Рішення

від 18.05.2020 по справі 640/5182/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 травня 2020 року №640/5182/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Cтолиця - Сервіс Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича треті особиДержавне підприємство Сетам , Філія у місті Києві та Київській області Державного підприємства Сетам , товариство з обмеженою відповідальності Лізингова компанія Контрактова , товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос провизнання протиправними дій, скасування постанови від 25.02.2020 у ВП №58041036, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс (далі також - ТОВ Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс , позивач) до Приватного виконавця Виконавчого округу міста Київ Солонька Миколи Миколайовича (далі також - відповідач) в якому позивач просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.2020):

- визнати дії відповідача неправомірними;

- постанову про опис та арешт майна боржника, винесену відповідачем 25 лютого 2020 року - скасувати.

- зобов`язати відповідача повернути позивачу наступне майно:

1) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА; 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 13 жовтня 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі/кузова НОМЕР_3 ;

2) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , видане УДАІ МВС України в м. Києві 23 січня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі/кузова НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ;

3) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , видане ВРЕР-8 УДАІ в м. Києві 20 травня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі/кузова НОМЕР_10 ;

4) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 23 січня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_12 , номер шасі/кузова НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ;

5) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 581453-014, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 16 лютого 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_16 , номер шасі/кузова НОМЕР_17, НОМЕР_18 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 640/5182/20 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недолікі позовної заяви. Позивач, у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви, зокрема уточнив свої позовні вимоги (заява про уточнення позовних вимог від 11.03.2020). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Cтолиця - Сервіс про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/5182/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву та зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №60808086. Також даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство Сетам , Філію у місті Києві та Київській області Державного підприємства Сетам , товариство з обмеженою відповідальності Лізингова компанія Контрактова та товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос (далі також - треті особи).

Позов обґрунтований тим, що на думку позивача оскаржуваними діями та рішенням відповідача, вчиненими ним як суб`єктом владних повноважень в межах виконавчого провадження № 58041036, ТОВ Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс було протиправно позбавлене права власності на визначені у позовних вимогах транспортні засоби.

Відповідачем на виконання вимог ухвали від 12.03.2020 надано суду відзив на позовну заяву та належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №58041036. У своєму відзиві відповідач зазначив про те, що позивачем не наведено жодних об`єктивних та обгрунтованих доводів та не надано доказів щодо протиправності дій приватного виконавця та підстав скасування постанови про опис та арешт майна, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому відповідач наголосив, що документом, на підставі якого виконавцем встановлено, що майно, на яке накладено арешт належить на праві власності боржнику є свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та відповідь Регіонального сервісного центру в місті Києві від 30.01.2019 за вих.№31/26-52/5.

Через канцелярію суду 26.03.2020 від Державного підприємства Сетам надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останнім зазначено про те, що правових підстав для задоволення позову немає, з огляду на що останній просить в задовленні позовних вимог відмовити. Крім того, представником зазначено, що на підставі ухвали суду від 06.03.2020 про забезпечення позову в даній справі, торги з реалізації лотів №410755, №411051, №410843, №410846 та №410838 було зупинено 16.03.2020, що підтверджується актами про зупинення торгів.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос 27.03.2020 було надано суду письмові пояснення, в яких представник проти позову заперечив. Зокрема, представником зазначено про те, що позивач протягом 1,5 років після закінчення строку найму транспортних засобів вирішив, що його права на майно, щодо якого Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос має пріоритетне право на звернення, та яке зареєстровано в установленому законом порядку, порушено, а відповідач, який діяв в межав закону, виконуючи свої обов`язки, вчиняв неправомірні дії щодо майна, на на яке накладено арешт. Обтяження щодо спірних транспортних засобів ПАТ "Діамантбанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос , було внесено до ДРОРМ раніше, ніж між позивачем та ТОВ "ЛК "Контрактова" було укладено договір найму-оренди транспортних засобів, що підтверджується відповідними витягами у Додатках щодо обтяження №12017600 та №16153710. Також відповідно до договору застави рухомого майна від 26.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством Діамантбанк та TOB Лізингова компанія Контрактова визначено, що у разі невиконання умов основного зобов`язання, спірні транспортні засоби переходять у власність заставо держателя ПАТ Діамантбанк

