Постанова

від 30.07.2020 по справі 752/19088/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/19088/19

Провадження № 22-ц/4808/819/20

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.

секретаря Маслей А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд Україна до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд Україна на рішення Долинського районного суду, ухвалене у складі судді Андрусіва І.М. 15 травня 2020 року в м. Долина,

в с т а н о в и в:

16.09.2019 року ПАТ СК Колоннейд Україна звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 07.10.2016 року на вул. Солом`янській, 15А в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та Lexus LS600, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вина відповідача у вказаній ДТП підтверджується постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2016 року у справі №760/17781/16-п, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення.

Транспортний засіб марки Lexus LS600, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП був застрахований у ПрАТ СК Колоннейд Україна відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту №САS0030849 від 06.01.2016 року. На підставі звіту №111-10-16 від 11.10.2016 року про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу марки Lexus LS600, та згідно страхового акту № НОМЕР_3 від 18.10.2016 року, ПрАТ СК Колоннейд Україна , з метою відшкодування шкоди, завданої відповідачем, на виконання зобов`язань по договору страхування, сплатило страхове відшкодування в розмірі 41 530 грн.

Цивільна відповідальність водія транспортного засобу марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ НАСК Оранта згідно полісу № НОМЕР_4 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.09.2016 року. До страховика ПАТ НАСК Оранта було направлено заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в результаті чого останнім було перераховано компенсацію в розмірі 21 006,21 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає 20 523,79 грн.

Посилаючись на наведене та положення статей 993, 1194 ЦК України, статтю 27 Закону України Про страхування , позивач просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 20 523,79 грн. та судові витрати в розмірі 1 921 грн.

Рішенням Долинського районного суду від 15 травня 2020 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд Україна до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що до ПАТ НАСК Оранта , як страховика ОСОБА_1 , з вини якого сталася ДТП, перейшов обов`язок відшкодувати шкоду, завдану з вини останнього в межах ліміту відповідальності, яка, в даному випадку, не перевищила 100 000 грн. При цьому, згідно умов договору обов`язкового страхування, укладеного між відповідачем та страховиком, не передбачені випадки, в яких у страховика виникають обов`язки відшкодовувати тільки різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні. Таким чином, позивач набув право вимоги не до ОСОБА_1 , а до ПАТ НАСК Оранта в межах його відповідальності як страховика.

Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ СК Колоннейд Україна подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неналежно з`ясовано правовідносини, які склалися між сторонами, не досліджено умови виникнення цивільно-правової відповідальності, неправильно витлумачено постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц та безпідставно не враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі №686/17155/15-ц. В зазначеній постанові Верховний Суд підтримав правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі №6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець. Враховуючи наведене, у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності), а такий обов`язок покладається на відповідача, як винуватця ДТП.

З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник апелянта в засідання апеляційного суду не з`явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву про неможливість прибуття в судове засідання.

З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.10.2016 року о 08 год. 20 хв. на вул. Солом`янській, 15А в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та Lexus LS600, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 13.1 ПДР (а.с. 23-24).

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2016 року у справі №760/17781/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення (а.с. 25).

Транспортний засіб марки Lexus LS600, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП був застрахований у ПрАТ СК Колоннейд Україна відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту №САS0030849 від 06.01.2016 року (а.с. 14-22).

Цивільна відповідальність винуватого у ДТП водія транспортного засобу марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно полісу № НОМЕР_4 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.09.2016 року була застрахована в ПАТ НАСК Оранта (а.с. 94).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу №111-10-16 від 11.10.2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Lexus LS600, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 41 115,72 грн., вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 21 006,21 грн. (а.с. 34-57).

Згідно рахунку фактури №103 від 17.10.2016 року, складеного СПД ОСОБА_3 , вартість ремонту автомобіля Lexus LS600, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 41 530 грн. (а.с. 62).

18.10.2016 року позивачем складено страховий акт №1500017215, згідно якого сума страхового відшкодування за ремонт автомобіля складає 41 530 грн. (а.с. 33).

На підставі вищевказаних рахунку фактури та страхового акту ПрАТ СК Колоннейд Україна 20.10.2016 року сплатило СПД ОСОБА_3 41 530 грн. страхового відшкодування за ремонт автомобіля Lexus LS600, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 63).

Виплата страхового відшкодування в такому розмірі на користь відшкодування збитків, завданих в результаті настання страхового випадку, відповідає умовами договору добровільного страхування автотранспорту №САS0030849 від 06.01.2016 року, згідно з пунктом 8.2 якого базис розрахунку страхового відшкодування вказаний у Додатку 1 для кожного автомобіля. В пункті 126 Додатку 1 до договору вказано, що страховою сумою для автомобіля Lexus LS600, державний номер НОМЕР_2 , є 700 000 грн., базис розрахунку страхового відшкодування: відновлювальний ремонт (а.с. 14-22).

ПАТ НАСК Оранта , як страховик заподіювача шкоди, відповідно до платіжного доручення №42985 від 31.08.2017 року перерахувало позивачу ПрАТ СК Колоннейд Україна суму страхового відшкодування в розмірі 21 006,21 грн. з урахуванням зносу пошкодженого транспортного засобу (а.с. 134, 135).

Отже, різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням становить 20 523,79 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження №14-176цс18 (пункти 68-70), відповідно до якого стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України Про страхування , з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Таким чином відносини між сторонами у справі регулюються статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування .

Позивач, який є страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи, як до страховика потерпілої особи, перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком ПАТ НАСК Оранта регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Згідно з частиною 1 зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Таким чином страховик відповідача виконав свої зобов`язання, відшкодувавши витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні в межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України Про страхування можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03 вересня 2018 року у справі №464/1937/16-ц, провадження №61-4756св18.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що позивач набув право вимоги не до ОСОБА_1 , а до ПАТ НАСК Оранта в межах його відповідальності як страховика.

Встановивши, що вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля Lexus LS600, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача, як із винної особи, підлягає стягненню на користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням в розмірі 20 523,79 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 921 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 2 881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 4 802,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд Україна задовольнити.

Рішення Долинського районного суду від 15 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд Україна до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Колоннейд Україна , місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Іллінська, 8, р/р НОМЕР_6 в ПАТ Сітібанк в м. Києві, МФО 300584, код ЄДРПОУ 25395057, суму відшкодування завданих збитків в розмірі 20 523,79 грн. (двадцять тисяч п`ятсот двадцять три гривні 79 копійок) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 802,50 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 50 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Р.Й. Матківський

І.О. Максюта