Рішення

від 15.05.2020 по справі 420/1388/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1388/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

19.02.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати: рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43791/41445773/2 від 17.12.19 р. на суму 72560,00 (в т.ч. ПДВ 12093,33); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43840/41445773/2 від 17.12.19 р. на суму 26500,02 (в т.ч. ПДВ 4416,67); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43866/41445773/2 від 17.12.19 на суму 32780,00 (в т.ч. ПДВ 5463,33); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43874/41445773/2 від 17.12.19 на суму 4500,00 (в т.ч. ПДВ 750,00); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43881/41445773/2 від 17.12.19 на суму 4500,00 (в т.ч. ПДВ 750,00); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43904/41445773/2 від 17.12.19 на суму 4500,00 (в т.ч. ПДВ 750,00); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43905/41445773/2 від 17.12.19 на суму 4500,00 (в т.ч. ПДВ 750,00); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43927/41445773/2 від 17.12.19 на суму 72560,00 (в т.ч. ПДВ 12093,33); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43933/41445773/2 від 17.12.19 на суму 4500,00 (в т.ч. ПДВ 750,00); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43935/41445773/2 від 17.12.19 на суму 4500,00 (в т.ч. ПДВ 750,00); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43970/41445773/2 від 17.12.19 на суму 50820,00 (в т.ч. ПДВ 8470,00); рішення Головного управління ДФС України в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №43978/41445773/2 від 17.12.19 на суму 4500,00 (в т.ч. ПДВ 750,00);

2) зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкової накладної №10 від 11.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №4 від 05.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №6 від 13.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №11 від 08.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №9 від 14.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №2 від 04.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №1 від 01.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №3 від 04.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №12 від 07.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №13 від 06.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №5 від 06.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №8 від 14.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс".

3) зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити перерахунок реєстраційного ліміту із показника ? Перевищ, за незареєстрованими податковими накладними/розрахунками коригування й отримати можливість скористатися нормою пп.200-1.9 ПКУ, що дало б змогу ТОВ "Амбра-транс" "вирівняти" свій реєстраційний ліміт для виписки податкових накладних.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

10.03.2020 року (вх. №10716/20) від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду разом із уточненим позовом товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС України в Одеській області №43791/41445773/2 від 17.12.19 р., №43840/41445773/2 від 17.12.19 р., №43866/41445773/2 від 17.12.19, №43874/41445773/2 від 17.12.19, №43881/41445773/2 від 17.12.19, №43904/41445773/2 від 17.12.19, №43905/41445773/2 від 17.12.19, №43927/41445773/2 від 17.12.19, №43933/41445773/2 від 17.12.19, №43935/41445773/2 від 17.12.19, №43970/41445773/2 від 17.12.19, №43978/41445773/2 від 17.12.1;

2) зобов`язати Державну податкову службу України здійснити дії по реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкової накладної №10 від 11.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №4 від 05.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №6 від 13.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №11 від 08.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №9 від 14.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №2 від 04.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №1 від 01.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №3 від 04.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №12 від 07.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №13 від 06.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №5 від 06.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс"; податкової накладної №8 від 14.11.2019 р., поданої ТОВ "Амбра-Транс".

3) зобов`язати Державну податкову службу України здійснити перерахунок реєстраційного ліміту із показника ? Перевищ, за незареєстрованими податковими накладними/розрахунками коригування й отримати можливість скористатися нормою пп.200-1.9 ПКУ, що дало б змогу ТОВ "Амбра-транс" "вирівняти" свій реєстраційний ліміт для виписки податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає, що на виконання умов договору, укладеного з приватним підприємством "РОЗАН БРОКСЕРВІС" на підставі заявок останнього, позивачем надано посередницькі послуги та залучено транспорт інших перевізників з якими у позивача укладені відповідні договори для здійснення перевезення вантажу, виставлені рахунки та акти наданих послуг та за першою подією складені податкові накладні №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року №6 від 13.11.2019 року №8 від 14.11.2019 року та №9 від 14.11.2019 року. Безпосереднє перевезення вантажу здійснювалось перевізниками ТОВ "ДВІМ ЛОГІСТІК, ТОВ "ДАП ТРАНС". Позивач також вказує, що на виконання умов договору, укладеного з приватним підприємством "ТОМІРА ТОРГ" на підставі заявок останнього, позивачем надано посередницькі послуги та залучено транспорт інших перевізників з якими у позивача укладені відповідні договори для здійснення перевезення вантажу, виставлені рахунки та акти наданих послуг та за першою подією складені податкові накладні №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року та №10 від 11.11.2019 року.

Як вказує позивач, відповідно вимог Податкового кодексу України позивачем правил першої події сформовані та подані на реєстрацію вищевказані податкові накладні, згідно з отриманих квитанцій № 1 їх прийнято, однак у них вказано, що відповідно до п. 201.16 ст.201 ПК України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

У позові вказано, що позивачем були подані повідомлення щодо подачі додатках документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, однак, за результатами розгляду поданих документів податковим органом прийнято спірні рішення. ТОВ "АМБРА ТРАНС" зазначає, що на вказані рішення ним були подані скарги, однак, вони залишені без задоволення, а рішення контролюючого органу без змін.

Позивач зазначає, що пункт 2 Критеріїв ризиковості платника податку, на який міститься посилання у квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, визначає критерії ризиковості здійснення операцій та не стосується Критеріїв ризиковості платника податків. Тобто, податковим органом у квитанції зазначено посилання на відповідність податкової накладної Критеріям ризиковості платника податку, проте підпункт та пункт листа, ніяким чином не стосується Критеріїв ризиковості платників податків. Таким чином, як стверджує позивач, в порушення п.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, податковий орган не визначив чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого зупинено реєстрацію податкової накладної.

Ухвалою від 16.03.2020 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження в адміністративній справі.

Вказаною ухвалою судом встановлено сторонами строки для подання заяв по суті справи та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.

07.04.2020 року (вх. №ЕП/4775/20) та 09.04.2020 року (вх. №15136/20) від представника Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.49-73).

У відзиві представник відповідачів зазначає, що Головне управління ДПС в Одеській області та Державна податкова служба України не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

Посилаючись на фактичні обставини справи та на положення п.12, Постанови 126, п.12, п.14, п.19, п.20 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПО, затвердженого Постановою 117, у відзиві вказано, що з огляду на ненадання разом із повідомленням усіх необхідних документів, ГУ ДПС в Одеській області прийняло рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, а ДПС України про залишенні скарг без задоволення, а рішень комісії регіонального рівня - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, представник відповідачів просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС".

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБРА ТРАНС" (ідентифікаційний код юридичної особи 41445773) зареєстровано як юридична особа 07.07.2017 року та з 07.07.2017 року взято на податковий облік.

01.08.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "АМБРА ТРАНС" (ідентифікаційний код юридичної особи 41445773) зареєстровано платником податку на додану вартість (т.2 а.с.227).

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "АМБРА ТРАНС" 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний)

Як зазначено у позовній заяві з метою здійснення основного виду діяльності та отримання прибутку позивачем укладені наступні договори про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом:

- договір №25/09 від 25.09.2017 року, укладений з приватним підприємством "РОЗАН БРОКСЕРВІС";

- договір №01/11/19 від 01.11.2017 року, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "ТАМІРА ТОРГ".

На підтвердження вказаних обставин до суду позивачем надано:

- договір №01/11/19 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.11.2019 року, який укладено між ТОВ "ТАМІРА ТОРГ" (замовник) та ТОВ "АМБРА ТРАНС" (т.2 а.с.218-221) згідно якого в порядку та на умовах цього договору перевізника зобов`язується приймати ввірений йому замовником вантаж та здійснювати його перевезення в установлений строк до пунктів призначення, встановлених відповідно до цього Договору, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажів встановлену цим договором ціну;;

- договір №25/09 про організацію перевезення автомобільним транспортом від 25.09.2017 року, який укладено між ПП "РОЗАН БРОКСЕРВІС" (замовник) та ТОВ "АМБРА ТРАНС" (т.2 а.с.211-213) відповідно до умов якого виконавець зобов`язується організувати перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, узгоджених сторонами.

Також, позивач зазначає, що на підставі договорів оренди №452 від 07.03.2018 року, №453 від 07.03.2018 ороку, №684 від 04.04.2018 року у користуванні у позивача знаходяться 3 вантажні автомобілі, та у штаті числяться 3 водія вантажних сідлових тягачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . З метою забезпечення належного виконання за договорами, у випадках виникнення браку вільного автотранспорту для перевезення вантажів (на підставі коду діяльності 52.29), та залучає на надання послуг з перевізників вантажів інших перевізників.

На підтвердження вказаних обставин до суду позивачем надано копії відповідних договорів оренди (т.2 а.с.201-207).

Також, позивачем зазначено, що станом на сьогоднішній день, позивач має двох постійних партнерів перевізників, яких залучає до надання послуг на підставі договорів про надання послуг, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю "ДВІМ ЛОГІСТІК" (код ЄДРПОУ 40179111) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДАП ТРАНС" (код ЄДРПОУ 42004712).

На підтвердження вказаної обставини позивачем надано до суду копію договору на перевезення вантажу №02/05-19 від 02.05.2019 року, укладеного між позивачем як замовником з товариством з обмеженою відповідальністю "ДВІМ ЛОГІСТІК" (перевізник) (т.2 а.с.208-210) та копію договору на перевезення вантажу №ДТ-7 від 01.11.2019 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "ДАП ТРАНС" (перевізник) (т.2 а.с.215-217).

Умови вказаних договір за своїм змістом є ідентичними.

Відповідно до п.1.1 вказаних договорів в порядку на умовах, визначених у них перевізник бере на себе зобов`язання доставити довірений йому замовником вантаж з пункту навантаження (відправлення) до пункту призначення і видати вантаж уповноваженому представнику Замовника (Вантажоодержувачу), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити вартість перевезення вантажу.

Згідно з п.1.2 вказаних договорів найменування, кількість, оголошена вартість вантажу, пункт навантаження (відправлення) та пункт призначення, час відправлення. Строк доставки вантажу, необхідна кількість транспортних засобів для здійснення перевезення погоджуються сторонами в додатковій угоді до договору та/або заявці, яка подається замовником у письмовій формі (в т.ч. направленій факсом, електронною поштою) за два календарні дні до початку перевезень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, укладеного з приватним підприємством "РОЗАН БРОКСЕРВІС" на підставі заявок останнього, позивачем надано посередницькі послуги та залучено транспорт інших перевізників з якими у позивача укладені відповідні договори для здійснення перевезення вантажу, виставлені рахунки, акти наданих послуг та за першою подією складені податкові накладні:

- №2 від 04.11.2019 року на загальну суму 32780,00 грн., в тому числі ПДВ - 5463,33 грн. (т.1 а.с.247-250);

- №5 від 06.11.2019 року на загальну суму 72560,00 грн., в тому числі ПДВ - 12093,33 грн. (т.3 а.с.38-039);

- №6 від 13.11.2019 року на загальну суму 725600,00 грн., в тому числі ПДВ - 12093,33 грн. (т.1 а.с.118-119);

- №8 від 14.11.2019 року на загальну суму 50820,00 грн., в тому числі ПДВ - 8470,00 грн. (т.2 а.с.244-245);

- №9 від 14.11.2019 року на загальну суму 26500,02 грн., в тому числі ПДВ - 4416,67 грн. (т.1 а.с.202-203).

Як стверджує позивач, безпосереднє перевезення вантажу здійснювалось перевізниками ТОВ "ДВІМ ЛОГІСТІК, ТОВ "ДАП ТРАНС".

