Рішення

від 19.05.2020 по справі 340/989/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/989/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладене у змісті листа від 25.09.2019 №31-11-0.332-9063/2-19 про відмову в погодженні опису меж земельної ділянки;

- визнати протиправною дію Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо направлення листа від 25.09.2019 №31-11-0.332-9063/2-19 про відмову в погодженні опису меж земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нею отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності, розташованої на території Бережинської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що вона звернулася до проектної організації ТОВ Інститут дослідження проблем оточуючого середовища України для розроблення проекту землеустрою, який розробив вказаний проект та звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з клопотанням погодити опис меж земельної ділянки. 25.09.2019 відповідачем на адресу товариства надіслано лист про відмову в погодженні опису меж земельної ділянки, оскільки не відповідає фактичним обставинам. Позивач вважає, що таке рішення та дії відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки на думку позивача вказаний лист є передчасним та таким, що порушує норми права, так як погодження меж земельної ділянки відбувається після погодження та подальшого затвердження проекту землеустрою.

Згідно наданого до суду відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, оскільки позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими. Вказує, що за загальним правилом складання і підписання акту погодження меж є обов`язковим при виготовленні проекту землеустрою згідно ст.198 Земельного кодексу України. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який у свою чергу є складовою технічної документації. Вказує, що відповідно до відомостей, наявних в Державному земельному кадастрі, земельна ділянка щодо якої розробляється проект землеустрою, фактично межує від точки 1 до точки 15 із землями державної власності сільськогосподарського призначення, а від точки 15 до точки 1 із земельною ділянкою з кадастровим номером 3522580900:02:000:8102, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, іншого призначення, що перебувають в користуванні ТОВ Свентовіт . До того ж, зазначає, що відповідно до наявної в ДЗК актуальної інформації, до складу земельної ділянки, що розглядається, входять землі водного фонду для яких установлено особливий правовий режим їх використання. Крім того, на думку відповідача, позовна вимога про визнання протиправною дію Головного управління щодо направлення листа від 25.09.2019 є безпідставною, оскільки дія про направлення/не направлення листа жодним чином не впливає на виникнення юридичних наслідків щодо завдання шкоди правам позивача (а.с.53-59).

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій вказує, що запроектована земельна ділянка межує із землями державної власності сільськогосподарського призначення із усіх сторін, як і визначено проектом землеустрою, тобто опис меж земельної ділянки визначений проектом відповідає фактичному. До того ж, зазначає, що запроектована земельна ділянка відводиться за рахунок раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3522580900:02:000:2159, яка згідно відомостей Державного земельного кадастру була сформована на підставі проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою 10.10.2013. Крім того, вказує, що під час виконання геодезичних робіт встановлено, що земельна ділянка за складом угідь є пасовища, землі водного фонду у складі земельної ділянки відсутні, а тому на думку позивача вимоги статей 58, 59, 61 Земельного кодексу України не порушено (а.с.71-73).

Ухвалою судді від 30.03.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.47-48).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.08.2018 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.12).

Наказом від 05.09.2019 №11-4851/14-19-СГ відповідачем надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності, розташованої на території Бережинської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.13).

За замовленням позивача ТОВ Інститут дослідження проблем оточуючого середовища України виготовлено проект землеустрою.

На адресу відповідача 23.09.2019 надійшло клопотання директора ТОВ Інститут дослідження проблем оточуючого середовища України щодо погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.60).

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 25.09.2019 №32-11-0.332-9063/2-19 не задовольнив вказану заяву та не погодив межі земельної ділянки. Підставою відмови вказано, що за результатами перевірки поданих матеріалів встановлено, що враховуючи відомості Державного земельного кадастру, опис меж земельної ділянки не відповідає фактичному, а саме: від точки 1 до точки 15 межує із землями державної власності сільськогосподарського призначення, а від точки 15 до точки 1 - земельна ділянка з кадастровим номером 3522580900:02:000:8102 - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають у користуванні ТОВ Свентовіт . Крім того, до складу запроектованої земельної ділянки входять землі водного фонду, що не відображено в розробленому проекті землеустрою та порушує вимоги статей 58, 59, 61 Земельного кодексу України (а.с.6).

Не погодившись з такими діями та відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Відповідно до ч.ч.8, 9 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.186 Земельного кодексу України).

Приписами частин 1, 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок - один із видів документації із землеустрою (п.ґ ч.2 ст.25 Закону України "Про землеустрій").

Згідно частини 3 вказаної статті види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Приписами ст.50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

За змістом статті 198 Земельного кодексу України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з положеннями статті 55 Закону України Про землеустрій установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру від 13.05.2020 №НВ-3511241012020, земельна ділянка з кадастровим номером 3522580900:02:000:2159, площею 4,9574 га, яка розташована на території Бережинської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, та в межах якої позивачу відводиться земельна ділянка, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.13, інформація про зареєстроване право відсутня (а.с.85-87).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 13.05.2020 №НВ-3511241022020 земельна ділянка з кадастровим номером 3522580900:02:000:8102, площею 7,0999 га, яка розташована АДРЕСА_1 , відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - для розміщення виробничої бази, та перебуває в оренді ТОВ Свєнтовіт (а.с.88-90).

Водночас, відповідно до інформації щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3522580900:02:000, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіального органу, орієнтовна площа 1,9999 га, дані згідно форми 6-зем - 002 02 пасовища 006 01 природні водотоки, земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, водоохоронних зон, обмеження, обтяження встановлені на земельну ділянку - 011 водоохоронна зона (а.с.62, 65, 95-105).

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 20 березня 2019 року справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 Земельного кодексу України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Суд погоджується з доводами відповідача, що лист №32-11-0.332-9063/2-19 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто не є актом індивідуальної дії, та не породжує та не припиняє будь-які права та обов`язки позивача.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною дію Головного управління щодо направлення листа від 25.09.2019, суд зазначає, що вказана дія про направлення чи не направлення листа, жодним чином не впливає на виникнення юридичних наслідків щодо порушення прав та інтересів позивача чи завдання шкоди правам позивача.

Надавши оцінку фактичним обставинам справи, враховуючи те, що судом встановлено відсутність порушення відповідачем вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання відмови та дій протиправними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ( 25030, м.Кропивницький, вул.Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправними дій та рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина