Рішення

від 15.05.2020 по справі 752/19088/19

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 752/19088/19

Провадження №: 2/0343/141/20

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І. М.,

секретаря судового засідання- Оленяк С.І.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу №752/19088/19 в порядку загального позовного провадження за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд Україна в особі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Тех Сервіс Моторс" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

представник позивача, звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 20 523,79 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.10.2016 по вул АДРЕСА_1 сталася дорожньо- транспортна пригода з транспортними засобами марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та Lexus LS600, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Вина відповідача у вказаній вище ДТП підтверджується постановою Солом`янського районного суду м. Києва № 760/17781/16-п від 04.11.2016, якою притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Транспортний засіб марки Lexus LS600, н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП був застрахований у ПрАТ СК Колоннейд Україна відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту № САS0030849 від 06.01.2016.

Па підставі Звіту № 111-10-16 від 11.10.2016 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу марки Lexus LS600 та згідно зі страховим актом № 1500017215 від 18/10/2016, ПрАТ СК Колоннейд Україна , з метою відшкодування шкоди, завданої відповідачем, на виконання зобов`язань по договору страхування, сплатила страхове відшкодування у розмірі 41 530,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки Renault Kangoo державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПАТ НАСК Оранта за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0284483.

До страховика ПАТ НАСК Оранта було направлено заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в результаті чого останнім було перераховано компенсацію в розмірі 21 006,21 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Таким чином, відшкодуванню підлягає сума у розмірі 20 523,79 грн (41 530,00- 21 006,21).

Вважає, що право вимоги до винної особи перейшло позивачу через дію ст. 993 ЦК України, ст. 27 ЗУ Про страхування відповідно до яких, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ЦК України).

Вищенаведене слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.11.2019 дану справу передано до Долинського районного суду Івано-Франківської області.

17.12.2019 Долинським районним судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі зі стадії підготовчого судового засідання та надано відповідачу термін на подання відзиву.

28.12.2019 ОСОБА_1 скористався своїм правом на відзив, подавши його до суду, в якому позов не визнав з наступних підстав.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (наприклад у випадках, передбачених ст.37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, оскільки обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі виникнення деліктного зобов`язання страховик бере на себе виконання обов`язку страхувальника у межах суми страхового відшкодування, а страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може звернутися з позовом до страховика, у якого залодіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що відповідає загальній меті страхування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду №755/18006/15-ц від 04.07.2018 та постанову Верховного Суду від 06.11.2019 у справі за №753/12993/16-ц.

Відповідач не заперечує своєї вини, як винуватця ДТП, що призвело до зіткнення транспортних засобів та пошкодження останніх, однак зазначає, що розмір завданої в результаті ДТП шкоди, не перевищує ліміт відповідальності страховика ПАТ НАСК Оранта , в якій була застрахована його цивільно-правова відповідальність як водія транспортного засобу марки Renault Kangooза полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0284483, укладеного 13 вересня 2016 року.

Відповідно до цього полісу обов`язкового страхування, ліміт відповідальності за майнову шкоду становить 100 000 (сто тисяч) гривень, а розмір спричиненої шкоди становить 41 530 гривень.

Окрім викладеного, відсутні підстави вважати, що у страховика ПАТ НАСК Оранта не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, що створило б умови для відшкодування ним шкоди як особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином заявлений до нього позов вважає безпідставним, у його задоволенні просить повністю відмовити.

14.01.2020 представник позивача надіслав відповідь на відзив, в якому вимоги, викладені у ньому, не визнав, покликаючись на ст.ст. 993 та 1194 ЦК України. Оскільки згідно постанови Солом"янського районного суду м. Києва відповідач визнаний винуватим за ст. 124 КУпАП, його страховик ПАТ "НАСК "Оранта" перерахував компенсацію в розмірі 21006,21 грн- суму відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (ст 29 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), відшкодування різниці слід покласти на ОСОБА_1 . Верховний Суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду в постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018 підтримав з цього приводу правовий висновок, викладений у постанові ВСУ від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, в якому зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.

03.02.2020 відповідно до ухвали Долинського районного суду Івано- Франківської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судові засідання не з"являвся, однак подав заяви про розгляд справи у його відсутності, підтримавши позовні вимоги.

Відповідач у підготовчому та судовому засіданнях позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити,оскільки був застрахований на суму яка перевищує суму завданих збитків. Неодноразово подавав заяви про відкладення розгляду справи. 14.05.2020 звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності за наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи та в суді встановлено, що 07.10.2016 по вул. Солом`янська, 15-А в м. Києві сталася дорожньо- транспортна пригода між транспортними засобами марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та Lexus LS600, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до їх пошкодження.

Винуватою особою у вказаній вище ДТП згідно з постановою Солом`янського районного суду м. Києва № 760/17781/16-п від 04.11.2016 визнано ОСОБА_1 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.25) .

Транспортний засіб марки Lexus LS600, н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП був застрахований у ПрАТ СК Колоннейд Україна відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту № САS0030849 від 06.01.2016 (а.с. 22).

Цивільно-правова відповідальність винуватого у ДТП водія автомобіля Renault Kangoo була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0284483 в ПАТ НАСК Оранта , ліміт відповідальності за яким за спричинену шкоду майну визначена в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн (а.с. 94).

Відповідно до звіту Звіту № 111-10-16 від 11.10.2016 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу марки Lexus LS600 (а.с. 34-39) розмір матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, заподіяного ушкодженням транспортного засобу марки Lexus LS600, становить 21006,21 грн., вартість відновлювального ремонту, який потрібний для усунення механічних ушкоджень даного автомобіля становить 41 115,72 грн. Викладене відображено і у висновку про вартість (а.с. 35). Згідно з рахунком фактурою №103 від 17.10.2016 вартість ремотну пошкодженого автомобіля Lexus LS600 становить 41 530, 00 грн. (а.с. 62).

Па підставі вказаного Звіту та згідно зі страховим актом № 1500017215 від 18.10.2016 (а.с. 33), ПрАТ СК Колоннейд Україна , з метою відшкодування шкоди, завданої відповідачем, на виконання зобов`язань по договору страхування, сплатила страхове відшкодування у розмірі 41 530,00 грн. (а.с.63).

31 серпня 2017 року на виконання умов договору страхування ПАТ "НАСК " Оранта" на підставі страхового акта №ОЦВ-Р-16-8324/1 від 29.08.2017 та розрахунку страхового відшкодування від 29.08.2017 платіжним дорученням № 42985 перерахувало на зазначений страхувальником рахунок страхове відшкодування у розмірі 21006,21 грн як регресну вимогу №R/L21791 від 26.07.2017 (а.с. 134, 135).

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в розмірі 20523,79 грн.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України Про страхування ).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України Про страхування ).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України Про страхування . До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Отже, ПАТ НАСК Оранта , уклавши з відповідачем договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником іншій особі внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до частин 16, 17 статті 9 Закону України Про страхування страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України Про страхування ).

Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України Про страхування .

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Під час застосування наведених норм права суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, на яку покликається у відзиві відповідач.

Відповідно до пунктів 68-70 цієї постанови, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України Про страхування , з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону , цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_1 , в порядку суброгації.

Відповідно до статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами статті 1194 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, настає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди і лише в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, до ПАТ "НАСК" Оранта" як страховика ОСОБА_3 , з вини якого сталася ДТП, перейшов обов`язок відшкодувати шкоду, завдану з вини останнього в межах ліміту відповідальності , яка, в даному випадку, не перевищила 100 000 грн. При цьому, згідно умов договору обов"язкового страхування, укладеного між відповідачем та страховиком, не передбачені випадки, в яких у страховика виникають обов"язки відшкодовувати тільки різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без врахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.

Окрім викладеного, Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц дійшла до переконання, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки позивач набув право вимоги не до ОСОБА_1 , а до ПАТ "НАСК"Оранта" в межах його відповідальності як страховика.

У відповіді на відзив, позивач покликається на висновки, зроблені Верховним Судом у постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018, проте суд вважає за необхідне вказати, що при розгляді справи № 755/10947/17 в постанові від 19.01.2019 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог судові витрати з відповідача не підлагають стягненню.

На підставі викладеного, ст.ст. 993,1166, 1194 Цивільного кодексу України,ст.ст.29,38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.ст. 9,27 Закону України "Про страхування" , керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 141, 265, ст. 268 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд Україна в особі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Тех Сервіс Моторс" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення карантину та повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Долинського районного суду І. М. Андрусів