Також, судом встановлено, що на виконання умов договору, укладеного з приватним підприємством "ТОМІРА ТОРГ" на підставі заявок останнього, позивачем надано посередницькі послуги та залучено транспорт інших перевізників з якими у позивача укладені відповідні договори для здійснення перевезення вантажу, виставлені рахунки, акти наданих послуг та за першою подією складені податкові накладні:

- №1 від 01.11.2019 року на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі ПДВ - 750,00 грн. (т.2 а.с.40);

- №3 від 04.11.2019 року на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі ПДВ - 750,00 грн. (т.2 а.с.85-86);

- №4 від 05.11.2019 року на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі ПДВ - 750,00 грн. (т.1 а.с.69-70);

- №13 від 06.11.2019 року на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі ПДВ - 750,00 грн. (т.2 а.с.165-166);

- №12 від 07.11.2019 року на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі ПДВ - 750,00 грн. (т.2 а.с.130-131);

- №11 від 08.11.2019 року на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі ПДВ - 750,00 грн. (т.1 а.с.164-165);

- №10 від 11.11.2019 року на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі ПДВ - 750,00 грн. (т.1 а.с.27-28).

Вищевказані податкові накладні року направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, згідно квитанцій № 1 від 25.11.2019 року (т.2 а.с.40-зворотній бік) від 26.11.2019 року (т.1 а.с.29,69, 166, т.2 а.с.87, 132, 167) від 27.11.2019 року (т.1 а.с.120, 204, 247-зворотній бік, т.2 а.с.246, т.3 а.с.40) реєстрація вищезазначених податкових накладних була зупинена, та у них вказано, що ПН/РК відповідають вимогам пп.1.6. п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку з чим, платнику податків запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. Також, у квитанції запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної і розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач скористався своїм правом, та 07 червня 2018 року і 08 червня 2018 року за допомогою програми електронного цифрового документообігу "M.Е. Doc" на адресу контролюючого органу ним були направлені повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (т.1 а.с.32, 74, 125, 167,205, 249, т.2 а.с.43, 89, 149, 171, 249, т.3 а.с.50) та копії документів щодо вищевказаних податкових накладних разом із відповідними документами.

Судом встановлено, що Комісією ГУ ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за розглядом наданих повідомлень та документів, прийнято рішення:

- №1344011/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 11.11.2019 року (т.1 а.с.48-49);

- №1344010/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 05.11.2019 року (т.1 а.с.95-96);

- №1344018/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 13.11.2019 року (т.1 а.с.95-96);

- №1344012/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №11 від 08.11.2019 року (т.1 а.с.178-179);

- №1344020/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №9 від 14.11.2019 року (т.1 а.с.178-179);

- №1344016/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 04.11.2019 року (т.2 а.с.13-14);

- №1344008/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 01.11.2019 року (т.2 а.с.64-65);

- №1344009/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 04.11.2019 року (т.2 а.с.107-108);

- №1344013/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №12 від 07.11.2019 року (т.2 а.с.161-162);

- №1344014/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №13 від 06.11.2019 року (т.2 а.с.182-183);

- №1344019/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 14.11.2019 року (т.3 а.с.14-15);

- №1344017/41445773 від 03.12.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 06.11.2019 року (т.3 а.с.66-67).

Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у вказаному рішенні зазначено "ненадання платником податків" копій документів:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

У вказаних рішеннях зазначено, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних можуть бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачем оскаржено їх в порядку адміністративного оскарження шляхом подачі відповідних скарг (т.1 а.с.50, 97, 141, 180,222, т.2 а.с.15, 66,109, 133, 184, т.3 а.с.16, 68).

Так, у вказаних скаргах позивачем зазначено, що ТОВ "АМБРА ТРАНС" не погоджується з рішеннями комісії, оскільки ним було надано вичерпну інформацію щодо здійснення операцій за податковими накладними №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року.

У скаргах зазначено, що у користування в позивача знаходиться 3 вантажні автомобілі та що у випадку, коли є брак вільного авто для перевезення вантажу ТОВ "АМБРА ТРАНС" виступає як посередник в організації перевезень на підставі коду діяльності 52.29 та залучає послуги інших перевізників.

Також, у скаргах вказано, що на теперішній час позивачем укладено 4 договори з іншими перевізниками.

Судом встановлено, що за наслідком розгляду скарг товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення:

- №43978/41445773/2 від 17.12.19 р., яким рішення №1344011/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 11.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с.65);

- №43791/41445773/2 від 17.12.19 р., яким рішення №1344011/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 13.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с.159);

- №43935/41445773/2 від 17.12.19, яким рішення 1344010/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 05.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с.112);

- №43933/41445773/2 від 17.12.19 р.,яким рішення №1344012/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №11 від 08.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с.195);

- №43840/41445773/2 від 17.12.19 р.,яким рішення №1344020/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 14.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с.241);

- №43866/41445773/2 від 17.12.19 р.,яким рішення №1344016/41445773від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 04.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.2 а.с.35);

- №43874/41445773/2 від 17.12.19, яким рішення №1344008/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 01.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.2 а.с.81);

- №43881/41445773/2 від 17.12.19, яким рішення №1344009/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 04.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.2 а.с.124);

- №43904/41445773/2 від 17.12.19, яким рішення №1344013/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 07.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.2 а.с.148);

- №43905/41445773/2 від 17.12.19, яким рішення №1344014/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 06.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.2 а.с.200);

- №43927/41445773/2 від 17.12.19, яким рішення №1344017/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 06.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.3 а.с.89);

- №43970/41445773/2 від 17.12.19, яким рішення №1344019/41445773 від 03.12.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 14.11.2019 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.3 а.с.35).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.12.2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII, внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкові накладні №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року та надіслано їх до ЄРПН.

Проте, реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена контролюючим органом з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків, а в подальшому - у їх реєстрації відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Згідно п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент формування податкової накладної) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку №1246, податкова накладна, це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", яка набрала чинності 22.03.2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №117, чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з п.6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Суд зазначає, що вимоги п.п. 6 та 7 Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Пунктом 10 Порядку №117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Суд зазначає, що на виконання п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, Державна фіскальна служба України 21 березня 2018 року наказом № 144 затвердила, зокрема, Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, який діяв до 03.08.2018 року.

При цьому, слід зазначити, що критерії ризиковості платника податку, в тому числі п.1.6 п.1 цих Критеріїв, містяться у листі ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку.

Згідно з пп.1.6 п.1цих Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків, ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податкуюридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Отже, приписами цих Критеріїв ризиковості платника податку визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом пп.1.6 п.6 Критеріїв ризиковості платника податку.

Крім того, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року не зазначено за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку віднесено до ризикових платників.

При цьому, під час розгляду справи з боку представника відповідачів до суду не надано доказів та пояснень щодо того, які саме ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв мав позивач як платник податку станом на дату їх складання.

Щодо ризиковості операцій, такі ознаки визначені в п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку встановлених листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року, зокрема: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній /розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює абоперевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування; тощо.

Відповідачами не доведено, що позивач підпадає під ознаки, визначені в п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку встановлених листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року та такі обставини не зазначені в відзиві на позов відповідачів.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до 7 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року, такі підстави не стосуються платників податку, які мають позитивну податкову історію.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до п.14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначеної норми Порядку № 117 вбачається, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду необхідних документів.

Суд зазначає, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року не вказано конкретного виду (переліку) необхідних документів, перелік яких встановлений у п.14 Порядку№117.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", ";Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п.16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Згідно п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд вважає неправомірним посилання комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити), оскільки позивачем до комісії разом з поясненнями було подано скан-копії первинних документів, що підтверджують виконання договорів, укладених між позивачем та ПП РОЗАН БРОКСЕРВІС і ПП ТОМІРА ТОРГ .

Окрім цього суд зазначає, що в шаблоні рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у графі "первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні" міститься приписка у скобках "документи, які не надано підкреслити", однак комісією цього не зроблено.

З рішень про відмову в реєстрації податкових накладних вбачається, що у розділі "Прийнято рішення про" після пункту "Ненадання платником податку копій документів" міститься також графа "додаткова інформація", яка у цих рішеннях не заповнена.

Отже, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних 2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року не містять конкретної інформації про причини та підстави для його прийняття, а саме інформації про те, яких саме первинних документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію поданих позивачем податкових накладних.

Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, рішення комісії ДПС України є необґрунтованими, не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, що породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Процедуру розгляду скарг на рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - комісія ДФС) визначає Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року (далі - Порядок розгляду скарг).

Так, відповідно до п.1 вказаного Порядку розгляд скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - скарги), здійснюється комісією центрального рівня за участю уповноваженої особи Мінфіну (далі - комісія).

Пунктом 10 Порядку розгляду скарг визначено, що скарга повинна містити дані про:

найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, який подає скаргу, його податкову адресу;

податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

номер оскаржуваного рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

дату оскаржуваного рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інформацію про причини незгоди платника податку з рішенням комісії контролюючого органу;

відомості про оскарження рішення комісії контролюючого органу в судовому порядку;

вимоги платника податку, який подає скаргу;

електронну адресу, на яку надсилається рішення, прийняте за результатами розгляду скарги.

Відповідно до п.11 Порядку розгляду скарг платник податку може додавати до скарги пояснення та копії документів, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/ розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена.

За результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, яке реєструється службою діловодства ДФС та надсилається платнику податку з урахуванням вимог, визначених пунктом 56.23 статті 56 Кодексу (п.12 Порядку розгляду скарг).

Згідно з п.13 вказаного Порядку за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень:

- задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;

- залишає скаргу без розгляду.

Відповідно до п.15 вказаного вище Порядку за результатами розгляду скарги комісія приймає рішення щодо скарги, та надсилає його платнику податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п.17 вказаного Порядку якщо рішення щодо скарги не надсилається платнику податку протягом строку, визначеного пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податку з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до п.18 Порядку розгляду скарг рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.

В свою чергу відповідно до п.56.23 ст.56 Податкового кодексу України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей:

- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п.56.23.1);

- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.п.56.23.2);

- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим (п.п.56.23.3);

- якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку (п.п.56.23.4).

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для прийняття рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, суд дійшов висновку, що рішення №43791/41445773/2 від 17.12.19 р., №43840/41445773/2 від 17.12.19 р., №43866/41445773/2 від 17.12.19, №43874/41445773/2 від 17.12.19, №43881/41445773/2 від 17.12.19, №43904/41445773/2 від 17.12.19, №43905/41445773/2 від 17.12.19, №43927/41445773/2 від 17.12.19, №43933/41445773/2 від 17.12.19, №43935/41445773/2 від 17.12.19, №43970/41445773/2 від 17.12.19, №43978/41445773/2 від 17.12.19 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року, а отже, за наслідками розгляду скарг комісія зобов`язана була задовольнити скаргу та скасувати рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При вирішенні даної адміністративної справи суд, враховує правові висновки Верховного суду, викладені у постанові від 02.04.2019 року по справі №822/1878/18, в якій зазначається, зокрема, що: "…листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу від 04 травня 2018 року №679000/39957239 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.".

