Постанова

від 18.05.2020 по справі 826/15497/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15497/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Єгорової Н.М.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з 100% з іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з 100% з іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік Дочірнього підприємства з 100 % іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент";

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0596691209 від 05.09.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що контролюючим органом, у порушення вимог податкового законодавства, проведено перевірку з питань повноти нарахування грошового зобов`язання із земельного податку у формі камеральної перевірки. Натомість, вказана перевірка предметно віднесена до документальної. На підставі викладеного, за твердженням представника позивача, протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок, безпідставність застосування штрафу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у задоволенні позову Дочірнього підприємства з 100% з іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні викладеним у позовній заяві та при цьому зауважує, що судом першої інстанції не було досліджено докази на які посилається відповідач в Акті перевірки. Зокрема, апелянт стверджує, що довідка від 20 вересня 2017 року № Ю-32003 про розмір НГО земельної ділянки (85:369:0001) у розмірі 52001988,19 грн., на яку відповідач посилається в Акті перевірки, а суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні в матеріалах справи відсутня та під час розгляду даної справи суду не надавалась. Разом з цим, апелянт вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що подана відповідачем до суду Довідка № Ю-42712/2018(№271) була видана вже після проведення камеральної перевірки відповідачем. З огляду на зазначене, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було встановлено визначених законодавством підстав для проведення перевірки, що призвело до помилкового висновку суду про правомірність дій відповідача та прийнятого ним рішення.

Натомість, позивач наголошує, що відповідачем під час розгляду даної справи не було доведено правомірності дій контролюючого органу щодо проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, на підставі викладеного позивач вказує про необґрунтованість та незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення та вважає, що таке рішення відповідно до приписів ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства з 100% з іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1. ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75, згідно порядку встановленого ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент".

Результати вказаної перевірки оформлено актом № 306/26-15-12-09-19/32160392 від 11 липня 2018 року (далі - Акт перевірки).

Як вбачається зі змісту вказаного Акту, перевіркою встановлено, що сума податкового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб, зазначена Дочірнім підприємством з 100% іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" за січень-травень 2018 року в уточнюючій податковій декларації за 2018 рік з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9123642640 від 20.06.2018, є нижча, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки обчислення суми податку проведено підприємством без врахування показника НГО земельної ділянки, визначеного довідкою №Ю-32003 від 20.09.2017 про розмір нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки.

З огляду на встановлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві 05 вересня 2018 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0596691209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у загальному розмірі 642 453,08 грн., з яких за основним платежем нараховано 513962,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 128 490,61 грн.

Вважаючи дії відповідача з проведення вказаної перевірки та прийняте, за результатом проведення цієї перевірки податкове повідомлення-рішення протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні камеральної перевірки, результати якої оформлені актом від 11.07.2018 №306/26-15-12-09-19/32160392, контролюючим органом перевірялася саме правильність арифметичного підрахунку сум податкових зобов`язань, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, інформація про які наведена у поданій позивачем уточнюючій податковій декларації з плати за землю, тобто зазначені дані є показниками податкової звітності, суд дійшов до висновку, що відповідач під час проведення камеральної перевірки та прийняття за результатами цієї перевірки податкового повідомлення-рішення діяв відповідно до вимог законодавства та у межах наданих повноважень.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакцій від 04.07.2018, далі - ПК України).

Так, положеннями пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1. ст. 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з приписами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписами п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що камеральна перевірка є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналогічної правової позиції дотримується також і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 826/14382/16.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Тобто, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при проведенні камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю (земельного податку та орендної плати державної та комунальної власності) використовуються виключно дані, зазначені у такій податковій декларації (уточнюючому розрахунку). Водночас, відомості землевпорядних органів щодо розміру НГО землі можуть бути використані органами ДПС при проведенні документальної перевірки, у тому числі документальної невиїзної перевірки.

Разом з тим, як було встановлено судом та вбачається зі змісту Акта камеральної перевірки, контролюючий орган, дійшов висновку, що позивачем було занижено суму податкового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб за січень-травень 2018 року в уточнюючій податковій декларації за 2018 рік з плати за землю, використовуючи дані Довідки № Ю-32003 від 20 вересня 2019 року про розмір НГО земельної ділянки.

Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що контролюючим органом перевірялась правильність арифметичного підрахунку сум податкових зобов`язань, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, інформація про які наведена у поданій позивачем уточнюючій податковій декларації з плати за землю.

При цьому, оскільки предметом камеральної перевірки, проведеної відповідачем, фактично було питання щодо правильності визначення розміру земельного податку, тобто питання, яке у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України має перевірятися податковим органом шляхом проведення документальної перевірки, колегія суддів приходить до висновки відповідачем при приведенні камеральної перевірки Дочірнього підприємства з 100% з іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" було порушено вимоги податкового законодавства, чинного на момент її проведення, що зумовлює протиправність його дій при проведенні такої перевірки.

Разом з цим, судова колегія також зазначає, що відповідно до положень пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, відповідно до п. 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Тобто, з наведеного слідує, що підставою для нарахування земельного податку є дані надані до контролюючого органу Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Водночас, посилаючись в Акті перевірки на дані Довідки від 20 вересня 2017 року № Ю-32003 про розмір НГО земельної ділянки 85:369:0001 відповідач не вказує, що ця інформація була отримана контролюючим органом у відповідності до положень ст. 286 ПК України. Крім того, оскільки відповідачем не було надано до суду відповідної довідки на підтвердження достовірності даних, викладених в Акті перевірки, колегія суддів з урахуванням положень 77 КАС України приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги надану відповідачем до суду довідку № Ю-42712/2018 № 271 видану Департаментом земельних ресурсів КМДА 05 серпня 2018 року, оскільки вказана довідка була відсутня станом на час проведення перевірки, а саме 11 липня 2017 року та видана не у відповідності до приписів пункту 286.1 статті 286 ПК України.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0596691209 від 05 вересня 2018 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123, ст. 129 Податкового кодексу України у розмірі в розмірі 128 490,61 грн. та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в розмірі 513 962,47 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються наявними у справі доказами та доводами апелянта.

Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи відповідне питання, колегія суддів виходить з того, що під час звернення до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 11398,80 грн. та відповідно за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 17098,20 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що вимоги позовної заяви та апеляційної скарги Дочірнього підприємства з 100% з іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" задоволено у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 28497,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з 100% з іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві по проведенню камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік Дочірнього підприємства з 100 % іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0596691209 від 05 вересня 2018 року

Стягнути на користь Дочірнього підприємства з 100 % іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент" (ЄДРПОУ 32160392, місцезнаходження: Столичне шосе, 103, корп.1, Київ, 03131) з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: вул. Шолуденко, 33/19, Київ, 04655) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 28497 (двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді Н.М. Єгорова

В.Ю. Ключкович