Ухвала

від 12.05.2020 по справі 450/3827/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/3827/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/348/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретарів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 березня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

з участю власника

арештованого майна ОСОБА_7 ,

представника адвоката ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою задоволено клопотання заступника начальника СВ Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019140270001655 від 30.10.2019 року, про арешт майна.

Накладено арешт на автомобіль марки «PEUGEOT», модель «Expert», номер кузова НОМЕР_1 , 2005 р.в., який зареєстрований за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , та реєстраційне свідоцтво на нього № НОМЕР_2 від 20.09.2019 року.

Місце зберігання автомобіля марки «PEUGEOT», модель «Expert», номер кузова НОМЕР_1 , визначено територію Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, що за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Шевченка, 1.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 березня 2020 року і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання заступника начальника СВ Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_7 покликається на те, що оскаржувана ухвала прийнята із недотриманням норм кримінального процесуального закону, а саме норм ст.ст.2,7,9 КПК України.

Як зазначає апелянт, в даному кримінальному провадженні об`єктом кримінального правопорушення за ознаками ч.4 ст.358 КК України є документ, який має ознаки підроблення, жодного документа з ознаками підроблення досудовим слідством не здобуто, як доказ такий в матеріалах кримінального провадження не значиться. У клопотанні не вказано правової підстави визнання вказаного автомобіля речовим доказом. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль був придбаний ним у законний спосіб і він є добросовісним його набувачем.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_7 та його адвоката на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що така підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України передбачені правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, які мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Приписом абз.2 ч.10 ст. 170 КПК України заборонено арешт майна, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою збереження речових доказів.

Частиною 11 вказаної статті передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для інших осіб.

Крім того, відповідно до вимогч. 4, п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, що суттєво позначаються на інтересахінших осіб. В ухвалі повинно бути зазначено заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею не додержані в повній мірі.

Згідно з матеріалами клопотанням, 30 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140270001655 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Зокрема, як зазначено у клопотанні, 30 жовтня 2019 року до СВ Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області надійшли матеріали за зверненням ОСОБА_11 про факт використання ОСОБА_7 завідомо підроблених документів для проведення перереєстрації і відчуження належного заявнику автомобіля марки «Пежо Експерт», 2005 року випуску, на іншу особу без його відома, як власника автомобіля.

В ході досудового розслідування допитано як свідка ОСОБА_11 , який серед іншого повідомив, що, на його думку, ОСОБА_7 , який був уповноважений потерпілим на підставі довіреності лише на користуватися транспортним засобом ОСОБА_11 , а саме автомобілем марки «PEUGEOT», «Expert», реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_1 , перереєстрував право власності на вказаний автомобіль без згоди власника ОСОБА_11 , оскільки такої він йому не надавав, а видана довіреність вчинення такого роду дій теж не допускала.

Відтак, на думку слідчого, є достатні підстави вважати, що у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у власності автомобіль марки «PEUGEOT», модель «Expert», номер кузова НОМЕР_1 , право власності на який останній набув на підставі правочинів та реєстраційних дій, вчинених за допомогою підроблених документів.

20 березня 2020 року заступником начальника СВ Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 на вул. Промислова, 18, в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області на виконання ухвали слідчого судді Пустомитівського районного суду від 17 березня 2020 року проведено огляд автомобіля марки «PEUGEOT», модель «Expert», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 . За результатами огляду 20 березня 2020 року вищеназваний автомобіль разом із реєстраційним свідоцтвом на нього № НОМЕР_2 від 20.09.2019 вилучені з місця події (проведення огляду), та постановою слідчого від 20 березня 2020 року визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Поряд з тим, як встановлено апеляційним судом, до матеріалів кримінального провадження долучена відповідь з регіонального сервісного центру МВС у Львівській області за вих. № 31/13-8953, згідно з якою автомобіль марки «PEUGEOT», модель «Expert», номер кузова НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та додано історію перереєстрації даного автомобіля згідно із базою даних «НАІС ДАІ» МВС України.

Окрім цього, предметом злочину, передбаченого ст. 358 КК України, за яким внесено відомості до ЄРДР, є посвідчення або інший офіційний документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи ? докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Згідно з матеріалами кримінального провадження з часу внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, а саме з 30 жовтня 2019 року, по даний час органом досудового розслідування не встановлено документа з ознаками підроблення, на підставі якого ОСОБА_7 заволодів автомобілем «PEUGEOT».

Зазначене свідчить, що на даний час вказаний транспортний засіб перебуває у власності ОСОБА_7 як добросовісного набувача. При цьому, матеріали провадження не містять відомостей, які б свідчили про існування обстави спроби знищення, псування, приховання вказаного автомобіля.

З огляду на те, що автомобіль «PEUGEOT», модель «Expert», номер кузова НОМЕР_1 , є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, з метою встановлення обставин, на які посилається ОСОБА_11 у своїй заяві, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на вказане майно.

Водночас, висновок слідчого судді про накладення арешту із забороною розпоряджатися та користуватися автомобілем, колегія суддів визнає необґрунтованим, тому в цій частині слід погодитись з доводами апелянта про те, що такі заборони порушують його право, як добросовісного набувача автомобіля, на конституційне право законного використання своєї власності (крім права на відчуження).

З цих мотивів ухвала слідчого судді в частині форм встановлених заборон й обмежень стосовно автомобіля не відповідає всім вимогам ст.ст. 170, 172, 173 КПК України.

Ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не наведено переконливих доводів того, що для належного збереження автомобіля його слід утримувати саме на майданчику органу поліції. За матеріалами провадження ОСОБА_7 на даний момент вважається добросовісним набувачем автомобіля, а отже для забезпечення його збереження як речового доказу у справі й для дотримання прав добросовісного набувача цілком виправданим буде його зберігання саме ОСОБА_7 із забороною його відчуження.

Такий висновок апеляційного суду не буде процесуальною перешкодою для забезпечення належного правового статусу автомобіля у цьому провадженні як речового доказу.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала слідчого судді в силу п.2 ч.3 ст.407 КПК України - скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід часткового задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на автомобіль у формі заборони його відчуження. Тому вказаний автомобіль підлягає поверненню ОСОБА_7 , який на цей час є його власником і добросовісним набувачем для його належного зберігання.

Керуючись ст.ст. 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволити частково.

Ухвалу слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 березня 2020 року, якою накладено арешт на автомобіль марки «PEUGEOT», модель «Expert» номер кузова НОМЕР_1 , 2005 р.в., скасувати.

Клопотання заступника начальника СВ Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019140270001655 від 30.10.2019 року, про арешт автомобіля марки «PEUGEOT», модель «Expert», номер кузова НОМЕР_1 , 2005 р.в., задоволити частково.

Накласти арешт на автомобіль марки «PEUGEOT», модель «Expert», номер кузова НОМЕР_1 , 2005 р.в., який зареєстрований за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , та реєстраційне свідоцтво на нього № НОМЕР_2 від 20.09.2019 року.

Автомобіль марки «PEUGEOT», модель «Expert», номер кузова НОМЕР_1 , та реєстраційне свідоцтво на нього № НОМЕР_2 від 20.09.2019 року передати ОСОБА_7 на відповідальне зберігання та користування.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4