з чим ним пропущений строк на апеляційне оскарження право-чину. Крім цього керівник відповідача звертає увагу суду на ту обставину, що він обробляє землю позивача упродовж десяти років з 2007 по 2017 роки, поліп-шує стан земельної ділянки, застосовує сівозміни, через що задоволенням позо-ву порушуються його права та інтереси як користувача земельної ділянки.

Про місце, день та час розгляду справи відповідач повідомлений в установ-леному порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи судові відправлен-ня, вчинені згідно норм цивільного процесуального законодавства України. Відповідно до трекінгу перевірки статусу відстеження вручення відповідачу направленої йому судом 29 квітня 2020 року судової повістки про виклик у да-не судове засідання, вона вручена ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД 08 травня 2020 ро-ку. Ураховуючи викладене, те, що неявка представника відповідача, скаржника в судове засідання 13 травня 2020 року не може бути визнана за поважних при-чин, керуючись нормами статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, беручи до уваги явку у судове засідання представника позивача та її на-полягання на розгляді справи, ухвалила розглянути справу по суті апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у відсутності представника ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, проана-лізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність, обґрунто-ваність оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначе-ним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,9796 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ка-дастровий номер 0522281200030001307, розташованої на території Зозівківсь-кої сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджуєть-ся Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 723670, виданим на підставі розпорядження Липовецької районної державної адмініс-трації від 18 вереня 2006 року № 125 ( т. 1, а. с. 9 ). 21 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Концерн Сімекс Агро укладений договір оренди указаної земельної ділянки строком на десять років, зареєстрований Вінниць-кою філією Державного підприємства Центр державного земельного кадас-тру у Державному реєстрі земель 24 вересня 2007 року за № 04078120109. У вересні 2010 року цим же реєструючим органом здійснена державна реєстрація ( запис № 0410044 00154 ) додаткового договору до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року, суть якого полягає у збільшенні терміну оренди земельної ділянки позивача ще на десять років.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, ке-руючись нормами статей 16, 203, 215, 216, 261, 638 ЦК України, враховуючи висновок судової технічної та почеркознавчої експертизи від 22 жовтня 2018 року № 3895/3896/18-21, згідно якого підпис у додатковій угоді до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, аналогічний висновок додаткової експертизи від 26 березня 2019 року № 473/474/19-21 дійшов висновку, що волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди землі однозначно не було, тому його ви-мога є обгрунтованою, указаний правочин підлягає визнанню недійсним. Поси-лання представника відповідача на необхідність обчислення строку перебігу по-зовної давності стосовно заявленої позовної вимоги з 2010 року, тобто з момен-ту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, завдяки якій позивач отримував збільшену орендну плату, суд, зазначивши узгодженість свого вис-новку з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, визнав необгрунтованими, супе-речними нормам статті 261 ЦК України.

З висновками суду першої інстанції у цій цивільній справі, викладеними у рішенні від 27 лютого 2020 року, колегія суддів апеляційного суду повністю по-годжується, оскільки вони є вірними, об'єктивними, справедливими, зроблени-ми з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що їх регулюють, не по-рушив вимог процесуального законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Одним із зов-нішніх проявів волевиявлення учасника правочину є факт засвідчення його під-писом.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України право- чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною в момент його вчинення вимог, встанов-лених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не передбачена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржник зводить власні аргу-менти своєї позиції до пропуску позивачем строку позовної давності на звер-нення в суд з даною вимогою, оскільки отримання ним з 2010 року ( рік дер-жавної реєстрації додаткової угоди ) збільшеної орендної плати свідчить про його обізнаність з наявністю оспорюваного правочину. Крім цього ним особис-то підписана додаткова угода до договору оренди землі.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що висновком проведеної судової технічної та почеркознавчої експертизи від 22 жовтня 2018 року № 3895/3896/18-21 однозначно констатований факт вчинення підпису у додатко-вій угоді до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року не ОСОБА_1 , а іншою особою. За клопотанням представника ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД ухва-лою суду першої інстанції від 10 грудня 2018 року у справі призначалася додат-кова судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручалося експертам іншої експертної установи: Вінницького відділення Київського науково-дослід-ного інституту судових експертиз. За результатами проведеної додаткової судо-во-технічної та почеркознавчої експертизи від 26 березня 2019 року у висновку № 473/474/19-21 знову констатовано, що підпис в оспорюваній додатковій угоді до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року, зареєстрованій 06 вересня 2010 року у Вінницькій філії Державного підприємства Центр державного зе-мельного кадастру за № НОМЕР_1 154, виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою ( особами ).

Суд першої інстанції беззаперечно дійшов вірного висновку, що спірна до-даткова угода нібито укладена за участі ОСОБА_1 оформлена без його волевиявлення, що є грунтовною підставою для визнання її недійсною.

Твердження позивача про поінформованість його про наявність додаткової угоди до договору оренди землі з продовження строку користування його зе-мельною ділянкою ще на десять років лише після звернення його влітку 2017 року до відповідача з повідомленням про намір самостійно обробляти свою зе-мельну ділянку та отримання копії оспорюваного правочину нічим реально не спростовується. Отримання ж орендної плати за користування землею не свід-чить про доведення до відома власника земельної ділянки наявності письмового правочину, який він не підписував, копія якого іншою стороною договірних стосунків йому під розписку не вручалася з моменту державної реєстрації оспо-рюваної додаткової угоди аж до звернення самого власника земельної ділянки з відповідною вимогою.

Згідно зі змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї нор-ми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у за-цікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У цій цивільній справі застосування строку по-зовної давності до вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі не підлягає.

Разом з тим апеляційний суд зауважує, що клопотання ОСОБА_1 , викладене ним у відзиві на апеляційну скаргу про необхідність закриття апеля-ційного провадження у справі через відсутність у скаржника повноважень на підписання скарги на рішення суду першої інстанції, є безпідставним та наду-маним. Відповідно до положень Статуту ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД ( т. 2, а. с. 86-109 ) це Товариство є юридичною особою. Статтею 16 Статуту визначені повноваження дирекції товариства, генерального директора, якими спростову-ється безпіставне клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі через неповноважність скаржника на звернення до суду від імені ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД .

Отже, як висновок, з доводами апеляційної скарги генерального директора ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД Смаля І. В. на рішення суду першої інстанції погоди-тися не можна, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Інших дово-дів, що спростовували б висновки суду першої інстанції, крім необхідності зас-тосування у цьому спорі строку позовної даності до вимог позивача, апеляційна скарга не містить.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Проте таке доведен-ня може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практи-кою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чи-ном зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлума-чити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргу-ментів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить під-став для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до не-правильного вирішення справи. Оскаржуване судове рішення є законним та об-ґрунтованим, тому апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляцій-ний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою відпо-відальністю ТАС АГРО ЗАХІД Смаля Ігоря Вікторовича залишити без задо-волення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складений 18 травня 2020 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді В. П. Рибчинський

Л. О. Голота