В свою чергу, 27.04.2020 від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос , відповідно до якої позивач зауважив, що пояснення третьої особи є безпідставними та необгрунтованими. Так позивач зазначив, що доводи про те, що TOB Фінансова компанія Геліос вважає себе правонаступником ПАТ Діамантбанк і особою яка має першочергове право на задоволення вимог спростовується матеріалами справи, оскільки без внесення змін до Договору застави від 26.12.2011 №11-3 перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос прав та обов`язків заставодержателя -неможливе. Крім того, TOB Фінансова компанія Геліос не надано жодних документів на підтвердження виконання ним вимог статті 513 ЦК України, статтей 13-14 Закону України Про заставу , а тому на на TOB Фінансова компанія Геліос не розповсюджується право заставодержателя та вимоги Закону України Про заставу .

Розгляд справи відкладався у зв`язку із запровадженням карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 .

В судовому засіданні 06.05.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із врахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/23377/17 задоволено заяву ТОВ Фінансова компанія ГEJIIOC про заміну позивача його процесуальним правонаступником, замінено позивача - ПАТ Діамантбанк на його правонаступника - ТОВ Фінансова компанія Геліос у справі № 910/23377/17 про стягнення заборгованості у розмірі 2 000 000, 00 грн. з ТОВ Буд-Транс Сервіс та ТОВ Лізингова компанія Контрактова .

Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25.02.2020 у межах виконавчого провадження № 58041036 приватним виконавцем Виконавчого округу міста Київ Солоньком М.М. вирішено описати та накласти арешт на майно, що, як на думку відповідача, належить ТОВ Лізингова компанія Контрактова , зокрема:

1) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА; 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 13 жовтня 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі/кузова НОМЕР_3 ;

2) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , видане УДАІ МВС України в м. Києві 23 січня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі/кузова НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ;

3) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , видане ВРЕР-8 УДАІ в м. Києві 20 травня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі/кузова НОМЕР_10 ;

4) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 23 січня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_12 , номер шасі/кузова НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ;

5) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 581453-014, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 16 лютого 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_16 , номер шасі/кузова НОМЕР_17 , НОМЕР_18 .

Вказане майно було передано на зберігання Державному підприємству Сетам в особі приймальника Філії у місті Києві та Київській області Державного підприємства Сетам .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, під час розгляду даної справи, предметом якої є питання правомірності вчинених суб`єктом владних повноважень дій та прийнятих ним рішень, суд зобов`язаний перевірити, чи вчинені (прийняті) вони у відповідності до наведених вище критеріїв.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з приписами статті 48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

З наведеного вбачається, що правомірність здійснення арешту майна боржника у виконавчому провадженні ставиться в залежність від обставин належності такого майна боржнику, тобто арештованим може бути виключно майно, що перебуває у власності боржника.

Так, 24.09.2013 між позивачем та TOB Лізингова компанія Контрактова було укладено договір найму-продажу транспортних засобів № 001, у відповідності із пунктом 1, пункту 1.2 якого, вищезазначені транспортні засоби були передані TOB Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс у тимчасове користування з подальшим набуття права власності на них, на загальну суму 3 544 027, 19 грн.

Передання транспортних засобів підтверджується актом прийому-передачі транспортних засобів від 24.09.2013.

Відповідно до вимог статей 204, 215 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази визнання у встановленому законом порядку недійним вказаного договору найму-продажу транспортних засобів № 001 від 24.09.0213, його розірвання або припинення, а тому у суду відсутні підстави для сумніву у чинності такого правочину, що свідчить про безпідставність доводів, викладених у письмових поясненнях ТОВ Фінансова компанія Геліос .

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю- продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 2 статті 8 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі - продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Частиною першою статті 9 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Пунктом 1.3 договору № 001 від 24.09.2013 встановлено, що строк найму транспортного засобу за цим договором становить 60 місяців з дати передачі наймодавцем наймачу транспортного засобу за актом приймання - передачі.

