Постанова

від 19.05.2020 по справі 611/1046/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 р.Справа № 611/1046/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Барвінківського районного суду Харківської області (головуючий І інстанції Коптєва Ю.А., м. Барвінкове) від 27.02.2020 року по справі № 611/1046/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

треті особи Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області, Григорівська сільська рада Барвінківського району Харківської області

про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель відділу контролю за використанням та охороною земель у Балаклійському, Борівському, Ізюмському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області Приходька А.В.; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 255-ДК/0337По/08/0Г-19 від 16.10.2019 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. ст. 53, 53-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн.; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю діях позивача складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення № 255-ДК/0337По/08/01-19 від 16.10.2019 р. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився без його виклику, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 268 КУпАП, п. 6 розділу ІІІ Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.01.2017 № 6 (далі - Інструкція), та призвело до винесення постанови, яка не відповідає дійсним обставинам справи. Позивач посилається також і на порушення інспектором ст.ст. 251, 280 КУпАП, відповідно до яких уповноважена особа має всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів які підтверджують факт вчинення особою адміністративних правопорушень, за які ст. ст. 53, 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 27.02.2020 року по справі № 611/1046/19 позовні вимоги задоволено частково: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 255-ДК/0337По/08/01-19 від 16.10.2019 р. та закрито провадження у справі про адміністративні правопорушення за ст. ст. 53, 53-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Крім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач, відповідач та третя особа - Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи на електронні адреси, що містяться в матеріалах справи, а Григорівська сільська рада Барвінківського району Харківської області повідомлена телефонограмою від 12.05.2020 р.

Від Барвінківської РДА Харківської області до суду надійшло клопотання, в якому заявник просить розгляд справи проводити без його участі.

Також, 19.05.2020 р. від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із карантином, введеного через поширення коронавірусної інфекції. Надане клопотання не підписане електронним цифровим підписом, що підтверджується висновком головного спеціаліста відділу документального забезпечення.

Суд зазначає, що правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України "Про електронні довірчі послуги". Згідно приписів п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

За приписами ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Таким чином, оскільки клопотання не містить електронного цифрового підпису, у суду відсутні підстави для його розгляду.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.2019 р. засобами поштового зв`язку позивачем отримано: повідомлення про виклик для надання пояснень № 255-ДК/0038/04/01/1-19 від 07.10.2019 р.; постанову про накладення адміністративного стягнення № 255-ДК/0337По/08/01-19 від 16.10.2019 р.; протокол про адміністративне правопорушення № 255-ДК/0424П/07/01-19 від 16.10.2019 р.; протокол про адміністративне правопорушення № 255-ДК/0423П/07/01-19 від 16.10.2019 р.; припис № 255-ДК/0360ПР/03/01-19 від 16.10.2019 р.; повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу № 255-ДК/0256/ШК/11/01-19 від 16.10.2019 р.

Вважаючи винесену відповідачем постанову протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Також позивач вважав, що інспектором порушено ст.ст. 251, 280 КУпАП, відповідно до яких уповноважена особа має всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів які підтверджують факт вчинення особою адміністративних правопорушень, за які ст. ст. 53, 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати також незаконними дії державного інспектора.

Частково задовольняючи позовні вимоги про скасування постанови та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо індивідуалізувати земельну ділянку, площею 0,8589 га, розташовану в межах земельної ділянки з кад. № 63204818:03:000:01247, за межами населених пунктів на території Григорівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Матеріали справи не дають можливості встановити точне місцезнаходження ділянки, з приводу самовільного зайняття якої, чи то порушення правил використання якої, оскільки не зазначено її точних координат, меж чи то сусідніх ділянок, що унеможливлює точне визначення предмету адміністративного правопорушення, з приводу якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд зазначив, що у випадку оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, належним способом захисту права особи є скасування оскаржуваної постанови про притягнення до відповідальності, у зв`язку з цим позовні вимоги в частині визнання дій інспектора незаконними задоволенню не підлягають.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що 07.10.2019 р. начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Балаклійському, Барвінківсьбкому, Ізюмському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Павловим К.Д. та головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Балаклійському, Барвінківсьбкому, Ізюмському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Приходько А.В. було складено акт обстеження земельної ділянки із кадастровим номером 6320481800:03:000:0124 за № 255-ДК/523/АО/10/01/-19 відповідно до якого було виявлено кургани, які за наявною в Управлінні інформацією сектору культури і туризму Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області є об`єктами культурної спадщини місцевого значення.