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи встановлені судом факти та обставини, суд дійшов висновку, що відповідачі, заперечуючи проти позову не довели, з посиланням на відповідні докази правомірність рішень про відмову у реєстрації податкових накладних №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року в зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень №43791/41445773/2 від 17.12.19 р., №43840/41445773/2 від 17.12.19 р., №43866/41445773/2 від 17.12.19, №43874/41445773/2 від 17.12.19, №43881/41445773/2 від 17.12.19, №43904/41445773/2 від 17.12.19, №43905/41445773/2 від 17.12.19, №43927/41445773/2 від 17.12.19, №43933/41445773/2 від 17.12.19, №43935/41445773/2 від 17.12.19, №43970/41445773/2 від 17.12.19, №43978/41445773/2 від 17.12.19 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вже вказано судом відповідно до п.1 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) розгляд скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - скарги), здійснюється комісією центрального рівня за участю уповноваженої особи Мінфіну (далі - комісія).

Так, спірні рішення прийняті за підписом Мішалова Д.С., який є посадовою особою Державної податкової служби України.

Тобто, спірні рішення прийняті комісією центрального рівня, тобто Державної податкової служби України.

Вирішуючи позовну вимогу позивача про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246.

Згідно з положеннями п.п.19,20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.

Водночас, п.28 Порядку №117 визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" затверджено, крім іншого, Положення про Державну податкову службу України, відповідно до якого Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Державна податкова служба України зареєстрована 17.05.2019, не перебуває в процесі припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р "Питання Державної податкової служби" вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, повноваження Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладених передані Державній податковій службі України, отже на даний час повноваження щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН на підставі рішення суду здійснює Державна податкова служба України.

З вищевказаного вбачається, що Державна податкова служба України здійснює до припинення Державної фіскальної служби України функції і повноваження, пов`язані з реалізацією державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Зважаючи на вищевикладене та з огляду на висновок суду щодо протиправності рішень №43791/41445773/2 від 17.12.19 р., №43840/41445773/2 від 17.12.19 р., №43866/41445773/2 від 17.12.19, №43874/41445773/2 від 17.12.19, №43881/41445773/2 від 17.12.19, №43904/41445773/2 від 17.12.19, №43905/41445773/2 від 17.12.19, №43927/41445773/2 від 17.12.19, №43933/41445773/2 від 17.12.19, №43935/41445773/2 від 17.12.19, №43970/41445773/2 від 17.12.19, №43978/41445773/2 від 17.12.19, суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу позивача та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 від 04.11.2019 року, №5 від 06.11.2019 року, №6 від 13.11.2019 року, №8 від 14.11.2019 року, №9 від 14.11.2019 року, №1 від 01.11.2019 року, №3 від 04.11.2019 року, №4 від 05.11.2019 року, №13 від 06.11.2019 року, №12 від 07.11.2019 року, №11 від 08.11.2019 року, №10 від 11.11.2019 року днем їх подання.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Вирішуючи вимоги позивача про зобов`язати Державну податкову службу України здійснити перерахунок реєстраційного ліміту із показника Е Перевищ , за незареєстрованими податковими накладними/розрахунками коригування й отримати можливість скористатися нормою пп.200-1.9 ПКУ, що дало б змогу ТОВ "Амбра-транс" "вирівняти" свій реєстраційний ліміт для виписки податкових накладних, суд виходить з наступного.

За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Отже, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини рішення від 25.11.1997 № 6-зп; п. 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп та п. 1 резолютивної частини рішення від 14.12.2011 №19-рп/2011).

Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 N 6-зп надане офіційне тлумачення цієї частини вказаної статті, згідно з яким ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Таким чином, ухвалюючи рішення від 25.11.1997 N 6-зп, Конституційний Суд України розтлумачив, що кожному гарантовано право на судовий захист на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у випадках якщо ними відносно конкретної особи прийняте відповідне рішення, вчинена дія чи бездіяльність.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення ст. 55 Конституції України дає підстави для висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч.3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції гарантується право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право подати до суду таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист та його способи і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктами 1, 2, 7, 8 частини першої статті 4 КАС України, у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, окрім іншого, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій та предметом якого є рішення, дія чи бездіяльність, що на думку особи порушує його права, свободи або законні інтереси.

