Постанова

від 18.05.2020 по справі 640/13192/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13192/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНАРТ до Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2020 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНАРТ звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про:

- визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягає у непідготовці та неподанні до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНАРТ" сум надмірно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 508 761,00 грн.;

- зобов`язання Головне управління ДФС у м. Києві підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНАРТ" сум надмірно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 508 761,00 грн. та подати такий висновок для його виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягає у непідготовці та неподанні до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНАРТ" сум надмірно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 508 761,00 грн. Зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві підготувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНАРТ" сум надмірно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 508 761,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що переплата, яка виникла в результаті зменшення по декларації, може набути статусу надміру сплачених грошових зобов`язань лише після здійснення контрольно-перевірочних заходів та підтвердження. Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем строків звернення із заявою про повернення надміру сплачених коштів. З огляду на викладене, відповідач вважає, що за відсутності порушених прав платника податків з його боку, підстави для задоволення позову відсутні, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНАРТ" було подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, та вказано про наявність обов`язку, передбаченого нормами статті 43 Податкового кодексу України, всупереч яким відповідачем протиправно не вжито заходів, спрямованих на повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань в розмірі 508 761,00 грн. з податку на прибуток, та які підлягають поверненню позивачу з відповідного бюджету.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНАРТ звернулось до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС України у м. Києві із заявою від 22.05.2018 № 05/17 про повернення надмірно сплаченого податку на прибуток в розмірі 508 761,00 грн.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було надано відповідь від 21.06.2018 № 28897/10/26-15-12-03-11 та повідомлено про неможливість перерахування надміру сплаченої суми з податку на прибуток без проведення контрольно-перевірочних заходів.

Позивачем було повторно подано до Головного управління ДФС у м. Києві заяву від 10.04.2019 № 04/08 про повернення надміру сплачених грошових коштів, в якій, посилаючись на статтю 43 Податкового кодексу України, просило здійснити заходи щодо повернення надміру сплачених коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "РЕНАРТ".

Листом відповідача від 16.04.2019 №71406/10/26-15-12-03-11 було надано відповідь про неможливість повернення надміру сплачених коштів внаслідок зменшення задекларованих зобов`язань з податку на прибуток без контрольно-перевірочних заходів.

Позивач засобами електронного зв`язку звернувся до начальника Головного управління ДФС у м. Києві із заявою від 26.04.2019 №04/21, у якій просив вжити заходів по поверненню надміру сплачених сум податку.

21 травня 2019 року на електронну адресу позивача надійшла відповідь Головного управління ДФС у м. Києві щодо неможливості повернення надміру сплачених сум, в якій вказано про те, що остання сплата податку на прибуток здійснювалась 24.04.2014, тобто обліковується понад 1095 днів, а також те, що повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток, що перевищує строки визначені статтею 102 Податкового кодексу України, є неможливим.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав покладених на нього чинним законодавством обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань по податку на прибуток.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імперативними положеннями пунктів 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з пунктами 43.3, 43.4 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Положеннями пункту 5 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Згідно пункту 7 Порядку № 1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань (крім грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Пунктами 9 та 11 вказаного Порядку передбачено, що орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

На підставі отриманих висновків, відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку.

В контексті викладеного колегія суддів вказує, що для отримання надміру сплачених коштів платнику податків слід дотриматись відповідної послідовності дій та умов, а саме:

1) подати заяви у довільній формі з обов`язковим зазначенням суми і виду помилково та/або надміру сплаченого платежу, напряму або напрямів перерахування коштів, що повертаються;

2) подати таку заяву протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми;

3) не мати податкового боргу;

4) мати переплати з відповідного платежу.

На виконання передбаченої законом процедури, Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНАРТ звернулося до податкового органу з відповідною заявою щодо повернення на поточний рахунок позивача переплати, яка була отримана останнім, у якій позивачем було зазначено рахунок платника податку на який необхідно перерахувати суму переплати та код бюджетної класифікації за яким рахується переплата податку.

На час звернення до податкового органу із відповідною заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у позивача податковий борг був відсутній, що не заперечується відповідачем.

Надалі Головним управлінням ДФС у м. Києві всупереч вимог статті 43 ПК України та Порядку № 1146 висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету не підготовлено та не подано до ГУ ДКС у м. Києві.

Оцінюючи доводи апелянта стосовно того, що переплата, яка виникла в результаті зменшення по декларації, потребує підтвердження визначення "надміру сплачені грошові зобов`язання" шляхом проведення контрольно-перевірочних заходів, оскільки норми чинного податкового законодавства не ставлять передумовою для надання відповідного висновку про перерахування коштів обов`язкове проведення документальної перевірки, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 805/2908/17-а.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, в частині аргументів апеляційної скарги щодо пропуску 1095 денного строку на звернення з відповідною заявою про повернення надміру сплаченої суми, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції мотивовано спростував такі посилання та вказав, що Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 826/18464/16 виклав правову позицію, відповідно до якої суми авансових внесків набули статус надміру сплачених не одразу після їх сплати, а після декларування податку на прибуток у меншому розмірі, ніж сума сплачених авансових внесків, що виключало можливість врахування сплачених авансових внесків як податкового зобов`язання з податку на прибуток. Датою виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми є дата подання податкової декларації з податку на прибуток, в якій зазначена сума прибутку менша за суму сплачених авансових платежів.

Разом з тим, позивачем задекларовано податок на прибуток у меншому розмірі згідно податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2016 року (№9207817754 від 03.11.2016). Тобто, право на відшкодування надміру сплачених сум податку у позивача виникло у листопаді 2016 року, а із заявою про повернення надміру сплачених коштів позивач звернувся до контролюючого органу у 2018 році, тобто в межах строку 1095 днів.

Враховуючи викладене та те, що судами встановлено наявність права позивача на повернення надміру сплачених коштів відповідно до статті 43 ПК України, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги та зобов`язав Головне управління ДФС у м. Києві підготувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачу сум надмірно сплачених грошових зобов`язань.

Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Перевіривши мотивування судового рішення та усі доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНАРТ до Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 18.05.2020