Пунктом 1.6 договору № 001 від 24.09.2013 передбачено, що право власності на транспортний засіб переходить від наймодавця до наймача після закінчення строку договору, передбаченого пунктом 1.3 договору та виключно після сплати наймачем на користь наймодавця повної вартості транспортного засобу, визначеної пунктом 1.5 договору, плати за тимчасове користування транспортним засобом, визначеної в пункті 1.4 договору.

Таким чином, договір найму-продажу № 001 від 24.09.2013 є різновидом договору фінансового лізингу, який передбачає право TOB Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс тимчасового користування предметом лізингу (вищезазначені транспортні засоби), а також право набуття ним права власності на дані транспортні засоби.

Матеріалами справи, а саме наявними у ній платіжними дорученнями, підтверджується, що TOB Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс сплачено на рахунок TOB Лізингова компанія Контрактова всю суму коштів визначену договором № 001 від 24.09.2013.

Так, 03.03.2020, в зв`язку з повним виконання умов договору № 001 від 24.09.2013 TOB Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс щодо сплати грошових коштів в обсязі визначеному умовами такого договору, між TOB Лізингова компанія Контрактова та позивачем складено акт про передачу транспортних засобів у власність, встановлено, що претензії сторін договору найму-продажу транспортних засобів № 001 від 24.09.2013 одна до одної відсутні.

Наведене свідчить про перебування транспортних засобів, на які накладено арешт постановою відповідача від 25.02.2020 у межах виконавчого провадження №58041036, у власності позивача.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос , ПАТ "Діамантбанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос , було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна раніше, ніж між позивачем та ТОВ "ЛК "Контрактова" було укладено договір найму-оренди транспортних засобів, що підтверджується відповідними витягами у Додатках щодо обтяження №12017600 та №16153710. Також відповідно до договору застави рухомого майна від 26.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством Діамантбанк та TOB Лізингова компанія Контрактова визначено, що у разі невиконання умов основного зобов`язання, спірні транспортні засоби переходять у власність заставо держателя ПАТ Діамантбанк , однак суд зазначає наступне.

З копії Договору застави транспортих засобів від 26.12.2013 №116-3 та копії Додаткової угоди про внесення змін до Договору від 28.03.2013 року, наданої TOB Фінансова компанія Геліос вбачається, що спірні транспортні засоби включені до переліку майна, яке передано в заставу та зазначені в пункті 2.1 вказаного Договору.

З пунктів 1.1, 1.2 Договору застави транспортих засобів від 26.12.2013 №116-3 вбачається, що Заставодавець в забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання Зобов`язання за Кредитним договором передає Заставодержателю в заставу належний йому на праві власності на момент укладення цього Договору предмет застави. В силу цього Договору Заставодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Зобов`язання чи його частини, одержати задоволення своїх вимог за рахунок Договору застави переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

З наведеного можна дійти висновку, що укладення Договору застави дає право при певних умовах звернути стягнення на предмет застави, а саме у разі невиконання або неналежного виконання Зобов`язання чи його частини.

Частиною першою статті 576 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини першої статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частинами першою та другою статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей та відповідних доказів щодо задоволення вимог заставодержателя у вигляді звернення стягнення на заставлене майно на підставі вищезазначеного Договору, рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, а тому доводи щодо права Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос на спірне майно не приймаються судом до уваги.

Крім того, жодних доказів щодо недійсності Договору застави транспортих засобів від 26.12.2013 №116-3 матеріали справи також не містять, а тому у суду не виникає сумнівів щодо його правомірності.

Таким чином, наведене свідчить про наявність правових підстав для скасування постанови відповідача про опис та арешт майна боржника, оскільки таким рішенням накладено арешт на майно, яке не належить боржнику у виконавчому провадженні №58041036, що свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови наведеним вище вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Натомість таке майно є власністю TOB Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс , а тому має бути повернуто останньому в наслідок скасування в судовому порядку оскаржуваного рішення про опис та арешт майна боржника.