Одночасно, суд акцентує увагу на тому, що за змістом наведених норм Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, якщо особа вважає, що її право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. У разі відповідного звернення особи, суд розглядає питання щодо наявності порушення права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішує спір.

Також, аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення, у постановах Верховного Суду України, зокрема від 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 у справі № 800/206/15, в яких зазначено, окрім іншого, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, та таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення або вчинення дії чи бездіяльності.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає також законний інтерес.

Так, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі № 522/3665/17 (провадження № К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. Також, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

При вирішенні даної адміністративної справи судом не вставлено обставин, які б за наявності законодавчо визначених підставі свідчили про відмову Державної податкової служби України здійснити перерахунок реєстраційного ліміту із показника Е Перевищ , за незареєстрованими податковими накладними/розрахунками коригування.

Таким чином, оскільки судом не вставлено обставин, які б за наявності законодавчо визначених підставі свідчили про відмову Державної податкової служби України здійснити перерахунок реєстраційного ліміту із показника Е Перевищ , за незареєстрованими податковими накладними/розрахунками коригування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "АМБРА ТРАНС" про зобов`язання Державної податкової служби України здійснити перерахунок реєстраційного ліміту із показника ? Перевищ, за незареєстрованими податковими накладними/розрахунками коригування й отримати можливість скористатися нормою пп.200-1.9 ПКУ, що дало б змогу ТОВ "Амбра-транс" "вирівняти" свій реєстраційний ліміт для виписки податкових накладних є такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подачу даної позовної заяви, яка містить 12 вимог немайнового характеру та похідні від них вимог надано до суду докази сплати судового збору у розмірі 25224,00 грн. згідно платіжного доручення №288 від 11.02.2020 року (т.1 а.с.23) та у розмірі 2102 згідно платіжного доручення №243 від 13.01.2020 року.

При цьому сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання даної позовної заяви, яка містить 12 вимог немайнового характеру складала 25224,00 грн.

Як вже вказано судом відповідно до п.1 Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) розгляд скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - скарги), здійснюється комісією центрального рівня за участю уповноваженої особи Мінфіну (далі - комісія).

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державної податкової служби України як суб`єкта вданих повноважень, яким прийнято спірні рішення за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" судовий збір у розмірі 25224,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №43791/41445773/2 від 17.12.19 р., №43840/41445773/2 від 17.12.19 р., №43866/41445773/2 від 17.12.19, №43874/41445773/2 від 17.12.19, №43881/41445773/2 від 17.12.19, №43904/41445773/2 від 17.12.19, №43905/41445773/2 від 17.12.19, №43927/41445773/2 від 17.12.19, №43933/41445773/2 від 17.12.19, №43935/41445773/2 від 17.12.19, №43970/41445773/2 від 17.12.19, №43978/41445773/2 від 17.12.19.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" №10 від 11.11.2019 р., №4 від 05.11.2019 р., №6 від 13.11.2019 р., №11 від 08.11.2019 р., №9 від 14.11.2019 р., №2 від 04.11.2019 р., №1 від 01.11.2019 р., №3 від 04.11.2019 р., №12 від 07.11.2019 р., №13 від 06.11.2019 р., №5 від 06.11.2019 р., №8 від 14.11.2019 р., днем їх подання.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про зобов`язання Державної податкової служби України здійснити перерахунок реєстраційного ліміту із показника ? Перевищ, за незареєстрованими податковими накладними/розрахунками коригування й отримати можливість скористатися нормою пп.200-1.9 ПКУ, що дало б змогу ТОВ "Амбра-транс" "вирівняти" свій реєстраційний ліміт для виписки податкових накладних - відмовити.

Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" судовий збір у розмірі 25224,00 грн. (двадцять п`ять тисяч двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальності "АМБРА ТРАНС" (вул.Ак.Філатова, 23, оф.2, м.Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 41445773).

Відповідачі:

Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393);

Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Суддя Корой С.М.

.