Таким чином, вказує, що земельна ділянка із вказаним вище кадастровим номером відноситься до земель історико-культурного призначення.

Також апелянт вказав, що при проведенні обстеження було встановлено, що вказана земельна ділянка використовується позивачем для ведення селянського (фермерського) господарства, що свідчило про використання цієї земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Враховуючи наявність порушень Земельного Кодексу України відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.10.2019 року за № 255-ДК/0423П/07/01/-19 та № 255-ДК/0424П/07/01/-19 про порушення статей 19, 20, 125, 126 Земельного Кодексу України.

Крім того, враховуючи порушення зазначених статей Земельного Кодексу України при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6320481800:03:000:0124, позивача було визнано винним у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтями 53, 53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн. (постанова про накладення адміністративного стягнення від 16.10.2019 року за № 255-ДК/0337По/08/01/-19).

Апелянт також послався на те, що матеріалами доданими до адміністративного позову та в своєму адміністративному позові позивач не довів наявність в нього документів посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, кадастровим номером 6320481800:03:000:0124.

Таким чином, апелянт вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що| підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Положеннями ч. 1 ст. 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Приписами ст. 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно з ч. 2 ст. 5 цього Закону державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

При цьому, положеннями ст. 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Водночас, ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачає, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, мають право, зокрема, здійснювати перевірку об`єктів - земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб, складати акти та приписи, за результатами таких перевірок.

Що стосується виявлених перевіряючими під час проведення обстеження земельної ділянки вимог земельного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 53 КУпАП, використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 53-1 КУпАП та ст. 211 Земельного кодексу України передбачають адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Одним із способів самовільного зайняття земельних ділянок є заволодіння ними без дозволу органів, уповноважених приймати рішення про надання ділянок. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України склад цього адміністративного правопорушення формують ситуації, за яких особа займає земельну ділянку до моменту отримання нею документа, що посвідчує її право на неї, та його державної реєстрації або приступає до використання ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості).

Колегія суддів зазначає, що при розгляді питання про накладення адміністративного стягнення, державний інспектор відповідно до вимог КУпАП України повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення саме позивачем та чи винна особа в його вчиненні.

Відповідно до положень ст. 9 КупАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

За змістом положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч наведених вимог КУпАП посадовою особою відповідача лише проведено обстеження земельної ділянки, тоді як необхідним є також збирання доказів на підтвердження того, що назване порушення вчинив саме позивач, тобто доведення вини позивача.

Акт перевірки та інші матеріали адміністративної справи не містять жодних прямих чи опосередкованих доказів щодо використання позивачем зазначеної в матеріалах адміністративної справи земельної ділянки.

Крім того, відсутні будь-які свідчення третіх осіб, або ті чи інші належні та допустимі докази, які б вказували про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки шляхом її використання, а також здійснення саме позивачем відповідних технологічних заходів з вирощування сільськогосподарських культур на цій земельній ділянці.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

За загальним правилом, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 254, 256 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення протокол складається уповноваженою на те посадовою особою. У протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. (ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП).

Положеннями ч. 2 ст. 254 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за № 6 від 19.01.2017, зареєстрованої у Мінюсті України 07.02.2017 року за № 173/30041 (далі - Інструкція), у разі виявлення порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.

За приписами п. 5 розділу ІІ Інструкції № 6 від 19.01.2017, у протоколі зазначаються: дата та місце його складання; посада, прізвище, ім`я та по батькові державного інспектора, який склав протокол (указуються повністю, без скорочень); відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім`я та по батькові, день, місяць та рік народження, місце народження, сімейний стан, у тому числі кількість утриманців (у разі наявності інформації), фактичне місце проживання/реєстрації (поштова адреса), посада та місце роботи або навчання (повне найменування юридичної особи та її місцезнаходження); якщо особа не працює, про це робиться відмітка); місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення описується якомога точніше згідно з вимогами відповідної статті КУпАП, на підставі якої складається протокол: нормативно-правові акти, вимоги яких порушено та які встановлюють відповідальність за вчинене правопорушення (з обов`язковим зазначенням статей (їх частин), пунктів, абзаців тощо; прізвища, імена та по батькові, місця проживання/реєстрації свідків та потерпілих (за наявності); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (можуть бути викладені в протоколі або на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі). Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати в протоколі пояснення та зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від надання пояснень у протоколі чи від його підписання, про це обов`язково робиться відповідний запис; інші відомості, необхідні для вирішення справи (наприклад, відомості про наявність актів обстеження земельної ділянки, відмітки про наявність документів і речей, які підтверджують правопорушення, клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності); про заподіяну правопорушенням матеріальну шкоду земельним ресурсам, що призвело до втрат сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва.

