Постанова

від 16.07.2007 по справі 6/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                        ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "16" липня 2007 р.                                                                   Справа № 6/133

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д., при секретарі Байталюку В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Форосна”

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2 503,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Берекета А.О., довіреність від 13.07.2007 № 01-192/916;

від відповідача – не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Форосна”, с. Форосна Новоселицького району, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2 503,16 грн.

Свою вимогу позивач обґрунтовує тим, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі –Закон № 875) із змінами та доповненнями, для підприємств (об'єднань), установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотки від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. В силу вимог  Закону № 875 відповідач зобов'язаний самостійно визначити норматив робочих місць для інвалідів, забезпечити створення та зайнятість на них інвалідів в порядку, визначеному цим Законом. За невиконання вимог ст. 19 Закону № 875 підприємства (об'єднання), установи, організації в силу ст. 20 цього ж Закону України сплачують штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а також пеню у розмірі 120 % облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів № 1700 за 2006 рік форми № 10-ПІ, середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів в 2006 році становила 0 чоловік(и), в той час коли встановлений норматив склав 1 чоловік(и). Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2007 на рахунок Фонду кошти у розмірі 2 464,71 грн. Дана сума підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті штрафних санкцій відповідно до поданого підприємством вказаного вище звіту форми 10-ПІ. Однак, на день звернення з даною позовною заявою  відповідачем кошти не перераховані.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника в судовому засіданні не забезпечив. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 року зі змінами і доповненнями (далі –Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно наданого звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік № 1700 форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2006 становила 17 чоловік, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів в 2006 році становила 0 чоловік(и), в той час коли встановлений норматив склав 1 чоловік(и).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною 8 статті 20 Закону передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, передбачено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб –підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2007 на рахунок Фонду кошти у розмірі 2 464,71 грн. Однак, на день звернення з даною позовною заявою  відповідачем кошти не перераховані.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. У зв'язку з цим з відповідача також належить стягнути 38,45 грн. пені.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 503,16 грн., яка станом на день винесення даної постанови першим погашена не була.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Форосна” (с. Форосна, Новоселицький район Чернівецької області, ідентифікаційний код 03801864) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г, ідентифікаційний код 23246436) шляхом перерахування коштів УДК в м. Чернівці на р/р 31214230700002, код 23246436, МФО 856135, банк отримувача: ГУДК в Чернівецькій області, призначення платежу: *; 101; ідентифікаційний код підприємства; за нестворені робочі місця інвалідів, адміністративно-господарські санкції в сумі 2 464,71 грн. та 38,45 грн. пені.

3.          Судові витрати не стягувати.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, згідно з цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо заява про апеляційне оскарження була подана, але апеляційна скарга у  строк, встановлений цим Кодексом, не була подана, постанова набирає сили після його закінчення.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                           А. Паскарь