Відповідно, в наведеній частині позовні вимоги TOB Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача, на думку суду, задоволенню не підлягають, оскільки право власності на відповідні транспортні засоби було набуте TOB Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

В контексті питання обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суду відома викладена Верховним Судом в межах розгляду справи № 826/12775/15 (постанова від 11 грудня 2019 року) позиція про те, що оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України Про виконавче провадження . Законодавець, як було визначено Верховним Судом, встановив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (стаття 59 Закону України Про виконавче провадження у чинній редакції), а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (скасування постанови про опис та арешт майна боржника) є неефективним, так як не приведе до поновлення речового права на майно.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У відповідності до наведених приписів Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує викладену вище позицію Верховного Суду, проте не вбачає підстав для її застосування при вирішенні даної справи.

Так, як вже зазначалось вище, під час розгляду даної справи, предметом якої є питання правомірності вчинених суб`єктом владних повноважень дій та прийнятих ним рішень, суд зобов`язаний перевірити, чи вчинені (прийняті) вони у відповідності до критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, статтею 36 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом, а статтею 74 Закону України Про виконавче провадження передбачено право сторін виконавчого провадження, інших його учасників та осіб оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця (тобто приватного виконавця, що вбачається з ч. 4 статті 5 Закону України Про виконавче провадження ) та посадових осіб органів державної виконавчої служби до адміністративного суду у порядку, визначеному законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Тобто, наведене вище посилання Верховного Суду на процедуру зняття арешту з майна, яка визначена статтею 59 Закону України Про виконавче провадження , на думку суду, фактично є звуженням права особи на судовий захист у визначний законом спосіб, оскільки процедури оскарження постанови про опис та арешт майна боржника та зняття арешту з майна є альтернативними до застосування. Викладений же у постанові Верховного Суду по справі № 826/12775/15 підхід не враховує вимог статті 74 Закону України Про виконавче провадження , яка не містить винятків щодо постанов приватних виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Таким чином, при вирішенні даної справи суд застосовує визначену статтею 74 Закону України Про виконавче провадження норму права, яка гарантує виконання передбаченого Конституцією України права особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені у справі обставини та відповідні їм положення законодавства, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Що стосується судового збору, то слід зазначити, що позивачем сплачено 4 204,00 грн відповідно до квитанцій, які знаходяться у справі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи зазначене, судовий збір підлягає відшкодуванню в частині вимог, що задоволені судом, а саме - 2816, 70 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс - задовольнити частково.

2. Скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, прийняту приватним виконавцем Виконавчого округу міста Київ Солоньком Миколою Миколайовичем 25 лютого 2020 року в межах виконавчого провадження № 58041036, в частині описаних та арештованих транспортних засобів, а саме:

1) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА; 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , видане УДАІ ГУ МВС України в місті Києві від 13.10.2007р., реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі/кузова НОМЕР_19 ;

2) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , видане УДАІ МВС України в місті Києві від 23.01.2008, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі/кузова НОМЕР_20, НОМЕР_21 ;

3) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , видане ВРЕР-8 УДАІ в місті Києві від 20.05.2008, НОМЕР_9, номер шасі/кузова НОМЕР_23 ;

4) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 23.01.2008, реєстраційний номер НОМЕР_12 , номер шасі/кузова НОМЕР_26, НОМЕР_27 ;

5) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 581453-014, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , видане УДАІ ГУ МВС України в місті Києві від 16.02.2008, реєстраційний номер НОМЕР_16 , номер шасі/кузова НОМЕР_17 , НОМЕР_28 .

3. Зобов`язати приватного виконавця Виконавчого округу міста Київ Солонька Миколу Миколайовича повернути товариству з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс , в частині описаних та арештованих транспортних засобів, наступне майно:

1) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА; 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 13 жовтня 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі/кузова НОМЕР_3 ;

2) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , видане УДАІ МВС України в м. Києві 23 січня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі/кузова НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ;

3) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , видане ВРЕР-8 УДАІ в м. Києві 20 травня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі/кузова НОМЕР_10 ;

4) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 23 січня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_12 , номер шасі/кузова НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ;

5) вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 581453-014, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 16 лютого 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_16 , номер шасі/кузова НОМЕР_17, НОМЕР_18 .

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича (03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 2, оф. 402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Столиця-Сервіс (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, оф. 107, код ЄДРПОУ 38337006) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630, 60 грн (шістсот тридцять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.