Згідно з п. 6 розділу ІІ Інструкції, у протоколі обов`язково робиться відмітка про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її прав і обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, а також про повідомлення її про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу їй обов`язково направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення із зазначенням часу і місця розгляду справи.

Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції передбачено, що протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та державним інспектором, який його склав, а за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами. Відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу та надання пояснень не припиняє провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З наданих відповідачем матеріалів вбачається, що у складених відносно позивача протоколах про адміністративне правопорушення відсутній підпис позивача під відомостями про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Також протокол про адміністративне правопорушення не містить ані підпису ОСОБА_1 , ані запису про відмову від підписання протоколу.

Також за приписами п. 1, 2 розділу ІІІ зазначеної Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Справа розглядається у 15-денний строк з дня одержання державним інспектором, правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

З копій протоколів вбачається, що в них мітиться відмітка про те, що позивача повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 16.10.2019 р., але як вказувалося вище, у цих же протоколах відсутні підписи позивача про ознайомлення з ними, що свідчить про те, що позивач не знав і не міг знати про розгляд справи про адміністративне правопорушення 16.10.2019 р., а повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач отримав лише 21.10.2019 р., що відповідачем не спростовано.

Таким чином, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про недотримання державним інспектором в процесі винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності визначеної КУпАП процедури, що призвело до порушення його права приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КУпАП.

Також судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на те, що ст. 53 КУпАП передбачає відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, а за визначенням ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

З аналізу цієї правової норми судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняття вказаної земельної ділянки і одночасно не може бути ознакою використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки для цього, в першу чергу, вказана земельна ділянка має бути передана у власність чи надана в користування, в тому числі в оренду.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо індивідуалізувати земельну ділянку, площею 0,8589 га, розташовану в межах земельної ділянки з кад. № 63204818:03:000:0124, за межами населених пунктів на території Григорівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, а матеріали справи не дають можливості встановити точне місцезнаходження ділянки, з приводу самовільного зайняття якої, чи то порушення правил використання якої, оскільки не зазначено її точних координат, меж чи то сусідніх ділянок, що унеможливлює точне визначення предмету адміністративного правопорушення, з приводу якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Посилання апелянта на те, що земельна ділянка із вказаним вище кадастровим номером відноситься до земель історико-культурного призначення є необґрунтованими, з урахуванням того, що відповідачем не доведено, що саме земельна ділянка (частина земельної ділянки), яка відноситься до земель історико-культурного призначення, використовується позивачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно договору оренди землі від 17.06.2016 р., укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар)позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку із кадастровим номером 63204818:03:000:0124, площею 52,7269 га строком на 49 років. Цим договором передбачено, що щодо цієї земельної ділянки відсутні інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини (п. 7 Договору) та на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) у використанні у вигляді охоронної зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи загальною площею 3,9788 га (п. 25 Договору).

Інших обмежень (обтяжень), зокрема, щодо наявності на цій земельній ділянці об`єктів історико-культурного призначення, не встановлено.

Що стосується посилання апелянта на те, що матеріалами доданими до адміністративного позову та в своєму адміністративному позові позивач не довів наявність в нього документів посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, кадастровим номером 6320481800:03:000:0124, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 53, 53-1 КУпАП.

В свою чергу, матеріали справи не містять відомостей (зокрема, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджують право власності чи користування на земельну ділянку, яка була об`єктом перевірки), акт перевірки щодо самовільного зайняття земельної ділянки не ґрунтується на доказах та із цього акту не вбачається ідентифікація земельної ділянки, оскільки в ньому зазначено лише приблизні (орієнтовні) розміри та місцезнаходження - поруч з кадастровим номером іншої земельної ділянки, план-схема відсутня, кадастрові номери та координати відсутні, категорія земельних ділянок не відома, правова належність та фізичне місце розташування невідомі.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності винесеної ним постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. ст. 53, 53-1 КУпАП, тобто не довів сам факт та вину останнього в скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 53, 53-1 КУпАП.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що спірна постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 53, 53-1 КУпАП підлягає скасуванню як протиправна, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27.02.2020 року по справі № 611/1046/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27.02.2020 року по справі № 611/1046/19 - залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27.02.2020 року по справі № 611/1046/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 19.05.2020 року